Ель-Магтас

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Про аналогічне місце на протилежному березі Йордану див. Каср-ель-Ягуд.
Віфанія Зайорданська (Ель-Магтас)
англ. Baptism Site "Bethany Beyond the Jordan" (Al-Maghtas) [1]
Світова спадщина
Розкопки на території об'єкту
30°19′45″ пн. ш. 35°26′37″ сх. д. / 30.32917° пн. ш. 35.44361° сх. д. / 30.32917; 35.44361
Країна Йорданія Йорданія
Тип Культурний
Критерії iii, vi
Об'єкт № 1446
Регіон Арабські країни
Зареєстровано: 2015 (39 сесія)
Ель-Магтас (Йорданія)
Ель-Магтас
Петра на карті Йорданії
Мапа
CMNS: Ель-Магтас у Вікісховищі

Віфанія Зайорданська (Ель-Магтас) (араб. المغطس‎, досл. хрещення або занурення; івр. בית עברה‎) — історична пам'ятка й об'єкт Світової спадщини ЮНЕСКО в Йорданії, розташований на східному березі річки Йордан. Споконвіку вважається вирогідним місцем хрещення Ісуса та визнаний таким представниками більшості церков[2][3]. В українській мові місце хрещення також відоме під іншими назвами: Витанія, Вифавара та Витавара.

Ель-Магтас складається з двох основних археологічних частин: залишків монастиря на кургані під назвою Джебель-Мар-Ільяс (пагорб пророка Іллі) та території біля річки із залишками церков, ставків, паломницьких і відлюдницьких будівель[4]. Ці дві місцевості з'єднані між собою долиною під назвою Ваді-ель-Харрар[5][6].

Вдале розташування Віфанії між Єрусалимом та Царським шляхом видно з фрагменту Книги Ісуса Навина про ізраїльтян, що перетинали Йордан в цьому місці. До того ж, Джебель-Мар-Ільяс традиційно вважається місцем вознесіння пророка Іллі на небеса[7]. Уся територія об'єкту була покинута після шестиденної війни 1967 року, коли обидва береги Йордану стали місцем бойових дій[8].

Після підписання Ізраїлем та Йорданією мирної угоди в 1994 році відбулося розмінування території за ініціативою йорданської королівської династії[9]. Згодом в Ель-Магтасі було здійснено кілька археологічних досліджень[10]. У 2015 році ЮНЕСКО надала всій місцевості (за винятком території на західному узбережжі Йордану) статус об'єкта Світової спадщини. В 2016 році Ель-Магтас відвідали приблизно 81 тис. людей, переважно з Європи, Америки й Арабських країн[11]. 6 січня тисячі людей збираються в цьому місці задля відсвяткування Богоявлення.


Назва[ред. | ред. код]

За християнською традицією, місце Хрещення Господнього відоме під декількома назвами: Віфанія (Витанія), Віфавара (Витавара) й Ель-Магтас.

Віфанія[ред. | ред. код]

У двох уривках з Євангелія від Івана (в переклді Огієнка) вказується місце «на тім боці Йордану» та «на той бік Йордану»:

Ів. 1:28: Це в Віфа́нії ді́ялося, на тім боці Йорда́ну, де христив був Іван.
Ів. 10:40: І Він знову на то́й бік Йорда́ну пішов, на те місце, де Іван найперше христив, та й там перебува́в.

Слово Віфанія може походити від beth-ananiah, що на івриті дослівно значить «будинок бідних» або «будинок стражденних»[12]. До того ж, назва Віфанія використовується і для іншого місця — міста, розташованого на Оливковій горі, про яке неодноразово йшлося в Новому Заповіті.

Витанія[ред. | ред. код]

Варіант перекладу Витанія вживається в Біблії в перекладі Хоменка, який застосовується переважно Греко-католицькою та Римо-католицькою церквами. Також Витанія зустрічається і в перекладі Турконяка, що побачив світ у XXI столітті.

