Перейти до вмісту

Елізабет Мосс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мосс.
Елізабет Мосс
англ. Elisabeth Moss Редагувати інформацію у Вікіданих
Ім'я при народженніангл. Elisabeth Singleton Moss Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася24 липня 1982(1982-07-24)[1][2][…] (42 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Лос-Анджелес, Каліфорнія, США Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна США Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністькіноакторка, телеакторка, акторка театру, кінопродюсерка, акторка озвучення, телережисерка, телепродюсерка Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мованглійська[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активності1990 — тепер. час
КонфесіяСаєнтологія[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зФред Армісен Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
IMDbID 0005253 Редагувати інформацію у Вікіданих

Елізабет Синглтон Мосс (англ. Elisabeth Singleton Moss; 24 липня 1982, Лос-Анджелес, Каліфорнія, США) — американська акторка театру, кіно й телебачення, продюсерка. Володарка премій «Золотий глобус» (2014, 2018) й «Еммі» (2017). Найбільш відома за ролями Зої Бартлет у серіалі «Західне крило» (1999—2006), секретарки Пеггі Олсон у серіалі «Божевільні» (2007—2015) та детективки Робін Гріффін у серіалі «Вершина озера» (2013—2017). З 2017 року Мосс виконує головну роль у серіалі «Оповідь служниці», знятому за романом канадської письменниці Маргарет Етвуд[6].

За свої роботи на телебаченні Мосс була названа «королевою сучасного телебачення» виданням «Vulture»[7].

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Народилася й виросла в Лос-Анджелесі, Каліфорнія в родині музикантів Рона й Лінди Мосс. В Елізабет є молодший брат[8]. Її сім'я сповідувала саєнтологію[9].

Спочатку Мосс хотіла стати професійною танцюристкою[8]. У підлітковому віці вона вирушила до Нью-Йорка, щоб вступити в Школу американського балету. Пізніше вона брала уроки у відомої американської балерини Сьюзенн Фарелл у Центрі виконавських мистецтв імені Джона Кеннеді у Вашингтоні, округ Колумбія[10]. Мосс продовжувала займатися танцями й у юності, проте захоплення акторською професією виявилося сильнішим. Елізабет почала акторську кар'єру в ранньому віці, тому їй довелося кинути школу й перейти на домашнє навчання; вона склала всі шкільні іспити в 1999 році у 16 років[11].

Кар'єра

[ред. | ред. код]

1990—2004: початок кар'єри

[ред. | ред. код]

У 1990 році Елізабет Мосс отримала першу роль у мінісеріалі американського телеканалу NBC «Лакі / Шанси»[12].

З 1992 по 1995 роки Мосс з'явилася в семи епізодах серіалу «Застава фехтувальників» у ролі Синтії Паркс[12]. 1992 року озвучила головну героїню мультиплікаційного фільму «Повернення Фрості» на ім'я Голлі ДеКарло, а в 1993 році — героїню мультфільму «Одного разу в лісі» на ім'я Мішель. Також у 1993 році Мосс отримала роль у телефільмі «Циганка», а в 1994 році зіграла молодшу дочку героя Гарві Кейтеля у фільмі «Шляхетний аферист». 1995 року з'явилася в рімейку фільму 1975 «Втеча на Відьмину гору», знятого «Walt Disney Pictures», і зіграла роль маленької Ешлі Джадд у телевізійному драматичному байопіку «Наомі і Вайнона: Любов може побудувати міст»[12]. Того ж року Мосс виконала другорядну роль у детективі «Окрема життя» з Джеймсом Белуші і Ліндою Гамільтон і з'явилася в чорній комедії «Остання вечеря»[13]. 1996 року Мосс озвучила персонажів мультсеріалу «Фріказоід!» телевізійного мультиплікаційного фільму «Це весняне тренування, Чарлі Браун».

