Перейти до вмісту

Елізабет Борн

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Елізабет Борн
фр. Élisabeth Borne Редагувати інформацію у Вікіданих
Елізабет Борн
Елізабет Борн
Міністр національної освіти, вищої освіти та наукових досліджень
Нині на посаді
На посаді з23 грудня 2024
ПрезидентЕмманюель Макрон
Прем'єр-міністрФрансуа Байру
ПопередникАнн Жюнете
Прем'єр-міністр Франції
16 травня 2022 — 8 січня 2024
ПрезидентЕмманюель Макрон
ПопередникЖан Кастекс
НаступникГабріель Атталь
Міністр праці, розвитку та інтеграції
6 липня 2020 — 16 травня 2022
ПрезидентЕмманюель Макрон
Прем'єр-міністрЖан Кастекс
ПопередникМюріель Пеніко[en]
НаступникОлів'є Дюссо
Міністр екологічного та інклюзивного переходу
19 липня 2019 — 6 липня 2020
ПрезидентЕмманюель Макрон
Прем'єр-міністрЕдуар Філіпп
ПопередникФрансуа де Рюжі[en]
НаступникБарбара Помпілі
Міністр транспорту
17 травня 2017 — 19 липня 2019
ПрезидентЕмманюель Макрон
Прем'єр-міністрЕдуар Філіпп
ПопередникАлен Відаліс[en]
НаступникЖан-Баптист Джеббарі[en]
Народилася18 квітня 1961(1961-04-18)[1][2][3] (65 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
XV округ Парижа, Париж Редагувати інформацію у Вікіданих
Відома якполітична діячка, інженерка, посадова особа, ingénieurs et cadres techniques d'entreprise Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Франція[4][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materПолітехнічна школа, Національна школа мостів та доріг і Collège des ingénieursd Редагувати інформацію у Вікіданих
Політична партіяТерени поступуd (2020) і Renaissance Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоJoseph Borned Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиMarguerite Lescèned[5][6] Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зOlivier Allixd[7] Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиNathan Allixd[8] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Національний орден за заслуги в званні Великого Хреста Commander of the Order of Maritime Merit
Підпис
 Роботи у Вікіджерелах
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі

Елізабе́т Борн (фр. Élisabeth Borne; нар. 18 квітня 1961(19610418), Париж, Франція) — французька політична діячка, член партії «Вперед, республіко!». З 23 грудня 2024 –міністерка національної освіти, вищої освіти та наукових досліджень в уряді Франсуа Байру. Прем'єр-міністр Франції з 16 травня 2022 по 8 січня 2024[9]. Міністр праці, розвитку та інтеграції в уряді Жана Кастекса з 6 липня 2020 до 16 травня 2022 року. Міністр екологічного та інклюзивного переходу з 19 липня 2019 до 6 липня 2020 року та міністр транспорту з 17 травня 2017 до 19 липня 2019 в урядах Едуара Філіппа.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилась 18 квітня 1961 року на XV окрузі Парижа в родині фармацевтки з Кальвадосу Маргаріт Лесен та Жозефа Борна (уродженого Борнштейна[10]), які керували фармацевтичною лабораторією[11]. Її мати була нормандкою, а батько був євреєм польського походження з родини, яка переїхала до Франції 1939 року[10], брав участь у русі Опору в період Другої світової війни, 1942 року був депортований до концтабору Аушвіц-Біркенау, звільнився за рік, а 1950 року отримав французьке громадянство[10][11][12][13]. Учинив самогубство 1972 року, коли Елізабет було 11 років[14][15]. Її матері не вистачало коштів на утримання двох дітей, тож Елізабет стала ученицею нації[fr], що дозволило їй отримати стипендію на навчання[15].

Здобула ступінь бакалавра в ліцеї Жансон-де-Саї, потім пройшла підготовчі курси в тому ж закладі. Після цього вступила до Політехнічної школи (клас 1981 року), закінчила там навчання 1984 року[16]. 1986 року закінчила Національну школу мостів і доріг, здобувши інженерну освіту[13][17]. Закінчила Інженерний коледж[en][18].

Професійна кар'єра

[ред. | ред. код]

Розпочала свою кар'єру 1987 року, коли приєдналася до Міністерства устаткування, а потім — до регіонального управління обладнанням Іль-де-Франс 1989 року. На початку 1990-х стала радницею Міністерства національної освіти в Ліонеля Жоспена, потім — у Жака Ланга[en][13].