Сталося те у Витанії, по той бік Йордану, де Йоан христив.
(переклад Хоменка)[13]
Це сталося у Витанії, на другому боці Йордану, де Іван хрестив.
(переклад Турконяка)[14]

Вифавара[ред. | ред. код]

Фрагмент Мадабської карти, де вказано Βέθαβαρά το τού άγίου Ιωάννου τού βαπτίσματος (Вифавара, місце хрещення св. Івана) на захід від річки Йордан

Ориген був християнським теологом III століття з Палестини. Помітивши, що в його часи на східному березі Йордану вже не було місця під назвою Віфанія, він запропонував змінити назву на Вифавара, що дійсно відповідало місцю, яке там знаходилось. Деякі його пропозиції були схвалені і використані у подальших перекладах, зокрема в російському Синодальному перекладі, на основі якого був створений переклад Філарета на українську.

Це сталося у Вифаварі по той бік Йордану, де хрестив Іоан.
(переклад Філарета)[15]

Витавара[ред. | ред. код]

У найпершому повному перекладі Біблії на українську — перекладі Куліша — використовується назва Витавара.

Се в Витаварі стало ся, за Йорданом, де Йоан хрестив.
(переклад Куліша)[16]

Ель-Магтас[ред. | ред. код]

Ель-Магтас — арабське слово, що дослівно означає «хрещення» або «занурення».

Географія[ред. | ред. код]

Ель-Магтас розташований у йорданській провінції Ель-Балка. Він лежить на східному узбережжі річки Йордан, за 9 км на північ від Мертвого моря та за 10 км на південний схід від Єрихону. Ділянка, що розкинулася на площі 533,7 гектарів, має дві окремі зони: Телль-ель-Харрар або Джебель-Мар-Ільяс (досл. пагорб пророка Іллі) та територію Зор поблизу річки, де лежить старовинна церква Святого Івана Хрестителя[3][4].

Віфанія Зайорданська лежить поруч зі стародавньою дорогою між Єрусалимом та Трансйорданією крізь Єрихон та через брод річки Йордан має сполучення з іншими біблійними місцями: Мадабою, горою Нево та Царським шляхом (лат. Via Regia)[8].

Відомо, що первісне паломницьке місце розташовувалося зі східного берега Йордан-ріки, проте до VI століття більша частина вірян стала збиратися на західному березі річки[17]. Сам термін Ель-Магтас історично використовувався для місцевості по обидва сторони Йордану. Сьогодні західна частина Віфанії під назвою Каср-ель-Ягуд лежить у Палестині. Вона хоч і згадувалася в пропозиції ЮНЕСКО, проте не отримала статус об'єкта Світової спадщини[5][18].

Релігійне значення[ред. | ред. код]

Перехід ізраїльтян через Йордан[ред. | ред. код]

В Танасі (Єврейській Біблії) йдеться, як Ісус Навин наказував ізраїльтянам перетнути Йордан, слідуючи за священиками, що несли Ковчег Заповіту через річку, тим самим змушуючи її води зупинитися (Єг. 3:14-17). За стародавніми традиціями, Ель-Магтас, відомий у давнину як бет-'абара («дім переправи»)[19] або Вифавара ототожнювався з місцем, де ізраїльтяни переплили річку Йордан і увійшли до Землі Обітованої[20][21].

Пророк Ілля[ред. | ред. код]

В Танасі також описується, як пророк Ілля в супроводі пророка Єлисея зупинив води Йордану, переправившись на східну сторону, а потім завдяки вихору піднісся до небес; Єлисей, тепер вже спадкоємець Іллі, знову розділив води і переправився назад (2 Цар. 2:8-14). Стародавня єврейська традиція ототожнювала місце цієї події з тим самим місцем, яким користувався Ісус Навин, отже з Ель-Магтасом, а місце вознесіння Іллі — з Телль-ель-Харраром[22].

Хрещення Ісуса[ред. | ред. код]

Іван Предтеча, ймовірно, хрестив людей не тільки в небезпечному Йордані, а також у різних джерелах і струмках. В Ів. 3:23 йдеться про Енон поблизу Салиму, де «енон» означає джерело. В Ель-Магтасі існує невеликий струмок Ваді-ель-Харрар, що тече до Йордану і пов'язаний з хрещенням Івана[7].

