Елізабет Арден

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Елізабет Арден
англ. Elizabeth Arden
Elizabeth Arden NYWTS.jpg
Ім'я при народженні англ. Florence Nightingale Graham
Народилася 31 грудня 1881(1881-12-31)[1]
Woodbridge, Ontariod, Онтаріо[2]
Померла 18 жовтня 1966(1966-10-18)[2][3][4] (84 роки)
Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США[2]
Поховання Сліпі-Холлоу[2]
Громадянство
(підданство)
Flag of the United States.svg США[2]
Flag of Canada (Pantone).svg Канада[5]
Діяльність підприємниця, cosmetologist
Нагороди
кавалер ордена Почесного легіону

Елізабет Арден (англ. Elizabeth Arden; справжнє ім'я Флоренс Найтінгейл Ґрем[6][7]; 31 грудня 1884[6], Вудбрідж[6] — 18 жовтня 1966[6], Нью-Йорк[6]) — канадська підприємниця, косметолог, засновниця косметичної імперії Elizabeth Arden, Inc. у США[6]. Завдяки роботі компанії «Helena Rubinstein» та Елізабет у США, змінилося ставлення до косметики із «бойової розмальовки» на інструмент оздоровлення та прикмету вишуканої жінки[8][7]. На момент смерті вона мала дохід 60 млн доларів США[6].

Елізабет двічі була заміжня, обидва рази розлучена, захоплювалася і розводила коней[7][9][8][6].

Біографія[ред. | ред. код]

Флоренс Найтінгейл Грем народилася 31 грудня 1884 року[6] у місті Вудбрідж у Канаді[6], поблизу Торонто[7]. Вона була п'ятою дитиною в родині[9][8]. Її батьки — Вільям Грем[6] та Сьюзен Тодд[6] — емігрували до Канади з Корнуолла у Великій Британії в 1870 році.

Мати померла рано, а грошей часто не вистачало навіть для навчання у школі[8]. Вже у шість років вона допомагала батькові на місцевому ринку торгувати овочами, де часто бачила забезпечених і красивих жінок[7].

У Торонто вона вчилася в школі медсестер[10][11]. Там же вперше замислюється про косметологію[7]. Після навчання влаштовується в сільську лікарню[11], що визначило її подальшу долю: вона вирішила розбагатіти на кремі[7]. До такої ідеї її підштовхнула робота, де вона помітила ефект зміни шкіри від мазі з білків[7][12]. Довгі експерименти з яйцями і білковою сумішшю остаточно вивели з терпіння батька, який поставив їй ультиматум: або негайне заміжжя, або пошук гарної роботи, щоб забезпечити себе саму[7][12].

Зрілі роки в Нью-Йорку[ред. | ред. код]

Флоренс вибрала друге і поїхала в місто надій — Нью-Йорк, куди перебралася за одними даними у 1907 році[7][12], за іншим у 1908 році[6]. У цьому місті вона насамперед звернула увагу на велику кількість розкішних жінок, які, звичайно ж, хотіли стати ще розкішнішими[7].

На початку їй доводилося працювати в хімічній лабораторії[7][11] і тільки потім вона влаштувалася на роботу до одного з піонерів косметичного бізнесу. Вона працювала помічником у косметичному магазині, допомагаючи відвідувачкам в основах макіяжу[8][9][7][11].

В цей час вона формулює свою життєву позицію: «Я хочу домогтися того, щоб жінка без макіяжу відчувала себе голою»[8].

Накопичених грошей та знань вже вистачало для відкриття власної справи, але не вистачало щасливого випадку, який підвернувся, коли вона зустрілася з Елізабет Хаббард[9][8][7]. На той момент у Хаббард вже було кілька продуктів по догляду за шкірою, а у Флоренс були навички торгівлі[7]. Так на П'ятій вулиці Нью-Йорка з'являється магазин «Елізабет»[7][9]. Однак бізнес розпався швидко: вже в 1909 році власниці посварилися і Хаббард пішла, залишивши магазин на Грем[6][8][9]. У 1914 році бізнес розростається, Флоренс збирає гроші, додає до назви «Арден», запозичивши його з поеми Альфреда Теннісона «Єнох Арден»[7][8][9][12]. Пізніше ця назва стала ім'ям самої Елізабет[7].