Після роботи у Sonacotra (перейменована на Adoma 2007 року) 1997 року стала технічною радницею з питань транспорту в адміністрації Ліонеля Жоспена[18], цю посаду обіймала впродовж 5 років і пішла з посади після невдачі Жоспена на президентських виборах 2002 року[19]

Із 2002 до 2007 року була директоркою зі стратегії Société Nationale des Chemins de fer Français (SNCF)[20], а 2008 року стала директоркою із концесій Eiffage[en][21].

З 2008 до 2013 року була генеральною директоркою з містобудування в міській раді Парижа під керівництвом Бертрана Деланое[22].

У лютому 2013 року обійняла посаду префекта Пуату-Шаранту та В'єнни, ставши першою жінкою, що зайняла цей пост[23].

З 2014 до 2015 року очолювала апарат Сеголен Руаяль при Міністерстві екології[24].

20 травня 2015 року очолила Régie Autonome des Transports Parisiens (RATP)[25], ставши другою жінкою, призначеною Франсуа Олландом на посаду керівника великої державної компанії, та другою жінкою, що обійняла посаду керівника цієї компанії[11].

Політична кар'єра

[ред. | ред. код]

Наближена до Соціалістичної партії, вона голосувала за Емманюеля Макрона у першому турі президентських виборів 2017 року[26], приєдналась до «Вперед, республіко!» під час першої президентської кампанії Макрона[21].

2020 року приєдналась до Території поступу[fr], політичної партії, створеної Олів'є Дюссо та Жаном-Івом ле Дріаном для консолідації лівої частини електорату Емманюеля Макрона[27][28].

Міністр транспорту

[ред. | ред. код]

У травні 2017 року призначена міністром транспорту в першому уряді Едуара Філіппа, обіймала цю ж посаду в другому уряді Філіппа[29].

Міністр екологічного та інклюзивного переходу

[ред. | ред. код]

16 липня 2019 року призначена міністром екологічного та інклюзивного переходу, однак, на відміну від двох своїх попередників, статусу державного міністра не мала[30][31].

Міністр праці, розвитку та інтеграції

[ред. | ред. код]

6 липня 2020 року призначена міністром праці, розвитку та інтеграції в уряді Жана Кастекса[32].

Прем'єр-міністр

[ред. | ред. код]

16 травня 2022 року Президент Франції призначив її прем'єр-міністром і доручив їй сформувати уряд після того, як раніше цього дня Жан Кастекс подав у відставку з посади прем'єр-міністра[33]. Борн стала другою жінкою на посту прем'єр-міністра після Едіт Крессон, яка обіймала цю посаду з 1991 до 1992 року[34].

20 травня 2022 року президент Емманюель Макрон затвердив склад уряду, сформованого за поданням Борн[35][36].

5 травня 2022 року керівна коаліція опублікувала список 187 своїх кандидатів на парламентських виборах, що відбулись 12 та 19 червня 2022 року, — Борн висувалась на 6 виборчому окрузі департаменту Кальвадос[37]. Здобула 34,32 % голосів у першому турі, випередивши кандидата від NUPES[en] Ное Гошара, який отримав 24,53 %[38]. Перемогла в другому турі, здобувши 52,3 % (проти 47,7 % у Ное Ношара)[39]. Згідно з політичною традицією, заснованою Макроном 2017 року, член уряду, якому не вдалось виграти на парламентських виборах, мусить піти у відставку[40][41]. Двоє новопризначених міністрів та державний секретар втратили свої посади в уряді у зв'язку з поразкою на виборах[41].

Після втрати президентською силою абсолютної більшости на виборах Борн подала у відставку, однак Макрон відмовився її задовольнити[42]. 26 червня Емманюель Макрон доручив їй сформувати уряд[43]. 4 липня Макрон провів перестановки в уряді[44][45].

Приватне життя

[ред. | ред. код]

