Елліот Річардсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Елліот Річардсон
ElliotLeeRichardson.jpg
Народився 20 липня 1920(1920-07-20)[1][2]
Бостон, США
Помер 31 грудня 1999(1999-12-31)[1][2] (79 років)
Бостон, США
·геморагічний інсульт
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of the United States.svg США
Діяльність юрист, політик, адвокат, дипломат
Alma mater Гарвардська школа права
Володіє мовами англійська
Учасник Друга світова війна
Членство Американська академія мистецтв і наук
Посада генеральний прокурор США, Міністр торгівлі США, United States Ambassador to the United Kingdom[d], міністр оборони США, міністр охорони здоров'я і соціальних служб США, Massachusetts Attorney General[d], віце-губернатор Массачусетса[d], United States Ambassador to the United Kingdom[d], генеральний прокурор США і посол
Термін травень 1973 — листопад 1973
Попередник ?
Наступник Вільям Саксбі
Партія Республіканська партія США
Діти Henry S. Richardson[d]
Нагороди
Пурпурове Серце (США)

Елліот Лі Річардсон (англ. Elliot Lee Richardson; нар. 20 липня 1920(19200720), Бостон, Массачусетс — пом. 31 грудня 1999, Бостон, Массачусетс) — американський державний діяч, міністр оборони (1973) і міністр торгівлі США (19761977).

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив Гарвардський університет зі ступенем бакалавра.

Учасник Другої світової війни, службу закінчив у званні старшого лейтенанта.

У 1947 р. закінчив юридичну школу Гарвардського університету (Harvard Law School).

Державну службу почав в апараті апеляційного суду другого округу, потім — у Верховному суді США.

У 1959—1961 рр. — Прокурор у штаті Массачусетс, у 1965—1967 рр. — Віце-губернатор Массачусетсу, у 1967—1969 рр. — Генеральний прокурор штату Массачусетс.

У 1969—1970 рр. — Постійний помічник Державного секретаря, у 1970—1973 рр. — Міністр охорони здоров'я, освіти та соціального забезпечення США, у січні — травні 1973 р. — Міністр оборони США, у травні — листопаді 1973 р. — Генеральний прокурор США. Самим відомим вчинком на цій посаді стала відмова Річардсона у ході «Вотергейтського скандалу» звільнити главу незалежної комісії з розслідування діяльності президентської адміністрації Арчібальда Кокса, незважаючи на телефонний дзвінок президента Ніксона. На знак протесту проти дії глави держави Річардсон пішов у відставку.

У 1975—1976 рр. — Посол у Великій Британії.

У 1976—1977 рр. — Міністр торгівлі США.

У 1977—1980 рр. — Посол з особливих доручень і спецпредставник президента Картера з питання прийняття Конвенції Організації Об'єднаних Націй морського права і глава американської делегації на третій Конференції Організації Об'єднаних Націй з морського права.

У 1984 р. невдало балотувався від Республіканської партії до Сенату США від штату Массачусетс.

Наприкінці 80-х і початку 90-х рр. співпрацював з низкою відомих американських юридичних кампаній.

У 1998 р. був нагороджений Президентською медаллю Свободи.

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б SNAC
  2. а б Find a Grave — 1995. — ed. size: 165000000