Формування та виконання амбіцій[ред. | ред. код]

Хоча грошей у Арден було небагато, вона вже тоді вирішила, що її косметики гідні тільки представники вищого світу і всі навколо повинні говорити про це[7]. Тому в 1910 році вона, зайнявши гроші, розкішно обладнує трикімнатний салон і оформляє вхідні двері в червоний колір, пояснивши тим, що це має привернути увагу як червоний колір світлофора і змусити людину увійти[7][12].

Обганяючи час, Елізабет пропонує доглядати не тільки за особою, але і за всім тілом; пропонує серії кремів для різних типів шкіри, засновані на чотирьох етапах: очищення, тонізація, зволоження та живлення[7]. Трохи пізніше до цього списку додасться косметика для очей, парфуми та декоративна косметика[7]. Упаковка стає елегантною і помітною на тлі конкурентів, кожна з них стане витвором мистецтва[7].

Арден перша створює комерційне шоу під час сеансів кіно, як рекламу своєї продукції[7]. Пізніше вона об'єднає ім'я компанії з випуском автомобілів класу люкс, назвавши це «Шлях до краси з розкішшю»[7]. Кожен автомобіль фірми «Крайслер» передбачає спеціальний кейс в салоні, наповнений продуктами компанії[7]. У той же час підписується контракт з супермоделлю Амбер Валета — майбутнім обличчям марки[7]. Кілька парфумерних ароматів були створені у співпраці з Карлом Лагерфельдом, Ніно Черруті, Валентино, Жан-Луї Шеррером, Будинком Хлоє та Елізабет Тейлор[7].

У 1918 році Елізабет виходить заміж за Томаса Льюїса Дженкінсона[6][8] і отримує американське громадянство[9][7]. Томас допомагає їй (як комерційний директор[12]) вести бізнес до 1935 року[9], однак вона не виділяє йому частину своєї корпорації, аргументуючи тим, що компанія її, а він всього лише працівник[12]. Вони розлучаються, і Томас йде в конкуруючу фірму — «Helena Rubinstein»[9].

Відкриття спа-салону[ред. | ред. код]

У 1934 році Елізабет будує у місті Рим, штату Мен, перший у США спа-салон, який називає «Maine Chance Beauty SPA» (вільний переклад: «Головний шанс краси»[12])[9]. Передбачається, що на 480 гектарах буде розташовуватися стайня[8] (це пристрасть самої Арден[8]) і парові лазні. Сам спа-салон пропонує тренування, ведення дієти, віск, догляд за обличчям і грязьові маски. Частина персоналу, наприклад шеф-кухаря, запросили із-за кордону[13].

Вдалий досвід був неодноразово повторений як в США, так і за кордоном[9]. Салони Елізабет Арден в кінцевому рахунку були скрізь: в США, Європі, Австралії та Південній Америці[9] — всього більше сотні[9]. Після смерті Елізабет господарство було розділено на кілька ділянок поменше і розпродано[13]. Європейські відділення спа-салонів були під слідством ФБР, так як передбачалося, що вони використовувалися для укриття нацистів[9].

Визнання і смерть[ред. | ред. код]

У 1942 році Арден виходить заміж за князя Михайла Євлонова[7], але шлюб тривав лише два роки, і у 1944 році вони розлучилися[9]. У салонах Елізабет було вироблено більше трьохсот найменувань косметики[9]. Як заповідала Елізабет, її товари повинні продаватися за високою ціною, що додасть образ неповторності та якості[9].

Журнал Time у 1946 році помістив фото Елізабет на обкладинку[14].

