Елізабет Анскомб

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Елізабет Анскомб
Younganscombe.jpg
Народження 18 березня 1919(1919-03-18)[1][2]
Лімерик, Манстер, Ірландія[1]
Смерть 5 січня 2001(2001-01-05)[1][2] (81 рік)
Кембридж, Кембриджшир[d], Англія, Велика Британія[1]
Поховання Ascension Parish Burial Ground, Cambridge[d]
Громадянство (підданство) Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Знання мов

принаймні:

  • англійська мова[3]
  • Діяльність
  • богослов[d]
  • перекладач
  • письменник
  • викладач університету
  • Член Американська академія мистецтв і наук і Британська академія
    Alma mater St Hugh's College[d][4], Sydenham High School[d][4] і Ньюнгем коледж[d][4]
    Зазнала впливу
  • Арістотель[5]
  • Тома Аквінський[5]
  • Людвіг Вітґенштайн[5]
  • Конфесія Римо-католицька церква[5]
    У шлюбі з Peter Geach[d]

    Гертруда Елізабет Маргарет Анскомб (18 березня 1919 — 5 січня 2001), відоміша як Елізабет Анскомб, — британський філософ-аналітик.

    Біографія[ред.ред. код]

    Народилася в Ірландії. Закінчила Коледж Санкт-Хью в Оксфорді в 1941 році, продовжила освіту в Ньюнхем-коледжі в Кембриджі, учениця і послідовниця Людвіга Вітгенштейна. З 1970 по 1986 роки професор філософії Кембриджського університету. У 1979 році обрана почесним членом Американської академії мистецтв і наук.

    У молодості прийняла католицтво. Вийшла заміж за філософа і логіка Пітера Гичан, в їхній родині було три сини і чотири дочки.

    Наукова діяльність[ред.ред. код]

    Була ученицею Вітґенштайна, стала авторитетним спеціалістом з його праць, була редактором та перекладачем численних книг скомпонованих з його записів, перш за все — його «Філософських досліджень». Авторка робіт з філософії свідомості, філософії дії, філософської логіки, філософії мови та етики. Стаття Анскомб 1958 року «Сучасна філософія моралі» ввела термін «консеквенціалізм» в словник аналітичної філософії. Ця праця і декілька пізніших статей Анскомб стали значним внеском в сучасну етику чеснот. Монографія «Інтенція» (1957) розглядається як її найвидатніша і найвпливовіша праця. Можна сказати, що наявний і сьогодні інтерес до понять наміру, дії, практичного мислення, тощо отримав свій поштовх від цього твору.

    Вибрані публікації[ред.ред. код]

    Примітки[ред.ред. код]

    Джерела[ред.ред. код]

    • А. В. Прокоф'єв. Людська природа і соціальна справедливість — iph.ras.ru/elib/EM2_3.html
    • О. В. Артем'єва. Сучасні етичні концпціі — iph.ras.ru/elib/EM6_7.html
    • Інтенціональність — dic.academic.ru/dic.nsf/enc_philosophy/452/ИНТЕНЦИОНАЛЬНОСТЬ / Філософія: Енциклопедичний словник. — М.: Гардарики. Під редакцією А. А. Івіна. 2004.