Еліс Фібі Лу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Еліс Фібі Лу
Основна інформація
Дата народження 19 липня 1993(1993-07-19) (30 років)
Місце народження Кейптаун, ПАР
Роки активності 2013 — тепер. час
Громадянство ПАР[1]
Професії авторка пісень, співачка, Вуличні музиканти
Інструменти вокал[d]
Жанри блюз і інді-поп[2]
Лейбли Edel Records[d][3]
alicephoebelou.com
CMNS: Файли у Вікісховищі

Еліс Фібі Лу (нар. 19 липня 1993(1993липня19)) — південноафриканська співачка та авторка пісень, випустила три EP і чотири студійні альбоми. У грудні 2017 року її пісня «She», з фільму Bombshell: The Hedy Lamarr Story, була включена у короткий список претендентів на Оскар за найкращу оригінальну пісню.[4] З 2019 року вона також бере активну участь у своєму сайд-проєкті Strongboi.[5]

Станом на 2022 рік випустила чотири студійні альбоми — Orbit (2016), Paper Castles (2019), Glow (2021) і Child's Play (2021) — разом з двома концертними альбомами та різними синглами.

Раннє життя[ред. | ред. код]

Лу провела дитинство в Комметджі на західному узбережжі Капського півострова в Південній Африці і відвідувала вальдорфську школу.[6] Її батьки — кінодокументалісти.[6] У дитинстві брала уроки фортепіано та гітари.[7][8] У 14 років вона захоплювалася музикою в жанрі транс і почала фотографувати на концертах, іноді заробляючи на цьому.[9] У 2010 році вона провела літні канікули в Парижі, спершу живучи зі своєю тіткою, але згодом переїхала жити до друга і почала заробляти гроші виступами у фаєр-шоу.[7]

Кар'єра[ред. | ред. код]

Через рік після закінчення середньої школи в Південній Африці в 2012 році, вона повернулася до Європи — спочатку поїхала до Амстердама, а потім до Берліна.[7] У Берліні вона почала співати та грати на гітарі, коли зрозуміла, що це прибутковіше за фаєр-шоу.[7] Після перерви вона збиралася піти на навчання в університет у Південній Африці[10], але врешті вирішила придбати підсилювач із батарейним живленням і замість цього повернутися до Берліна.[7] У Берліні вона виступала на залізничних станціях і в парках.[7][11] Після місяця перебування в Берліні, вона зіграла в телевізійній програмі.[12] У квітні 2014 року самостійно випустила мініальбом «Momentum».[13] Пісня «Fiery Heart, Fiery Mind» увійшла в саундтрек до фільму «Аянда»[14], який вийшов у 2015 році. Вона також почала грати на концертних майданчиках.

Після виступу на TEDx у Берліні 6 вересня 2014 року[15][16] їй почали надходити пропозиції від звукозаписних лейблів, але вона хотіла залишатися незалежною виконавицею.[7][8][17] У грудні 2014 року вона випустила концертний альбом «Live at Grüner Salon», як засіб для фінансування запису свого дебютного студійного альбому.[18]

У 2015 році вона почала гастролювати та вперше зіграла на фестивалі SXSW у США.[18] Після цього щороку вона поверталася на SXSW.[19][20][21][22] Того ж року вона виступала на TEDGlobal London, а в 2016 році відкривала турне Родрігеса по Південній Африці.[23][24]

У квітні 2016 року Еліс Фібі Лу випустила свій альбом «Orbit», спродюсований Маттео Павесі та Джіаном Келлетт-Лью.[8][25][17] Вона була номінована як найкраща виконавиця на нагороді німецьких критиків 2016 року в Німеччині[26] і була запрошена до кількох німецьких телепрограм для інтерв'ю та виступів.[27][28] У 2016 році вона гастролювала по Європі, Південній Африці та США, і відіграла три аншлагові концерти в Берлінському планетаріі.[29][30] Більше того — вона продовжувала виступати на вулицях в Берліні.[31]

