Елізабет фон Арнім

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Елізабет фон Арнім
англ. Elizabeth von Arnim
Elizabeth von arnim pencil sketch.jpg
Ескіз Елізабет фон Арнім олівцем
Ім'я при народженні Мері Аннет Бошамп
Псевдо Елізабет, Аліса Чолмонделі
Народилася 31 серпня 1866(1866-08-31)
Кірібілі, Новий Уельс, Австралія
Померла 9 лютого 1941(1941-02-09) (74 роки)
Чарлстон, Південна Кароліна
·грип
Поховання кладовище Форд Лінкольн
Громадянство
(підданство)
Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Flag of Germany (1935–1945).svg Німеччина
Національність британка
Діяльність письменниця
Володіє мовами англійська
Роки активності 1898-1936
Magnum opus Elizabeth and Her German Garden[d][1], Princess Priscilla's Fortnight[d][1], Christine[d][1] і Vera[d][1]
У шлюбі з Frank Russell, 2nd Earl Russell[d][1]
IMDb nm0901896

Елізабет фон Арнім (англ. Elizabeth von Arnim, народжена Мері Аннет Бошамп, англ. Mary Annette Beauchamp; 31 серпня 1866 - 9 лютого 1941) — британська письменниця, народжена в Австралії. Під час заміжжя вона стала графинею фон Арнім-Шлагентін, другий шлюб ознаменував її як графиню Расселу. Відомо, що на початку кар'єри, після публікації першої книги, вона була відома своїм читачами, друзям, і навіть своїй родині під псевдонімом Елізабет, з того часу її незмінно називають Елізабет фон Арнім. Вона також писала під псевдонімом Аліса Чолмонделі.

Життя[ред. | ред. код]

Вона народилася в будинку відпочинку своєї сім'ї в Кіррібілі, Австралія. Коли їй було три роки, сім'я повернулася до Англії, де вона провела своє дитинство. Її батьками були Генрі Еррон Бошапм (1825-1907), купець, та мама Елізабет Вайс Ласеттер (1836-1919). В Арнім було чотири брати, сестра та кузина з Нової Зеландії, Кетлін Бошамп, яка згодом вийшла заміж за Джона Мідлтон Маррі та писала під псевдонімом Кетрін Менсфілд[2].

У 1891 році, Елізабет вийшла заміж за графа Хеннінг фон Арнім Август-Шлагентін, прусський аристократ, якого вона зустріла під час турне Італією з батьком. Спочатку подружжя мешкало в Берліні, а згодом переїхало в сільську місцевість, в Нассенхойде, Померанія, де вони володіли родовим маєтком. У пари було п'ятеро дітей, чотири дочки та син. Вчителями дітей були Едвард Форстер і Х'ю Уолпол[3].

У 1908 році Арнім залишила Нассенхойде та повернулася до Лондона[2]. Граф фон Арнім помер в 1910 році, і в тому ж році вона переїхала в Рандонь (Швейцарія), де вона побудувала будиночок Шале Солей і розважалась з друзями з літературного товариства[4]. З 1910 до 1913 року, вона була коханкою романіста Герберта Уеллса[2]. У 1916 році вона вийшла заміж за Джона Френсіса Стенлі Расселла, 2-го графа Расселського, старшого брата Бертрана Рассела. Шлюб закінчився в дратівливості та постійних сварках, що стало причиною втечі Елізабет до Сполучених Штатів та перериванням стосунків в 1919 році, хоча офіційно вони ніколи не розлучилися. У 1920 році, вона почала роман з Олександром Стюартом Фрером Рівз (1892-1984), британським видавцем, який був майже на 30 років молодший за неї; він згодом одружився і назвав свою єдину дочку Елізабет в її честь[5].

Після від'їзду з Німеччини, вона мешкала в Лондоні, Франції та Швейцарії[6]. У 1939 році, на спалаху Другої світової війни, вона повернулася в Сполучені Штати, де й померла від грипу в ізоляторі Ріверсайд, Чарльстон, Південна Кароліна, 9 лютого 1941 року, у віці 71. ЇЇ кремували на кладовищі Форд Лінкольн, штат Меріленд, і в 1947 році її прах змішали з прахом її брата Сіднея на кладовищі Сент-Маргарет, Тайлорс Грін, штат Пенсільванія, Бакінгемшир[2]. На надгробній плиті закарбовано надпис латиною: parva sed apta - невелика, але схильна, натякаючи на її невисокий зріст[6].