Арден померла в лікарні Ленокс-Хілл на Манхеттені в 1966 році [7]. Вона була похована на кладовищі Сонна лощина в Сліпи-Холлоу, штат Нью-Йорк[6].

Вона залишила після себе 17 компаній, 40 салонів краси і особистий статок у 11 млн доларів[8][7].

Вплив[ред. | ред. код]

У компанії «Елізабет Арден» почали навчати жінок наносити макіяж і перші в світі почали наукові розробки косметики[9]. Завдяки цій компанії з'явилися координуючі тіні та кольори для очей, губ і всього лиця[9]. Обігнавши час, Елізабет запропонувала догляд за всім тілом, а не тільки за лицем[7]. Запропонувала серії кремів для шкіри різних типів, засновані на чотирьох етапах: очищення, тонізація, зволоження та живлення; косметику для очей, парфум і декоративну косметику[7]. Одна з перших стала трепетно ставиться до упаковки, роблячи її не просто помітною, а «витвором мистецтва»[7].

Самої естетикою того, що леді настільки ж зобов'язана бути нафарбованою, як і одягненою, світ зобов'язаний Елізабет — до цього макіяж асоціювався з проституцією[9]. Вона спрямовувала свою діяльність на жінок середніх років, пропонуючи їм омолодження і красивий образ[9]. Вона, наприклад, розкішно обладнала свої салони, щоб залучити більш заможних жінок[7][12]. Нині «Елізабет Арден» — дочірня компанія Unilever[7].

Елізабет перша створює комерційне шоу під час сеансів кіно, як рекламу своєї продукції[7]. Вона одна з перших співпрацювала з випуском автомобілів класу люкс, назвавши це «Шлях до краси з розкішшю», додавши в кожний Крайслер кейс з косметикою[7]. Елізабет одна з перших підписала контракт з супермоделлю, використовуючи її як особа марки[7].

Захоплення[ред. | ред. код]

Одним із захоплень Елізабет Арден були скакові коні[7]. Наприклад, кінь з її стаєнь виграв дербі в Кентуккі у 1947 році[9][8]. Вона особисто дбала про коней[8], навіть сама втирала їм крем в шкіру після перегонів, що іронічно сприймали професіонали[8]. Для лікування ран своїх коней вона розробила спеціальний крем, що загоював рани[7].

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Фільми[ред. | ред. код]

  • Der Puderkrieg — документальний фільм — США, 2007

Література[ред. | ред. код]

  • Burchard, Doris. Der Kampf um die Schönheit. Jahrhundertkarrieren. Helena Rubinstein. Elizabeth Arden. Estée Lauder. — 2002. — ISBN 3-404-61484-4. (біографія)
  • Probst, Ernst. Superfrauen 13: Mode und Kosmetik. — 2001. — ISBN 3-935718-16-0.
  • Shuker, Nancy. Elizabeth Arden. Beauty empire builder. — Blackbirch Press, 2001. — ISBN 1-56711-510-1.
  • Woodhead, Lindy. War Paint. Madame Helena Rubinstein and Miss Elizabeth Arden. Their Lives, Their Times, Their Rivalry. — 2004. — ISBN 978-0-471-48778-4.
  • Alfred Allan Lewis, Constance Woodworth. Miss Elizabeth Arden. — 1973. — 320 с.
  • Lindy Woodhead. War Paint: Madame Helena Rubinstein and Miss Elizabeth Arden: Their Lives, Their Times, Their Rivalry. — 2004. — 492 с.
  • Burchard, Doris. Der Kampf um die Schönheit: Jahrhundertkarrieren ; Helena Rubinstein, Elizabeth Arden, Estée Lauder. — 2002.
  • Lewis, Alfred Allan, Constance Woodworth. Miss Elizabeth Arden. — London: W. H. Allen, 1972.
  • Shuker, Nancy. Elizabeth Arden (Giants of American Industry). — ISBN 978-1567115109.

Посилання[ред. | ред. код]