Емануель Яримович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Яримович.
Емануель Яримович
Народження 1865(1865)
Навчання Національний університет «Львівська політехніка»
Діяльність архітектор
Праця в містах Львів, Ясло
CMNS: Емануель Яримович у Вікісховищі
Дім на вулиці Самчука, 6 у Львові
Вілла на вулиці Залізняка, 2 у Львові

Емануель Яримович деколи також Яремович (пол. Emanuel Jarymowicz, 1865 Болехів — р. і м. нар. невід.) — архітектор, підприємець.

Народився 1865 року в Болехові. Закінчив реальну школу. У 1884–1891 роках навчався на будівельному факультеті Львівської політехніки. Працював у Дирекції державних лісів і майна. Згодом — у львівських архітекторів. Займався приватною архітектурною практикою. У 1902–1910 роках працював головним архітектором міста Ясло Підкарпатського воєводства.[1] У 1904–1912 роках володів підприємством із виробництва бетону в Яслі, що призвело до конфлікту з магістратом, який мав власну фабрику бетону і який змусив Яримовича закрити підприємство.[2] Дата і місце смерті невідомі.

Проекти
  • Низка будівель на Загальній крайовій виставці у Львові 1894 року. Більшість зведені Яримовичем за проектами інших архітекторів. Це зокрема молочарня Цегельського, зала машин А (ескіз Зигмунта Горголевського), хата з околиць Бродів, а також хата подільська, наддністрянська, краківська, мазурська, татранська, дзвіниця (усе за проектами Юліана Захаревича), брама від вулиці Стрийської (арх. Міхал Лужецький), котельня і електрична підстанція.[3]
  • Дім Едмунда Лозинського на вулиці Самчука, 6 у Львові (1896).[4]
  • Спорудження загального шпиталю у Самборі спільно з будівничим Станіславом Кшановським (близько 1901 року).[5]
  • Дім гімнастичного товариства «Сокіл» у Самборі. Спорудженню передували три варіанти проектів Яримовича, виготовлені протягом 1901–1902 років. Будувала фірма Броніслава Бауера у 1903–1904 роках.[5]
  • Вілли на вулиці Коновальця, 70-72, 74 у Львові (усі 1902).
  • Вілла на вулиці Залізняка, 2, 4, 6 у Львові (усі 1902).
  • Дім кредитної спілки на розі вулиць Собеського і 3 травня в місті Ясло (1905—1907).[6]
  • Проект фабрики з виробництва бетону в місті Ясло (1909).[7]
  • Житловий будинок на вулиці Павлова, 10 (1914—1923, співавтор Альберт Корнблют).[8]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Kalendarium z dziejów Jasła od 1901 do 1939 roku / Wybrała i opracowała Felicja Jałosińska. — Jasło: Drukarnia «Jasło» Kosiba Sp. J., 2006. — S. 9. — ISBN 83-917660-4-7.
  2. ↑ Laskowski A. Baza materiałowa i zasoby ludzkie lokalnego rynku budowlanego. Karta z dziejów jasielskiego rzemiosła doby autonomii galicyjskiej // Rocznik Jasielski. — 2006. — № 6. — S. 40, 41, 42. — ISSN 0137-5636.
  3. ↑ Lewicki J. Między tradycją a nowoczesnością: architektura Lwowa lat 1893–1918. — Warszawa: Neriton, 2005. — S. 483—485. — ISBN 83-88372-29-7.
  4. ↑ Lwów. Ilustrowany przewodnik. — Lwów: Centrum Europy, 2003. — S. 180. — ISBN 966-7022-26-9.
  5. ↑ а б Czterdziestolecie. Sokół w Samborze, 1890–1930. — Lwów: Zakłady Graficzne Ski Akc. Książnica-AtIas we Lwowie, 1930. — S. 10—12.
  6. ↑ Kalendarium z dziejów… — S. 22.
  7. ↑ Laskowski A. Baza materiałowa… — S. 40.
  8. ↑ Бірюльов Ю. О. Корнблют Альберт // Енциклопедія сучасної України / Національна академія наук України, Наукове товариство імені Шевченка. — К : Поліграфкнига, Укрвидавполіграфія, 2014. — Т. 14. — С. 511. — ISBN 978-966-02-7304-7.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Тимофієнко В. І. Яримович Е. // Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Біографічний довідник. — К. : НДІТІАМ, 1999. — ISBN 966-7452-16-6.
  • Łoza S. Jarymowicz Emanuel // Architekci i budowniczowie w Polsce. — Warszawa: Budownictwo i Architektura, 1954. — S. 132.
  • Księga pamiątkowa Towarzystwa «Bratniej Pomocy» Słuchaczów Politechniki we Lwowie. — Lwów, nakładem Towarzystwa «Bratniej Pomocy» Słuchaczów Politechniki, 1897. — S. 223.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Емануель_Яримович&oldid=35310941