Елізабет Мосс
| Елізабет Мосс | |
|---|---|
англ. Elisabeth Moss  | |
.jpg) | |
| Ім'я при народженні | англ. Elisabeth Singleton Moss[1] |
| Народилася | 24 липня 1982[2][3][4] (44 роки) Лос-Анджелес, Каліфорнія, США[1] |
| Країна | .svg){kind=small} США.svg){kind=small} Велика Британія[5] |
| Діяльність | кіноакторка, телеакторка, акторка театру, кінопродюсерка, акторка озвучення, телережисерка, телепродюсерка, акторка |
| Знання мов | американська англійська |
| Роки активності | 1990 — тепер. час |
| Конфесія | Саєнтологія[6] |
| У шлюбі з | Фред Армісен |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0005253 |
Елізабет Синглтон Мосс (англ. Elisabeth Singleton Moss; 24 липня 1982, Лос-Анджелес, Каліфорнія, США) — американська акторка театру, кіно й телебачення, продюсерка. Володарка премій «Золотий глобус» (2014, 2018) й «Еммі» (2017). Найбільш відома за ролями Зої Бартлет у серіалі «Західне крило» (1999—2006), секретарки Пеггі Олсон у серіалі «Божевільні» (2007—2015) та детективки Робін Гріффін у серіалі «Вершина озера» (2013—2017). З 2017 року Мосс виконує головну роль у серіалі «Оповідь служниці», знятому за романом канадської письменниці Маргарет Етвуд[7].
За свої роботи на телебаченні Мосс була названа «королевою сучасного телебачення» виданням «Vulture»[8].
Народилася й виросла в Лос-Анджелесі, Каліфорнія в родині музикантів Рона й Лінди Мосс. В Елізабет є молодший брат[9]. Її сім'я сповідувала саєнтологію[10].
Спочатку Мосс хотіла стати професійною танцюристкою[9]. У підлітковому віці вона вирушила до Нью-Йорка, щоб вступити в Школу американського балету. Пізніше вона брала уроки у відомої американської балерини Сьюзенн Фарелл у Центрі виконавських мистецтв імені Джона Кеннеді у Вашингтоні, округ Колумбія[11]. Мосс продовжувала займатися танцями й у юності, проте захоплення акторською професією виявилося сильнішим. Елізабет почала акторську кар'єру в ранньому віці, тому їй довелося кинути школу й перейти на домашнє навчання; вона склала всі шкільні іспити в 1999 році у 16 років[12].
У 1990 році Елізабет Мосс отримала першу роль у мінісеріалі американського телеканалу NBC «Лакі / Шанси»[13].
З 1992 по 1995 роки Мосс з'явилася в семи епізодах серіалу «Застава фехтувальників» у ролі Синтії Паркс[13]. 1992 року озвучила головну героїню мультиплікаційного фільму «Повернення Фрості» на ім'я Голлі ДеКарло, а в 1993 році — героїню мультфільму «Одного разу в лісі» на ім'я Мішель. Також у 1993 році Мосс отримала роль у телефільмі «Циганка», а в 1994 році зіграла молодшу дочку героя Гарві Кейтеля у фільмі «Шляхетний аферист». 1995 року з'явилася в рімейку фільму 1975 «Втеча на Відьмину гору», знятого «Walt Disney Pictures», і зіграла роль маленької Ешлі Джадд у телевізійному драматичному байопіку «Наомі і Вайнона: Любов може побудувати міст»[13]. Того ж року Мосс виконала другорядну роль у детективі «Окрема життя» з Джеймсом Белуші і Ліндою Гамільтон і з'явилася в чорній комедії «Остання вечеря»[14]. 1996 року Мосс озвучила персонажів мультсеріалу «Фріказоід!» телевізійного мультиплікаційного фільму «Це весняне тренування, Чарлі Браун».
З 1999 по 2006 роки Елізабет Мосс грала роль Зої Бартлет, дочки героїв Мартіна Шина й Стокард Ченнінг, у драматичному телесеріалі про життя Білого дому «Західне крило»[13]. Героїня Мосс мала центральне значення в четвертому сезоні шоу. У ретроспективному огляді серіалу, опублікованому в журналі «The Atlantic», зазначалося, що шоуранер «Західного крила» Аарон Соркін «зробив героїню Мосс центральним елементом вибухового фіналу четвертого сезону, в якому стався найбожевільніший кліфгенгер з усіх можливих. У цій серії Зої дуже жорстоко обійшлася зі своїм французьким бойфрендом, але акторська гра Мосс завжди змушувала глядачів симпатизувати її героїні й переживати за неї, навіть коли сюжет серіалу вимагав зворотного»[15].