30 червня 1989 року одружилась із Олів'є Аліксом, викладачем та інженером, згодом народила сина Натана. За кілька років пара розлучилась[11][46].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Roglo — 1997. — 10000000 екз.
  2. ↑ Elections législatives des 30 juin et 7 juillet 2024 - Liste des candidats du 1er tour
  3. 1 2 Elections législatives des 12 et 19 juin 2022 - Liste des candidats du 1er tour
  4. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #1219930946 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ https://www.wikitree.com/wiki/Lesc%C3%A8ne-1
  6. ↑ https://www.nytimes.com/2023/02/08/world/europe/france-prime-minister-elisabeth-borne.html
  7. ↑ Ingeniera de larga trayectoria, incansable y despiadada. Así describen los analistas franceses a Élisabeth Borne, la nueva primera ministra de Francia — 2022.
  8. ↑ https://www.gala.fr/l_actu/news_de_stars/elisabeth-borne-premiere-ministre-qui-est-son-fils-nathan_494125
  9. ↑ Макрон призначив нового прем'єр-міністра Франції. РБК-Україна (українською) . 16 травня 2022. Архів оригіналу за 16 травня 2022. Процитовано 17 травня 2022.
  10. 1 2 3 New French Prime Minister Élisabeth Borne, daughter of a stateless Auschwitz survivor. France24 (англійською) . 19 травня 2022. Архів оригіналу за 24 травня 2022. Процитовано 24 травня 2022.
  11. 1 2 3 4 Elisabeth Borne. Elle a pris le métro. Liberation (французькою) . 20 травня 2015. Архів оригіналу за 28 травня 2022. Процитовано 16 травня 2022.
  12. ↑ Élisabeth Borne, Première ministre : parcours, famille, parti... Une femme de dossiers à Matignon. Ouest France (французькою) . 16 травня 2022. Архів оригіналу за 16 травня 2022. Процитовано 16 травня 2022.
  13. 1 2 3 Élisabeth Borne, Première ministre : parcours, famille, parti... Une femme de dossiers à Matignon. L'internaute (французькою) . 16 травня 2022. Архів оригіналу за 16 травня 2022. Процитовано 16 травня 2022.
  14. ↑ Nîmes : Issac Borne, rescapé d’Auschwitz, s’est éteint. Midilibre (французькою) . 25 січня 2016. Архів оригіналу за 16 травня 2022. Процитовано 17 травня 2022.
  15. 1 2 Enfance, parcours, patrimoine : douze choses à savoir sur Élisabeth Borne, nouvelle Première ministre. FranceInter (французькою) . 16 травня 2022. Архів оригіналу за 16 травня 2022. Процитовано 16 травня 2022.
  16. ↑ Les études d’Élisabeth Borne, la nouvelle première ministre: un parcours sans faute. Le Figaro Étudiant (французькою) . 16 травня 2022. Архів оригіналу за 16 травня 2022. Процитовано 16 травня 2022.
  17. ↑ Élisabeth Borne Première ministre : 5 choses à savoir sur la nouvelle cheffe du gouvernement. La Depeche (французькою) . 16 травня 2022. Архів оригіналу за 16 травня 2022. Процитовано 16 травня 2022.
  18. 1 2 GOUVERNEMENT : TOUT SAVOIR SUR ELISABETH BORNE, NOMMÉE PREMIÈRE MINISTRE. CNews (французькою) . 16 травня 2022. Архів оригіналу за 16 травня 2022. Процитовано 16 травня 2022.
  19. ↑ Elisabeth Borne, de la tête de la RATP au ministère des Transports. L'Express (французькою) . 17 травня 2017. Архів оригіналу за 17 травня 2022. Процитовано 17 травня 2022.
  20. ↑ Elisabeth Borne, de la RATP à ministre de la Transition écologique chargée des transports. L'Usine nouvelle (французькою) . 17 травня 2017. Архів оригіналу за 29 вересня 2017. Процитовано 17 травня 2022.
  21. 1 2 Nouvelle Première ministre : qui est Élisabeth Borne, nommée par Emmanuel Macron pour succéder à Jean Castex à Matignon ?. L'Indépendant (французькою) . 16 травня 2022. Архів оригіналу за 16 травня 2022. Процитовано 17 травня 2022.
  22. ↑ REMANIEMENT: QUI EST ÉLISABETH BORNE, LA SECONDE FEMME NOMMÉE À MATIGNON?. BFMTV (французькою) . 16 травня 2022. Архів оригіналу за 16 травня 2022. Процитовано 17 травня 2022.
  23. ↑ Élisabeth Borne, l'ancienne préfète de Poitou-Charentes devenue Première ministre. France Bleu (французькою) . 16 травня 2022. Архів оригіналу за 16 травня 2022. Процитовано 16 травня 2022.
  24. ↑ Emmanuel Macron nomme Élisabeth Borne Première ministre. Ouest France (французькою) . 16 травня 2022. Архів оригіналу за 17 травня 2022. Процитовано 17 травня 2022.
  25. ↑ Elisabeth Borne, directrice de cabinet de Royal, prendra les commandes de la RATP. La Tribune (французькою) . 20 травня 2015. Архів оригіналу за 5 січня 2022. Процитовано 17 травня 2022.
