Елізабет Мосс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Елізабет Мосс
англ. Elisabeth Moss
Elisabeth Moss at PaleyFest 2014.jpg
Ім'я при народженні англ. Elisabeth Singleton Moss
Народилася 24 липня 1982(1982-07-24)[1][2][…] (37 років)
Лос-Анджелес, Каліфорнія, США
Громадянство
(підданство)		 Flag of the United States.svg США
Діяльність кіноакторка, телеакторка, акторка театру, кінопродюсерка
Знання мов англійська
Роки активності 1990 — тепер. час
Конфесія Саєнтологія[4]
У шлюбі з Фред Армісен
Нагороди
IMDb nm0005253

Елізабет Синглтон Мосс (англ. Elisabeth Singleton Moss, 24 липня 1982, Лос-Анджелес, Каліфорнія, США) — американська актриса театру, кіно і телебачення. Володарка премій «Золотий глобус» (2014, 2018) і «Еммі» (2017). Найбільш відома за ролями Зої Бартлет, молодшої дочки президента Джозайя «Джеда» Бартлета, в серіалі «Західне крило» (1999-2006), секретаря Пеггі Олсон в серіалі «Божевільні» (2007—2015) і детектива Робін Гріффін в серіалі «Вершина озера»(2013—2017).

Починаючи з 2017 року, Мосс виконує головну роль в серіалі «Оповідь служниці», знятому за романом канадської письменниці Маргарет Етвуд[5]. За свої роботи на телебаченні Мосс була названа «королевою сучасного телебачення» виданням «Vulture»[6].

Ранні роки[ред. | ред. код]

Елізабет Мосс народилася і виросла в Лос-Анджелесі, Каліфорнія в родині музикантів Рона і Лінди Мосс. У Елізабет є молодший брат[7]. Її сім'я сповідувала саєнтологію[8].

Спочатку Мосс хотіла стати професійною танцівницею[7]. У підлітковому віці вона вирушила в Нью-Йорк, щоб вступити в Школу американського балету. Пізніше вона брала уроки у відомої американської балерини Сьюзенн Фарелл в Центрі виконавських мистецтв імені Джона Кеннеді в Вашингтоні, округ Колумбія[9]. Мосс продовжувала займатися танцями і в юності, проте захоплення акторської професією виявилася сильнішою. Елізабет почала акторську кар'єру в ранньому віці, тому їй довелося кинути школу і перейти на домашнє навчання; вона здала всі шкільні іспити в 1999 році у віці шістнадцяти років[10].

Кар'єра[ред. | ред. код]

1990—2004: початок кар'єри[ред. | ред. код]

У 1990 році Елізабет Мосс отримала свою першу роль в міні-серіалі американського телеканалу NBC «Лакі / Шанси»[11] . З 1992 по 1995 роки Мосс з'явилася в семи епізодах серіалу «Застава фехтувальників» в ролі Синтії Паркс[11] . У 1992 році Елізабет озвучила головну героїню мультиплікаційного фільму «Повернення Фрості» на ім'я Холлі ДеКарло, а в 1993 році - героїню мультфільму «Одного разу в лісі» на ім'я Мішель. Також в 1993 році Мосс отримала роль в телефільмі «Циганка», а в 1994 році зіграла молодшу дочку героя Харві Кейтеля у фільмі «Шляхетний аферист». У 1995 році Елізабет з'явилася в римейку фільму 1975 «Втеча на Відьмину гору», знятого «Walt Disney Pictures», і зіграла роль маленької Ешлі Джадд в телевізійному драматичному байопіку «Наомі і Вайнона: Любов може побудувати міст»[11]. У тому ж році Мосс зіграла другорядну роль в детективі «Окрема життя» з Джеймсом Белуші і Ліндою Гамільтон і з'явилася в чорній комедії «Остання вечеря»[12] . У 1996 році Мосс озвучила персонажів мультсеріалу «Фріказоід!»І телевізійного мультиплікаційного фільму« Це весняне тренування, Чарлі Браун».