У 1999 році Елізабет Мосс втілила пацієнтку психіатричної клініки у фільмі Джеймса Менголда «Перерване життя» з Вайноною Райдер і Анджеліною Джолі в головних ролях[13], а також отримала невелику роль у драмі «Де завгодно, тільки не тут». Того ж року Мосс зіграла дочку жінки, яка страждає від шопоголізму, у фільмі «Доктор Мамфорд».
У 2003 році Елізабет Мосс отримала роль у гостросюжетному вестерні Рона Говарда «Останній рейд»[16]. 2004 року знялася в драмі «Серце Америки» і ще в трьох фільмах. Того ж року виконала головну роль у фільмі «Незаймана», за яку була номінована на премію «Незалежний дух» за кращу жіночу роль, але поступилася Шарліз Терон, яка зіграла Ейлін Ворнос у фільмі «Монстр».
У 2005—2006 роках Елізабет Мосс з'явилася в п'яти епізодах науково-фантастичного серіалу «Навала»[13], а у 2007 році знялася в епізоді «Моя улюблена помилка» третього сезону серіалу «Анатомія Грей»[17] й епізоді серіалу «Медіум» з Патрісією Аркетт у головній ролі. 2007 року Мосс також отримала роль першого плану у фільмі жахів Мері Ламберт «Горище» і взяла участь у зніманні незалежного фільму «День Зеро».
У 2007 році Елізабет Мосс пройшла кастинг на роль секретарки Пеггі Олсон у драматичному серіалі телеканалу AMC «Божевільні». За час знімання у ньому з 2007 по 2015 роки Мосс п'ять разів номінувалася на премію «Еммі» за кращу жіночу роль у драматичному телесеріалі й один раз на премію «Еммі» за кращу жіночу роль другого плану в драматичному телесеріалі[18][19]. Згадуючи про проходження кастингу в серіал, Мосс розповідала: «Коли я прийшла на прослуховування, всі навколо говорили тільки про два пілотні сценарії нових телесеріалів; сценарій „Божевільних“ був одним з них»[20].
Паралельно зі зніманням в «Божевільні», Елізабет Мосс у жовтні 2008 року дебютувала на Бродвеї, зігравши роль Карен у п'єсі Девід Мемет «ворушіться», поставленої на честь 20-річчя від дня її прем'єри[21]. 2009 року Мосс зіграла помічницю героїні Сари Джессіки Паркер в комедії «Подружжя Морган в бігах»[22], а у 2010 році знялася у фільмі «Втеча з Вегаса» з Джоною Гіллом у головній ролі.
Елізабет Мосс дебютувала на Вест Енді в ролі Марти Доби в п'єсі Ліліан Геллман «Дитячий час», прем'єра якої відбулася в лондонському «Театрі комедії» 22 січня 2011 року[23]. 2012 року Мосс зіграла роль Галатеї Дункель в екранізації роману Джека Керуака «В дорозі»[24].
У 2013 році Елізабетт Мосс виконала головну роль детективки Робін Гріффін у британо-австралійському серіалі «Вершина озера», створеному володаркою премії «Оскар» Джейн Кемпіон[25][26]. За цю роботу Мосс отримала премії «Золотий глобус» 2014 року за кращу жіночу роль у мінісеріалі або телефільмі й «Вибір телевізійних критиків» 2013 року в номінації «Краща жіноча роль у фільмі або міні-серіалі»; також у 2013 році Елізабет Мосс була номінована на премію «Еммі» за кращу жіночу роль у міні-серіалі або фільмі[27], але програла Лорі Лінні за її роль в серіалі «Ця страшна буква "Р"». 2014 року Мосс знялася у фільмі незалежного режисера Алекса Росса Перрі «Послухай, Філіп»[14].
