Ельмар Топговен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ельмар Топговен
Народився 6 березня 1923(1923-03-06)[1]
Штрелен, Клеве, Дюссельдорф, Рейнська провінція, Вільна держава Пруссія, Веймарська республіка, Німецька імперія[1]
Помер 23 квітня 1989(1989-04-23)[1] (66 років)
Штрелен, Клеве, Дюссельдорф, Північний Рейн-Вестфалія, ФРН[1]
Країна  Німеччина
Діяльність перекладач
Знання мов німецька[2]
Членство Німецька академія мови і поезії
У шлюбі з Erika Tophovend
Діти Jonas Tophovend
Нагороди

Ельмар Топговен (6 березня 1923, Штрален — 23 квітня 1989, там само) — німецький перекладач.

Біографія[ред. | ред. код]

Ельмар Топговен народився в родині лікаря. 1940 року він закінчив гімназію. Після гімназії був призваний до війська і брав участь у Другій світовій війні, під час якої потрапив у полон до американців. Після закінчення війни Топговен вивчав театрознавство та романістику у Майнцському університеті. У 1949 році поїхав до Парижа, де до 1952 року працював лектором німецької мови в Сорбонні.

Почав перекладати літературні тексти з французької. Перебував у тісному контакті з Семюелем Бекетом. Згодом Топговен заробляв на життя як незалежний перекладач. З 1970 по 1988 викладав німецьку мову у Вищій нормальній школі.

Топговен активно виступав за інтереси перекладачів: заснування «Європейського коледжу перекладачів» у Штралені багато в чому сталося завдяки його ініціативі.

Ельмар Топговен переклав (іноді разом зі своєю дружиною Ерікою Топговен) велику частину доробку Семюеля Бекета, а також твори Алена Роба-Гріє, Наталі Саррот і Клода Сімона.

У 1972 році отримав премію імені Йоганна Генріха Фосса Німецької академії мови та поезії в Дармштадті. З 1977 року є членом цієї академії. У 1988 році отримав орден «За заслуги перед землею Північний Рейн-Вестфалія».

З липня 2019 року приватний архів Ельмара Топговена в його будинку за адресою Sûdwall 7 в Штралені відкритий для дослідників його вдовою Ерікою Топговен .

12 грудня 2020 року французька германістка Соланж Арбер захистила дисертацію на тему: «Elmar Tophoven et la traduction transparente» («Ельмар Топговен і прозорий переклад»).[3]

Відзнаки[ред. | ред. код]

  • Фонд німецьких перекладачів : Фонд мобільності Ельмара Топговена. Для роботи та наукового перебування у зв'язку з французько-німецькими перекладацькими проектами, а також для дослідження спадщини перекладачів у співпраці з DVA Foundation .
  • Лауреат премії Prix lémanique de la traduction

Переклади[ред. | ред. код]

