Елізабет Мосс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Елізабет Мосс
англ. Elisabeth Moss
Ім'я при народженні англ. Elisabeth Singleton Moss
Народилася 24 липня 1982(1982-07-24)[1][2][…] (41 рік)
Лос-Анджелес, Каліфорнія, США
Країна  США
Діяльність кіноакторка, телеакторка, акторка театру, кінопродюсерка
Знання мов англійська[4]
Роки активності 1990 — тепер. час
Конфесія Саєнтологія[5]
У шлюбі з Фред Армісен
Нагороди
IMDb ID 0005253

Елізабет Синглтон Мосс (англ. Elisabeth Singleton Moss; 24 липня 1982, Лос-Анджелес, Каліфорнія, США) — американська акторка театру, кіно й телебачення, продюсерка. Володарка премій «Золотий глобус» (2014, 2018) й «Еммі» (2017). Найбільш відома за ролями Зої Бартлет у серіалі «Західне крило» (1999—2006), секретарки Пеггі Олсон у серіалі «Божевільні» (2007—2015) та детективки Робін Гріффін у серіалі «Вершина озера» (2013—2017). З 2017 року Мосс виконує головну роль у серіалі «Оповідь служниці», знятому за романом канадської письменниці Маргарет Етвуд[6].

За свої роботи на телебаченні Мосс була названа «королевою сучасного телебачення» виданням «Vulture»[7].

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Народилася й виросла в Лос-Анджелесі, Каліфорнія в родині музикантів Рона й Лінди Мосс. В Елізабет є молодший брат[8]. Її сім'я сповідувала саєнтологію[9].

Спочатку Мосс хотіла стати професійною танцюристкою[8]. У підлітковому віці вона вирушила до Нью-Йорка, щоб вступити в Школу американського балету. Пізніше вона брала уроки у відомої американської балерини Сьюзенн Фарелл у Центрі виконавських мистецтв імені Джона Кеннеді у Вашингтоні, округ Колумбія[10]. Мосс продовжувала займатися танцями й у юності, проте захоплення акторською професією виявилося сильнішим. Елізабет почала акторську кар'єру в ранньому віці, тому їй довелося кинути школу й перейти на домашнє навчання; вона склала всі шкільні іспити в 1999 році у 16 років[11].

Кар'єра

[ред. | ред. код]

1990—2004: початок кар'єри

[ред. | ред. код]

У 1990 році Елізабет Мосс отримала першу роль у мінісеріалі американського телеканалу NBC «Лакі / Шанси»[12].

З 1992 по 1995 роки Мосс з'явилася в семи епізодах серіалу «Застава фехтувальників» у ролі Синтії Паркс[12]. 1992 року озвучила головну героїню мультиплікаційного фільму «Повернення Фрості» на ім'я Голлі ДеКарло, а в 1993 році — героїню мультфільму «Одного разу в лісі» на ім'я Мішель. Також у 1993 році Мосс отримала роль у телефільмі «Циганка», а в 1994 році зіграла молодшу дочку героя Гарві Кейтеля у фільмі «Шляхетний аферист». 1995 року з'явилася в рімейку фільму 1975 «Втеча на Відьмину гору», знятого «Walt Disney Pictures», і зіграла роль маленької Ешлі Джадд у телевізійному драматичному байопіку «Наомі і Вайнона: Любов може побудувати міст»[12]. Того ж року Мосс виконала другорядну роль у детективі «Окрема життя» з Джеймсом Белуші і Ліндою Гамільтон і з'явилася в чорній комедії «Остання вечеря»[13]. 1996 року Мосс озвучила персонажів мультсеріалу «Фріказоід!» телевізійного мультиплікаційного фільму «Це весняне тренування, Чарлі Браун».

З 1999 по 2006 роки Елізабет Мосс грала роль Зої Бартлет, дочки героїв Мартіна Шина й Стокард Ченнінг, у драматичному телесеріалі про життя Білого дому «Західне крило»[12]. Героїня Мосс мала центральне значення в четвертому сезоні шоу. У ретроспективному огляді серіалу, опублікованому в журналі «The Atlantic», зазначалося, що шоуранер «Західного крила» Аарон Соркін «зробив героїню Мосс центральним елементом вибухового фіналу четвертого сезону, в якому стався найбожевільніший кліфгенгер з усіх можливих. У цій серії Зої дуже жорстоко обійшлася зі своїм французьким бойфрендом, але акторська гра Мосс завжди змушувала глядачів симпатизувати її героїні й переживати за неї, навіть коли сюжет серіалу вимагав зворотного»[14].