У грудні 2017 року вона самостійно випустила мініальбом «Sola» та книгу «Пісні, вірші та спогади».[32][33][34] Того ж місяця було оголошено, що її пісня «She» з фільму Bombshell: The Hedy Lamarr Story увійшла до короткого списку Оскар у категорії Найкраща оригінальна пісня.[4] «She» вийшла цифровим синглом 23 лютого 2018 року з музичним відео режисерки Наталії Базіної.[35] У 2018 році, під час Berlin Music Video Awards, кліп Лу «She» був номінований на найкращу пісню.[36] Протягом 2018 року Еліс Фібі Лу гастролювала по Європі, США, Південній Африці, Японії та Канаді.[37]

Еліс Фібі Лу в Funkhaus Berlin 1 грудня 2018 року

Перший сингл Something Holy з її альбому Paper Castles вийшов 30 листопада 2018 року.[38][39] 15 січня 2019 року другий сингл Skin Crawl вийшов у цифровому вигляді.[40] Відеокліп на Skin Crawl у червні 2019 року здобув третю премію на Berlin Music Video Awards у категорії «Best concept».[41] 15 лютого вийшов третій сингл Galaxies, а 8 березня 2019 року вийшов альбом.[42][43][44]

У березні 2019 року Еліс стала виконавицею місяця за версією Consequence of Sound.[45] 6 травня того ж року було опубліковано відео Galaxies, зняте в планетарії Zeiss в Берліні, за участю Мейзі Вільямс.[46]

12 липня записаний наживо мініальбом A Place of My Own (Mahogany Sessions), що містить чотири пісні з альбому Paper Castles, вийшов у цифровому форматі разом із відеозаписом на YouTube.[47] 7 серпня для Lost in LA було опубліковано відео з піснею її мініальбому Sola.[5]

15 листопада Еліс дала інтерв'ю в програмі німецького ZDF TV і зі своїм гуртом виступила з Paper Castles.[48] У грудні альбом Paper Castles потрапив на 19 місце в списку 50 найкращих альбомів 2019 року за версією NBHAP[49], і на 7 місце в списку 35 найкращих альбомів і мініальбомів 2019 року за версією часопису FMS.[50]

Протягом 2019 року вона мала понад сто концертів у Європі, Японії, США та Канаді.[51][52][53] Наприклад, 30 травня 2019 року вона вперше виступила на головній сцені Primavera Sound Festival в Барселоні. Пізніше того ж дня у неї був ще один менший концерт на сцені OCB Paper Sessions.[54][55] 28 лютого 2020 року німецький телеканал Bayerischer Rundfunk транслював її концерт з фестивалю PULS, записаний 30 листопада 2019 року в Мюнхені.[56] Попри тривалі гастролі, Лу продовжувала час від часу виступати в берлінських парках та на станціях метро.[56] Навесні 2020 року у неї було коротке турне по Європі[57], а після цього кілька трансляцій та концертів, наприклад на Arte.[58][59]

13 березня 2020 року вона випустила сингл Witches.[60] За тиждень до цього, 6 березня, її сайд-проєкт Strongboi разом із Зівом Яміном випустив однойменне відео Strongboi. Цифровий сингл пісні вийшов 20 березня.[61] За цим відбувся випуск цифрових синглів Strongboi Honey Thighs 10 квітня[62] і Tuff Girl 7 серпня.[63]

1 травня вона випустила концертний альбом з десятьма треками Live at Funkhaus з грудневого концерту Funkhaus Berlin у 2019 році. Далі був опублікований короткометражний документальний фільм, знятий Джуліаном Калверхаузом, про тур з альбомом Paper Castles.[64] 26 червня вийшов сингл Touch.[65][66] 18 вересня вийшов фіолетовий 7-дюймовий вініл із синглами Witches and Touch.[67]

У листопаді було оголошено, що її третій студійний альбом Glow вийде в березні 2021 року.[67] 4 грудня вийшов сингл і відео Dusk з майбутнього альбому Glow.[68] 10 грудня 2020 року Еліс зробила кавер на невиданий трек Пола Маккартні Deep Deep Feeling для кампанії Маккартні «12 днів Пола».[69] 19 лютого 2021 року з музичним відео вийшов другий сингл Dirty Mouth, з майбутнього альбому.[70] Glow вийшов 19 березня 2021 року.[71]