З 1999 по 2006 роки Елізабет Мосс грала роль Зої Бартлет, дочки героїв Мартіна Шина і Стокард Ченнінг, в драматичному телесеріалі про життя Білого дому «Західне крило»[11]. Персонаж Мосс мав центральне значення в четвертому сезоні шоу. У ретроспективному огляді серіалу, опублікованому в журналі «The Atlantic», зазначалося, що шоураннер «Західного крила» Аарон Соркін «зробив героїню Мосс центральним елементом вибухового фіналу четвертого сезону, в якому стався найбожевільніший кліфгенгер з усіх можливих. У цій серії Зої дуже жорстоко обійшлася зі своїм французьким бойфрендом, але акторська гра Мосс завжди змушувала глядачів симпатизувати її героїні і переживати за неї, навіть коли сюжет серіалу вимагав зворотного»[13].

У 1999 році Елізабет Мосс зіграла пацієнтку психіатричної клініки у фільмі Джеймса Менголда «Перерване життя» з Вайноною Райдер і Анджеліною Джолі в головних ролях[11], а також отримала невелику роль в драмі «Де завгодно, тільки не тут». У тому ж році Мосс зіграла дочку жінки, яка страждає від шопоголізма, у фільмі «Доктор Мамфорд».

У 2003 році Елізабет Мосс отримала роль в гостросюжетному вестерні Рона Ховарда «Останній рейд»[14] . У 2004 році Мосс знялася в драмі «Серце Америки» і ще в трьох фільмах. У тому ж році Елізабет зіграла головну роль у фільмі «Незаймана», за яку вона була номінована на премію «Незалежний дух» за кращу жіночу роль, але поступилася Шарліз Терон, яка зіграла серійну вбивцю Ейлін Ворнос у фільмі «Монстр».

2005—2014: «Божевільні» та інші ролі[ред. | ред. код]

У 2005-2006 роках Елізабет Мосс з'явилася в п'яти епізодах науково-фантастичного серіалу «Навала»[11] , а в 2007 році знялася в епізоді «Моя улюблена помилка» третього сезону серіалу «Анатомія Грей»[15] і епізоді серіалу «Медіум» з Патрісією Аркетт в головній ролі. У 2007 році вона також отримала роль першого плану в фільмі жахів Мері Ламберт «Горище» і взяла участь в зйомках незалежного фільму «День Зеро».

Мосс на премії Супутник, 2007 рік.

У 2007 році Елізабет Мосс пройшла кастинг на роль секретаря Пеггі Олсон в драматичному серіалі телеканалу AMC «Божевільні». За час зйомок у ньому з 2007 по 2015 роки Мосс п'ять разів номінувалася на премію «Еммі» за кращу жіночу роль у драматичному телесеріалі і один раз на премію «Еммі» за кращу жіночу роль другого плану в драматичному телесеріалі[16][17]. Згадуючи про проходження кастингу в серіал, Мосс розповідала: «Коли я прийшла на прослуховування, все навколо говорили тільки про двох стоять пілотних сценаріях нових телесеріалів; сценарій "Божевільних" був одним з них »[18] .

Паралельно зі зйомками в «Божевільні», Елізабет Мосс в жовтні 2008 року дебютувала на Бродвеї , зігравши роль Карен в п'єсі Девід Мемет «ворушіться», поставленої на честь 20-річчя від дня її прем'єри[19] . У 2009 році Мосс зіграла помічницю героїні Сари Джесіки Паркер в комедії «Подружжя Морган в бігах»[20] , а в 2010 році знялася у фільмі «Втеча з Вегаса» з Джоною Гіллом в головній ролі.

Елізабет Мосс дебютувала на Вест Енді в ролі Марти Доби в п'єсі Ліліан Хеллман «Дитячий час», прем'єра якої відбулася в лондонському «Театрі комедії» 22 січня 2011 року[21] . У 2012 році Мосс зіграла роль Галатеї Дункель в екранізації роману Джека Керуака «В дорозі»[22].

У 2013 році Елізабетт Мосс зіграла головну роль детектива Робін Гріффін в британо-австралійському серіалі «Вершина озера», створеному володаркою премії «Оскар» Джейн Кемпіон[23][24]. За цю роботу Мосс отримала премії «Золотий глобус» 2014 року за кращу жіночу роль у міні-серіалі або телефільмі і «Вибір телевізійних критиків» 2013 року в номінації «Краща жіноча роль у фільмі або міні-серіалі"; також у 2013 році Елізабет Мосс була номінована на премію «Еммі» за кращу жіночу роль у міні-серіалі або фільмі[25], але програла Лорі Лінні за її роль в серіалі «Ця страшна буква" Р "» . У 2014 році Елізабет знялася у фільмі незалежного режисера Алекса Росса Перрі «Послухай, Філіп»[12] .