У 1999 році Елізабет Мосс втілила пацієнтку психіатричної клініки у фільмі Джеймса Менголда «Перерване життя» з Вайноною Райдер і Анджеліною Джолі в головних ролях[12], а також отримала невелику роль у драмі «Де завгодно, тільки не тут». Того ж року Мосс зіграла дочку жінки, яка страждає від шопоголізму, у фільмі «Доктор Мамфорд».

У 2003 році Елізабет Мосс отримала роль у гостросюжетному вестерні Рона Говарда «Останній рейд»[15]. 2004 року знялася в драмі «Серце Америки» і ще в трьох фільмах. Того ж року виконала головну роль у фільмі «Незаймана», за яку була номінована на премію «Незалежний дух» за кращу жіночу роль, але поступилася Шарліз Терон, яка зігралаа Ейлін Ворнос у фільмі «Монстр».

2005—2014: «Божевільні» та інші ролі

[ред. | ред. код]

У 2005—2006 роках Елізабет Мосс з'явилася в п'яти епізодах науково-фантастичного серіалу «Навала»[12], а у 2007 році знялася в епізоді «Моя улюблена помилка» третього сезону серіалу «Анатомія Грей»[16] й епізоді серіалу «Медіум» з Патрісією Аркетт у головній ролі. 2007 року Мосс також отримала роль першого плану у фільмі жахів Мері Ламберт «Горище» і взяла участь у зніманні незалежного фільму «День Зеро».

У 2007 році Елізабет Мосс пройшла кастинг на роль секретарки Пеггі Олсон у драматичному серіалі телеканалу AMC «Божевільні». За час знімання у ньому з 2007 по 2015 роки Мосс п'ять разів номінувалася на премію «Еммі» за кращу жіночу роль у драматичному телесеріалі й один раз на премію «Еммі» за кращу жіночу роль другого плану в драматичному телесеріалі[17][18]. Згадуючи про проходження кастингу в серіал, Мосс розповідала: «Коли я прийшла на прослуховування, всі навколо говорили тільки про два пілотні сценарії нових телесеріалів; сценарій „Божевільних“ був одним з них»[19].

Паралельно зі зніманням в «Божевільні», Елізабет Мосс у жовтні 2008 року дебютувала на Бродвеї, зігравши роль Карен у п'єсі Девід Мемет «ворушіться», поставленої на честь 20-річчя від дня її прем'єри[20]. 2009 року Мосс зіграла помічницю героїні Сари Джессіки Паркер в комедії «Подружжя Морган в бігах»[21], а у 2010 році знялася у фільмі «Втеча з Вегаса» з Джоною Гіллом у головній ролі.

Елізабет Мосс дебютувала на Вест Енді в ролі Марти Доби в п'єсі Ліліан Геллман «Дитячий час», прем'єра якої відбулася в лондонському «Театрі комедії» 22 січня 2011 року[22]. 2012 року Мосс зіграла роль Галатеї Дункель в екранізації роману Джека Керуака «В дорозі»[23].

У 2013 році Елізабетт Мосс виконала головну роль детективки Робін Гріффін у британо-австралійському серіалі «Вершина озера», створеному володаркою премії «Оскар» Джейн Кемпіон[24][25]. За цю роботу Мосс отримала премії «Золотий глобус» 2014 року за кращу жіночу роль у мінісеріалі або телефільмі й «Вибір телевізійних критиків» 2013 року в номінації «Краща жіноча роль у фільмі або міні-серіалі»; також у 2013 році Елізабет Мосс була номінована на премію «Еммі» за кращу жіночу роль у міні-серіалі або фільмі[26], але програла Лорі Лінні за її роль в серіалі «Ця страшна буква "Р"». 2014 року Мосс знялася у фільмі незалежного режисера Алекса Росса Перрі «Послухай, Філіп»[13].

2015—нині: кіно, телебачення, театр

[ред. | ред. код]

У вересні 2014 року було оголошено, що Елізабет Мосс буде грати головну роль у бродвейській постановці «Хроніки з життя Гайді»[27]. Прем'єра п'єси відбулася 19 березня 2015 року[28]. Попри позитивні відгуки критиків, «Хроніки з життя Хайді» закрилися 3 травня 2015 року через низький попит на квитки[29]. За роль Гайді Голланд Мосс була номінована на премію «Тоні» 2015 року за кращу жіночу роль у п'єсі[30], але поступилася Гелен Міррен, яка зіграла Єлизавету II в п'єсі «Аудієнція».