  • Arthur Adamov: Theaterstücke, Darmstadt [u. a.] 1959 (übersetzt zusammen mit Manfred Fusten und Pierre Aron)
  • Jean Anouilh: Das Leben ist unerhört!, München [u. a.] 1987 (übersetzt zusammen mit Corona Schmiele)
  • Fernando Arrabal: Baal Babylon, Neuwied [u. a.] 1964
  • Georges-Albert Astre: Ernest Hemingway in Selbstzeugnissen und Bilddokumenten, Reinbek b. Hamburg 1961
  • Jean-Louis Barrault: Rabelais, Frankfurt a. M. 1971
  • Samuel Beckett: Akt ohne Worte, Stuttgart 1965
  • Samuel Beckett: Aschenglut, Stuttgart 1970 (übersetzt zusammen mit Erika Tophoven)
  • Samuel Beckett: Aus einem aufgegebenen Werk und kurze Spiele, Frankfurt a. M. 1966 (übersetzt zusammen mit Erika Tophoven)
  • Samuel Beckett: Der Ausgestoßene, Hamburg 1976
  • Samuel Beckett: Bruchstücke I und II, Frankfurt am Main 1977
  • Samuel Beckett: Le dépeupleur, Frankfurt am Main 1972
  • Samuel Beckett: Disjecta, Berlin 2010 (übersetzt zusammen mit Erika Tophoven und Wolfgang Held)
  • Samuel Beckett: «Endspiel» und «Alle, die da fallen», Frankfurt/M. 1957 (übersetzt zusammen mit Erika Schöningh)
  • Samuel Beckett: Erste Liebe, Frankfurt a. M. 1973
  • Samuel Beckett: Erzählungen und Texte um Nichts, Frankfurt a. M. 1962
  • Samuel Beckett: Film. He, Joe, Frankfurt a. M. 1968 (übersetzt zusammen mit Erika Tophoven)
  • Samuel Beckett: Flötentöne, Frankfurt am Main 1982 (übersetzt zusammen mit Karl Krolow)
  • Samuel Beckett: Gedichte, Wiesbaden 1959 (übersetzt zusammen mit Eva Hesse)
  • Samuel Beckett: Gesellschaft, Frankfurt am Main 1981
  • Samuel Beckett: Glückliche Tage und andere Stücke, Frankfurt a. M. 1963 (übersetzt zusammen mit Erika Tophoven)
  • Samuel Beckett: Kommen und gehen, Stuttgart 1968 (übersetzt zusammen mit Erika Tophoven)
  • Samuel Beckett: Das letzte Band, Frankfurt am Main 1974 (übersetzt zusammen mit Erika Tophoven)
  • Samuel Beckett: Mal vu mal dit, Frankfurt am Main 1983
  • Samuel Beckett: Malone stirbt, Frankfurt a. M. 1958
  • Samuel Beckett: Mercier und Camier, Frankfurt am Main 1972
  • Samuel Beckett: Murphy, Hamburg 1959
  • Samuel Beckett: Der Namenlose, Frankfurt a. M. 1959
  • Samuel Beckett: Quadrat. Geister-Trio, Frankfurt am Main 1996 (übersetzt zusammen mit Erika Tophoven)
  • Samuel Beckett: Residua, Frankfurt a. M. 1970
  • Samuel Beckett: Spiel, Berlin 1996 (übersetzt zusammen mit Erika Tophoven)
  • Samuel Beckett: That time, Frankfurt am Main 1976
  • Samuel Beckett: Three occasional pieces, Frankfurt am Main 1983 (übersetzt zusammen mit Erika Tophoven)
  • Samuel Beckett: Tritte, Frankfurt am Main 1976 (übersetzt zusammen mit Erika Tophoven)
  • Samuel Beckett: Um abermals zu enden und anderes Durchgefallenes, Frankfurt am Main 1978
  • Samuel Beckett: Warten auf Godot, Berlin 1953
  • Samuel Beckett: Watt, Frankfurt a. M. 1970
  • Samuel Beckett: Wie es ist, Frankfurt a. M. 1961
  • Simone Benmussa: Kindheit, Berlin (Dahlem) 1988
  • Daniel Boulanger: Der Schatten, München 1960
  • Daniel Boulanger: Die schwarze Tür, München 1965
  • Daniel Boulanger: Der Verwegene, München 1963
  • Emile M. Cioran: Die verfehlte Schöpfung, Frankfurt am Main 1986 (übersetzt zusammen mit François Bondy)
  • Georges Conchon: Die Asche des Sieges, Köln [u. a.] 1961
  • Louis-René Des Forêts: Der Schwätzer, München 1968
  • Petru Dumitriu: Die Bojaren, Frankfurt a. M.
    • 1. Der Familienschmuck, 1960
    • 2. Freuden der Jugend, 1962
  • Petru Dumitriu: Inkognito, Frankfurt a. M. 1963 (übersetzt zusammen mit Erika Tophoven)
  • Marguerite Duras: Der Mann im Flur, Berlin 1982
  • Frankreich, München 1955 (übersetzt zusammen mit Leo Winter)
  • Eugène Ionesco: Reisen zu den Toten, Berlin 1982
  • Claude Mauriac: Ein Abendessen in der Stadt, Hamburg 1960
  • Claude Mauriac: Die Marquise ging um fünf Uhr aus, Hamburg 1962
  • Claude Rich: Ein Rock für den Winter, Bad Homburg v.d.H. 1980 (übersetzt zusammen mit Erika Tophoven)
  • Alain Robbe-Grillet: Der Augenzeuge, München 1957
  • Alain Robbe-Grillet: Djinn, Frankfurt am Main 1983
  • Alain Robbe-Grillet: Die Jalousie oder Die Eifersucht, München 1959
  • Alain Robbe-Grillet: Momentaufnahmen, München 1963
  • Alain Robbe-Grillet: Die Niederlage von Reichenfels, München 1960
  • Alain Robbe-Grillet: Die Unsterbliche, München 1964
  • Nathalie Sarraute: Die goldenen Früchte, Köln 1964
  • Nathalie Sarraute: Hören Sie das?, Köln 1973
  • Nathalie Sarraute: Kindheit, Köln 1984
  • Nathalie Sarraute: Martereau, Köln 1959
  • Nathalie Sarraute: Das Planetarium, Köln 1960
  • Nathalie Sarraute: Portrait eines Unbekannten, Köln 1962
  • Nathalie Sarraute: «Sagen die Dummköpfe», Köln 1978
  • Nathalie Sarraute: Das Schweigen, Neuwied 1965
  • Nathalie Sarraute: Sie ist da, Bad Homburg v.d.H. 1980
  • Nathalie Sarraute: Der Wortgebrauch, Köln 1984
  • Nathalie Sarraute: Zwischen Leben und Tod, Köln 1969
  • Geneviève Serreau: Ein Damm am Pazifik, Frankfurt am Main 1960
  • Claude Simon: Das Gras, Neuwied [u. a.] 1970 (übersetzt zusammen mit Erika Tophoven)
  • Claude Simon: Der Palast, München 1966
  • Claude Simon: Die Straße in Flandern, München 1961
  • Henri Thomas: Das Kap, München 1963
  • Jean Vauthier: Theaterstücke, Neuwied 1961 (übersetzt zusammen mit Edwin Maria Landau und Herbert Meier)
  • Jacoba van Velde: Der große Saal, Wiesbaden 1955
  • Louise Weiss: An die Ungeborenen, Wiesbaden 1980 (übersetzt zusammen mit Erika Tophoven-Schöningh)
  • Monique Wittig: Opoponax, Reinbek 1966

