Ель-Мафрак (провінція)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Провінція Ель-Мафрак

араб. محافظة المفرق

Руїни античного міста Умм-ель-Джималь
Руїни античного міста Умм-ель-Джималь
Адм. центр Ель-Мафрак
Країна Flag of Jordan.svg Йорданія
Межує з: сусідні адмінодиниці
Дамаск, Анбар, Ель-Худуд еш-Шамалійя, Провінція Ез-Зарка, Провінція Джераш, Ірбід ?
Населення
 - повне 549 948 осіб (2015)[1]
Площа
 - повна 26 550,6 км²
Код ISO 3166-2 JO-MA
Mafraq in Jordan.svg

Commons-logo.svg Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Ель-Мафрак

Провінція Ель-Мафрак (араб. محافظة المفرق‎) — одна з дванадцяти провінцій Йорданії. Розташована на північному сході країни та межує з трьома державами. Населення за переписом 2010 року становить 287 300 осіб (4,5% населення Йорданії)[2]. Адміністративний центр — місто Ель-Мафрак, відоме своїми військовими базами.

Історія[ред. | ред. код]

Рада міста Халедія

В різних куточках провінції зберіглося чимало давньоримських та візантійських пам’яток, зокрема церков, починаючи III століттям нашої ери. Гребля Джава, що датується 3000 роком до н. е., є однією з найстаріших гребель у світі. В місті Ель-Мафрак також розташований римський форт.

Під час британського мандату в Ель-Мафраці розміщувались військові об'єкти, які використовуються і донині. П'ятий дивізіон йорданської армії дислокується в Ель-Мафраці.

Географія[ред. | ред. код]

Провінція Ель-Мафрак розташована у східній частині Королівства. Вона є єдиною провінцією в Йорданії, яка межує з трьома країнами: Іраком на сході, Сирією на півночі та Саудівською Аравією на півдні. На заході вона також межує з провінціями Ірбід та Джераш, а на півдні — з провінцією Ез-Зарка.

Ель-Мафрак є другою за територію та другою за щільністю населення (після Маану) провінцією Йорданії. Клімат Ель-Мафраку — здебільшого сухий. Західна частина провінції входить до родючого регіону Хавран, що простягається від півночі Йорданії до півдня Сирії та Голанських висот, окупованих Ізраїлем. Східна половина провінції натомість є частиною безплідної Сирійської пустелі[3][4][5].

Райони (нахії) Ель-Мафраку

Регіон складається з чотирьох районів (нахій), які поділяються на 13 підрайонів. В провінції лежать руїни старовинного міста Умм-ель-Джималь.

Населення[ред. | ред. код]

Населення провінції Ель-Мафрак за переписом 2004 року становило 244 188 осіб, з яких 30% було міським, а 70% — сільським. Громадяни Йорданії становили близько 94% населення. За оцінками департаменту статистики Йорданії за 2010 рік, їхня кількість становила 287 300 при співвідношенні жінок та чоловіків у 48,17% до 51,83% відповідно та щільності населення 10,8 осіб на км2. У 2011 та 2012 роках громадянська війна в Сирії призвела до імміграції понад 180 тис. сирійських біженців до Йорданії, що оселилися переважно в провінціях Ель-Мафрак та Ірбід . У липні 2012 року в провінції Ель-Мафрак для сирійських біженців було відкрито табір Заатарі. За оцінками Світового банку за 2018 рік, кількість населення провінції зараз становить 593 900 осіб.

Економіка[ред. | ред. код]

Сільське господарство є провідною галуззю економіки Ель-Мафраку, особливо на плато Хавран у західній частині провінції. Загальна площа плодових культур у провінції у 2008 році становила 48,676 км 2, із загальним обсягом виробництва 101 874 тонни фруктів, переважно яблук і персиків[6]. Загальна площа овочевих культур в провінції за 2008 рік становила 8295 км 2 із загальним виробництвом 15 540 тонн, основними продуктами яких є капуста, цибуля, часник і салат[7].

В Аль-Ріша розташоване родовище видобутку природного газу, яким керує Йорданська національна нафтова компанія. У 2008 році компанія British Petroleum придбала права на видобуток природного газу в цьому родовищі. Природний газ, вироблений в Аль-Ріша, повністю використовується для виробництва електроенергії на сусідній електростанції потужністю 120 мегават, що покривало 12% загальних потреб королівства за 2008 рік[8].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://census.dos.gov.jo/wp-content/uploads/sites/2/2016/02/Census_results_2016.pdf
  2. DOS Jordan. Архів оригіналу за 2011-03-04. Процитовано 2011-12-10. 
  3. Wagner, Wolfgang (2011). Groundwater in the Arab Middle East. New York: Springer. с. 141. ISBN 9783642193514. Процитовано 2 February 2017. 
  4. Jebel 'Aneiza, Saudi Arabia. geographic.org. Процитовано 2 February 2017. 
  5. Philip's world atlas. (вид. New). London: George Philip. 2003. с. 44. ISBN 0540084085. 
  6. Ministry of Agriculture Total area of trees by province report of 2008. Архів оригіналу за 2012-03-03. Процитовано 2010-02-16. 
  7. Ministry of Agriculture, Table of the total area of vegetables by province report of 2008. Архів оригіналу за 2012-03-03. Процитовано 2010-02-16. 
  8. Asharq Alawsat newspaper September 5, 2009