Письменницька кар'єра[ред. | ред. код]

Арнім пізніше зверталася у своїх романах до владного першого чоловіка під біблійного назвою «людина гніву", творчість стала її утіхою та розрадою від несумісного шлюбу. Чоловік Арнім мав борги, сума яких постійно збільшувалась, в кінцевому підсумку він був відправлений до в'язниці за шахрайство. Це трапилось, коли вона створила псевдонім "Елізабет" і почала свою кар'єру як письменниця, публікуючи напівавтобіографічний, задумливий, сатиричний роман"Елізабет і її німецький сад" (1898). Цей твір, в якому авторка детально описала створення саду з усіх сил та спроби інтегруватися в німецьке суспільство високого класу юнкерів, він здобув такого успіху, що був перевиданий двадцять разів в перший рік. Гіркувато-солодкими мемуари та супутником цього роману був інший, який носив назву "Самотнє Літо" (1899). Інші роботи, такі як "Надія" (1902), "Віра" (1921), та "Любов" (1925), також були напів-автобіографічні. Інші твори, в яких описано протест проти владного юнкерства та дотепні спостереження з життя в провінційній Німеччині переслідувались, у тому числі "Два тижні принцеси Прісцилли" (1905) і "Фрейлейн Шмідт і містер Анструтер" (1907). Вона написала близько двадцяти книг, спершу вона їх підписувала "від автора "Єлизавета і її німецький сад", а пізніше просто "Елізабет". Незважаючи на те, що вона ніколи не писала традиційну автобіографію, її робота під назвою "Всі собаки в моєму житті" (1936), де вона описує свою любов до домашніх тварин, містить багато проблисків блискучого кола суспільства, частиною якого вона була.

Визнання[ред. | ред. код]

Її роман "Віра" (1921), трагікомедія, мотив якої засновувався на її згубному шлюбі з Ерлом Расселом, був сприйнятий досить критично. Джон Мюррер Міддлтон означив його як «Буремний перевал» Джейн Остін. Її робота "Зачарований квітень" (1922) ( яка була написала після місячної натхненної відпустки в Рив'єрі, Італія), є, мабуть, найлегшим і найбільш сповненим ентузіазму з усіх її романів, він також був адаптований для сцени і екрану: як і вистава "Бродвей" в 1925 році; цей повнометражний фільм в 1935 році не користувався особливою популярністю, проте в 1992 році Miramax визначив його як номінанта Академії художнього фільму (у головній ролі Джозі Лоуренс, Джим Бродбент та Джоан Плоурайт); вистава в 2003 році була нагороджена премією Tony; музичний спектакль у 2010 році; а в 2015 році знято серіал на BBC Radio 4.

Теренс де Вер Вайт зазначив, що саме роман "Зачарований квітень" допоміг італійському курорту Портофіно стати відомим на весь світ та приваблювати туристів. Він також користується найбільшим попитом з усіх її робіт, будучи "книгою місяця" в Америці після публікації.

За мотивами її роману 1940 року "Містер Скеффінгтон", був знятий фільм Уорнером Бразерсом, який було номіновано на Оскар в 1944 році, в головній ролі Бетт Девіс та Клод Рейн та"Люкс Радіо Театр" 1 жовтня 1945 року транслював адаптацію радіо фільму.

1983 року, британський видавець Віраго передрукував збірку її романів з новими введенями сучасних письменників. Деякі письменники намагаються стверджувати, що вона в певному роді феміністка, "Читацька енциклопедія" повідомляє, що багато з її більш пізніх романів це просто "вичерпані здійснення". Можливо, найкращий приклад саркастичної дотепності фон Арнім і незвичайного ставлення до життя, міститься в одному з її листів: «Я така рада, що я не померла з різних приводів, коли я щиро бажала цього; можливо, я б пропустила багато прекрасної погоди».

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Blain V., Grundy I., Clements P. The Feminist Companion to Literature in English: Women Writers from the Middle Ages to the Present — 1990. — P. 1116.
  2. а б в г Oxford Dictionary of National Biography, online edition (UK library card required): Arnim, Mary Annette [May] von Accessed 2014-03-05
  3. Hart-Davis, Rupert (1985). Hugh Walpole. Hamish Hamilton. с. 47–53. ISBN 0241-11406-3. 
  4. Elizabeth von Arnim (англ.)
  5. New York Times, October 16, 1984: Obituaries: A. S. Frere Re-linked 2014-03-05
  6. а б Vickers, Salley in the introduction to Elizabeth von Arnim, 'The Enchanted April' Penguin: 2012 ISBN 978-0-141-19182-9

Ланки[ред. | ред. код]