У вересні 2014 року було оголошено, що Елізабет Мосс буде грати головну роль у бродвейській постановці «Хроніки з життя Гайді»[28]. Прем'єра п'єси відбулася 19 березня 2015 року[29]. Попри позитивні відгуки критиків, «Хроніки з життя Хайді» закрилися 3 травня 2015 року через низький попит на квитки[30]. За роль Гайді Голланд Мосс була номінована на премію «Тоні» 2015 року за кращу жіночу роль у п'єсі[31], але поступилася Гелен Міррен, яка зіграла Єлизавету II в п'єсі «Аудієнція».
Після завершення серіалу «Божевільні» у 2015 році, Елізабет Мосс знову повернулася до співпраці з незалежним режисером Алексом Россом Перрі й разом з Кетрін Вотерстон і Патріком Фьюджітом отримала одну з головних ролей у його психологічному трилері «Королева Землі». Також у 2015 році Мосс зіграла другорядну роль у науково-фантастичній драмі «Висотка» з Томом Гіддлстоном і Сієною Міллер у головних ролях[32].
У 2016 році Елізабет Мосс знялася в байопіку про життя боксера Чака Вепнера під назвою «Чак» з Левом Шрайбером у головній ролі[33]. 2017 року отримала роль у байопіку «Бісить бути нормальним», що розповідає про життя й роботу шотландського психіатра Рональда Девіда Лейнга[34], і знялася у фільмі «Чайка», заснованому на однойменній п'єсі А. П. Чехова.
У 2017 році Мосс почала грати головну роль у серіалі сервісу Hulu «Оповідь служниці»; за цю роботу вона отримала визнання критики[35], у 2018 році — здобула премію «Золотий глобус» за кращу жіночу роль у драматичному телевізійному серіалі.
На 70-му Каннському кінофестивалі, що проходив у травні 2017 року, відбулася прем'єра другого сезону серіалу «Вершина озера», що складається з шести епізодів. У цьому сезоні, дія якого відбувалися в Сіднеї, Елізабет Мосс повернулася до ролі детективки Робін Гріффін[36][37].
У жовтні 2008 року Елізабет Мосс познайомилася з актором телешоу «Суботнього вечора в прямому ефірі» Фредом Армісеном[38]. У січні 2009 року вони побралися, а 25 жовтня 2009 року пара одружилася в Лонг-Айленд-Сіті, районі Нью-Йорка[39]. У червні 2010 року Елізабет і Фред розірвали стосунки, а у вересні того ж року Мосс подала на розлучення[40], що офіційно набуло чинності 13 травня 2011 року[41].
Мосс продовжує залишатися послідовницею саєнтології[42], а також називає себе феміністкою[43].
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1991 | ф | Командо з передмістя | Suburban Commando | маленька дівчина |
| 1993 | мф | Якось у лісі | Once Upon a Forest | Мішель (озвучення) |
| 1994 | ф | Imaginary Crimes | Грета Вайлер | |
| 1995 | ф | Окреме життя | Separate Lives | Ронні Беквіт |
| 1995 | ф | Остання вечеря | The Last Supper | Дженні Тайлер |
| 1997 | ф | Тисяча акрів | A Thousand Acres | Лінда |
| 1998 | кф | Angelmaker | маленька Теркотт | |
| 1999 | ф | The Joyriders | Джоді | |
| 1999 | ф | Мамфорд | Mumford | Кеті Броккет |
| 1999 | ф | Де завгодно, але не тут | Anywhere but Here | Рейчел |
| 1999 | ф | Перерване життя | Girl, Interrupted | Поллі Кларк |
| 2002 | ф | West of Here | Чарлі | |
| 2002 | ф | Серце Америки | Heart of America | Робін Волтерс |
| 2003 | ф | Temptation | Морган | |
| 2003 | ф | Незаймана | Virgin | Джессі Рейнольдс |
| 2003 | ф | Останній рейд | The Missing | маленька дівчина |
| 2005 | ф | Bittersweet Place | Полі Шаффер | |
| 2007 | ф | Горище | The Attic | Емма Каллен |
| 2007 | кф | They Never Found Her | Анна | |
| 2007 | ф | Day Zero | Патрісія | |
| 2007 | кф | Honored | Кеті | |
| 2008 | ф | El camino | Лілі | |
| 2008 | ф | New Orleans, Mon Amour | Гайд | |
| 2009 | ф | Куди поділися Моргани? | Did You Hear About the Morgans? | Джекі Дрейк |
| 2010 | ф | A Buddy Story | Сьюзен | |
| 2010 | ф | Зірковий ескорт | Get Him to the Greek | Дафна Бінкс |