Історичність[ред. | ред. код]

В американській газеті The Washington Post зазначалося, що «немає археологічних свідчень того, що Ісус коли-небудь був хрещений у цих водах»[23]. Втім, східний (йорданський) берег традиційної місцевості був прийнятий різними християнськими конфесіями як дійсне місце хрещення Ісуса[5]. Міжнародна рада з охорони пам'яток та історичних місць, розглядаючи заявку Віфанії Зайорданської при наданні статусу об'єкту Світової спадщини ЮНЕСКО, зазначила, що пам'ятки, які історично пов'язані з хрещенням Ісуса, також існують і на західному березі Йордану[24]. В цьому повідомленні також йдеться, що визнання Ель-Магтасу Світовою спадщиною остаточно не доводить, що його археологічні споруди насправді історично пов'язані з хрещенням Ісуса, а також вказується, що інші місця вздовж річки Йордан історично висували подібні твердження[25]. На офіційному вебсайті Ель-Магтасу представлено 13 свідчень від представників найбільших міжнародних конфесій щодо автентичності саме цього місця[26].

Історія та археологія[ред. | ред. код]

Ель-Магтас на мапі Йордану 1849 року
Ель-Магтас на карті Палестини 1944 року

Доримське поселення[ред. | ред. код]

Під час археологічних розкопок були знайдені старожитності, що підтверджують заселення цієї місцевості невеликою групою аграріїв у період енеоліту, приблизно в 3500 році до н. е. Є також ознаки поселення елліністичної епохи[3].

Римський та візантійський періоди[ред. | ред. код]

Пам'ятка містить будівлі з фрагментами двох архітектурних традицій, пов'язаних між собою: єврейської мікви (ритуальної ванни) доби Другого Храму та християнських ванн, що використовувалися для хрещення[27].

Ймовірно, в ІІ—ІІІ століттях і вже точно в V—VI століттях у Телль-ель-Харрарі були побудовані різні християнські релігійні споруди[28]. Слід зауважити, що в I—IV століттях християнство часто переслідувалося римською державою. Лише після того, як воно стало дозволеним, стали можливими відкриті християнські богослужіння.

За результатами археологічних розкопок було також встановлено, що пагорб Телль-ель-Харрар, відомий як Пагорб Іллі, шанувався як місце, звідки пророк Ілля піднявся на небо. У V столітті на згадку про цю подію тут був зведений візантійський монастир. Археологи назвали його Монастир Реторіос за назвою з напису візантійської мозаїки[3][4].

Візантійський імператор Анастасій I між 491 і 518 рр. звів першу церкву на східному узбережжі Йордану, присвячену Івану Хрестителю. Однак внаслідок двох повеней та землетрусу церква була зруйнована. Церкву реконструювали тричі, допоки вона остаточно не зруйнувалася разом із каплицею, збудованою над пристанями, під час великої повені в VI чи VII столітті[3].

Достеменно відомо, що місця паломництва змінювалися протягом історії. Основні християнські археологічні знахідки візантійського та, можливо, навіть римського періоду вказують на те, що початкове місце паломництва було на східному березі, проте на початку VI століття віряни стали шанувати місце на більш доступному західному березі річки[17].

У візантійський період Ель-Магтас був популярним паломницьким центром. Завоювання Єрусалиму Сасанідами в 614 році, розливи річок, землетруси, а також мусульманська облога Єрусалиму 636–637 років поклали край візантійській будівельній діяльності на східному березі Йордану, особливо в районі Ваді-ель-Харрар.

Ранній мусульманський період[ред. | ред. код]

Після завоювання мусульманами Близького Сходу лише декілька візантійських споруд залишалися в користуванні. Поступово богослужіння стали відбуватися на західному березі річки Йордан, в Каср-ель-Ягуді[29]. Після 670 року нашої ери згадки про місце хрещення стали стосуватися лише західної сторони.

Мамелюцький та османський періоди[ред. | ред. код]

Паломницькі споруди перебодувувались багато разів, але остаточно були покинуті до кінця XV століття[3].

