Еліо Вітторіні
| Еліо Вітторіні | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився |
23 липня 1908[1][2][…] Сиракуза, Сицилія, Королівство Італія | |||
| Помер |
12 лютого 1966[1][4][…] (57 років) Мілан, Італія[4] ·рак шлунка | |||
| Країна |
.svg){kind=small} Італія_crowned.svg){kind=small} Королівство Італія | |||
| Діяльність | мовознавець, письменник, перекладач, редактор, публіцист, Партизани | |||
| Мова творів | англійська і італійська[1] | |||
| Жанр | роман і есей | |||
| Партія | Італійська соціалістична партія і Radical Partyd | |||
|
| ||||
 Еліо Вітторіні у Вікісховищі | ||||
Еліо Вітторіні (італ. Elio Vittorini; нар. 23 липня 1908, Сіракуза — пом. 12 лютого 1966, Мілан) — італійський письменник, критик, дослідник англійської, американської та іспанської літератур. Перекладав і популяризував в Італії твори Е. Хемінгуея і В. Фолкнера. Також перекладав твори Д. Дефо, Е. По, Д. Стейнбека, Д. Г. Лоуренса і С. Моема.
Автор книг «Дрібна буржуазія» («Piccola borgheesia», 1931), «Сицилійські бесіди» («Conversazioni in Sicilia», 1941), «„Люди і нелюди“» («Uomini e no», 1945). Роман «Люди і нелюди» присвячений руху Опору.
Під час Другої світової війни Е. Вітторііні вступив в Італійську комуністичну партію. У 1945 році на короткий час він був редактором партійної газети «Уніта» (L'Unità). Радянське вторгнення в Угорщину глибоко вразило його, і згодом він висувався як кандидат від Італійської соціалістичної партії.
Художня творчість Е. Вітторіні і його журналістська діяльність справили великий вплив на культурне життя країни, особливо на розвиток післявоєнної італійської неореалістичної прози.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ а б Filmportal.de — 2005.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #11876876X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
Посилання[ред. | ред. код]
- Biografia [Архівовано 24 квітня 2015 у Wayback Machine.] (italialibri.net)