| 2011 | мф | Зелений ліхтар: Смарагдові лицарі | Green Lantern: Emerald Knights | Арісія Раб (озвучення) |
| 2012 | ф | Smoking/Non-Smoking | Діана Вілан | |
| 2012 | ф | Darling Companion | Грейс Вінтер | |
| 2012 | ф | На дорозі | On the Road | Галатея Дункель |
| 2014 | ф | Listen Up Philip | Ешлі | |
| 2014 | ф | Той, кого я кохаю | The One I Love | Софі |
| 2015 | ф | Королева Землі | Queen of Earth | Кетрін Г'юітт |
| 2015 | ф | Лугова країна | Meadowland | Шеннон |
| 2015 | ф | Правда | Truth | Люсі Скотт |
| 2015 | ф | Висотка | High-Rise | Гелен Вайлдер |
| 2016 | ф | The Free World | Доріс Лемб | |
| 2016 | ф | Чак | Chuck | Філліс Вепнер |
| 2017 | ф | Mad to Be Normal | Енджі Вуд | |
| 2017 | ф | Квадрат | The Square | Анне |
| 2018 | ф | Чайка | The Seagull | Маша |
| 2018 | ф | Старий з пістолетом | The Old Man & the Gun | Дороті |
| 2018 | ф | Її запах | Her Smell | Беккі |
| 2019 | ф | Світло мого життя | Light of My Life | мама |
| 2019 | ф | Ми | Us | Кітті Тайлер/Далія |
| 2019 | ф | Королеви криміналу | The Kitchen | Клер Волш |
| 2020 | ф | Ширлі | Shirley | Ширлі Джексон |
| 2020 | ф | Людина-невидимка | The Invisible Man | Сесілія Касс |
| 2021 | ф | Французький вісник | The French Dispatch | штатний автор «The French Dispatch» |
| 2023 | ф | Наступний гол — переможний | Next Goal Wins | Гейл |
| 2024 | ф | Маска | Shell | Саманта Лейк |
| ф | Francis and the Godfather | Елеанор Коппола |
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1992—1995 | с | Застава фехтувальників | Picket Fences | Синтія Паркс (7 епізодів) |
| 1993 | мс | Бетмен | Batman: The Animated Series | Кіммі Вентрікс (озвучення, Епізод: "See No Evil") |
| 1993 | мс | Пустотливі анімашки | Animaniacs | Катріна (озвучення, Епізод: "Puttin' on the Blitz") |
| 1995 | тф | Втеча на Відьмину гору | Escape to Witch Mountain | Енн |
| 1999—2006 | с | Західне крило | The West Wing | Зої Бартлет (25 епізодів) |
| 2003 | с | Практика | The Practice | Джессіка Палмер (Епізод: "Rape Shield") |
| 2005 | с | Закон і порядок: Суд присяжних | Law & Order: Trial by Jury | Кеті Невінс (Епізод: "Baby Boom") |
| 2005—2006 | с | Вторгнення | Invasion | Крістіна (5 епізодів) |
| 2006 | с | Закон і порядок: Злочинні наміри | Law & Order: Criminal Intent | Ніна Роджерсон (Епізод: "My Favorite Mistake") |
| 2007 | с | Анатомія Грей | Grey's Anatomy | Ребекка Колемар (Епізод: "The Good") |
| 2007 | с | Медіум | Medium | Хейлі Хеффернан (Епізод: "No One to Watch Over Me") |
| 2007 | с | Та, що говорить з привидами | Ghost Whisperer | Ніккі Дрейк (Епізод: "Unhappy Medium") |
| 2007—2015 | с | Божевільні | Mad Men | Пеґґі Олсон (88 епізодів) |
| 2008 | с | Втілення страху | Fear Itself | Денні Баннерман (Епізод: "Eater") |
| 2008 | с | Суботнього вечора в прямому ефірі | Saturday Night Live | Пеґґі Олсон (Епізод: "Jon Hamm / Coldplay") |
| 2013—2017 | с | Вершина озера | Top of the Lake | Робін Гріффін (13 епізодів) |
| 2013 | мс | Сімпсони | The Simpsons | Ґретхен (озвучення, Епізод: "Labor Pains") |
| 2017—2025 | с | Оповідь служниці | Handmaid's Tale | Джун Озборн / Фредова / Джозефова (66 епізодів) |
| 2022 | с | Сяючі дівчата | Shining Girls | Кірбі Мазрачі / Шерон Лідс (8 епізодів) |
| 2024 | с | The Veil | Імоджен Солтер (6 епізодів) | |
| 2026 | с | Неідеальні жінки[en] | Imperfect Women | Мері (8 епізодів) |
| Нагорода | Рік | Категорія | Робота | Результат |
|---|---|---|---|---|
| Золотий глобус | 2011 | Найкраща жіноча роль у телесеріалі — драма | Божевільні | Номінація |
| 2014 | Найкраща жіноча роль у мінісеріалі або телефільмі | Вершина озера | Перемога | |
| 2018 | Найкраща жіноча роль у телесеріалі — драма | Оповідь служниці | Перемога | |
