Ельза Марія Паде

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ельза Марія Паде
дан. Else Marie Pade
Основна інформація
Дата народження 2 грудня 1924(1924-12-02)
Місце народження Орхус
Дата смерті 18 січня 2016(2016-01-18)[1][2] (91 рік)
Місце смерті Гентофте, Столичний регіон, Данія, Королівство Данія[2]
Країна Данія Данія
Професія композитор
Жанр електронна музика конкретна музика
Співпраця Ніні Теіладе

Ельза Марія Паде (дан. Else Marie Pade, нар. 2 грудня 1924(19241202)) — данська композиторка.

Паде народилася в Орхусі, здобула освіту піаністки у Королівській данській музичній консерваторії у Копенгагені. Вона вивчала композицію у Вагна Хольмбу, пізніше — у Яна Маєгора, завдяки якому опанувала техніку додекафонії. У 1954 році вона стала першим данським композитором електронної та конкретної музики (Бруланд, 2001). Вона була знайома і працювала з П'єром Шеффером та Карлгайнцом Штокгаузеном.

Паде була учасницею руху опору під час Другої світової війни.

Біографія[ред.ред. код]

У дитинстві Ельза Марія Паде часто була прикованою до ліжка через пієлонефрит. Вона слухала  навколишній світ і створювала «звукові картини» з його звуків. Ці звуки стали основою її майбутніх музичних творів.

Перші музичні уроки Ельзі давала мати, яка вчила її гри на фортепіано, і також мамина вчителька музики. Пізніше Ельза почала відвідувати музичну школу в Орхусі, директор якої, Едуард Мюллер, побачив у дівчинці талант і запросив її вчитися попри те, що батьки не могли оплатити навчання. У музичній школі 12-річна Ельза познайомилася з джазом. Вона позичила у друга переносний грамофон і почула New Orleans jazz.

Коли їй було 16, вона долучилася до джаз-бенду The Blue Star Band, який грав на шкільних святах. В ударника гурту був брат, який вивчав музику в університеті і брав уроки фортепіано у Карін Бріґ, викладача консерваторії. Він сказав Ельзі, що краще забути про джаз і брати уроки фортепіано у Бріґ, що вона і зробила (Бак, 2008, 20). Також завдяки Бріґ вона прийшла у данський рух опору: одного дня Ельзі довелося тікати від німецького солдата, що кинувся за нею в центрі Орхуса, вона втекла у Клінтеґорден, де жила Бріґ, і разом з нею приєдналася до жіночої групи опору.

Опір та ув'язнення[ред.ред. код]

Центральна сторожова вежа у Фрослевлейрені.

Паде почала розповсюджувати нелегальні газети після 20 серпня 1943 року і у 1944 пройшла тренування з використання зброї та вибухівки. Вона приєдналася до жіночої групи підривників, які виявляли телефонні лінії, щоб підірвати їх, коли втрутяться британці, щоб німці не змогли скористатися телефонною мережею. Однак початковий план було скасовано після нормандської висадки (Вифф, 2003).

13 вересня 1944 року Ельза Марія Паде була заарештована Гестапо. Прокинувшись у камері після допиту, вона написала свою першу пісню «Ти і я, і зорі», яку вишкрябала на стіні. Її відправили у табір Фрослевлейрен, де вона почала складати музику. У таборі в'язні співали, щоб підтримати свій дух, і серед пісень були твори Паде та інші пісні в аранжування Бріґ. З нагоди 60-річчя визволення ці твори було видано на CD під назвою Songs in the Darkness: Music Frøslevlejren 1944–45 .

Творчість[ред.ред. код]

Після війни Ельза Марія Паде вчилася у музичній консерваторії на піаніста, однак через наслідки ув'язнення у Фрослевлейрені не змогла це продовжувати і перейшла на композитора.

У 1952 році вона почула програму по Данському радіо про конкретну музику і її творця П'єра Шеффера, які нагадали їй про дитинство. Будучи з родиною у Франції, вона зв'язалася з французьким радіо RTF та Шеффером, побувавши на його семінарі. Того ж року вона прочитала його роботу À la Recherche d'une musique concrete (Слідами конкретної музики).[джерело?]

Повернувшись додому, вона заснувала студію електронного звуку, що працювала і як науково-дослідна лабораторія, і як центр звукового дизайну — записана на студії музика призначалась для озвучення радіопрограм.

Паде продовжувала писати музику, однак відомою була небагатьом, аж до видання її творів на CD дисках у 2000-х роках. Про неї знято документальний фільм Lyd på Liv (2006).[3]

«День у Баккені»[ред.ред. код]

Надихнувшись працею П'єра Шеффера, Ельза створила те, що стало першим твором конкретної й електронної музики в Данії: «День у Баккені». Згодом вона погодилася написати фонову музику для нової телепередачі на основі цього твору.

«Symphonie magnétophnique»[ред.ред. код]

Це твір конкретної музики, що описує щоденне життя у Копенгагені: ранок, що починається звичними справами, дорога на роботу в офіс і на фабрику, далі дорога додому зі школи чи з роботи і домашні справи увечері, і так закінчується день, щоб потім почався новий.[джерело?]

«Сім кіл»[ред.ред. код]

Твір Syv cirkler Ельза написала після відвідання планетарію на Всесвітній виставці 1958 року в Брюсселі. Твір представляє нічне небо і рух зірок відносно одна одної, й базується на принципах кольорів звуків Лігеті, Булеза серіалізмі та математичній організації нот Штокгаузена. Це перший суто електронний твір Паде.

«Школа у Дармштадті»[ред.ред. код]

Зацікавленість новою музикою змусила її та багатьох інших композиторів поїхати у Дармштадт слухати лекції Штокгаузена, Лігеті та Булеза. Паде брала участь у 1962, 1964, 1968 та 1972 роках. Штокгаузен використовував її Glass Bead Game як приклад у своїх лекціях з електронної музики (Бак, 2008, 26 та 28).

Grass blade[ред.ред. код]

Паде дружила з Ніні Теіладе, разом з нею та іншими вони створили телевізійний балет «Grass Blade», за мотивами вірша Ель Формана, з хореографією Теіладе.[джерело?]

Дискографія[ред.ред. код]

  • Et Glasperlespil (2001, Dacapo Records)
  • Face It (компіляція, Dacapo Records, 2002)
  • Songs in the Darkness: Music Frøslevlejren 1944–45 (2005)
  • Aquarellen Über Das Meer; Illustrations ‎(Dacapo Records, 2009)
  • Else Marie Pade — Electronic Works: 1958—1995 (Important Records, 2013)

Примітки[ред.ред. код]

  • Bak, Andrea. 2008. «Else Marie Pade I eventyrland». Ud & Se (March): 16–28.
  • Bruland, Inge. 2001. «Pade, Else Marie». The New Grove Dictionary of Music and Musicians, second edition, edited by Stanley Sadie and John Tyrrell. London: Macmillan Publishers.
  • Vyff, Iben. 2003. «Hedda Lundh (1921—2012)—Lundh, Hedda». Dansk Kvindebiografisk Leksikon, KVINFO [Danish Centre for Information on Gender, Equality and Diversity) (Accessed 2 July 2013).

Посилання[ред.ред. код]