З 1999 по 2006 роки Елізабет Мосс грала роль Зої Бартлет, дочки героїв Мартіна Шина й Стокард Ченнінг, у драматичному телесеріалі про життя Білого дому «Західне крило»[12]. Героїня Мосс мала центральне значення в четвертому сезоні шоу. У ретроспективному огляді серіалу, опублікованому в журналі «The Atlantic», зазначалося, що шоуранер «Західного крила» Аарон Соркін «зробив героїню Мосс центральним елементом вибухового фіналу четвертого сезону, в якому стався найбожевільніший кліфгенгер з усіх можливих. У цій серії Зої дуже жорстоко обійшлася зі своїм французьким бойфрендом, але акторська гра Мосс завжди змушувала глядачів симпатизувати її героїні й переживати за неї, навіть коли сюжет серіалу вимагав зворотного»[14].

У 1999 році Елізабет Мосс втілила пацієнтку психіатричної клініки у фільмі Джеймса Менголда «Перерване життя» з Вайноною Райдер і Анджеліною Джолі в головних ролях[12], а також отримала невелику роль у драмі «Де завгодно, тільки не тут». Того ж року Мосс зіграла дочку жінки, яка страждає від шопоголізму, у фільмі «Доктор Мамфорд».

У 2003 році Елізабет Мосс отримала роль у гостросюжетному вестерні Рона Говарда «Останній рейд»[15]. 2004 року знялася в драмі «Серце Америки» і ще в трьох фільмах. Того ж року виконала головну роль у фільмі «Незаймана», за яку була номінована на премію «Незалежний дух» за кращу жіночу роль, але поступилася Шарліз Терон, яка зігралаа Ейлін Ворнос у фільмі «Монстр».

2005—2014: «Божевільні» та інші ролі

[ред. | ред. код]

У 2005—2006 роках Елізабет Мосс з'явилася в п'яти епізодах науково-фантастичного серіалу «Навала»[12], а у 2007 році знялася в епізоді «Моя улюблена помилка» третього сезону серіалу «Анатомія Грей»[16] й епізоді серіалу «Медіум» з Патрісією Аркетт у головній ролі. 2007 року Мосс також отримала роль першого плану у фільмі жахів Мері Ламберт «Горище» і взяла участь у зніманні незалежного фільму «День Зеро».

У 2007 році Елізабет Мосс пройшла кастинг на роль секретарки Пеггі Олсон у драматичному серіалі телеканалу AMC «Божевільні». За час знімання у ньому з 2007 по 2015 роки Мосс п'ять разів номінувалася на премію «Еммі» за кращу жіночу роль у драматичному телесеріалі й один раз на премію «Еммі» за кращу жіночу роль другого плану в драматичному телесеріалі[17][18]. Згадуючи про проходження кастингу в серіал, Мосс розповідала: «Коли я прийшла на прослуховування, всі навколо говорили тільки про два пілотні сценарії нових телесеріалів; сценарій „Божевільних“ був одним з них»[19].

Паралельно зі зніманням в «Божевільні», Елізабет Мосс у жовтні 2008 року дебютувала на Бродвеї, зігравши роль Карен у п'єсі Девід Мемет «ворушіться», поставленої на честь 20-річчя від дня її прем'єри[20]. 2009 року Мосс зіграла помічницю героїні Сари Джессіки Паркер в комедії «Подружжя Морган в бігах»[21], а у 2010 році знялася у фільмі «Втеча з Вегаса» з Джоною Гіллом у головній ролі.

Елізабет Мосс дебютувала на Вест Енді в ролі Марти Доби в п'єсі Ліліан Геллман «Дитячий час», прем'єра якої відбулася в лондонському «Театрі комедії» 22 січня 2011 року[22]. 2012 року Мосс зіграла роль Галатеї Дункель в екранізації роману Джека Керуака «В дорозі»[23].

