Елін Вагнер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Елін Вагнер
Elin Mathilda Elisabeth Wägner.png
Народилася 16 травня 1882(1882-05-16)[1][2][3]
Lunds Cathedral Assemblyd, Швеція[2][3][4]
Померла 7 січня 1949(1949-01-07)[1][2][5] (66 років)
Berg parishd, Швеція[2][5]
Поховання Північне кладовище Лундаd[6]
Країна Flag of Sweden.svg Швеція
Діяльність журналістка, письменниця, суфражистка, громадська діячка
Мова творів шведська[7]
Жанр роман, повість і сценарій
Членство Шведська академія[8], Товариство Дев'яти[9] і Svenska hemd
Батько Sven Wägnerd[2][3][4]
Брати, сестри Harald Wägnerd[2][4]
У шлюбі з John Landquistd[2]
Нагороди

CMNS: Елін Вагнер у Вікісховищі

Елін Матильда Елізабет Вагнер (швед. Elin Wägner, 16 травня 1882, Лунд — 7 січня 1949, Берг, Крунуберг, Швеція) — шведська письменниця, журналістка, педагогиня, екологиня. Провідна суфражистка та одна з основних феміністок Швеції. Громадська діячка, організаторка руху із захисту та порятунку дітей, активістка пацифістського та природозахисного рухів.

Членкиня Шведської академії з 1944 року.

Біографія[ред. | ред. код]

Еліна Вагнер народилася в родині директора школи у місті Лунд. У трирічному віці втратила матір. Працювала викладачкою у жіночій школі у Фогельстаді.

У 1910 році одружилася з літературним критиком Джоном Ландквістом.

Померла від раку шлунка. Її поховали на Північному кладовищі в Лунді.

Сестра Елін Вагнер була у шлюбі з Грегором Паульсоном.

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Одна з найвідоміших суфражисток за надання жінкам виборчого права в Швеції, ініціатор створення Шведського товариства за жіночу рівноправність.

Поряд з Фредрікою Бремер, Еліна Вагнер є ініціаторкою і найбільш важливою та впливовою діячкою феміністського руху Швеції.

У листопаді 1919 року Елін Вагнер, Елен Пальмшерна та Герда Маркус створили в Швеції першу в країні організацію із захисту та порятунку дітей під назвою «Рада-Барнен» (шведське відділення «Міжнародного союзу допомоги дітям»).

Літературна творчість[ред. | ред. код]

Елін Вагнер — авторка романів, статей у газетах і журналах, сценаріїв чотирьох фільмів.

Серед найбільш популярних романів Е. Вагнер: Norrtullsligan («Чоловіки й інші нещастя», 1908), Pennskaftet («Ручка», 1910), повість в дусі народних традицій з життя селян Åsa-Hanna (1918). Вона використовувала творчий псевдонім Девінез (Devinez).

Книги та численні статті Елін Вагнер присвячені проблемам жіночої емансипації, цивільних прав, руху за мир, підвищення добробуту людей, охорони навколишнього середовища.

Вибрана бібліографія[ред. | ред. код]

  • Från det jordiska museet (1907)
  • Norrtullsligan (1908)
  • Pennskaftet (1910)
  • Helga Wisbeck (1913)
  • Mannen och körsbären (1914)
  • Camillas äktenskap (1915)
  • Släkten Jerneploogs framgång (1916)
  • Åsa-Hanna (1918)
  • Kvarteret Oron (1919)
  • Den befriade kärleken (1919)
  • Den förödda vingården (1920)
  • Nyckelknippan (1921)
  • Den namnlösa (1922)
  • Från Seine, Rhen och Ruhr (1923)
  • Silverforsen (1924)
  • Natten till söndag (1926)
  • De fem pärlorna (1927)
  • Den odödliga gärningen (1928)
  • Svalorna flyga högt (1929)
  • Korpungen och jag (1930)
  • Gammalrödja (1931)
  • Dialogen fortsätter (1932)
  • Mannen vid min sida (1933)
  • Vändkorset (1934)
  • Genomskådad (1937)
  • Hemlighetsfull (1938)
  • Tusen år i Småland (1939)
  • Fred med jorden (1940)
  • Väckarklocka (1941)
  • Selma Lagerlöf I (1942)
  • Selma Lagerlöf II (1943)
  • Hans Larsson (1944)
  • Vinden vände bladen (1947)
  • Spinnerskan (1948)
  • Fredrika Bremer (1949)

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]