Елія Коррейя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Елія Коррейя
Народився 1949[1][2][…]
Лісабон, Португалія
Країна  Португалія
Діяльність письменниця, перекладачка, драматургиня, поетка
Alma mater School of Arts and Humanities of the University of Lisbond
Знання мов португальська[4]
Нагороди
IMDb ID 5571806

Е́лія Корре́йя (порт. Hélia Correia; нар. лютий 1949) — португальська романістка, драматургиня, поетеса та перекладачка. Лавреатка Премії Камоенса (2015).

З життєпису[ред. | ред. код]

Народилась у Лісабоні в лютому 1949 року, і виросла в рідному місті її матері Мафрі. Її батько був антифашистом, якого поплічники салазарівців заарештували ще до її народження[5]

В Лісабонському університеті вона вивчала романську філологію[6] У цей час вона почала публікувати вірші в тогочасних літературних додатках, таких як Juvenil do Diário de Lisboa під егідою Маріо Каштрим (Mário Castrim)[5].

Після періоду роботи викладачем середньої школи Елія Коррейя вступила в аспірантуру, досліджуючи класичний театр.

Літературна творчість[ред. | ред. код]

Серйозна літературна кар'єра Елії Корейї розпочалась в 1981 році з опублікування дебютного твору під назвою O Separar das Águas. Вона досить швидко здобула значний комерційний успіх та визнання з боку критиків, причому останні похвалили її за новизну письма, яка, втім, не втрачала зв'язок з найкращими літературними традиціями. Вони угледіли в творчості Корейї впливи Каміло Кастело Бранко та Емілі Бронте, а також ремінісценції з давньогрецькою драматургією[5].

Декілька її романів, включаючи O Número dos Vivos (1982) і Montedemo (1983), можна вважати творами магічного реалізму. Сама Коррейя не спростовувала це твердження, висловившись, що не варто ігнорувати важливості латиноамериканського магічного реалізму[5]

Деякі критики також відзначають, що на її більш ранні твори вплинула французька феміністська думка. Марія Тереза Орта описала твори Коррейї як "вісцеральні" та "первісні"[7].

Починаючи з 1990-х вона почала писати театральні твори. Авторка інтерпретувала давньогрецькі міфи з точки зору жіночих героїнь, таких як Антігона в Perdição, Exercício sobre Antígona, Єлена Троянська в O Rancor, Exercício sobre Helena[8].

У 2001 році з'явилася її найпопулярніша книга Lillias Fraser, події якої розгортаються між 1746 і 1762 роками на території Шотландії та Португалії, охоплюючи землетрус у Лісабоні. Книга здобула премію Португальського PEN-клуба.

Бібліографія[ред. | ред. код]

Художня література
  • 1981 - O Separar das Águas
  • 1982 - O Número dos Vivos
  • 1983 - Монтедемо
  • 1985 - Вілла Селесте
  • 1987 - Сома
  • 1988 - «Fenda Erótica»
  • 1991 - Casa Eterna
  • 1996 - Інсянія
  • 2001 - Лілліас Фрейзер
  • 2001 - Antartida de mil folhas
  • 2002 - Apodera-te de mim
  • 2008 - Контос
  • 2014 - Vinte degraus e outros contos
Поезія
  • 1986 – A Pequena Morte / Esse Eterno Canto
  • 2012 – A Terceira Miséria
Драматургія
  • 1991 – Perdição, Exercício sobre Antígona
  • 1991 – Florbela
  • 2000 – O Rancor, Exercício sobre Helena
  • 2005 – O Segredo de Chantel
  • 2008 – A Ilha Encantada
Твори для дітей
  • 1988 – A Luz de Newton (сім історій про кольори)[9]

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

  • 2001 Премія Португальського PEN-клубу - за Lillias Fraser[9]
  • 2006 Премія Máxima de Literatura - за Bastardia[9]
  • 2010 Премія Фонду Інес де Каштру (Fundação Inês de Castro) - за Adoecer [10]
  • 2012 Премія Casino da Póvoa - за поетичну збірку A Terceira Miséria[9]
  • 2013 Премія Вержиліо Феррейри - за внесок до літератури, присуджена Університетом Евори[9]
  • 2013 Літературна премія Correntes d'Escritas - за A Terceira Miséria, данину Греції[10]
  • 2015 Гран-прі Camilo Castelo Branco - за 20 Degraus e Outros Contos
  • 2015 Премія Камоенса[5].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Deutsche Nationalbibliothek Record #137492626 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. NUKAT — 2002.
  3. Національна бібліотека Португалії — 1796.
  4. Czech National Authority Database
  5. а б в г д Queirós, Luís Miguel; Gomes, Kathleen; Coutinho, Isabel; Lucas, Isabel (17 червня 2015). Hélia Correia é a vencedora do Prémio Camões. Publico. Архів оригіналу за 19 квітня 2016. Процитовано 18 червня 2015. 
  6. Hélia Correia distinguida com Prémio Vergílio Ferreira 2013 pela Universidade de Évora. Rádio e Televisão de Portugal. 19 лютого 2013. Архів оригіналу за 6 лютого 2016. Процитовано 19 березня 2020. 
  7. Owen, Hilary; Alonso, Cláudia Pazos (February 2011). Antigone's Daughters?: Gender, Genealogy and the Politics of Authorship in 20th-Century Portuguese Women's Writing. Bucknell University Press. с. 232. ISBN 978-1-61148-003-0. 
  8. Fernandes, Ana Raquel. Hélia Correia. Institute of Modern Languages Research. Архів оригіналу за 11 березня 2017. Процитовано 20 червня 2015. 
  9. а б в г д Costa, Maria João (21 лютого 2013). Hélia Correia vence Prémio Correntes d'Escritas. Rádio Renascença. Архів оригіналу за 19 червня 2015. Процитовано 20 червня 2015. 
  10. а б Andrade, Sérgio C. (21 лютого 2013). Hélia Correia vence Correntes d’Escritas e presta homenagem à Grécia. Público. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 19 березня 2020. 

Джерела та посилання[ред. | ред. код]