У 2013 році Елізабетт Мосс виконала головну роль детективки Робін Гріффін у британо-австралійському серіалі «Вершина озера», створеному володаркою премії «Оскар» Джейн Кемпіон[24][25]. За цю роботу Мосс отримала премії «Золотий глобус» 2014 року за кращу жіночу роль у мінісеріалі або телефільмі й «Вибір телевізійних критиків» 2013 року в номінації «Краща жіноча роль у фільмі або міні-серіалі»; також у 2013 році Елізабет Мосс була номінована на премію «Еммі» за кращу жіночу роль у міні-серіалі або фільмі[26], але програла Лорі Лінні за її роль в серіалі «Ця страшна буква "Р"». 2014 року Мосс знялася у фільмі незалежного режисера Алекса Росса Перрі «Послухай, Філіп»[13].

2015—нині: кіно, телебачення, театр

[ред. | ред. код]

У вересні 2014 року було оголошено, що Елізабет Мосс буде грати головну роль у бродвейській постановці «Хроніки з життя Гайді»[27]. Прем'єра п'єси відбулася 19 березня 2015 року[28]. Попри позитивні відгуки критиків, «Хроніки з життя Хайді» закрилися 3 травня 2015 року через низький попит на квитки[29]. За роль Гайді Голланд Мосс була номінована на премію «Тоні» 2015 року за кращу жіночу роль у п'єсі[30], але поступилася Гелен Міррен, яка зіграла Єлизавету II в п'єсі «Аудієнція».

Після завершення серіалу «Божевільні» у 2015 році, Елізабет Мосс знову повернулася до співпраці з незалежним режисером Алексом Россом Перрі й разом з Кетрін Вотерстон і Патріком Фьюджітом отримала одну з головних ролей у його психологічному трилері «Королева Землі». Також у 2015 році Мосс зіграла другорядну роль у науково-фантастичній драмі «Висотка» з Томом Гіддлстоном і Сієною Міллер у головних ролях[31].

У 2016 році Елізабет Мосс знялася в байопіку про життя боксера Чака Вепнера під назвою «Чак» з Левом Шрайбером у головній ролі[32]. 2017 року отримала роль у байопіку «Бісить бути нормальним», що розповідає про життя й роботу шотландського психіатра Рональда Девіда Лейнга[33], і знялася у фільмі «Чайка», заснованому на однойменній п'єсі А. П. Чехова.

У 2017 році Мосс почала грати головну роль у серіалі сервісу Hulu «Оповідь служниці»; за цю роботу вона отримала визнання критики[34], у 2018 році — здобула премію «Золотий глобус» за кращу жіночу роль у драматичному телевізійному серіалі.

На 70-му Каннському кінофестивалі, що проходив у травні 2017 року, відбулася прем'єра другого сезону серіалу «Вершина озера», що складається з шести епізодів. У цьому сезоні, дія якого відбувалися в Сіднеї, Елізабет Мосс повернулася до ролі детективки Робін Гріффін[35][36].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

У жовтні 2008 року Елізабет Мосс познайомилася з актором телешоу «Суботнього вечора в прямому ефірі» Фредом Армісеном[37]. У січні 2009 року вони побралися, а 25 жовтня 2009 року пара одружилася в Лонг-Айленд-Сіті, районі Нью-Йорка[38]. У червні 2010 року Елізабет і Фред розірвали стосунки, а у вересні того ж року Мосс подала на розлучення[39], що офіційно набуло чинності 13 травня 2011 року[40].

Мосс продовжує залишатися послідовницею саєнтології[41], а також називає себе феміністкою[42].