Література[ред. | ред. код]

  • Erika Tophoven: Glückliche Jahre. Berlin 2011
  • Nicole Colin, Corine Defrance, Ulrich Pfeil, Joachim Umlauf Hgg.: Lexikon der deutsch-französischen Kulturbeziehungen nach 1945. Gunter Narr, Tübingen 2012, S. 455f.: Elmar Tophoven, von Jürgen Ritte (in Google books einsehbar)
  • Sigrid Kupsch-Losereit: Elmar Tophovens Konzept des transparenten Übersetzens, in Das WIE des Übersetzens. Beiträge zur historischen Übersetzerforschung. Reihe: TRANSÜD. Arbeiten zur Theorie und Praxis des Übersetzens und Dolmetschens. Hgg. Aleksey Tashinskiy, Julija Boguna. Frank & Timme, Berlin 2019, S. 113—126
  • Arber Solange, " Des mots autour du silence: Elmar Tophoven traduisant Nathalie Sarraute ", Carnets. Revue électronique d'études françaises de l'APEF, Deuxième série-14, 2018. http://journals.openedition.org/carnets/8765
  • Arber Solange, " Fonds Elmar Tophoven «. Manuscrits de traduction, 2021. https://gdt.hypotheses.org/3375

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д Deutsche Nationalbibliothek Record #189501251 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ Elmar Tophoven et la traduction transparente. 12 грудня 2020.
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ельмар_Топговен&oldid=36227157