2 грудня 2021 року вона без будь-яких попередніх повідомлень випустила десятитрековий альбом Child's Play.[72][73]

Дискографія[ред. | ред. код]

Студійні альбоми[ред. | ред. код]

  • Orbit (самостійно виданий на вінілі та компакт-дисках у 2016 році; рекламується, наприклад, через Motor Entertainment[74])
  • Paper Castles (самостійний випуск на вінілі та компакт-диску 8 березня 2019 року, послуги знову куплені у Motor Entertainment[75][76][77])
  • Glow (самостійний випуск 19 березня 2021 року, компакт-диск, вініл і цифровий)[71]
  • Child's Play (самостійний випуск 2 грудня 2021 року, касета, компакт-диск, вініл і цифровий)[72][73]

Мініальбоми[ред. | ред. код]

  • Momentum (EP, 2014, на виступах продавалися саморобні компакт-диски,[45] версія mp3 не була доступна після оновлення її вебмагазину в 2019 році)
  • Sola (EP, 2017, 12-дюймовий вініл і mp3)
  • A Place of My Own (Mahogany Sessions) (2019, цифровий)[47]

Концертні альбоми[ред. | ред. код]

  • Наживо в Grüner Salon (2014, на виступах продавалися саморобні компакт-диски,[45] версія mp3 не була доступна після оновлення її вебмагазину в 2019 році)
  • Live at Funkhaus (самостійний випуск на вінілі 1 травня 2020 року, вініл і цифровий варінт)[64]

Сингли[ред. | ред. код]