Після завершення серіалу «Божевільні» у 2015 році, Елізабет Мосс знову повернулася до співпраці з незалежним режисером Алексом Россом Перрі й разом з Кетрін Вотерстон і Патріком Фьюджітом отримала одну з головних ролей у його психологічному трилері «Королева Землі». Також у 2015 році Мосс зіграла другорядну роль у науково-фантастичній драмі «Висотка» з Томом Гіддлстоном і Сієною Міллер у головних ролях[31].

У 2016 році Елізабет Мосс знялася в байопіку про життя боксера Чака Вепнера під назвою «Чак» з Левом Шрайбером у головній ролі[32]. 2017 року отримала роль у байопіку «Бісить бути нормальним», що розповідає про життя й роботу шотландського психіатра Рональда Девіда Лейнга[33], і знялася у фільмі «Чайка», заснованому на однойменній п'єсі А. П. Чехова.

У 2017 році Мосс почала грати головну роль у серіалі сервісу Hulu «Оповідь служниці»; за цю роботу вона отримала визнання критики[34], у 2018 році — здобула премію «Золотий глобус» за кращу жіночу роль у драматичному телевізійному серіалі.

На 70-му Каннському кінофестивалі, що проходив у травні 2017 року, відбулася прем'єра другого сезону серіалу «Вершина озера», що складається з шести епізодів. У цьому сезоні, дія якого відбувалися в Сіднеї, Елізабет Мосс повернулася до ролі детективки Робін Гріффін[35][36].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

У жовтні 2008 року Елізабет Мосс познайомилася з актором телешоу «Суботнього вечора в прямому ефірі» Фредом Армісеном[37]. У січні 2009 року вони побралися, а 25 жовтня 2009 року пара одружилася в Лонг-Айленд-Сіті, районі Нью-Йорка[38]. У червні 2010 року Елізабет і Фред розірвали стосунки, а у вересні того ж року Мосс подала на розлучення[39], що офіційно набуло чинності 13 травня 2011 року[40].

Мосс продовжує залишатися послідовницею саєнтології[41], а також називає себе феміністкою[42].

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Фільми

[ред. | ред. код]
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1991 ф Suburban Commando маленька дівчина
1993 ф Once Upon a Forest Мішель
1994 ф Imaginary Crimes Грета Вайлер
1995 ф Окреме життя Separate Lives Ронні Беквіт
1995 ф Остання вечеря The Last Supper Дженні Тайлер
1997 ф Тисяча гектарів A Thousand Acres Лінда
1998 ф Angelmaker маленька Теркотт
1999 ф The Joyriders Джоді
1999 ф Мамфорд Mumford Кеті Броккет
1999 ф Де завгодно, але не тут Anywhere but Here Рейчел
1999 ф Перерване життя Girl, Interrupted Поллі Кларк
2002 ф West of Here Чарлі
2002 ф Серце Америки Heart of America Робін Волтерс
2003 ф Temptation Морган
2003 ф Незаймана Virgin Джессі Рейнольдс
2003 ф Останній рейд The Missing маленька дівчина
2005 ф Bittersweet Place Полі Шаффер
2007 ф Горище The Attic Емма Каллен
2007 ф They Never Found Her Анна
2007 ф Day Zero Патрісія
2007 ф Honored Кеті
2008 ф El camino Лілі
2008 ф New Orleans, Mon Amour Гайд
2009 ф Куди поділися Моргани? Did You Hear About the Morgans? Джекі Дрейк
2010 ф A Buddy Story Сьюзен
2010 ф Зірковий ескорт Get Him to the Greek Дафна Бінкс
2011 ф Зелений ліхтар: Смарагдові лицарі Green Lantern: Emerald Knights Арісія Раб
2012 ф Smoking/Non-Smoking Діана Вілан
2012 ф Darling Companion Грейс Вінтер
2012 ф На дорозі On the Road Галатея Дункель
2014 ф Listen Up Philip Ешлі
2014 ф Той, кого я кохаю The One I Love Софі
2015 ф Королева Землі Queen of Earth Кетрін Г'юітт
2015 ф Лугова країна Meadowland Шеннон
2015 ф Правда Truth Люсі Скотт
2015 ф Висотка High-Rise Гелен Вайлдер
2016 ф The Free World Доріс Лемб
2016 ф Чак Chuck Філліс Вепнер
2017 ф Mad to Be Normal Енджі Вуд
2017 ф Квадрат The Square Анне
2018 ф Чайка The Seagull Маша
2018 ф Старий з пістолетом The Old Man & the Gun Дороті
2018 ф Її запах Her Smell Беккі
2019 ф Світло мого життя Light of My Life мама
2019 ф Ми Us Кітті Тайлер/Далія
2019 ф Королеви криміналу The Kitchen Клер Волш
2020 ф Ширлі Shirley Ширлі Джексон
2020 ф Людина-невидимка The Invisible Man Сесілія Касс
2021 ф Французький вісник The French Dispatch штатний автор «The French Dispatch»
2023 ф Наступний гол — переможний Next Goal Wins Гейл
ф Francis and the Godfather Елеанор Коппола