2015—сьогодення: кіно, телебачення, театр[ред. | ред. код]

В вересні 2014 року було оголошено, що Елізабет Мосс буде грати головну роль в бродвейській постановці «Хроніки з життя Хайді»[26]. Прем'єра п'єси відбулася 19 березня 2015 року[27] . Незважаючи на позитивні відгуки критиків, «Хроніки з життя Хайді» закрилися 3 травня 2015 року через низький попит на квитки[28] . За роль Хайді Холланд Елізабет була номінована на премію «Тоні» 2015 року за кращу жіночу роль у п'єсі[29] , але поступилася Гелен Міррен , яка зіграла Єлизавету II в п'єсі «Аудієнція».

Після завершення серіалу «Божевільні» в 2015 році, Елізабет Мосс знову повернулася до співпраці з незалежним режисером Алексом Россом Перрі і разом з Кетрін Вотерстон і Патріком Фьюджітом отримала одну з головних ролей в його психологічному трилері «Королева Землі»; вона зіграла психічно неврівноважену жінку, яка відправляється в будинок відпочинку в компанії своїх близьких друзів. Також в 2015 році Мосс зіграла другорядну роль в науково-фантастичній драмі «Висотка» з Томом Гіддлстоном і Сієною Міллер в головних ролях[30].

У 2016 році Елізабет Мосс знялася в байопіку про життя боксера Чака Вепнера під назвою «Чак» з Левом Шрайбером в головній ролі[31] . У 2017 році Мосс отримала роль в байопіку «Бісить бути нормальним», що розповідає про життя і роботі шотландського психіатра Рональда Девіда Лейнг[32] , і знялася в ще не вийшов на екрани фільм «Чайка», заснованому на однойменній п'єсі А. П. Чехова .

У 2017 році Елізабет почала грати головну роль дівчини на ім'я Джун в серіалі сервісу Hulu «Розповідь служниці»; за цю роботу вона заслужила визнання критиків[33]. У 2018 році за цю роль вона отримала премію «Золотий глобус» за кращу жіночу роль в телевізійному серіалі - драма . На 70-му Каннському кінофестивалі , що проходив в травні 2017 року, відбулася прем'єра другого, що складається з шести епізодів, сезону серіалу «Вершина озера». У цьому сезоні, дія якого відбувалося в Сіднеї , Елізабет Мосс повернулася до ролі детектива Робін Гріффін[34][35].

Особисте життя[ред. | ред. код]

У жовтні 2008 року Елізабет Мосс познайомилася з актором телешоу «Суботнього вечора в прямому ефірі» Фредом Армісеном[36]; в січні 2009 року вони побралися ; а 25 жовтня 2009 року пара одружилася в Лонг-Айленд-Сіті , районі Нью-Йорка[37] . У червні 2010 року Елізабет і Фред розлучилися , а у вересні того ж року Мосс подала на розлучення[38] , який офіційно набув чинності 13 травня 2011 року[39] .

Мосс продовжує залишатися послідовницею саєнтології[40] , а також називає себе феміністкою[41] .

Фільмографія[ред. | ред. код]

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
2019 ф Королеви криміналу The Kitchen Клер Волш
2019 ф Світло мого життя Light of My Life мама