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Фільми

[ред. | ред. код]
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1991 ф Suburban Commando маленька дівчина
1993 мф Якось у лісі Once Upon a Forest Мішель (озвучення)
1994 ф Imaginary Crimes Грета Вайлер
1995 ф Окреме життя Separate Lives Ронні Беквіт
1995 ф Остання вечеря The Last Supper Дженні Тайлер
1997 ф Тисяча гектарів A Thousand Acres Лінда
1998 кф Angelmaker маленька Теркотт
1999 ф The Joyriders Джоді
1999 ф Мамфорд Mumford Кеті Броккет
1999 ф Де завгодно, але не тут Anywhere but Here Рейчел
1999 ф Перерване життя Girl, Interrupted Поллі Кларк
2002 ф West of Here Чарлі
2002 ф Серце Америки Heart of America Робін Волтерс
2003 ф Temptation Морган
2003 ф Незаймана Virgin Джессі Рейнольдс
2003 ф Останній рейд The Missing маленька дівчина
2005 ф Bittersweet Place Полі Шаффер
2007 ф Горище The Attic Емма Каллен
2007 кф They Never Found Her Анна
2007 ф Day Zero Патрісія
2007 кф Honored Кеті
2008 ф El camino Лілі
2008 ф New Orleans, Mon Amour Гайд
2009 ф Куди поділися Моргани? Did You Hear About the Morgans? Джекі Дрейк
2010 ф A Buddy Story Сьюзен
2010 ф Зірковий ескорт Get Him to the Greek Дафна Бінкс
2011 мф Зелений ліхтар: Смарагдові лицарі Green Lantern: Emerald Knights Арісія Раб (озвучення)
2012 ф Smoking/Non-Smoking Діана Вілан
2012 ф Darling Companion Грейс Вінтер
2012 ф На дорозі On the Road Галатея Дункель
2014 ф Listen Up Philip Ешлі
2014 ф Той, кого я кохаю The One I Love Софі
2015 ф Королева Землі Queen of Earth Кетрін Г'юітт
2015 ф Лугова країна Meadowland Шеннон
2015 ф Правда Truth Люсі Скотт
2015 ф Висотка High-Rise Гелен Вайлдер
2016 ф The Free World Доріс Лемб
2016 ф Чак Chuck Філліс Вепнер
2017 ф Mad to Be Normal Енджі Вуд
2017 ф Квадрат The Square Анне
2018 ф Чайка The Seagull Маша
2018 ф Старий з пістолетом The Old Man & the Gun Дороті
2018 ф Її запах Her Smell Беккі
2019 ф Світло мого життя Light of My Life мама
2019 ф Ми Us Кітті Тайлер/Далія
2019 ф Королеви криміналу The Kitchen Клер Волш
2020 ф Ширлі Shirley Ширлі Джексон
2020 ф Людина-невидимка The Invisible Man Сесілія Касс
2021 ф Французький вісник The French Dispatch штатний автор «The French Dispatch»
2023 ф Наступний гол — переможний Next Goal Wins Гейл
ф Francis and the Godfather Елеанор Коппола

Телебачення

[ред. | ред. код]
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1992—1995 с Застава фехтувальників Picket Fences Синтія Паркс (7 епізодів)
1993 мс Бетмен Batman: The Animated Series Кіммі Вентрікс (озвучення, Епізод: "See No Evil")
1993 мс Пустотливі анімашки Animaniacs Катріна (озвучення, Епізод: "Puttin' on the Blitz")
1995 тф Втеча на Відьмину гору Escape to Witch Mountain Енн
1999—2006 с Західне крило The West Wing Зої Бартлет (25 епізодів)
2003 с Практика The Practice Джессіка Палмер (Епізод: "Rape Shield")
2005 с Закон і порядок: Суд присяжних Law & Order: Trial by Jury Кеті Невінс (Епізод: "Baby Boom")
2005—2006 с Вторгнення Invasion Крістіна (5 епізодів)
2006 с Закон і порядок: Злочинні наміри Law & Order: Criminal Intent Ніна Роджерсон (Епізод: "My Favorite Mistake")
2007 с Анатомія Грей Grey's Anatomy Ребекка Колемар (Епізод: "The Good")
2007 с Медіум Medium Хейлі Хеффернан (Епізод: "No One to Watch Over Me")
2007 с Та, що говорить з привидами Ghost Whisperer Ніккі Дрейк (Епізод: "Unhappy Medium")
2007—2015 с Божевільні Mad Men Пеґґі Олсон (88 епізодів)
2008 с Втілення страху Fear Itself Денні Баннерман (Епізод: "Eater")
2008 с Суботнього вечора в прямому ефірі Saturday Night Live Пеґґі Олсон (Епізод: "Jon Hamm / Coldplay")
2013—2017 с Вершина озера Top of the Lake Робін Гріффін (13 епізодів)
2013 мс Сімпсони The Simpsons Ґретхен (озвучення, Епізод: "Labor Pains")
2017—2025 с Оповідь служниці Handmaid's Tale Джун Озборн / Фредова / Джозефова (57 епізодів)
2022 с Сяючі дівчата Shining Girls Кірбі Мазрачі / Шерон Лідс (8 епізодів)
2024 с The Veil Імоджен Солтер (6 епізодів)