| 2019 | Номінація | |||
| 2022 | Номінація | |||
| BAFTA TV Awards | 2019 | Найкращий міжнародний серіал | Оповідь служниці | Номінація |
| Еммі | 2009 | Найкраща жіноча роль у драматичному телесеріалі | Божевільні | Номінація |
| 2010 | Найкраща жіноча роль другого плану в драматичному телесеріалі | Номінація | ||
| 2011 | Найкраща жіноча роль другого плану в драматичному телесеріалі | Номінація | ||
| 2012 | Номінація | |||
| 2013 | Найкраща жіноча роль у мінісеріалі або телефільмі | Вершина озера | Номінація | |
| Найкраща жіноча роль у драматичному телесеріалі | Божевільні | Номінація | ||
| 2015 | Номінація | |||
| 2017 | Найкращий драматичний телесеріал (як продюсерка) | Оповідь служниці | Перемога | |
| Найкраща жіноча роль у драматичному телесеріалі | Перемога | |||
| 2018 | Найкращий драматичний телесеріал (як продюсерка) | Номінація | ||
| Найкраща жіноча роль у драматичному телесеріалі | Номінація | |||
| 2020 | Найкращий драматичний телесеріал (як продюсерка) | Номінація | ||
| 2021 | Номінація | |||
| Найкраща жіноча роль у драматичному телесеріалі | Номінація | |||
| 2023 | Номінація | |||
| Премія Гільдії кіноакторів США | 2008 | Найкращий акторський склад у драматичному серіалі | Божевільні | Номінація |
| 2009 | Найкраща жіноча роль у драматичному серіалі | Номінація | ||
| Найкращий акторський склад у драматичному серіалі | Перемога | |||
| 2010 | Перемога | |||
| 2011 | Найкраща жіноча роль у драматичному серіалі | Номінація | ||
| Найкращий акторський склад у драматичному серіалі | Номінація | |||
| 2013 | Номінація | |||
| 2014 | Найкраща жіноча роль у мінісеріалі або серіалі | Вершина озера | Номінація | |
| 2016 | Найкращий акторський склад у драматичному серіалі | Божевільні | Номінація | |
| 2018 | Найкраща жіноча роль у драматичному серіалі | Оповідь служниці | Номінація | |
| Найкращий акторський склад у драматичному серіалі | Номінація | |||
| 2019 | Номінація | |||
| Найкраща жіноча роль у драматичному серіалі | Номінація | |||
| 2020 | Номінація | |||
| Найкращий акторський склад у драматичному серіалі | Номінація | |||
| 2022 | Номінація | |||
| Найкраща жіноча роль у драматичному серіалі | Номінація | |||
| Супутник | 2009 | Найкраща жіноча роль у драматичному серіалі | Божевільні | Номінація |
| 2010 | Номінація | |||
| 2014 | Найкраща жіноча роль у мінісеріалі або телефільмі | Вершина озера | Перемога | |
| 2018 | Вершина озера: Китаянка | Номінація | ||
| Найкраща жіноча роль у драматичному серіалі | Оповідь служниці | Перемога | ||
| 2019 | Номінація | |||
| 2022 | Номінація | |||
| 2023 | Перемога | |||
| Вибір телевізійних критиків | 2011 | Найкраща жіноча роль у драматичному телесеріалі | Божевільні | Номінація |
| 2012 | Номінація | |||
| 2013 | Номінація | |||
| Найкраща жіноча роль у мінісеріалі або телефільмі | Вершина озера | Перемога | ||
| 2018 | Найкраща жіноча роль у драматичному телесеріалі | Оповідь служниці | Перемога | |
| 2019 | Номінація | |||
| Critics' Choice Super Awards | 2021 | Найкраща акторка у фільмі жахів | Людина-невидимка | Перемога |
| Премія Асоціації телевізійних критиків | 2017 | Індивідуальні досягнення в драмі | Оповідь служниці | Номінація |
| 2018 | Номінація | |||
| Незалежний дух | 2004 | Найкраща жіноча роль | Незаймана | Номінація |
| 2020 | Її запах | Номінація | ||
| Сатурн | 2021 | Найкраща кіноакторка | Людина-невидимка | Перемога |
| MTV Movie & TV Awards | 2019 | Найкращий актор або акторка в серіалі | Оповідь служниці | Перемога |
| 2021 | Найбільш лякаюча сцена | Людина-невидимка | Номінація | |
| Тоні | 2015 | Найкраща жіноча роль у виставі | Хроніки Гейді | Номінація |
- 1 2 Elisabeth Moss // (untranslated) — (untranslated).