  • Something Holy (Сингл, 2018, 7 дюймів)
  • Witches / Touch (Сингл, 2020, 7-дюймовий вініл і mp3/wav)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ https://www.youtube.com/watch?v=BepU74BYOtg
  2. ↑ https://www.indieshuffle.com/songs/alice-phoebe-lou/
  3. ↑ http://www.motormusic.de/release/alice-phoebe-lou-orbit
  4. ↑ а б 70 original songs vie 2017 Oscar. oscars.org. 18 грудня 2017. Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 22 грудня 2017.
  5. ↑ а б Who is Alice Phoebe Lou? Not your indie dreamgirl. documentjournal.com. 7 серпня 2019. Архів оригіналу за 17 серпня 2019. Процитовано 17 серпня 2019.
  6. ↑ а б Straßenmusikerin Alice Phoebe Lou - Freiheit, Wünsche, große Träume. taz.de. 12 травня 2015. Архів оригіналу за 28 грудня 2017. Процитовано 27 грудня 2017.
  7. ↑ а б в г д е ж Alice Phoebe Lou: Berlin’s best-kept secret. cafebabel.com. 11 червня 2015. Архів оригіналу за 24 грудня 2017. Процитовано 20 грудня 2017.
  8. ↑ а б в Porträt der Songwriterin Alice Phoebe Lou Freiheitsliebe und ein dickes Fell. tagesspiegel.de. 13 травня 2016. Архів оригіналу за 15 листопада 2017. Процитовано 20 грудня 2017.
  9. ↑ Jag kunde förlorat rörligheten i mina fingrar. gaffa.se. 15 жовтня 2015. Архів оригіналу за 22 березня 2019. Процитовано 22 березня 2019.
  10. ↑ With the Artist: Alice Phoebe Lou. stalker.smagazine.com. 1 листопада 2016. Архів оригіналу за 24 December 2017. Процитовано 21 грудня 2017.
  11. ↑ Alice Phoebe Lou sees street music as a gift. Mail & Guardian. 7 квітня 2015. Архів оригіналу за 28 грудня 2017. Процитовано 27 грудня 2017.
  12. ↑ Frühstücksfernsehen Casting: Alice Phoebe Lou. sat1.de. 21 червня 2013. Архів оригіналу за 4 січня 2018. Процитовано 3 січня 2018.
  13. ↑ "Momentum"-EP-Release. last.fm. 10 квітня 2014. Архів оригіналу за 11 грудня 2015. Процитовано 21 грудня 2017.
  14. ↑ AYANDA - DIFF. mahala.co.za. 17 липня 2015. Архів оригіналу за 24 грудня 2017. Процитовано 21 грудня 2017.
  15. ↑ Performance - Alice Phoebe Lou - TEDxBerlin. tedxberlin.de. Архів оригіналу за 24 December 2017. Процитовано 21 грудня 2017.
  16. ↑ Alice Phoebe Lou: SA’s viral star who's anything but a sell-out. channel24.co.za. Архів оригіналу за 4 січня 2018. Процитовано 3 січня 2018.
  17. ↑ а б Ground Level: An Interview with Alice Phoebe Lou. thefourohfive.com. 3 червня 2016. Архів оригіналу за 24 December 2017. Процитовано 20 грудня 2017.
  18. ↑ а б SXSW 2015 Schedule - Alice Phoebe Lou. sxsw.com. Архів оригіналу за 24 грудня 2017. Процитовано 21 грудня 2017.
  19. ↑ SXSW 2016 Schedule - Alice Phoebe Lou. sxsw.com. Архів оригіналу за 24 грудня 2017. Процитовано 21 грудня 2017.
  20. ↑ SXSW 2017 Schedule - Alice Phoebe Lou. sxsw.com. Архів оригіналу за 24 December 2017. Процитовано 21 грудня 2017.
  21. ↑ SXSW 2018 Schedule - Alice Phoebe Lou. sxsw.com. Архів оригіналу за 28 March 2018. Процитовано 28 березня 2018.
  22. ↑ SXSW 2019 Schedule - Alice Phoebe Lou. sxsw.com. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 4 березня 2019.
  23. ↑ Soaring imaginations, harsh realities: A recap of TEDGlobal>London. ted.com. 16 червня 2015. Архів оригіналу за 5 червня 2017. Процитовано 22 грудня 2017.
  24. ↑ Alice Phoebe Lou to open for Rodriguez during SA tour. channel24.co.za. 15 січня 2016. Архів оригіналу за 24 грудня 2017. Процитовано 21 грудня 2017.
  25. ↑ Alice Phoebe Lou: Orbit - A quietly cathartic artistic piece of soundscape. texxandthecity.com. 25 квітня 2016. Архів оригіналу за 24 грудня 2017. Процитовано 20 грудня 2017.
  26. ↑ Das sind die Gewinner des „Preis für Popkultur“ 2016. musikexpress.de. 10 вересня 2016. Архів оригіналу за 22 грудня 2016. Процитовано 21 грудня 2017.
  27. ↑ Alice Phoebe Lou - NDR Kultur Neo. NDR. 9 травня 2016. Архів оригіналу за 4 січня 2018. Процитовано 1 січня 2018.
  28. ↑ Inas Nacht Folge 6. daserste.de. 27 серпня 2016. Архів оригіналу за 4 січня 2018. Процитовано 1 січня 2018.