У XIII столітті над залишками візантійської релігійної споруди був побудований православний монастир, але як довго він проіснував залишається невідомим[3]. Втім, паломництво до цього місця занепало і, за словами одного паломника, в 1814 році об'єкт був у руїнах. В період з XV до XIX століття паломники майже не відвідували цю місцевість. Невелика каплиця, присвячена Святій Марії Єгипетській, пустельниці візантійських часів, була побудована впродовж XIX століття та була зруйнована під час землетрусу 1927 року[30][31][32][33].

На початку ХХ століття територія на східному узбережжі Йордану була зайнята фермерською громадою[3].

Повторне відкриття після 1994 року та туризм[ред. | ред. код]

Новозбудована грецька православна церква Івана Хрестителя
Фреска всередині нової грецької православної церкви із зображенням хрещення Ісуса
Фреска всередині нової грецької православної церкви із зображенням вознесіння Іллі на вогненній колісниці

Внаслідок Шестиденної війни в 1967 році річка Йордан стала лінією розмежування, а обидва її береги стали мілітаризованими і недоступними для паломників. Після 1982 року, коли Каср-ель-Ягуд все ще залишався недоступним, Ізраїль дозволив християнські хрещення північніше, в Ярденіті[34]. Після укладення мирного договору між Ізраїлем та Йорданією в 1994 році доступ до Ель-Магтасу був відновлений. Це сталося після того, як принц Газі, який глибоко цікавиться історією релігії, відвідав цей район у компанії францисканського археолога, який переконав його відвідати місцевість, що колись вважалася місцем хрещення. До того ж, на території об'єкту були знайдені свідоцтва мешкання римських часів, що зі свого боку заохочувало туристів та спонукало до проведення розмінування навколишньої місцевості[33]. Незабаром було проведено ще кілька археологічних досліджень під керівництвом доктора Мохаммада Вахіба, який у 1997 році оголосив про відкриття стародавнього місця[9][10]. 1990-ті роки ознаменувались періодом археологічних розкопок у цій місцевості, після чого на початку XXI століття були здійснені перші заходи з консервації та реставрації об'єкта[3]. Йорданія повністю відкрила Ель-Магтас для всіх бажаючих у 2002 році. Каср-ель-Ягуд, що лежить у Палестині та контролюється Ізраїлем, відкрився для туристів пізніше, у 2011 році (традиційні святкування Богоявлення проводились тут з 1985 року, проте лише в конкретні католицькі та православні дати та під наглядом військовиків[29][35]. У 2007 році про Ель-Магтас був знятий документальний фільм під назвою «Хрещення Ісуса Христа — відкриття Віфанії Зайорданської» (англ. The Baptism of Jesus Christ – Uncovering Bethany Beyond the Jordan)[36][37].

Більше туристів відвідує західну сторона Йордану, аніж східну, йорданську (півмільйона відвідувачів у Каср-ель-Ягуді проти близька десяти тисяч в Ель-Магтасі)[29] За іншими підрахунками, цифри становлять 300 тис. на окупованій Ізраїлем території Палестини та 100 тис. зі сторони Йорданії[30][38]. Для порівняння: Ярденіт відвідують понад 400 тис. людей на рік[34].

У 2000 році Ель-Магтас відвідав папа Іван Павло II, що стало першим в історії візитом Папи Римського до цієї місцевості[39][9]. У 2002 році християни вшанували пам'ять про хрещення Христа на цьому місці вперше після його повторного відкриття. Відтоді тисячі християнських паломників з усього світу щорічно відзначають Богоявлення у Віфанії Зайорданській[10]. У 2015 році ЮНЕСКО внесла об'єкт Ель-Магтас на східному березі річки Йордан до переліку Світової спадщини, тоді як Каср-ель-Ягуд такий статус не отримав[30].

Археологічні дослідження в місцевості, здійснені в 1990-х, виявили залишки релігійних споруди римських та візантійських часів, зокрема церкви та каплиці, монастир, печери, що використовуються відлюдниками та басейни для хрещення[4]. Розкопки підтримувалися установами з різних країн[7].