Телебачення

[ред. | ред. код]
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
19921995 с Застава фехтувальників Picket Fences Синтія Паркс (7 епізодів)
1993 мс Бетмен Batman: The Animated Series Кіммі Вентрікс (Епізод: "See No Evil")
1993 мс Пустотливі анімашки Animaniacs Катріна (Епізод: "Puttin' on the Blitz")
1995 тф Втеча на Відьмину гору Escape to Witch Mountain Енн
19992006 с Західне крило The West Wing Зої Бартлет (25 епізодів)
2003 с Практика The Practice Джессіка Палмер (Епізод: "Rape Shield")
2005 с Закон і порядок: Суд присяжних Law & Order: Trial by Jury Кеті Невінс (Епізод: "Baby Boom")
20052006 с Вторгнення Invasion Крістіна (5 епізодів)
2006 с Закон і порядок: Злочинні наміри Law & Order: Criminal Intent Ніна Роджерсон (Епізод: "My Favorite Mistake")
2007 с Анатомія Грей Grey's Anatomy Ребекка Колемар (Епізод: "The Good")
2007 с Медіум Medium Хейлі Хеффернан (Епізод: "No One to Watch Over Me")
2007 с Та, що говорить з привидами Ghost Whisperer Ніккі Дрейк (Епізод: "Unhappy Medium")
20072015 с Божевільні Mad Men Пеггі Олсон (88 епізодів)
20132017 с Вершина озера Top of the Lake Робін Гріффін (13 епізодів)
20172025 с Оповідь служниці Handmaid's Tale Джун Озборн / Фредова / Джозефова (57 епізодів)
2022 с Сяючі дівчата Shining Girls Кірбі Мазрачі / Шерон Лідс (8 епізодів)

Нагороди та номінації

[ред. | ред. код]
Нагорода Рік Категорія Робота Результат
Золотий глобус 2011 Найкраща жіноча роль у телесеріалі — драма Божевільні Номінація
2014 Найкраща жіноча роль у мінісеріалі або телефільмі Вершина озера Перемога
2018 Найкраща жіноча роль у телесеріалі — драма Оповідь служниці Перемога
2019 Номінація
2022 Номінація
BAFTA TV Awards 2019 Найкращий міжнародний серіал Оповідь служниці Номінація
Еммі 2009 Найкраща жіноча роль у драматичному телесеріалі Божевільні Номінація
2010 Найкраща жіноча роль другого плану в драматичному телесеріалі Номінація
2011 Найкраща жіноча роль другого плану в драматичному телесеріалі Номінація
2012 Номінація
2013 Найкраща жіноча роль у мінісеріалі або телефільмі Вершина озера Номінація
Найкраща жіноча роль у драматичному телесеріалі Божевільні Номінація
2015 Номінація
2017 Найкращий драматичний телесеріал (як продюсерка) Оповідь служниці Перемога
Найкраща жіноча роль у драматичному телесеріалі Перемога
2018 Найкращий драматичний телесеріал (як продюсерка) Номінація
Найкраща жіноча роль у драматичному телесеріалі Номінація
2020 Найкращий драматичний телесеріал (як продюсерка) Номінація
2021 Номінація
Найкраща жіноча роль у драматичному телесеріалі Номінація
2023 Номінація
Премія Гільдії кіноакторів США 2008 Найкращий акторський склад у драматичному серіалі Божевільні Номінація
2009 Найкраща жіноча роль у драматичному серіалі Номінація
Найкращий акторський склад у драматичному серіалі Перемога
2010 Перемога
2011 Найкраща жіноча роль у драматичному серіалі Номінація
Найкращий акторський склад у драматичному серіалі Номінація
2013 Номінація
2014 Найкраща жіноча роль у мінісеріалі або серіалі Вершина озера Номінація
2016 Найкращий акторський склад у драматичному серіалі Божевільні Номінація
2018 Найкраща жіноча роль у драматичному серіалі Оповідь служниці Номінація
Найкращий акторський склад у драматичному серіалі Номінація
2019 Номінація
Найкраща жіноча роль у драматичному серіалі Номінація
2020 Номінація
Найкращий акторський склад у драматичному серіалі Номінація
2022 Номінація
Найкраща жіноча роль у драматичному серіалі Номінація
Супутник 2009 Найкраща жіноча роль у драматичному серіалі Божевільні Номінація
2010 Номінація
2014 Найкраща жіноча роль у мінісеріалі або телефільмі Вершина озера Перемога
2018 Вершина озера: Китаянка Номінація
Найкраща жіноча роль у драматичному серіалі Оповідь служниці Перемога
2019 Номінація
2022 Номінація
2023 Перемога
Вибір телевізійних критиків 2011 Найкраща жіноча роль у драматичному телесеріалі Божевільні Номінація
2012 Номінація
2013 Номінація
Найкраща жіноча роль у мінісеріалі або телефільмі Вершина озера Перемога
2018 Найкраща жіноча роль у драматичному телесеріалі Оповідь служниці Перемога
2019 Номінація
Critics' Choice Super Awards 2021 Найкраща акторка у фільмі жахів Людина-невидимка Перемога
Премія Асоціації телевізійних критиків 2017 Індивідуальні досягнення в драмі Оповідь служниці Номінація
2018 Номінація
Незалежний дух 2004 Найкраща жіноча роль Незаймана Номінація
2020 Її запах Номінація
Сатурн 2021 Найкраща акторка Людина-невидимка Перемога
MTV Movie & TV Awards 2019 Найкращий актор або акторка в серіалі Оповідь служниці Перемога
2021 Найбільш лякаюча сцена Людина-невидимка Номінація
Тоні 2015 Найкраща жіноча роль у виставі Хроніки Гейді Номінація