Нагороди та номінації

[ред. | ред. код]
Нагорода Рік Категорія Робота Результат
Золотий глобус 2011 Найкраща жіноча роль у телесеріалі — драма Божевільні Номінація
2014 Найкраща жіноча роль у мінісеріалі або телефільмі Вершина озера Перемога
2018 Найкраща жіноча роль у телесеріалі — драма Оповідь служниці Перемога
2019 Номінація
2022 Номінація
BAFTA TV Awards 2019 Найкращий міжнародний серіал Оповідь служниці Номінація
Еммі 2009 Найкраща жіноча роль у драматичному телесеріалі Божевільні Номінація
2010 Найкраща жіноча роль другого плану в драматичному телесеріалі Номінація
2011 Найкраща жіноча роль другого плану в драматичному телесеріалі Номінація
2012 Номінація
2013 Найкраща жіноча роль у мінісеріалі або телефільмі Вершина озера Номінація
Найкраща жіноча роль у драматичному телесеріалі Божевільні Номінація
2015 Номінація
2017 Найкращий драматичний телесеріал (як продюсерка) Оповідь служниці Перемога
Найкраща жіноча роль у драматичному телесеріалі Перемога
2018 Найкращий драматичний телесеріал (як продюсерка) Номінація
Найкраща жіноча роль у драматичному телесеріалі Номінація
2020 Найкращий драматичний телесеріал (як продюсерка) Номінація
2021 Номінація
Найкраща жіноча роль у драматичному телесеріалі Номінація
2023 Номінація
Премія Гільдії кіноакторів США 2008 Найкращий акторський склад у драматичному серіалі Божевільні Номінація
2009 Найкраща жіноча роль у драматичному серіалі Номінація
Найкращий акторський склад у драматичному серіалі Перемога
2010 Перемога
2011 Найкраща жіноча роль у драматичному серіалі Номінація
Найкращий акторський склад у драматичному серіалі Номінація
2013 Номінація
2014 Найкраща жіноча роль у мінісеріалі або серіалі Вершина озера Номінація
2016 Найкращий акторський склад у драматичному серіалі Божевільні Номінація
2018 Найкраща жіноча роль у драматичному серіалі Оповідь служниці Номінація
Найкращий акторський склад у драматичному серіалі Номінація
2019 Номінація
Найкраща жіноча роль у драматичному серіалі Номінація
2020 Номінація
Найкращий акторський склад у драматичному серіалі Номінація
2022 Номінація
Найкраща жіноча роль у драматичному серіалі Номінація
Супутник 2009 Найкраща жіноча роль у драматичному серіалі Божевільні Номінація
2010 Номінація
2014 Найкраща жіноча роль у мінісеріалі або телефільмі Вершина озера Перемога
2018 Вершина озера: Китаянка Номінація
Найкраща жіноча роль у драматичному серіалі Оповідь служниці Перемога
2019 Номінація
2022 Номінація
2023 Перемога
Вибір телевізійних критиків 2011 Найкраща жіноча роль у драматичному телесеріалі Божевільні Номінація
2012 Номінація
2013 Номінація
Найкраща жіноча роль у мінісеріалі або телефільмі Вершина озера Перемога
2018 Найкраща жіноча роль у драматичному телесеріалі Оповідь служниці Перемога
2019 Номінація
Critics' Choice Super Awards 2021 Найкраща акторка у фільмі жахів Людина-невидимка Перемога
Премія Асоціації телевізійних критиків 2017 Індивідуальні досягнення в драмі Оповідь служниці Номінація
2018 Номінація
Незалежний дух 2004 Найкраща жіноча роль Незаймана Номінація
2020 Її запах Номінація
Сатурн 2021 Найкраща кіноакторка Людина-невидимка Перемога
MTV Movie & TV Awards 2019 Найкращий актор або акторка в серіалі Оповідь служниці Перемога
2021 Найбільш лякаюча сцена Людина-невидимка Номінація
Тоні 2015 Найкраща жіноча роль у виставі Хроніки Гейді Номінація