Телль-Ель-Харрар та басейни для хрещення[ред. | ред. код]

Під час розкопоку Телль-ель-Харрарі було знайдено три церкви, три басейни для хрещення, циркулярний колодязь та комплекс, що оточує пагорб. Також були виявлені залишки водопостачання, які можна побачити й сьогодні[3]. Вода надходила з джерел і подавалася до місць хрещення за допомогою керамічних труб[7].

Узбережжя Йордану[ред. | ред. код]

В місцевості Зор, що охоплює берег Йордану, були знайдені церква із залою з колонами, базиліка, відома як Церква Св. Івана Хрестителя, та Нижня базиліка з мармуровими підлогами. Також було виявлено Верхню базиліку, мармурові сходинки, чотири простінки Каплиці Мантії, Мала каплиця, Лавра Святої Марії Єгипетської та великий басейн. Мармурові сходи були побудовані в 570 році; їхні 22 сходинки зроблені з чорного мармуру. Сходи ведуть до Верхньої базиліки та басейну для хрещення. Колись у цьому басейні було чотири пристінки, що підтримували Каплицю Мантії[3].

Скити[ред. | ред. код]

Пагорби Кваттара виявили низку чернецьких печер, також відомих як келії, на відстані 300 м від Йордан-ріки. Раніше доступ до печер здійснювався канатним шляхом. Кожна з цих печер мала напівкруглу нішу на східній стіні. В печері були дві кімнати: одна для молитви, а інше — для мешкання[3].

Могили[ред. | ред. код]

