Елліот Річардсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Елліот Річардсон
ElliotLeeRichardson.jpg
Народився 20 липня 1920(1920-07-20)[1][2][…]
Бостон, США
Помер 31 грудня 1999(1999-12-31)[1][2][…] (79 років)
Бостон, США
·геморагічний інсульт
Поховання Арлінгтонський Національний Цвинтар
Країна Flag of the United States.svg США
Діяльність юрист, політик, адвокат, дипломат
Alma mater Гарвардська школа права і Гарвардський коледж
Знання мов англійська
Учасник Друга світова війна
Членство Американська академія мистецтв і наук
Посада генеральний прокурор США, Міністр торгівлі США, United States Ambassador to the United Kingdomd, міністр оборони США, United States Secretary of Health, Education, and Welfared, Massachusetts Attorney Generald, віце-губернатор Массачусетсаd, United States Ambassador to the United Kingdomd, генеральний прокурор США і посол
Термін травень 1973 — листопад 1973
Попередник ?
Наступник Вільям Саксбі
Партія Республіканська партія США
Батько Edward Peirson Richardsond[4]
Мати Clara Lee Shattuckd
Діти Henry S. Richardsond
Нагороди
Пурпурове Серце (США)

Елліот Лі Річардсон (англ. Elliot Lee Richardson; нар. 20 липня 1920(19200720), Бостон, Массачусетс — пом. 31 грудня 1999, Бостон, Массачусетс) — американський державний діяч, міністр оборони (1973) і міністр торгівлі США (19761977).

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив Гарвардський університет зі ступенем бакалавра.

Учасник Другої світової війни, службу закінчив у званні старшого лейтенанта.

У 1947 р. закінчив юридичну школу Гарвардського університету (Harvard Law School).

Державну службу почав в апараті апеляційного суду другого округу, потім — у Верховному суді США.

У 1959—1961 рр. — Прокурор у штаті Массачусетс, у 1965—1967 рр. — Віце-губернатор Массачусетсу, у 1967—1969 рр. — Генеральний прокурор штату Массачусетс.

У 1969—1970 рр. — Постійний помічник Державного секретаря, у 1970—1973 рр. — Міністр охорони здоров'я, освіти та соціального забезпечення США, у січні — травні 1973 р. — Міністр оборони США, у травні — листопаді 1973 р. — Генеральний прокурор США. Самим відомим вчинком на цій посаді стала відмова Річардсона у ході «Вотергейтського скандалу» звільнити главу незалежної комісії з розслідування діяльності президентської адміністрації Арчібальда Кокса, незважаючи на телефонний дзвінок президента Ніксона. На знак протесту проти дії глави держави Річардсон пішов у відставку.

У 1975—1976 рр. — Посол у Великій Британії.

У 1976—1977 рр. — Міністр торгівлі США.

У 1977—1980 рр. — Посол з особливих доручень і спецпредставник президента Картера з питання прийняття Конвенції Організації Об'єднаних Націй морського права і глава американської делегації на третій Конференції Організації Об'єднаних Націй з морського права.

У 1984 році невдало балотувався від Республіканської партії до Сенату США від штату Массачусетс.

Наприкінці 80-х і початку 90-х рр. співпрацював з низкою відомих американських юридичних кампаній.

У 1998 р. був нагороджений Президентською медаллю Свободи.

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б SNAC — 2010.
  2. а б Find a Grave — 1995.
  3. а б Munzinger-Archiv — 1913.
  4. Pas L. v. Genealogics — 2003. — ed. size: 683713