Ельбасанська фортеця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


Ельбасанська фортеця
Kalaja e Elbasanit
Elbasan Castle 1.JPG

41°06′47″ пн. ш. 20°04′55″ сх. д. / 41.113131° пн. ш. 20.081809° сх. д. / 41.113131; 20.081809
Тип Пам'ятка історії
Статус спадщини Cultural Monument of Albania[d]
Країна

Албанія

Розташування Ельбасан
Будівництво 1466
Ельбасанська фортеця is located in Албанія
Ельбасанська фортеця
Ельбасанська фортеця (Албанія)

Ельбасанська фортеця (замок Ельбасан, алб. Kalaja e Elbasanit) — фортифікаційна споруда XV століття у місті Ельбасан в Албанії, збудована султаном Мехмедом II Фатіхом.

Опис[ред.ред. код]

Замок має прямокутну форму і розміри 308x48 м. Він має чотири входи, які захищені вежами. Головні, «торгові», ворота — південні. 8 веж у мурах фортеці — ті, що залишилися з початкових 26-ти, кожна 9 м заввишки. Відносно цілою залишилась південна стіна, що дає уявлення про міцність фортеці.

Усередині фортеці розташована частина Via Egnatia, традиційні будівлі з характерною міською архітектурою, важливі ісламські та християнські об'єкти. У стінах замку розміщена турецька баня Сінан Паша — збудована на початку 19 століття, вона дуже добре збереглася.

У замку і зараз є мешканці.

Історія[ред.ред. код]

У період античності Скамп(ін), місто на території сучасного Ельбасану, було центром Via Egnatia — дороги, що сполучала Рим і Константинополь. Для її охорони було побудовано військовий замок на початку III століття нашої ери, за часів римського імператора Діоклетіана. Під час варварських воєн у IV-V століттях замок було зруйновано.

На старому фундаменті візантійський імператор Юстиніан побудував новий замок. Його було оточено ровом, що заповнювався водою з потоку Зараніка. Всередині замку розташовувались католицька й православна церкви, школа Святої Марії, годинникова вежа. Згодом замок було зруйновано.

У 1466, під час облоги міста Круя, турки за 25 днів побудували замок на руїнах старого міста, назвавши нове «аль-Басан», правитель країни і повністю перебудували місто (давши йому назву «Ельбасан») і замок для стратегічних потреб. Для будівництва фортеці були використані матеріали руїн давніх римських і візантійських будівель. Ці матеріали особливо помітні в основі південно-західної вежі. Після завершення замку Ельбасан, Мехмет II залишив там гарнізон, що складався з 400 яничарів, а інша частина армії відійшла в Едірне.

Замок пізніше перетворився на одну з найважливіших військових баз Османської імперії в Центральній Албанії.

Згадки і дослідження[ред.ред. код]

Уперше фортецю згадує Крістобель, історик Мехмета II.

У XVIII столітті місто відвідав османський хроніст Евлія Челебі й детально описав замок.

Під час австрійського володіння, замок детально вивчали. Австрійські археологи Каміло Прашнікер та Арнольд Шобер[1], які приїхали у місто 1916 року, під час Першої світової війни, виявили стародавні фортифікації під середньовічними стінами.[2] До того часу слідів рову з водою уже не збереглося.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Kamilo Prashniker, Arnold Schober
  2. William N. Bates ((Oct. - Dec., 1920),). Archaeological Discussions. American Journal of Archaeology. Vol. 24 (No. 4) (Archaeological Institute of America). с. 371–403.  (англ.)

Джерела[ред.ред. код]


Прапор Албанії Це незавершена стаття про Албанію.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.