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #140207554 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Internet Broadway Database — 2000.
- ↑ Munzinger Personen
- ↑ Mottram J. Elisabeth Moss interview: The Mad Men actress talks reunion, theatre and women in Hollywood // The Independent — Britain: 2015. — 176681 екз. — ISSN 1741-9743
- ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ A Hulu Original: The Handmaid's Tale. Архів оригіналу за 27 квітня 2017. Процитовано 27 квітня 2017.
- ↑ Yuan, Jada. Elisabeth Moss Is the Queen of Peak TV. Vulture (англ.). Архів оригіналу за 15 лютого 2019. Процитовано 13 жовтня 2017.
- 1 2 LaPorte, Nicole (21 березня 2012). Mad Men star Elisabeth Moss: 'I've learnt a lot about trusting people'. The Daily Telegraph. Архів оригіналу за 23 квітня 2019. Процитовано 31 січня 2019.
- ↑ Shone, Tom (12 березня 2016). ‘I don't take acting that seriously. I'm a Valley girl’: Elisabeth Moss on life after Mad Men. The Guardian. Архів оригіналу за 2 травня 2019. Процитовано 18 жовтня 2016.
- ↑ Elisabeth Moss (1982–). Biography Channel. A&E Networks. Архів оригіналу за 18 жовтня 2016. Процитовано 18 жовтня 2016.
- ↑ Elisabeth Moss (1982–). Biography Channel. A&E Networks. Архів оригіналу за 17 липня 2018. Процитовано 31 січня 2019.
- 1 2 3 4 5 6 Elisabeth Moss- Biography. Movies. Yahoo. Архів оригіналу за 13 липня 2012.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|df=(довідка) - 1 2 Elisabeth Moss Filmography. Fandango. Rovi. Архів оригіналу за 17 липня 2018. Процитовано 31 січня 2019.
- ↑ Reid, Joe; David Sims,; Kevin O'Keeffe (12 вересня 2014). A Definitive Ranking of Every Character on The West Wing. The Atlantic. Архів оригіналу за 17 серпня 2016. Процитовано 31 січня 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела із зайвою пунктуацією (посилання) - ↑ Keeps, David A. (13 липня 2013). Elisabeth Moss: I don't ever want to feel I've made it. Radio Times. Архів оригіналу за 30 грудня 2018. Процитовано 31 січня 2019.
- ↑ My Favorite Mistake. TV.com. Архів оригіналу за 10 квітня 2019. Процитовано 31 січня 2019.
- ↑ 2010 Primetime Emmy Nominations. Архів оригіналу за 1 вересня 2013. Процитовано 31 січня 2019.
- ↑ «Nominations Released for Prime-Time Emmys» [Архівовано 17 вересня 2011 у Wayback Machine.] July 14, 2011, The New York Times
- ↑ Conversations with Elisabeth Moss. SAG-AFTRA Foundation. 27 травня 2015. Архів оригіналу за 29 січня 2019. Процитовано 31 січня 2019.
- ↑ Elisabeth Moss Joins 'Speed-The-Plow' Cast 2008/07/22. Broadway World. Архів оригіналу за 24 липня 2012. Процитовано 31 січня 2019.