Вважається, що могили, знайдені в церквах та поза ними, належили ченцям. Ці захоронення належать до візантійського та ранньоісламського періодів (V—VII ст.). Знахідки монет та кераміки під час розкопок також є підтвердженням багатої історії об'єкта[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ * Назва в офіційному англомовному списку
  2. ↑ Letters of Authentication – Baptism Site. www.baptismsite.com. Архів оригіналу за 26 квітня 2021. Процитовано 25 квітня 2021.
  3. ↑ а б в г д е ж и к л м н п Evaluations of Nominations of Cultural and Mixed Properties to the World Heritage List: ICOMOS Report (PDF). UNESCO Organization. August 2014. с. 49—50. Архів оригіналу (PDF) за 21 серпня 2021. Процитовано 26 листопада 2015.
  4. ↑ а б в г Baptism Site "Bethany Beyond the Jordan" (Al-Maghtas) – UNESCO World Heritage Centre. UNESCO. Архів оригіналу за 19 січня 2017. Процитовано 6 грудня 2015.
  5. ↑ а б в Tharoor, Ishaan (13 липня 2015). U.N. backs Jordan's claim on site where Jesus was baptized. The Washington Post. Архів оригіналу за 10 липня 2018. Процитовано 25 квітня 2021.
  6. ↑ The Discovery of Bethany Beyond the Jordan River (Wadi Al-Kharrar). Journals.ju.edu.jo. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 29 квітня 2015.
  7. ↑ а б в г Rosemarie Noack (22 грудня 1999). Wo Johannes taufte. ZEIT ONLINE. Архів оригіналу за 20 лютого 2016. Процитовано 9 грудня 2015.
  8. ↑ а б UNESCO backs Jordan River as Jesus' baptism site. Al Arabiya News. Dubai, United Arab Emirates. Associated Press. 13 липня 2015. Архів оригіналу за 31 грудня 2018. Процитовано 25 квітня 2021.
  9. ↑ а б в 'Adding Baptism Site to World Heritage List grants it further int'l recognition'. Jordan Times. Архів оригіналу за 9 липня 2015. Процитовано 18 квітня 2018.
  10. ↑ а б в Catholics celebrate Epiphany, coexistence of faiths at Baptism Site. Jordan Times. Архів оригіналу за 10 січня 2016. Процитовано 18 квітня 2018.
  11. ↑ الفرجات: 81 ألفا زاروا المغطس العام الماضي. Al Ghad (араб.). 2 січня 2017. Архів оригіналу за 3 січня 2017. Процитовано 7 січня 2017.
  12. ↑ Watson E. Mills, ред. (2001). Mercer Dictionary of the Bible. Macon, GA, US: Mercer University Press. с. 99. ISBN 9780865543737. Архів оригіналу за 25 квітня 2021. Процитовано 25 квітня 2021.
  13. ↑ Біблія. Переклад Івана Хоменка — Библия (рос.). Архів оригіналу за 25 квітня 2021. Процитовано 25 квітня 2021.
  14. ↑ Українська Біблія LXX — Библия (рос.). Архів оригіналу за 25 квітня 2021. Процитовано 25 квітня 2021.
  15. ↑ Біблія (переклад УПЦ КП) | «Наша Парафія» (укр.). Архів оригіналу за 25 квітня 2021. Процитовано 25 квітня 2021.
  16. ↑ Біблія. Переклад Куліша та Пулюя — Библия (рос.). Архів оригіналу за 25 квітня 2021. Процитовано 25 квітня 2021.
  17. ↑ а б Eugenio Alliata, OFM (1999). The Pilgrimage Route During Byzantine Period in Transjordan. The Madaba Map Centenary. Jerusalem: Studium Biblicum Franciscanum – Jerusalem. с. 122. Архів оригіналу за 23 жовтня 2015. Процитовано 9 грудня 2015. ... the construction of a new church on the more accessible west bank of the river succeeded in attracting the toponym as it appears also in the Madaba map. The new church of the "Prodromos" was built by the Emperor Anastasius (AD 491–518) as the pilgrim and archdeacon Theodosius [518–530] reports. Starting from the sixth century a major festival took place there on the feast of Epiphany (January 6). It is well described by the pilgrim of Piacenza [570s] and, without a doubt, many people also from the eastern side of the Jordan took part in this annual event.
  18. ↑ Jesus' Baptism at Jordan River Named 'World Heritage Site;' but UNESCO Says Only on Jordanian Side, Not Israel. Christian Post. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 7 грудня 2015.
  19. ↑ Keel, Othmar; Küchler, Max; Uehlinger, Christoph (1982). Othmar Keel, Max Küchler and Christoph Uehlinger, Orte und Landschaften der Bibel Volume 2, p. 530. ISBN 9783545230422. Архів оригіналу за 25 квітня 2021. Процитовано 18 квітня 2018.
  20. ↑ Rami G. Khouri (1999). Bethany beyond the Jordan: John the Baptist's settlement at "Bethany beyond the Jordan" sheds new light on baptism tradition in Jordan. The American Schools of Oriental Research (ASOR). Архів оригіналу за 17 лютого 2004. Процитовано 11 березня 2004.
  21. ↑ Avraham Negev and Shimon Gibson (2001). Beth Abara. New York and London: Continuum. с. 75. ISBN 0-8264-1316-1.
  22. ↑ News from the Vatican - News about the Church - Vatican News. En.radiovaticana.va. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 18 квітня 2018.