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Deutsche Nationalbibliothek Record #140207554 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. Internet Broadway Database — 2000.
  3. Discogs — 2000.
  4. CONOR.Sl
  5. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  6. A Hulu Original: The Handmaid's Tale. Архів оригіналу за 27 квітня 2017. Процитовано 27 квітня 2017.
  7. Yuan, Jada. Elisabeth Moss Is the Queen of Peak TV. Vulture (англ.). Архів оригіналу за 15 лютого 2019. Процитовано 13 жовтня 2017.
  8. а б LaPorte, Nicole (21 березня 2012). Mad Men star Elisabeth Moss: 'I've learnt a lot about trusting people'. The Daily Telegraph. Архів оригіналу за 23 квітня 2019. Процитовано 31 січня 2019.
  9. Shone, Tom (12 березня 2016). ‘I don't take acting that seriously. I'm a Valley girl’: Elisabeth Moss on life after Mad Men. The Guardian. Архів оригіналу за 2 травня 2019. Процитовано 18 жовтня 2016.
  10. Elisabeth Moss (1982–). Biography Channel. A&E Networks. Архів оригіналу за 18 жовтня 2016. Процитовано 18 жовтня 2016.
  11. Elisabeth Moss (1982–). Biography Channel. A&E Networks. Архів оригіналу за 17 липня 2018. Процитовано 31 січня 2019.
  12. а б в г д е Elisabeth Moss- Biography. Movies. Yahoo. Архів оригіналу за 13 липня 2012. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= (довідка)
  13. а б Elisabeth Moss Filmography. Fandango. Rovi. Архів оригіналу за 17 липня 2018. Процитовано 31 січня 2019.
  14. Reid, Joe; David Sims,; Kevin O'Keeffe (12 вересня 2014). A Definitive Ranking of Every Character on The West Wing. The Atlantic. Архів оригіналу за 17 серпня 2016. Процитовано 31 січня 2019.
  15. Keeps, David A. (13 липня 2013). Elisabeth Moss: I don't ever want to feel I've made it. Radio Times. Архів оригіналу за 30 грудня 2018. Процитовано 31 січня 2019.
  16. My Favorite Mistake. TV.com. Архів оригіналу за 10 квітня 2019. Процитовано 31 січня 2019.
  17. 2010 Primetime Emmy Nominations. Архів оригіналу за 1 вересня 2013. Процитовано 31 січня 2019.
  18. «Nominations Released for Prime-Time Emmys» [Архівовано 17 вересня 2011 у Wayback Machine.] July 14, 2011, The New York Times
  19. Conversations with Elisabeth Moss. SAG-AFTRA Foundation. 27 травня 2015. Архів оригіналу за 29 січня 2019. Процитовано 31 січня 2019.
  20. Elisabeth Moss Joins 'Speed-The-Plow' Cast 2008/07/22. Broadway World. Архів оригіналу за 24 липня 2012. Процитовано 31 січня 2019.
  21. Scheck, Frank. (TV channel)|y «Did You Hear About the Morgans? — Film Review», The Hollywood Reporter, December 15, 2009
  22. Children's Hour. Ambassadortickets. Архів оригіналу за 9 грудня 2010. Процитовано 10 лютого 2011.
  23. Elisabeth Moss Filmography. Fandango. Rovi. Архів оригіналу за 19 жовтня 2016. Процитовано 17 жовтня 2016.
  24. Mad Woman, Bad Girl. New York Post. 8 березня 2012. Архів оригіналу за 25 березня 2013. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= (довідка)