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #140207554 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Internet Broadway Database — 2000.
  3. ↑ Discogs — 2000.
  4. ↑ CONOR.Sl
  5. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  6. ↑ A Hulu Original: The Handmaid's Tale. Архів оригіналу за 27 квітня 2017. Процитовано 27 квітня 2017.
  7. ↑ Yuan, Jada. Elisabeth Moss Is the Queen of Peak TV. Vulture (англ.). Архів оригіналу за 15 лютого 2019. Процитовано 13 жовтня 2017.
  8. ↑ а б LaPorte, Nicole (21 березня 2012). Mad Men star Elisabeth Moss: 'I've learnt a lot about trusting people'. The Daily Telegraph. Архів оригіналу за 23 квітня 2019. Процитовано 31 січня 2019.
  9. ↑ Shone, Tom (12 березня 2016). ‘I don't take acting that seriously. I'm a Valley girl’: Elisabeth Moss on life after Mad Men. The Guardian. Архів оригіналу за 2 травня 2019. Процитовано 18 жовтня 2016.
  10. ↑ Elisabeth Moss (1982–). Biography Channel. A&E Networks. Архів оригіналу за 18 жовтня 2016. Процитовано 18 жовтня 2016.
  11. ↑ Elisabeth Moss (1982–). Biography Channel. A&E Networks. Архів оригіналу за 17 липня 2018. Процитовано 31 січня 2019.
  12. ↑ а б в г д е Elisabeth Moss- Biography. Movies. Yahoo. Архів оригіналу за 13 липня 2012. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= (довідка)
  13. ↑ а б Elisabeth Moss Filmography. Fandango. Rovi. Архів оригіналу за 17 липня 2018. Процитовано 31 січня 2019.
  14. ↑ Reid, Joe; David Sims,; Kevin O'Keeffe (12 вересня 2014). A Definitive Ranking of Every Character on The West Wing. The Atlantic. Архів оригіналу за 17 серпня 2016. Процитовано 31 січня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела із зайвою пунктуацією (посилання)
  15. ↑ Keeps, David A. (13 липня 2013). Elisabeth Moss: I don't ever want to feel I've made it. Radio Times. Архів оригіналу за 30 грудня 2018. Процитовано 31 січня 2019.
  16. ↑ My Favorite Mistake. TV.com. Архів оригіналу за 10 квітня 2019. Процитовано 31 січня 2019.
  17. ↑ 2010 Primetime Emmy Nominations. Архів оригіналу за 1 вересня 2013. Процитовано 31 січня 2019.
  18. ↑ «Nominations Released for Prime-Time Emmys» [Архівовано 17 вересня 2011 у Wayback Machine.] July 14, 2011, The New York Times
  19. ↑ Conversations with Elisabeth Moss. SAG-AFTRA Foundation. 27 травня 2015. Архів оригіналу за 29 січня 2019. Процитовано 31 січня 2019.
  20. ↑ Elisabeth Moss Joins 'Speed-The-Plow' Cast 2008/07/22. Broadway World. Архів оригіналу за 24 липня 2012. Процитовано 31 січня 2019.
  21. ↑ Scheck, Frank. (TV channel)|y «Did You Hear About the Morgans? — Film Review», The Hollywood Reporter, December 15, 2009
  22. ↑ Children's Hour. Ambassadortickets. Архів оригіналу за 9 грудня 2010. Процитовано 10 лютого 2011.
  23. ↑ Elisabeth Moss Filmography. Fandango. Rovi. Архів оригіналу за 19 жовтня 2016. Процитовано 17 жовтня 2016.
  24. ↑ Mad Woman, Bad Girl. New York Post. 8 березня 2012. Архів оригіналу за 25 березня 2013. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= (довідка)
  25. ↑ Sundance Channel. SundanceChannel.com. 13 серпня 2013. Архів оригіналу за 9 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2019.
