Елі Жозеф Картан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Елі Жозеф Картан
фр. Élie Cartan
ElieCartanMFO.jpg
Народився 9 квітня 1869(1869-04-09)[1][2][3][4]
Долом'є[5]
Помер 6 травня 1951(1951-05-06)[5][3] (82 роки)
Париж, Сена[d], Франція[5]
Громадянство
(підданство)
Flag of France.svg Франція
Діяльність математик, викладач університету, фізик
Alma mater Вища нормальна школа
ліцей Жансон-де-Саї
факультет природничих наук Паризького університету[d]
Галузь Диференціальна геометрія і загальна теорія відносності
Заклад факультет природничих наук Паризького університету[d]
Науковий керівник Жан Гастон Дарбу[6] і Софус Лі
Член Лондонське королівське товариство, Французька академія наук, Румунська академія, Національна академія деї Лінчеї, Нідерландська королівська академія наук, Польська академія наук, Норвезька академія наук, Лондонське математичне товариство, Бюро довгот і Національна академія наук Італії[d]
Діти Анрі Картан, Jean Cartan[d], Hélène Cartan[d] і Louis Cartan[d]
Нагороди

Елі Жозеф Картан у Вікісховищі?

Елі Жозеф Картан (фр. Élie Joseph Cartan, 9 квітня 1869, Доломьє, Ізер, Франція — 6 травня 1951, Париж) — французький математик, член Паризької АН з 1931. Батько математика Анрі Картана.

Закінчив знамениту Вищу нормальну школу. Був учнем Гастона Дарбу та Софуса Лі. Він зробив значний внесок у диференціальну геометрію, (особливо важлива теорія зовнішніх форм), теорію неперервних груп і їх представлень (особливо груп Лі, де він заклав основу алгебраїчної теорії груп Лі і описав подання напівпростору груп Лі) і теорію диференціальних рівнянь.

Також важливі роботи в області математичної фізики. Після того, як А. Ейнштейн створив загальну теорію відносності Елі Картан став займатися єдиною теорією поля. Хоча успіхів у фізиці на цьому шляху йому не вдалося домогтися, його теорія просторів з крученням має важливе значення для теорії торсіонних полів (до сумнівних спекуляцій типу лікування атеросклерозу і раку або підвищення врожайності за допомогою торсіонних полів Картан не має ніякого відношення).

Нагороджений премією Лобачевського в 1937. На честь Елі Картана названий кратер на Місяці та астероїд головного поясу 17917 Картан.

Учні[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Картан Э. Ж. Теория групп и геометрия. //? стр.486-506, 1927
  • Картан Э. Ж. Интегральные инварианты. — M.-Л.: Гос.изд-во технико-теоретич. лит-ры, [1922]1940
  • Картан Э. Ж. Пространства аффинной и проективной связности. — Казань: изд-во Казанского ун-та, [1924]1962
  • Картан Э. Ж. Риманова геометрия в ортогональном репере. — М.: изд-во МГУ, [1926-1927]1960
  • Картан Э. Ж. Геометрия римановых пространств. — M.-Л: изд-во НКТП СССР, [1928]1936
  • Картан Э. Ж. Метод подвижного репера, теория непрерывных групп и обобщенные пространства. — M.-Л.: Гос.изд-во технико-теоретич. лит-ры, [1930]1933
  • Картан Э. Ж. Теория конечных непрерывных групп и дифференциальная геометрия изложенная методом подвижного репера. — М.: изд-во МГУ, [1930]1963
  • Картан Э. Ж. Теория спиноров. — М.: изд-во ИЛ, [1938]1947
  • Картан Э. Ж. Внешние дифференциальные системы и их геометрические приложения. — М.: изд-во МГУ, [1926-1927,1945]1962
  • Картан Э. Ж. Геометрия групп Ли и симметрические пространства. — М.: изд-во ИЛ, 1949
  • Картан Э. Ж. Избранные труды. — М.: изд-во МЦНМО, 1998

Посилання[ред.ред. код]