Елізабет Гарретт Андерсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Елізабет Гарретт Андерсон
англ. Elizabeth Garrett Anderson
Eganderson.jpg
Народилася 9 червня 1836(1836-06-09)[1][2]
Вайтчепел[d], Тауер-Гемлетс, Великий Лондон, Англія, Сполучене Королівство[3][4]
Померла 17 грудня 1917(1917-12-17)[1][2] (81 рік)
Aldeburgh[d], East Suffolk[d], Саффолк, Англія, Сполучене Королівство
Громадянство
(підданство)
Flag of the United Kingdom.svg Сполучене Королівство
Діяльність політик, лікарка, suffragist
Галузь медицина
Alma mater Міддлсекський шриталь і Faculté de médecine de Paris[d]
Знання мов англійська
Заклад London School of Medicine for Women[d] і Elizabeth Garrett Anderson and Obstetric Hospital[d]
Членство British Medical Association[d]
Батько Newson Garrett[d]
Брати, сестри  • Millicent Garrett Fawcett[d] і Agnes Garrett[d]
Діти Louisa Garrett Anderson[d]

Елізабет Ґарретт Андерсон (народилася 9 червня 1836 р., померла 17 грудня 1917 р.) — перша жінка (за професією лікар) на посаді мера у Великій Британії. Вона брала активну участь у русі Суфражизм[5] .

Дитинство та юність[ред. | ред. код]

Вона була дочкою Ньюсона Ґарретта і сестрою Millicent Fawcett. Освіту здобула в приватній школі. У 1960-х роках почала медичні дослідження. Вона проходила стажування в лікарні Middlesex в Лондоні, але їй було відмовлено в отриманні медичної освіти в більшості навчальних закладів, в які вона подала заяви. Зрештою, вона навчалася приватно в лондонській лікарні. Їй вдалося отримати диплом, який давав право займатися медичною практикою. Після багатьох невдалих спроб, нарешті, Елізабет була прийнята в Society of Apothecaries[en] (1865).

Кар'єра[ред. | ред. код]

У 1866 році Елізабет Ґарретт почала працювати в диспансері Сент-Мері, установі, що надавала медичну допомогу бідним жінкам. Цей об'єкт швидко розвивався в Новій жіночій лікарні, створеній спільно з Софією Джекс-Блейк, де Ґарретт працювала більше 20 років. У 1870 році вона отримала диплом Паризького медичного університету. У тому ж році була обрана до Лондонської шкільної ради як представник округу Мерілебон. Також почала працювати у Східній Лондонській лікарні для дітей, але згодом звільнилася і присвятила себе іншій діяльності — створенню «Нової лікарні для жінок». У 1871 році вона вийшла заміж за Джеймса Андерсона і народила трьох дітей (Луїза, Маргарет і Алан).

За 19 років, з 1873 року, Ґарретт Андерсон була єдиною жінкою в Британській медичній асоціації. Вона продовжувала працювати в Новій жіночій лікарні, а в 1874 році було створено Лондонську медичну школу для жінок. У 1897 році Елізабет була обрана президентом східно-англійського відділення Британського медичного товариства.

9 листопада 1908 року вона була обрана мером Алдебурга і стала першою жінкою в Англії на цій посаді. Раніше місцевим мером був її батько і чоловік. Під час свого офісу вона проводила численні виступи про виборчі права жінок[5] .

Померла в 1917 році і була похована в м. Альдебург.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б SNAC — 2010.
  2. а б Find a Grave — 1995. — ed. size: 165000000
  3. Oxford Dictionary of National Biography / C. MatthewOxford: OUP, 2004.
  4. https://doi.org/10.1093/ref:odnb/30406
  5. а б [1], Tomasz Słomski, "Tydzień w historii 5-11.11" 

Бібліографія[ред. | ред. код]

  1. Wilkinson M, Isler H. Погляд піонерки жінки на мігрень: дисертація Елізабет Ґарретт Андерсон «Sur la migraine» . «Cephalalgia». 19. 1 р. 3-15, 1999. PMID : 10099853 .