  26. ↑ Transports : Elisabeth Borne, lasse du volant ?. Liberation (французькою) . 8 січня 2018. Архів оригіналу за 16 травня 2022. Процитовано 17 травня 2022.
  27. ↑ 7 choses à savoir sur Élisabeth Borne, la nouvelle Première ministre. Le Journal du dimanche (французькою) . 16 травня 2022. Архів оригіналу за 18 травня 2022. Процитовано 24 травня 2022.
  28. ↑ L’aile gauche de la majorité s’organise pour « faire contrepoids » à la droite. Le Monde (французькою) . 3 лютого 2020. Архів оригіналу за 25 травня 2022. Процитовано 24 травня 2022.
  29. ↑ Gouvernement Édouard Philippe : qui sont les ministres de Macron. Le Figaro (французькою) . 17 травня 2017. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 17 травня 2022.
  30. ↑ Elisabeth Borne, actuelle ministre des Transports, remplace François de Rugy au ministère de la Transition écologique. FranceInfo (французькою) . 16 липня 2019. Архів оригіналу за 17 травня 2022. Процитовано 17 травня 2022.
  31. ↑ ÉLISABETH BORNE JUSTIFIE PAR SON PARCOURS LE FAIT DE NE PAS AVOIR ÉTÉ NOMMÉE MINISTRE D'ÉTAT. BFMTV (французькою) . 17 липня 2019. Архів оригіналу за 17 травня 2022. Процитовано 17 травня 2022.
  32. ↑ Age, expérience, origine partisane : qui sont les ministres et secrétaires d’Etat du gouvernement Castex ?. Le Monde (французькою) . 6 липня 2020. Архів оригіналу за 6 липня 2020. Процитовано 17 травня 2022.
  33. ↑ Новою прем’єркою Франції стала Елізабет Борн. Укрінформ (українською) . 16 травня 2022. Архів оригіналу за 17 травня 2022. Процитовано 17 травня 2022.
  34. ↑ Макрон доручив ексміністру праці Елізабет Борн сформувати уряд. Інтерфакс-Україна (українською) . 16 травня 2022. Архів оригіналу за 17 травня 2022. Процитовано 17 травня 2022.
  35. ↑ У Франції оголосили склад нового уряду. Укрінформ (українською) . 20 травня 2022. Процитовано 5 липня 2022.
  36. ↑ Макрон затвердив склад нового уряду Франції. Лівий берег (українською) . 21 травня 2022. Процитовано 5 липня 2022.
  37. ↑ Législatives : quels sont les membres du gouvernement investis par la majorité présidentielle ?. France Bleu (французькою) . 5 травня 2022. Архів оригіналу за 17 травня 2022. Процитовано 17 травня 2022.
  38. ↑ French PM Borne tries to shake off 'out-of-touch technocrat' label ahead of legislative elections. Le Monde (англійською) . 17 червня 2022. Процитовано 5 липня 2022.
  39. ↑ French legislative elections: PM Elisabeth Borne wins first-ever election in Normandy. Le Monde (англійською) . 19 червня 2022. Процитовано 5 липня 2022.
  40. ↑ У Франції відбудеться перший тур парламентських виборів. Інтерфакс-Україна (українською) . 12 червня 2022. Процитовано 5 липня 2022.
  41. 1 2 French legislative elections: Ministers of environment and health lose seats, will have to resign. Le Monde (англійською) . 19 червня 2022. Процитовано 5 липня 2022.
  42. ↑ Макрон не прийняв відставку прем’єр-міністра Франції. Європейська правда (українською) . 21 червня 2022. Процитовано 5 липня 2022.
  43. ↑ Макрон доручив формування уряду чинній прем’єрці. Європейська правда (українською) . 26 червня 2022. Процитовано 5 липня 2022.
  44. ↑ Президент Франції провів перестановки у кабінеті міністрів після поразки на виборах. УНН (українською) . 4 липня 2022. Процитовано 5 липня 2022.
  45. ↑ У Франції масштабні перестановки в уряді після невдалих виборів для партії Макрона. Європейська правда (українською) . 4 липня 2022. Процитовано 5 липня 2022.
  46. ↑ Elisabeth Borne : qui est son ex-mari et père de son fils, Olivier Allix ?. Femme Actualle (французькою) . 16 травня 2022. Процитовано 5 липня 2022.
  47. ↑ Décret du 12 juillet 2013 portant promotion et nomination. Legifrance.gouv.fr (французькою) . Архів оригіналу за 12 січня 2021. Процитовано 17 травня 2022.
  48. 1 2 Décret du 14 novembre 2016 portant promotion et nomination. Legifrance.gouv.fr (французькою) . Архів оригіналу за 11 листопада 2020. Процитовано 17 травня 2022.
  49. ↑ Liste des personnes dont le nom commence par la lettre « B », décorées de l'ordre du Mérite maritime, publiée en 2022 par la Fédération nationale du mérite maritime et de la médaille d'honneur des marins [pdf] (PDF) (французькою) . Архів оригіналу (PDF) за 17 травня 2022. Процитовано 17 травня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Елізабет_Борн&oldid=48719429