Елісон Франц

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Елісон Франц
Народилася 27 вересня 1903(1903-09-27)[1][2]
Померла 1 лютого 1995(1995-02-01)[1][2] (91 рік)
Нью-Брансвік, Нью-Джерсі, США[3]
Громадянство
(підданство)
Flag of the United States.svg США
Місце проживання
Діяльність фотографка, класичний археолог, christian archaeologist, візантолог
Галузь Візантійське мистецтво, Архітектура Візантійської імперії, класична археологіяd і фотографія
Alma mater Коледж Смітd і Колумбійський університет
Науковий керівник Charles Rufus Moreyd
Вчителі Charles Rufus Moreyd
Знання мов англійська і грецька

Елісон Франц (27 вересня 1903 — 1 лютого 1995) була фотографом археологічних знахідок і візантійським ученим. З почесним ступенем в класичних і візантійських дослідженнях, вона вирушила до Греції, де приєдналася до розкопок афінської Агори. Вона була офіційним фотографом Агори і особливо славиться своїми фотографіями грецьких скульптур. Як археолог, вона посприяла кращому розумінню і оціненню посткласичних шарів розкопок Агори в публікаціях з матеріалом про Візантію і Османію.

Освіта[ред. | ред. код]

Елісон Франц отримала ступінь бакалавра з класичних наук в Коледжі Сміта в 1924 році і продовжила аспірантуру в Колумбійському університеті, де вона зосередилася на вивченні візантійського періоду.

Ранній період розвитку кар'єри[ред. | ред. код]

Франц почала свою кар'єру з розкопок афінської Агори в 1934 році, як асистент Люсі Талкот у відділі запису. Франц захоплювалася фотографіями з раннього віку, спостерігаючи за братом, який проявляє фотографії у своєму темному приміщенні, і незабаром вона зайнялася фотографуванням археологічних знахідок. Вона розпочала кар'єру допомагаючи Герман Вагнер, офіційному фотографу Агори і вже у 1939 вона і сама стала офіційним фотографом. Незадовго до Другої світової війни, Франц було доручено сфотографувати протягом двох днів більше шестиста дощечок лінійного письма Б, виявлених відомим американським археологом Карлом Блегеном в мікенському палаці Пилоса. В значній мірі, ці фотографії посприяли розшифровці лінійного письма Б, написаного Майклом Вентрісом.

У роки війни (1940-45)[ред. | ред. код]

Під час Другої світової війни, Франц працювала у тісному співробітництві з Управлінням стратегічних служб і повідомляла служби Вашингтону про політичну і військову ситуацію в Греції. Після війни вона стала культурним аташе посольства США в Афінах і працювала там з метою встановлення програми Фулбрайта в Греції.

Основний внесок[ред. | ред. код]

Її основний внесок в галузь археології та історії афінської Агори полягає в тому, що вона наполягала на діахронічному дослідженні археологічних пам'яток. Під час розкопок афінської Агори, вона зосередила свій інтерес на записі і вивченні посткласичних періодів, особливо пізньої античності та Візантії. Вона була однією з перших учених, що опублікувалися на візантійській та османській колекціях знахідок з Агори. Вона також працювала в тісному співробітництві з Джоном Травлосом, з метою відновлення церкви Святих Апостолів у афінській Агорі, де знаходиться єдина візантійська пам'ятка. Як фотограф, Франц закарбувала знімками 25 років (1939-64) відкриттів, людей та археологічного життя в афінській Агорі. Її талант археологічних фотографій був широко визнаний, і вона подорожувала по всьому Середземномор'ю, фотографуючи місця археологічних розкопок і особливо грецькі скульптури. Вона є найбільш знаною своїми фотографіями фриза Парфенона і фотографіями скульптур храму Зевса в Олімпії.

Архів фотографій[ред. | ред. код]

Архів її знімків зберігається в американській школі класичних досліджень і в Принстонському університеті.

Основні публікації[ред. | ред. код]

  • Афінська Агора т. ХХ Церква Святих Апостолів, Принстон: Американська школа класичних досліджень в Афінах, 1971.
  • Афінська Агора т. XXIV Пізня античність 267—700 н. е., Принстон: Американська школа класичних досліджень в Афінах, 1988.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б SNAC — 2010.
  2. а б Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. McCredie J. R. Proceedings of the American Philosophical SocietyPhiladelphia: American Philosophical Society, 2000. — Vol. 144. — P. 213–217. — ISSN 0003-049X