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #140207554 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. ↑ Internet Broadway Database — 2000.
  3. ↑ Discogs — 2000.
  4. ↑ http://www.imdb.com/name/nm0005253/bio?ref_=nm_ov_bio_sm
  5. ↑ A Hulu Original: The Handmaid's Tale. Процитовано April 27, 2017. 
  6. ↑ Yuan, Jada. Elisabeth Moss Is the Queen of Peak TV. Vulture (en). Процитовано 2017-10-13. 
  7. ↑ а б LaPorte, Nicole (March 21, 2012). Mad Men star Elisabeth Moss: 'I've learnt a lot about trusting people'. The Daily Telegraph. 
  8. ↑ Shone, Tom (March 12, 2016). ‘I don't take acting that seriously. I'm a Valley girl’: Elisabeth Moss on life after Mad Men. The Guardian. Процитовано October 18, 2016. 
  9. ↑ Elisabeth Moss (1982–). Biography Channel. A&E Networks. Процитовано October 18, 2016. 
  10. ↑ Elisabeth Moss (1982–). Biography Channel. A&E Networks. 
  11. ↑ а б в г д е Elisabeth Moss- Biography. Movies. Yahoo. Архів оригіналу за 2012-07-13. 
  12. ↑ а б Elisabeth Moss Filmography. Fandango. Rovi. 
  13. ↑ Reid, Joe; David Sims,; Kevin O'Keeffe (September 12, 2014). A Definitive Ranking of Every Character on The West Wing. The Atlantic. 
  14. ↑ Keeps, David A. (July 13, 2013). Elisabeth Moss: I don't ever want to feel I've made it. Radio Times. 
  15. ↑ My Favorite Mistake. TV.com. 
  16. ↑ 2010 Primetime Emmy Nominations. 
  17. ↑ «Nominations Released for Prime-Time Emmys» July 14, 2011, The New York Times
  18. ↑ Conversations with Elisabeth Moss. SAG-AFTRA Foundation. May 27, 2015. 
  19. ↑ Elisabeth Moss Joins 'Speed-The-Plow' Cast 2008/07/22. Broadway World. 
  20. ↑ Scheck, Frank. (TV channel)|y «Did You Hear About the Morgans? — Film Review», The Hollywood Reporter, December 15, 2009
  21. ↑ Children's Hour. Ambassadortickets. Процитовано February 10, 2011. 
  22. ↑ Elisabeth Moss Filmography. Fandango. Rovi. Процитовано October 17, 2016. 
  23. ↑ Mad Woman, Bad Girl. New York Post. March 8, 2012. Архів оригіналу за 2013-03-25. 
  24. ↑ Sundance Channel. SundanceChannel.com. August 13, 2013. 
  25. ↑ Top of the Lake (2013– ) : Awards. IMDb.com. 
  26. ↑ Michael Gioia. Elisabeth Moss, Bryce Pinkham, Jason Biggs Set for Broadway Revival of Wendy Wasserstein's The Heidi Chronicles. 
  27. ↑ Review: ‘The Heidi Chronicles,’ With Elisabeth Moss, Opens on Broadway. The New York Times. March 19, 2015. 
  28. ↑ 'The Heidi Chronicles' with Elisabeth Moss closes early. Crain's New York Business. Associated Press. April 22, 2015. 
  29. ↑ Schulte-Hillen, Sophie (June 8, 2015). Getting Ready for the Tonys With Elisabeth Moss. Vogue. 
  30. ↑ Barraclough, Leo. Luke Evans, Elisabeth Moss Join Ben Wheatley’s ‘High-Rise’. Variety. 
  31. ↑ Hipes, Patrick (October 22, 2015). Elisabeth Moss Joins ‘The Bleeder’s Corner With Schreiber & Watts. deadline.com. 
  32. ↑ Current Features - Mad to be Normal. www.gizmofilms.com. Gizmo Films. 
  33. ↑ VanDerWerff, Todd (April 27, 2017). Elisabeth Moss on The Handmaid's Tale and what happens when sex becomes a radical political act. Vox. 
  34. ↑ Mumford, Gwilym (2017-05-23). Top of the Lake: this singular drama is still gloriously weird. The Guardian (en-GB). ISSN 0261-3077. Процитовано 2019-01-31. 
  35. ↑ Mulkerrins, Jane (June 10, 2017). Elisabeth Moss on The Handmaid’s Tale: 'It is a feminist story. The Guardian. 
  36. ↑ Barnes, Brooks (June 5, 2009). She’s Nothing Like Peggy, or Is She?. The New York Times. 
  37. ↑ Mad Men's Elisabeth Moss Marries SNL's Fred Armisen. People. October 26, 2009. 
  38. ↑ Oh, Eunice (September 20, 2010). Elisabeth Moss Files for Divorce from Fred Armisen. People. Процитовано June 10, 2013. 
  39. ↑ Elisabeth Moss, Fred Armisen divorce official. MSNBC. May 19, 2011. Архів оригіналу за жовтня 1, 2012. Процитовано січня 31, 2019. 
  40. ↑ Mad Men's Elisabeth Moss praises Scientology for making her 'better'. Mail Online. 
  41. ↑ Elisabeth Moss Explains Why "Taking Ownership of Feminism" Is So Important. August 21, 2015. 

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Елізабет_Мосс&oldid=28124317