Еллі Віберт Дуглас

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Еллі Віберт Дуглас
англ. Allie Vibert Douglas
Народилася 15 грудня 1894(1894-12-15)[1]
Монреаль, Квебек, Канада
Померла 2 липня 1988(1988-07-02)[1] (93 роки)
Кінгстон, Фронтенак, Онтаріо, Канада[2]
Країна Flag of Canada (Pantone).svg Канада
Діяльність астроном, астрофізикиня
Alma mater Університет Макгілла (1926)[2]
Галузь астрономія
Заклад Університет Макгілла
Посада президент[3]
Членство МАС[2] і Graduate Women Internationald
Нагороди
член ордена Британської імперії офіцер ордена Канади

Еллі (або Аліса) Віберт Дуглас (англ. Allie Vibert Douglas; 15 грудня 1894, Монреаль — 2 липня 1988, Кінгстон) — канадська астрономка. Перша канадська жінка, що стала астрофізикинею[4][5][6].

Життєпис[ред. | ред. код]

Еллі Дуглас народилася в Монреалі, провінція Квебек, 15 грудня 1894 року.[7] Оскільки її батьки померли у рік її народження, спочатку жила в Лондоні з бабусею та братом Джорджем Вібертом Дугласом.[5] Їхнім дідусем був преп. Джордж Дуглас, видатний методист, міністр і викладач.[8] У 1904 році Еллі з братом повернулася до Монреаля, де обоє навчалися в Westmount Academy. Зростаючи, Дуглас цікавилася наукою, але відчувала, що її жіноча стать є перешкодою для здобуття не лише вищої освіти.

У середній школі їй відмовили в прийомі до невеликого наукового клубу, бо вона була жінкою. Брат допоміг їй обійти цю проблему, залишивши двері відчиненими і дозволивши Аллі сидіти поза класом, щоб слухати лекції. Еллі закінчила навчання у своєму класі і отримала стипендію в Університеті Макгілла[5].

У 1912 році почала навчання математиці та фізиці в Макгіллі, але заняття були перервані протягом третього року у зв'язку з початком Першої світової. Її брат Джордж зареєструвався офіцером і служив поблизу Лондона. Незабаром він запропонував, щоб Еллі та їхні дві тітки, Міна та Мері, перебралися з ним до Лондона, де він на той час працював у Військовому відомстві статистом.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

У 1918 році, у віці 23 років, Еллі Дуглас за свою роботу була нагороджена орденом Британської імперії[5].

Здобула ступінь бакалавра в 1919 році, наступного року — магістра природничих наук і доктора філософії у 1926 році.[9]

Повернувшись до Монреаля в 1920 році, Еллі Дуглас продовжила навчання, отримавши ступінь бакалавра, а потім закінчила магістратуру в 1921 році. Далі перейшла до Кембриджа, навчаючись у Артура Еддінгтона, одного з провідних астрономів того часу, де здобула ступінь докторки філософії з астрофізики в 1925 році і була першою людиною, яка отримала його від університету Квебеку, і однією з перших жінок, що досягли цього в Північній Америці. Дуглас написала біографію Еддінгтона «Життя Артура Еддінгтона».[10]

Дуглас займалася післядипломною роботою в Кавендіській лабораторії Кембриджського університету, де працювала з фізиком Ернестом Резерфордом та астрофізиком Артуром Еддінгтоном.[9]

Після повернення до Канади Віберт Дуглас залишалася працювати в Університеті Макгілла ще протягом наступних 14 років. В 1939 переїхала до Королівського університету в Кінгстоні, де працювала на посаді деканки до 1958 року. Вона була професоркою астрономії з 1946 року до свого виходу на пенсію в 1964 році.

Співпрацюючи з Джоном Стюартом Фостером, Еллі Дуглас досліджувала спектри зірок типу А і В і ефект Старка, використовуючи астрофізичну обсерваторію Dominion. У 1947 році вона стала першою канадською президентом Міжнародного астрономічного союзу і представляла Канаду під час конференції ЮНЕСКО в Монтевідео, Уругвай, через сім років. Дуглас померла 2 липня 1988 року.[9]

Нагороди та пам'ять[ред. | ред. код]

У 1967 році Еллі Дуглас стала офіцеркою ордена Канади. У тому ж році Національна рада єврейських жінок назвала її однією з найвизначніших 10 жінок століття. У 1988 році, в рік її смерті, астероїд 3269 був названий на її честь — Віберт Дуглас. Вона також була членом Королівського астрономічного товариства у Великій Британії і президентом КАТК (Королівського Астрономічного Товариства Канади).

Кратер на Венері названий на честь Еллі Вілберт Дуглас: Vibert-Douglas Patera розташований на 11,6 ° південної широти і 194,3 ° східної довготи. Кратер майже круглий і має 45 км в діаметрі.[11][12]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б SNAC — 2010.
  2. а б в Ogilvie M. B. The Biographical Dictionary of Women in Science: Pioneering Lives From Ancient Times to the Mid-20th CenturyRoutledge, 2003. — Vol. 1. — P. 372. — 798 p. — ISBN 978-1-135-96342-2
  3. https://graduatewomen.org/who-we-are/our-story/historical-archives/gwi-past-presidents/
  4. Hogg, Helen Sawyer (July 1989). A. Vibert Douglas. Physics Today 42 (7): 88–89. Bibcode:1989PhT....42g..88H. doi:10.1063/1.2811101. Архів оригіналу за 5 жовтня 2013. Процитовано 29 червня 2019. 
  5. а б в г Crossfield, E. Tina (1997). У Benjamin F. Shearer. Notable women in the physical sciences: a biographical dictionary (вид. 1. publ.). Westport, Conn. [u.a.]: Greenwood Press. ISBN 0313293031. 
  6. Douglas, Allie Vibert (1894-1988). Queen's University Encyclopedia. Архів оригіналу за 29 червня 2019. Процитовано 29 червня 2019. 
  7. Quebec, Canada, Church Records (Drouin Collection), 1621–1968, Montreal-Methodist Saint James-1894, pg.30
  8. Dent, John Charles (1880). The Canadian Portrait Gallery II. Toronto: John B. Magurn. с. 95. Архів оригіналу за 20 листопада 2018. Процитовано 29 червня 2019. 
  9. а б в Ogilvie & Harvey, p. 756
  10. Douglas, A. Vibert (1956). The Life of Arthur Eddington. Thomas Nelson and Sons. с. 92–95. Архів оригіналу за 5 жовтня 2021. Процитовано 5 жовтня 2021. 
  11. Statistics. www.astro.umontreal.ca. Архів оригіналу за 28 березня 2018. Процитовано 29 червня 2019. 
  12. Data. www.lpi.usra.edu. Архів оригіналу за 31 серпня 2021. Процитовано 29 червня 2019. 

Список літератури[ред. | ред. код]