  29. ↑ Alice Phoebe Lou reveals debut album ‘Orbit’ + Euro tour 2016. withguitars.com. 22 квітня 2016. Архів оригіналу за 24 грудня 2017. Процитовано 21 грудня 2017.
  30. ↑ From The Streets To The Stars: Alice Phoebe Lou, A Role Model for Modern Musicianship. nbhap.com. 16 грудня 2016. Архів оригіналу за 24 грудня 2017. Процитовано 20 грудня 2017.
  31. ↑ "Ich will meine Unabhängigkeit bewahren". morgenpost.de. 27 червня 2016. Архів оригіналу за 26 грудня 2017. Процитовано 26 грудня 2017.
  32. ↑ EP Sola vinyl. alicephoebelou.com. Архів оригіналу за 24 December 2017. Процитовано 22 грудня 2017.
  33. ↑ Song book from Alice. alicephoebelou.com. Архів оригіналу за 4 липня 2018. Процитовано 22 грудня 2017.
  34. ↑ Alice Phoebe Lou is not afraid to bare her soul. iol.co.za. 25 квітня 2018. Архів оригіналу за 29 серпня 2018. Процитовано 29 серпня 2018.
  35. ↑ Alice Phoebe Lou unveils single on NPR, announces SXSW official showcase. ventsmagazine.com. 23 лютого 2018. Архів оригіналу за 25 лютого 2018. Процитовано 25 лютого 2018.
  36. ↑ Berlin Music Video Awards (22 квітня 2021). Berlin Music Video Awards 2018 Nominees. www.berlinmva.com. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  37. ↑ Interview with Alice Phoebe Lou about "Orbit". neol.jp. 13 серпня 2018. Архів оригіналу за 31 серпня 2018. Процитовано 29 серпня 2018.
  38. ↑ Alice Phoebe Lou ‘Something Holy’. girlundergroundmusic.com. 7 грудня 2018. Архів оригіналу за 18 грудня 2018. Процитовано 18 грудня 2018.
  39. ↑ Alice Phoebe Lou releases first single from new album, announces international tour in support. withguitars.com. Архів оригіналу за 18 грудня 2018. Процитовано 18 грудня 2018.
  40. ↑ Alice Phoebe Lou’s "Skin Crawl" is a song you need to hear today. thefader.com. 15 січня 2019. Архів оригіналу за 23 січня 2019. Процитовано 23 січня 2019.
  41. ↑ Winners BMVAs 2019!. berlinmva.com. Архів оригіналу за 4 June 2019. Процитовано 4 червня 2019.
  42. ↑ Young Independent Woman: Alice Phoebe Lou On Her Life As A Female Songwriter. nbhap.com. 8 серпня 2018. Архів оригіналу за 29 серпня 2018. Процитовано 29 серпня 2018.
  43. ↑ Alice Phoebe Lou Finds Her True Self on the Intoxicating Paper Castles. Consequence. 7 березня 2019. Архів оригіналу за 27 квітня 2021. Процитовано 14 березня 2019.
  44. ↑ Spill album review: Alice Phoebe Lou - Paper Castles. The Spill Magazine. Архів оригіналу за 10 березня 2019. Процитовано 14 березня 2019.
  45. ↑ а б в Artist of the Month Alice Phoebe Lou on Street Performing, Femininity, and Space. Consequence. 7 березня 2019. Архів оригіналу за 4 грудня 2021. Процитовано 3 грудня 2021.
  46. ↑ Gonzales, Erica (6 травня 2019). Maisie Williams Stars in Alice Phoebe Lou's Stellar "Galaxies" Video. Harpers Bazaar. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 18 лютого 2022.
  47. ↑ а б A Place of My Own (Mahogany Sessions) - EP. music.apple.com. 12 липня 2019. Архів оригіналу за 14 липня 2019. Процитовано 14 липня 2019.
  48. ↑ aspekte vom 15. November 2019. zdf.de. 15 листопада 2019. Архів оригіналу за 16 November 2019. Процитовано 16 листопада 2019. Alice part starts at 36 minutes
  49. ↑ NBHAP’s 50 Best Albums Of 2019. NBHAP magazine. 4 грудня 2019. Архів оригіналу за 5 грудня 2019. Процитовано 5 грудня 2019.
  50. ↑ FMS Magazine's top 35 albums & EPs of 2019. FMS magazine. 30 грудня 2019. Архів оригіналу за 1 січня 2020. Процитовано 1 січня 2020.
  51. ↑ Alice Phoebe Lou premieres new video, "Galaxies". withguitars.com. 15 лютого 2019. Архів оригіналу за 19 лютого 2019. Процитовано 18 лютого 2019.
  52. ↑ Alice Phoebe Lou disclosed honesty. metalmagazine.eu. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 4 березня 2019.
  53. ↑ Alice Phoebe Lou Announces US Tour Dates. broadwayworld.com. 14 серпня 2019. Архів оригіналу за 14 серпня 2019. Процитовано 17 серпня 2019.