- ↑ Scheck, Frank. (TV channel)|y «Did You Hear About the Morgans? — Film Review», The Hollywood Reporter, December 15, 2009
- ↑ Children's Hour. Ambassadortickets. Архів оригіналу за 9 грудня 2010. Процитовано 10 лютого 2011.
- ↑ Elisabeth Moss Filmography. Fandango. Rovi. Архів оригіналу за 19 жовтня 2016. Процитовано 17 жовтня 2016.
- ↑ Mad Woman, Bad Girl. New York Post. 8 березня 2012. Архів оригіналу за 25 березня 2013.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|df=(довідка) - ↑ Sundance Channel. SundanceChannel.com. 13 серпня 2013. Архів оригіналу за 9 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2019.
- ↑ Top of the Lake (2013– ) : Awards. IMDb.com. Архів оригіналу за 23 вересня 2017. Процитовано 31 січня 2019.
- ↑ Michael Gioia. Elisabeth Moss, Bryce Pinkham, Jason Biggs Set for Broadway Revival of Wendy Wasserstein's The Heidi Chronicles. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 30 січня 2019.
- ↑ Review: ‘The Heidi Chronicles,’ With Elisabeth Moss, Opens on Broadway. The New York Times. 19 березня 2015. Архів оригіналу за 17 липня 2018. Процитовано 30 січня 2019.
- ↑ 'The Heidi Chronicles' with Elisabeth Moss closes early. Crain's New York Business. Associated Press. 22 квітня 2015. Архів оригіналу за 4 травня 2019. Процитовано 31 січня 2019.
- ↑ Schulte-Hillen, Sophie (8 червня 2015). Getting Ready for the Tonys With Elisabeth Moss. Vogue. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 31 січня 2019.
- ↑ Barraclough, Leo. Luke Evans, Elisabeth Moss Join Ben Wheatley’s ‘High-Rise’. Variety. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 31 січня 2019.
- ↑ Hipes, Patrick (22 жовтня 2015). Elisabeth Moss Joins ‘The Bleeder’s Corner With Schreiber & Watts. deadline.com. Архів оригіналу за 25 червня 2018. Процитовано 31 січня 2019.
- ↑ Current Features - Mad to be Normal. www.gizmofilms.com. Gizmo Films. Архів оригіналу за 14 червня 2016. Процитовано 31 січня 2019.
- ↑ VanDerWerff, Todd (27 квітня 2017). Elisabeth Moss on The Handmaid's Tale and what happens when sex becomes a radical political act. Vox. Архів оригіналу за 9 листопада 2018. Процитовано 31 січня 2019.
- ↑ Mumford, Gwilym (23 травня 2017). Top of the Lake: this singular drama is still gloriously weird. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Архів оригіналу за 22 жовтня 2018. Процитовано 31 січня 2019.
- ↑ Mulkerrins, Jane (10 червня 2017). Elisabeth Moss on The Handmaid’s Tale: 'It is a feminist story. The Guardian. Архів оригіналу за 17 липня 2018. Процитовано 31 січня 2019.
- ↑ Barnes, Brooks (5 червня 2009). She’s Nothing Like Peggy, or Is She?. The New York Times. Архів оригіналу за 8 січня 2019. Процитовано 31 січня 2019.
- ↑ Mad Men's Elisabeth Moss Marries SNL's Fred Armisen. People. 26 жовтня 2009. Архів оригіналу за 8 січня 2011. Процитовано 31 січня 2019.
- ↑ Oh, Eunice (20 вересня 2010). Elisabeth Moss Files for Divorce from Fred Armisen. People. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 10 червня 2013.
- ↑ Elisabeth Moss, Fred Armisen divorce official. MSNBC. 19 травня 2011. Архів оригіналу за 1 жовтня 2012. Процитовано 31 січня 2019.
- ↑ Mad Men's Elisabeth Moss praises Scientology for making her 'better'. Mail Online. Архів оригіналу за 9 квітня 2019. Процитовано 31 січня 2019.
- ↑ Elisabeth Moss Explains Why "Taking Ownership of Feminism" Is So Important. 21 серпня 2015. Архів оригіналу за 9 лютого 2019. Процитовано 31 січня 2019.
- Елізабет Мосс на сайті IMDb (англ.)