  26. ↑ Top of the Lake (2013– ) : Awards. IMDb.com. Архів оригіналу за 23 вересня 2017. Процитовано 31 січня 2019.
  27. ↑ Michael Gioia. Elisabeth Moss, Bryce Pinkham, Jason Biggs Set for Broadway Revival of Wendy Wasserstein's The Heidi Chronicles. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 30 січня 2019.
  28. ↑ Review: ‘The Heidi Chronicles,’ With Elisabeth Moss, Opens on Broadway. The New York Times. 19 березня 2015. Архів оригіналу за 17 липня 2018. Процитовано 30 січня 2019.
  29. ↑ 'The Heidi Chronicles' with Elisabeth Moss closes early. Crain's New York Business. Associated Press. 22 квітня 2015. Архів оригіналу за 4 травня 2019. Процитовано 31 січня 2019.
  30. ↑ Schulte-Hillen, Sophie (8 червня 2015). Getting Ready for the Tonys With Elisabeth Moss. Vogue. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 31 січня 2019.
  31. ↑ Barraclough, Leo. Luke Evans, Elisabeth Moss Join Ben Wheatley’s ‘High-Rise’. Variety. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 31 січня 2019.
  32. ↑ Hipes, Patrick (22 жовтня 2015). Elisabeth Moss Joins ‘The Bleeder’s Corner With Schreiber & Watts. deadline.com. Архів оригіналу за 25 червня 2018. Процитовано 31 січня 2019.
  33. ↑ Current Features - Mad to be Normal. www.gizmofilms.com. Gizmo Films. Архів оригіналу за 14 червня 2016. Процитовано 31 січня 2019.
  34. ↑ VanDerWerff, Todd (27 квітня 2017). Elisabeth Moss on The Handmaid's Tale and what happens when sex becomes a radical political act. Vox. Архів оригіналу за 9 листопада 2018. Процитовано 31 січня 2019.
  35. ↑ Mumford, Gwilym (23 травня 2017). Top of the Lake: this singular drama is still gloriously weird. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Архів оригіналу за 22 жовтня 2018. Процитовано 31 січня 2019.
  36. ↑ Mulkerrins, Jane (10 червня 2017). Elisabeth Moss on The Handmaid’s Tale: 'It is a feminist story. The Guardian. Архів оригіналу за 17 липня 2018. Процитовано 31 січня 2019.
  37. ↑ Barnes, Brooks (5 червня 2009). She’s Nothing Like Peggy, or Is She?. The New York Times. Архів оригіналу за 8 січня 2019. Процитовано 31 січня 2019.
  38. ↑ Mad Men's Elisabeth Moss Marries SNL's Fred Armisen. People. 26 жовтня 2009. Архів оригіналу за 8 січня 2011. Процитовано 31 січня 2019.
  39. ↑ Oh, Eunice (20 вересня 2010). Elisabeth Moss Files for Divorce from Fred Armisen. People. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 10 червня 2013.
  40. ↑ Elisabeth Moss, Fred Armisen divorce official. MSNBC. 19 травня 2011. Архів оригіналу за жовтня 1, 2012. Процитовано січня 31, 2019.
  41. ↑ Mad Men's Elisabeth Moss praises Scientology for making her 'better'. Mail Online. Архів оригіналу за 9 квітня 2019. Процитовано 31 січня 2019.
  42. ↑ Elisabeth Moss Explains Why "Taking Ownership of Feminism" Is So Important. 21 серпня 2015. Архів оригіналу за 9 лютого 2019. Процитовано 31 січня 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Елізабет Мосс на сайті IMDb (англ.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Елізабет_Мосс&oldid=43912261