  54. ↑ Primavera Sounds kicks off summer festival season in Barcelona. thelast-magazine.com. 14 червня 2019. Архів оригіналу за 16 червня 2019. Процитовано 16 червня 2019.
  55. ↑ Five breakthrough acts of the 2019 festival season. festileaks.com. 19 вересня 2019. Архів оригіналу за 29 February 2020. Процитовано 29 лютого 2020.
  56. ↑ а б "PULS Festival 2019 - Alice Phoebe Lou". Bayerischer Rundfunk. 28 лютого 2020. Архів оригіналу за 29 лютого 2020. Процитовано 29 лютого 2020.
  57. ↑ Alice Phoebe Lou auf Tour mit Milky Chance. themellowmusic.com. Архів оригіналу за 18 січня 2021. Процитовано 7 червня 2020.
  58. ↑ Alice Phoebe Lou - Berlin Live. Arte.tv. 5 квітня 2020. Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 10 квітня 2020.
  59. ↑ United We Stream #18: Baketown Avec DJ Gigola, Digby, Puto Production, P.D.O.A., Strongboi... Arte.tv. 5 квітня 2020. Архів оригіналу за 19 січня 2021. Процитовано 11 квітня 2020.
  60. ↑ Alice Phoebe Lou Shares New Song "Witches": Stream. Consequence. 13 березня 2020. Архів оригіналу за 4 грудня 2021. Процитовано 3 грудня 2021.
  61. ↑ Strongboi, Alice Phoebe Lou's new alter-ego side project, just debuted and it's fiery and funky. texxandthecity.com. 10 березня 2020. Архів оригіналу за 10 жовтня 2020. Процитовано 16 березня 2020.
  62. ↑ Honey Thighs - Strongboi. music.apple.com. 10 квітня 2020. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 8 травня 2020.
  63. ↑ List pick - Strongboi Tuff Girl. themostradicalist.com. Архів оригіналу за 16 жовтня 2020. Процитовано 18 вересня 2020.
  64. ↑ а б Alice Phoebe Lou Shares New Album Live at Funkhaus: Stream. Consequence. 4 травня 2020. Архів оригіналу за 4 грудня 2021. Процитовано 3 грудня 2021.
  65. ↑ Neues am Sonntag mit Knowsum, Alice Phoebe Lou u.a. fauves.de. Архів оригіналу за 3 липня 2020. Процитовано 3 липня 2020.
  66. ↑ Alice Phoebe Lou Wants To Feel It All On Melodic New Single “Touch”. nbhap.com. 20 липня 2019. Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 18 вересня 2020.
  67. ↑ а б Alice Phoebe Lou kündigt ihr neues Album „Glow“ an. themellowmusic.com. 8 листопада 2020. Архів оригіналу за 21 квітня 2021. Процитовано 24 листопада 2020.
  68. ↑ Alice Phoebe Lou Announces New Album Glow, Shares Origins of Single “Dusk”: Stream. Consequence. 4 грудня 2020. Архів оригіналу за 4 грудня 2021. Процитовано 3 грудня 2021.
  69. ↑ Alice Phoebe Lou covers unreleased Paul McCartney song. NME. 10 грудня 2020. Архів оригіналу за 10 грудня 2020. Процитовано 11 грудня 2020.
  70. ↑ Alice Phoebe Lou shares new single and video for “Dirty Mouth”. withguitars.com. 19 лютого 2021. Архів оригіналу за 20 лютого 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  71. ↑ а б Alice Phoebe Lou Embraces Heartache and Emotion on Crackling Glow: Review. Consequence. 19 березня 2021. Архів оригіналу за 4 грудня 2021. Процитовано 3 грудня 2021.
  72. ↑ а б Alice Phoebe Lou surprise releases jangly new indie folk album ‘Child’s Play’. indie88.com. 2 грудня 2021. Архів оригіналу за 2 грудня 2021. Процитовано 2 грудня 2021.
  73. ↑ а б Alice Phoebe Lou drops surprise fourth album, ‘Child’s Play’. nme.com. 4 грудня 2021. Архів оригіналу за 10 грудня 2021. Процитовано 10 грудня 2021.
  74. ↑ ALICE PHOEBE LOU / ORBIT. motormusic.de. Архів оригіналу за 12 жовтня 2017. Процитовано 18 грудня 2018.
  75. ↑ Alice Phoebe Lou / Paper Castles. motormusic.de. Архів оригіналу за 22 березня 2019. Процитовано 22 березня 2019.
  76. ↑ Was ist Motor Entertainment?. motormusic.de. Архів оригіналу за 22 березня 2019. Процитовано 22 березня 2019.
  77. ↑ What It Means To Be An Independent Artist Today. npr.org. 26 березня 2019. Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 29 березня 2019.

Посилання[ред. | ред. код]

Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Еліс_Фібі_Лу&oldid=41619217