  23. ↑ Tharoor, Ishaan (13 липня 2015). U.N. backs Jordan's claim on site where Jesus was baptized. The Washington Post. Архів оригіналу за 10 липня 2018. Процитовано 25 квітня 2021. There is no archaeological evidence of Jesus ever having been baptized in these waters, but there's a long tradition -- dating back at least to Byzantine times -- of mass baptisms taking place near the site.
  24. ↑ 2015 ICOMOS report for the World Heritage Committee. 39th ordinary session, Bonn, June–July 2015 (WHC-15/39.COM/INF.8B1). UNESCO: 50.
  25. ↑ 2015 ICOMOS report for the World Heritage Committee. 39th ordinary session, Bonn, June–July 2015 (WHC-15/39.COM/INF.8B1). UNESCO: 51.
  26. ↑ Letters of Authentication. Baptism Site (англ.). Архів оригіналу за 28 грудня 2016. Процитовано 2016-12-27.04.2024.
  27. ↑ Lawrence, Jonathan David (1 січня 2006). Washing in Water: Trajectories of Ritual Bathing in the Hebrew Bible and Second Temple Literature. Society of Biblical Literature. ISBN 9781589831995. Архів оригіналу за 25 квітня 2021. Процитовано 25 квітня 2021.
  28. ↑ Rami G. Khouri (1999). Bethany beyond the Jordan: John the Baptist's settlement at "Bethany beyond the Jordan" sheds new light on baptism tradition in Jordan. The American Schools of Oriental Research (ASOR). Архів оригіналу за 17 лютого 2004. Процитовано 11 березня 2004. In this same area, south of the main tell, the excavators identified another rectangular building made of undressed field stones, measuring nearly 12 x 8 metres in size. The simple white mosaic floor of the building was slightly disfigured by the remains of ashes from the structure's final destruction - probably burnt roof beams. Dr Waheeb interprets this as a Christian pilgrims' 'prayer hall', rather than a church or chapel, on the basis of its location and style of construction. The evidence from the excavations suggests a slightly earlier date for this structure than the other parts of the monastery, probably in the Late Roman period (2nd-3rd Century AD?) when Christians were known to be active in this region. If so, it could be the earliest church or Christian prayer hall yet discovered in Jordan and the whole world. [...] Dr Waheeb tends to think that the three pools and the churches on the tell were built in the Late Byzantine period (5th-6th Century AD)....
  29. ↑ а б в No evidence, but UN says Jesus baptized on Jordan's side of river, not Israel's. Times of Israel. Associated Press. 13 липня 2015. Архів оригіналу за 14 грудня 2015. Процитовано 9 грудня 2015.
  30. ↑ а б в UNESCO settles Jesus baptism site controversy, says Jordan. ynet. Архів оригіналу за 28 квітня 2021. Процитовано 9 грудня 2015.
  31. ↑ Mohammad Waheeb. Historical Background. Bethany (the project website of the chief archaeologist at Al-Maghtas, Dr. Mohammad Waheeb). Архів оригіналу за 2 квітня 2004. Процитовано 11 березня 2004. After 670, gradually, baptism was gradually practiced in the western side.
  32. ↑ [1]
  33. ↑ а б Michele Piccirillo OFM (1999). Aenon Sapsaphas and Bethabara. The Madaba Map Centenary 1897-1997. Jerusalem: Franciscan Printing Press. с. 219—220. Архів оригіналу за 25 грудня 2003. Процитовано 11 січня 2016. In 1106 Abbot Daniel a Russian pilgrim was well impressed by the place.... The place was later abandoned for security reasons. However, the memory of the place was not lost;.... in the year 1400 AD....
  34. ↑ а б Baptism battles on River Jordan. BBC. 15 вересня 2009. Архів оригіналу за 25 квітня 2021. Процитовано 9 грудня 2015.
  35. ↑ Erhard Gorys (1996). Heiliges Land Kunst-Reiseführer (Holy Land: A culture guide) (нім.). Cologne: DuMont. с. 160. ISBN 3-7701-3860-0. Архів оригіналу за 31 січня 2016. Процитовано 11 січня 2016. 1933 bauten die Franziskaner südlich vom Johanneskloster eine Kapelle. Es folgen eine Kirche der Syrer und eine Kapelle der Kopten. (Translation: In 1933 the Franciscans built a chapel south of the St John Monastery. The Syriacs followed with a church and the Copts with a chapel.)
  36. ↑ Baptism of Jesus Christ film. Ten Thousand Films. Архів оригіналу за 23 липня 2011. Процитовано 31 липня 2011.
  37. ↑ Watch: Where Jesus was baptized. Catholic Sentinel Organization. 23 жовтня 2015. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 30 листопада 2015.
  38. ↑ World Heritage status confirms Jesus was not baptized in Israeli territory, Jordanian media reports say. Архів оригіналу за 26 квітня 2021. Процитовано 8 грудня 2015.
  39. ↑ Bethany-beyond-the-Jordan Takes Centre Stage for Papal Visit. Ammon News. Amman, Jordon. 22 квітня 2009. Архів оригіналу за 26 вересня 2020. Процитовано 25 квітня 2021.
Культурні
Йорданія
Прапор ЮНЕСКО
Змішані
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ель-Магтас&oldid=41248074