Ельблонзький повіт
| Ельблонзький повіт | |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Powiat elbląski | |||||||||||
 | |||||||||||
Повіт на мапі воєводства
| |||||||||||
| Країна |  Польща | ||||||||||
| Воєводство | Вармінсько-Мазурське | ||||||||||
| Адміністративний центр | Ельблонг | ||||||||||
| Населення: | 56 400 (2008[1]) | ||||||||||
| Площа: | 1415,58 | ||||||||||
| Густота: | 40 | ||||||||||
| Урбанізація: | 29,77 % | ||||||||||
| Номери автомобілів: | NEB | ||||||||||
| TERYT: 6.28.35.04.00.0 | Код ISO: | ||||||||||
| Адмніністративний поділ | |||||||||||
| |||||||||||
| Адміністрація | |||||||||||
| |||||||||||
| - | |||||||||||
Ельблонзький повіт (пол. powiat elbląski) — один з 19 земських повітів Вармінсько-Мазурського воєводства Польщі. Утворений 1 січня 1999 року в результаті адміністративної реформи.
Повіт знаходиться у західній частині воєводства. Адміністративний центр — місто Ельблонг (має статус міста на правах повіту, до складу повіту не входить). Станом на 1.01.2008 населення становить 56 400 осіб, площа 1415,58 км².
До 1945 р. найпівнічніший тріфт (Trift – ділянка) великого польдера на заході від Ельблонга – Ellerwalda (вільхового лісу) – Ellerwald V Trift (Józefowo) носила назву "Kozakentrift" – Козацький[2].
У с. Сокольник під час Першої світової війни тут перебували полонені з Російської армії, що працювали під наглядом вахмана у місцевих селян. Вони мали кошари поблизу господарства Б. Доннера, що знаходився в яру річки Дони. У с. Сковрони після вересня 1939 р. було розміщено полонених з польського війська (в тому числі, імовірно, українців), які працювали на багатих бауерів. Для них збудували провізоричні бараки. Восени 1940 р. вони були замінені на французьких полонених. В січні 1945 р. за село йшли бої між Червоною армією та вермахтом. Радянські танки прийшли з боку с. Марково[3].
На терени повіту були депортовані 1197 українців з українських етнічних територій у 1947 році (т. з. акція «Вісла»).[4] Ельблонзький повіт був найзаселенішим українцями в післявоєнному Гданському воєводстві. Селами повіту, де було розміщено депортованих українців є Шимбори, Божиново, Кшевськ, Жулвінець, Журавець, Озеро, Дружно, Єґловник, Новоткі, Новаково, Годково та ін. На території повіту досі існує українська громада[3].
Повіт входить до складу Ельблонзького деканату Української греко-католицької церкви з парафіями в Ельблонгу, Пасленку та Годково. Українські поховання наявні на цвинтарях в Озері та Звєжні[3].
Демографічні дані повіту станом на 30.06.2005:
| Всього | Жінки | Чоловіки | ||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| осіб | % | осіб | % | осіб | % | |
| Повіт | 56 434 | 100 | 28 415 | 50,4 | 28 019 | 49,6 |
| Міста | 16 808 | 100 | 8717 | 51,9 | 8091 | 48,1 |
| Села | 39 626 | 100 | 19 698 | 49,7 | 19 928 | 50,3 |
- ↑ Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. .
- ↑ Słodownik L. Dawne wsie Pasłęckie i Elbląskie Stowarzyszenie „Zicherka”. – Elbląg. – 2021 – 764 s.
- 1 2 3 Парнікоза, Іван. Ельблонзький повіт. Прадідівська слава. Українські пам’ятки. Микола Жарких. Процитовано 05.11.2022.
- ↑ Акція «Вісла». Документи / упор. Євген Місило. — Львів; Нью-Йорк: Наукове товариство ім. Т. Шевченка, 1997. — ISBN 5-7707-8504-7. — С. 483.
 |
Це незавершена стаття з географії Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |