Ельжбета Гелена Сенявська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ельжбета Гелена Сенявська
пол. Elżbieta Helena Sieniawska z Czartoryskich
Anonymous Elżbieta Sieniawska as Minerva.png
Народилася 1669[1][2]
Річ Посполита
Померла 21 березня 1729(1729-03-21)[1][2]
Річ Посполита
Громадянство
(підданство)
Flaga Rzeczypospolitej Obojga Narodow ogolna.svg Річ Посполита
Діяльність меценат
Володіє мовами польська[1]
Посада Q66200785?
Рід Любомирські і Сенявські
Батько Станіслав Іраклій Любомирський
Мати Zofia Opalińska[d]
У шлюбі з Адам Миколай Сенявський
Діти Марія Софія Сенявська
Manyoki Sieniawska.JPG

Ельжбета Гелена Сенявська (у дівоцтві Любомирська; пол. Elżbieta Helena Sieniawska; 1669/1670, Конськоволя — 21 березня 1729, Олешичі) — польська шляхтичка, політична діячка.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилась у містечку Конськоволя (нині Польща). Батько — Станіслав Іраклій Любомирський, мати — його дружина Зофія, донька Лукаша Опалінського. Дуже любила батька, завжди про нього писала тепло.

Після коротких зашлюбин 6 серпня 1687 року в каплиці Владислава IV Вази у костелі піярів Варшави (тепер Польова катедра війська польського) взяла шлюб з Адамом Миколаєм Сенявським.

Наприкінці 1694 року стала «героїнею» придворного скандалу, пов'язаного з її романом із сином коронного гетьмана Яном Станіславом Яблоновським. Їх листи за посередництва Стефана Александера Потоцького потрапили до чоловіка. Батько через свої політичні інтереси переконав її помирритись з чоловіком у 1695 році. Її черговий роман з королевичем Александером був набагато «голоснішим». 15 квітня 1699 в Бережанах народила доньку Марію Зофію, у червні брала участь в поділі маєтку Собеських у Варшаві (восени 1698 в Опаві королева-вдова Марія-Казимира довірила їй свої фінансові справи, зокрема, ярославський «ключ»). 22 лютого 1707 мала розмову з царем Петром, який перебував у Жовкві, під час його візиту до Сенявських. В ній цар висловив готовність сприйняти як посердників французів у переговорах зі шведами.

За наказом короля Карла ХІІ була арештована 12 листопада 1707 у Варшаві, яку вони захопили. У 1708 році пробувала бути посередницею в перемовинах Івана Мазепи та Станіслава Лещинського. В січні 1709 мала перемовини у Мукачевому. Стефан Гумецький та Юзеф Феліціян Потоцький (староста белзький) наприкінці вересня 1716 року тиснув на неї, щоб отримала згоду Августа ІІ.

Королевич Константій Владислав продав їй Олесько і Тернопіль у 1719 році, 3 серпня 1720-го Вілянув.[3] На її прохання для Тернополя король Август ІІ видав 24 липня 1724 року привілей, яким у місті запроваджувався Ярмарок святої Анни.[4]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б RKDartists
  3. Link-Lenczowski A. i Popiołek B. Sieniawska Elżbieta Helena… — S. 95.
  4. Гуцал П. Заснування Тернополя. Власники Тернополя (1540—1843) // Тернопіль. Історичні нариси. — Тернопіль : Джура, 2016. — С. 23. — ISBN 978-966-185-130-5.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Link-Lenczowski Andrzej K. i Popiołek Bożena. Sieniawska Elżbieta Helena z Lubomirskich (1669–1729) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, Drukarnia Uniwersytetu Jagiellońskiego, 1996. — t. XXXVII/1, zeszyt 152. — S. 90—96. (пол.)

Інтернет-ресурси[ред. | ред. код]