Ельміра Микаїл-кизи Гафарова
| Ельміра Микаїл-кизи Гафарова азерб. Elmira Mikayıl qızı Qafarova 
| |
| Народження: |
1 березня 1934 Баку, СРСР |
|---|---|
| Смерть: |
1 серпня 1993 (59 років) Баку, Азербайджан |
| Причина смерті: |
інфаркт міокарда |
| Поховання: |
Алея честі |
| Країна: |
 СРСР.svg){kind=small} Азербайджан |
| Освіта: |
Бакинський державний університет |
| Ступінь: | кандидат філологічних наук |
| Партія: |
КПРС |
| Нагороди: |   |
Ельміра Микаїл-кизи Гафарова (азерб. Elmira Mikayıl qızı Qafarova; 1 березня 1934, місто Баку, тепер Азербайджан — 1 серпня 1993, місто Баку, Азербайджан) — азербайджанський державний діяч і дипломат, голова Верховної Ради Азербайджанської РСР. Член Центральної контрольної комісії КПРС у 1990—1991 роках. Депутат Верховної Ради Азербайджанської РСР (Азербайджанської Республіки) 9—12-го скликань. Народний депутат СРСР (1989—1991). Кандидат філологічних наук (1961).
Ельміра Микаїл-кизи Гафарова закінчила бакинську середню школу № 189 в 1952 році. Навчалася на факультеті філології Азербайджанського державного університету, який закінчила в 1958 році. Під час навчання з 1955 року була заступником секретаря комітету комсомолу Азербайджанського державного університету. Член КПРС з 1958 року.
З 1958 по 1961 рік — аспірантка Азербайджанського державного університету. У 1961 році захистила кандидатську дисертацію з філології.
У 1961—1962 роках — інструктор ЦК Комуністичної партії Азербайджану.
У 1962—1966 роках — секретар ЦК ЛКСМ Азербайджану. У 1966 — лютому 1970 року — 1-й секретар ЦК ЛКСМ Азербайджану.[1]
У 1970—1971 роках — заступник завідувача відділу культури ЦК КП Азербайджану.
У 1971—1980 роках — секретар Бакинського міського комітету КП Азербайджану.
У 1980 році Гафарова замінила 77-річного Мехті Мехтізаде на посаді міністра освіти Азербайджанської РСР, а 1 грудня 1983 року була призначена міністром закордонних справ Азербайджанської РСР та працювала на цій посаді до 22 грудня 1987 року. У 1984 році вона брала участь в осінній сесії Генеральної Асамблеї ООН, присвяченій проблемам расизму та дискримінації.[2]
22 грудня 1987 — червень 1989 року — заступник голови Ради Міністрів Азербайджанської РСР.[3]
22 червня 1989 — 18 травня 1990 року — голова Президії Верховної Ради Азербайджанської РСР. У березні—травні 1990 року представляла Азербайджан у новоствореній Раді Федерації СРСР.
18 травня 1990 — 26 листопада 1991 року — голова Верховної Ради Азербайджанської РСР (Азербайджанської Республіки).
26 листопада 1991 — 5 березня 1992 року — голова Міллі Меджлісу Азербайджанської Республіки.
В цей хаотичний період історії Азербайджану Ельміра Гафарова проявила себе як сміливий і рішучий політик. У роки її головування у Верховній Раді Азербайджану за її ініціативою в постійному представництві республіки в Москві була організована виставка більше двох тисяч одиниць озброєння, вилучених у вірменських бойовиків Нагірного Карабаху. Даний захід викликав різке несхвалення і загрозі Гафаровій з боку КДБ, МВС СРСР і Міноборони СРСР.[4] 30 грудня 1989 року політик домоглася повернення місту Кіровабад (названого так в 1934 році по імені Сергія Кірова) його історичної назви — Гянджа, а 13 березня 1990 року — оголошення свята Новруз неробочим днем в Азербайджані.
З діяльністю Ельвіри Гафарової пов'язують також прийняття декларації «Про відновлення державної незалежності Азербайджанської Республіки» 30 серпня 1991 року і прийняття Азербайджану до ООН 2 березня 1992 року.[2] Через три дні після останнього Гафарова подала у відставку за станом здоров'я.[5]
Відносини Ельміри Гафарової з молодою азербайджанською опозицією в особі Народного фронту залишалися натягнутими до самого її відходу з політики. У вересні 1991 року вона піддала критиці опозицію, назвавши її членів «п'яницями й наркоманами», що помилково було пропущено в прямому ефірі[5] і за що Гафарова зазнала фізичної атаки з боку протестувальників біля будівлі Верховної Ради.[6]
Напередодні введення радянських військ до Баку в ніч на 20 січня 1990 року, що призвів за собою загибель більше сотні мешканців міста, Ельміра Гафарова перебувала в Москві. Рішення про введення надзвичайного стану в Азербайджані було прийнято Президією Верховного Радою республіки за її відсутності і пізніше було визначене як «незаконне».[7] Наступного дня після трагедії Ельміра Гафарова виявилася єдиним представником влади, як на союзному, так і на республіканському рівні, хто звернувся до народу у зв'язку з тим, що трапилося і виступила з осудом дій союзного керівництва. Незважаючи на це, в 1994 році ім'я Гафарової згадувалося в числі винуватців січневої трагедії, що не зуміли забезпечити безпеку населення,[7] проте кримінальну справу порушено не було у зв'язку з її смертю.[8]
Ельміра Гафарова померла 1 серпня 1993 року від інфаркту міокарда[9] і похована на Алеї почесного поховання в Баку.
- орден Трудового Червоного Прапора (9.09.1971)
- орден «Знак Пошани»
- медалі
- ↑ Ministers of Foreign Affairs of Azerbaijan. Elmira Qafarova. Архів оригіналу за 4 травня 2012. Процитовано 7 липня 2010.
- ↑ а б Biographies. Elmira Qafarova. Архів оригіналу за 4 травня 2012. Процитовано 7 липня 2010.
- ↑ FEMALE PRESIDENTS OF UNDERSTATE ENTITIES. Архів оригіналу за 4 травня 2012. Процитовано 7 липня 2010.
- ↑ Полковник мимоволі, але на все життя[недоступне посилання з травня 2019]. Газета «Каспій».
- ↑ а б Томас Гольц. «Азербайджанська щоденник» [Архівовано 1 квітня 2019 у Wayback Machine.]
- ↑ Ібрагімбеков, Максуд. Полковник Юнус [Архівовано 15 червня 2019 у Wayback Machine.].
- ↑ а б Постанова Національного Зборів Азербайджанської Республіки «Про трагічні події, що мали місце в р. Баку 20 січня 1990 року». Архів оригіналу за 20 січня 2014. Процитовано 1 квітня 2019.
- ↑ Меджид, Фаік. В Азербайджані відзначається 20-та річниця вводу радянських військ у Баку[недоступне посилання з травня 2019]. «Кавказький вузол». 20 січня 2010 року.
- ↑ Юнусов, Раміс. Азербайджан, Баку: Чорний січень 1990 року [Архівовано 7 жовтня 2013 у Wayback Machine.].
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |
- Народились 1 березня
- Народились 1934
- Уродженці Баку
- Померли 1 серпня
- Померли 1993
- Померли в Баку
- Поховані на Алеї почесного поховання в Баку
- Випускники Бакинського університету
- Кандидати філологічних наук
- Члени КПРС
- Кавалери ордена Трудового Червоного Прапора
- Кавалери ордена «Знак Пошани»
- Померли від інфаркту міокарда
- Міністри закордонних справ Азербайджану
- Народні депутати СРСР