  25. Sundance Channel. SundanceChannel.com. 13 серпня 2013. Архів оригіналу за 9 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2019.
  26. Top of the Lake (2013– ) : Awards. IMDb.com. Архів оригіналу за 23 вересня 2017. Процитовано 31 січня 2019.
  27. Michael Gioia. Elisabeth Moss, Bryce Pinkham, Jason Biggs Set for Broadway Revival of Wendy Wasserstein's The Heidi Chronicles. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 30 січня 2019.
  28. Review: ‘The Heidi Chronicles,’ With Elisabeth Moss, Opens on Broadway. The New York Times. 19 березня 2015. Архів оригіналу за 17 липня 2018. Процитовано 30 січня 2019.
  29. 'The Heidi Chronicles' with Elisabeth Moss closes early. Crain's New York Business. Associated Press. 22 квітня 2015. Архів оригіналу за 4 травня 2019. Процитовано 31 січня 2019.
  30. Schulte-Hillen, Sophie (8 червня 2015). Getting Ready for the Tonys With Elisabeth Moss. Vogue. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 31 січня 2019.
  31. Barraclough, Leo. Luke Evans, Elisabeth Moss Join Ben Wheatley’s ‘High-Rise’. Variety. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 31 січня 2019.
  32. Hipes, Patrick (22 жовтня 2015). Elisabeth Moss Joins ‘The Bleeder’s Corner With Schreiber & Watts. deadline.com. Архів оригіналу за 25 червня 2018. Процитовано 31 січня 2019.
  33. Current Features - Mad to be Normal. www.gizmofilms.com. Gizmo Films. Архів оригіналу за 14 червня 2016. Процитовано 31 січня 2019.
  34. VanDerWerff, Todd (27 квітня 2017). Elisabeth Moss on The Handmaid's Tale and what happens when sex becomes a radical political act. Vox. Архів оригіналу за 9 листопада 2018. Процитовано 31 січня 2019.
  35. Mumford, Gwilym (23 травня 2017). Top of the Lake: this singular drama is still gloriously weird. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Архів оригіналу за 22 жовтня 2018. Процитовано 31 січня 2019.
  36. Mulkerrins, Jane (10 червня 2017). Elisabeth Moss on The Handmaid’s Tale: 'It is a feminist story. The Guardian. Архів оригіналу за 17 липня 2018. Процитовано 31 січня 2019.
  37. Barnes, Brooks (5 червня 2009). She’s Nothing Like Peggy, or Is She?. The New York Times. Архів оригіналу за 8 січня 2019. Процитовано 31 січня 2019.
  38. Mad Men's Elisabeth Moss Marries SNL's Fred Armisen. People. 26 жовтня 2009. Архів оригіналу за 8 січня 2011. Процитовано 31 січня 2019.
  39. Oh, Eunice (20 вересня 2010). Elisabeth Moss Files for Divorce from Fred Armisen. People. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 10 червня 2013.
  40. Elisabeth Moss, Fred Armisen divorce official. MSNBC. 19 травня 2011. Архів оригіналу за жовтня 1, 2012. Процитовано січня 31, 2019.
  41. Mad Men's Elisabeth Moss praises Scientology for making her 'better'. Mail Online. Архів оригіналу за 9 квітня 2019. Процитовано 31 січня 2019.
  42. Elisabeth Moss Explains Why "Taking Ownership of Feminism" Is So Important. 21 серпня 2015. Архів оригіналу за 9 лютого 2019. Процитовано 31 січня 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]