Еліо Вітторіні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Еліо Вітторіні
ElioVittorini.jpg
Народився 23 липня 1908(1908-07-23)[1][2][…]
Сиракуза, Сицилія, Італія
Помер 12 лютого 1966(1966-02-12)[1][4][…] (57 років)
Мілан, Італія[4]
·рак шлунка
Громадянство
(підданство)
Flag of Italy.svg Італія
Flag of Italy (1861–1946).svg Королівство Італія
Діяльність мовознавець, письменник, перекладач, редактор
Мова творів англійська і італійська[1]
Жанр роман і есей
Партія Італійська соціалістична партія

CMNS: Еліо Вітторіні у Вікісховищі

Еліо Вітторіні (італ. Elio Vittorini; нар. 23 липня 1908(19080723), Сіракуза — пом. 12 лютого 1966, Мілан) — італійський письменник, критик, дослідник англійської, американської та іспанської літератур. Перекладав і популяризував в Італії твори Е. Хемінгуея і В. Фолкнера. Також перекладав твори Д. Дефо, Е. По, Д. Стейнбека, Д. Г. Лоуренса і С. Моема.

Автор книг «Дрібна буржуазія» («Piccola borgheesia», 1931), «Сицилійські бесіди» («Conversazioni in Sicilia», 1941), «„Люди і нелюди“» («Uomini e no», 1945). Роман «Люди і нелюди» присвячений руху Опору.

Під час Другої світової війни Е. Вітторііні вступив в Італійську комуністичну партію. У 1945 році на короткий час він був редактором партійної газети «Уніта» (L'Unità). Радянське вторгнення в Угорщину глибоко вразило його, і згодом він висувався як кандидат від Італійської соціалістичної партії.

Художня творчість Е. Вітторіні і його журналістська діяльність справили великий вплив на культурне життя країни, особливо на розвиток післявоєнної італійської неореалістичної прози.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]