Емануель Яримович
Зовнішній вигляд
Емануель Яримович | |
---|---|
Народження | 1865 |
Навчання | Національний університет «Львівська політехніка» |
Діяльність | архітектор |
Праця в містах | Львів, Ясло |
Емануель Яримович у Вікісховищі |
Емануель Яримович деколи також Яремович (пол. Emanuel Jarymowicz, 1865 Болехів — р. і м. нар. невід.) — архітектор, підприємець.
Народився 1865 року в Болехові. Закінчив реальну школу. У 1884–1891 роках навчався на будівельному факультеті Львівської політехніки. Працював у Дирекції державних лісів і майна. Згодом — у львівських архітекторів. Займався приватною архітектурною практикою. У 1902–1910 роках працював головним архітектором міста Ясло Підкарпатського воєводства.[1] У 1904–1912 роках володів підприємством із виробництва бетону в Яслі, що призвело до конфлікту з магістратом, який мав власну фабрику бетону і який змусив Яримовича закрити підприємство.[2] Дата і місце смерті невідомі.
- Проєкти
- Низка будівель на Загальній крайовій виставці у Львові 1894 року. Більшість зведені Яримовичем за проєктами інших архітекторів. Це зокрема молочарня Цегельського, зала машин А (ескіз Зигмунта Горголевського), хата з околиць Бродів, а також хата подільська, наддністрянська, краківська, мазурська, татранська, дзвіниця (усе за проєктами Юліана Захаревича), брама від вулиці Стрийської (арх. Міхал Лужецький), котельня і електрична підстанція.[3]
- Дім Едмунда Лозинського на вулиці Самчука, 6 у Львові (1896).[4]
- Спорудження загального шпиталю у Самборі спільно з будівничим Станіславом Кшановським (близько 1901 року).[5]
- Дім гімнастичного товариства «Сокіл» у Самборі. Спорудженню передували три варіанти проєктів Яримовича, виготовлені протягом 1901–1902 років. Будувала фірма Броніслава Бауера у 1903–1904 роках.[5]
- Вілли на вулиці Коновальця, 70-72, 74 у Львові (усі 1902).
- Вілла на вулиці Залізняка, 2, 4, 6 у Львові (усі 1902).
- Дім кредитної спілки на розі вулиць Собеського і 3 травня в місті Ясло (1905—1907).[6]
- Проєкт фабрики з виробництва бетону в місті Ясло (1909).[7]
- Житловий будинок на вулиці Павлова, 10 (1914—1923, співавтор Альберт Корнблют).[8]
- ↑ Kalendarium z dziejów Jasła od 1901 do 1939 roku / Wybrała i opracowała Felicja Jałosińska. — Jasło: Drukarnia «Jasło» Kosiba Sp. J., 2006. — S. 9. — ISBN 83-917660-4-7.
- ↑ Laskowski A. Baza materiałowa i zasoby ludzkie lokalnego rynku budowlanego. Karta z dziejów jasielskiego rzemiosła doby autonomii galicyjskiej // Rocznik Jasielski. — 2006. — № 6. — S. 40, 41, 42. — ISSN 0137-5636.
- ↑ Lewicki J. Między tradycją a nowoczesnością: architektura Lwowa lat 1893–1918. — Warszawa: Neriton, 2005. — S. 483—485. — ISBN 83-88372-29-7.
- ↑ Lwów. Ilustrowany przewodnik. — Lwów: Centrum Europy, 2003. — S. 180. — ISBN 966-7022-26-9.
- ↑ а б Czterdziestolecie. Sokół w Samborze, 1890–1930. — Lwów: Zakłady Graficzne Ski Akc. Książnica-AtIas we Lwowie, 1930. — S. 10—12.
- ↑ Kalendarium z dziejów… — S. 22.
- ↑ Laskowski A. Baza materiałowa… — S. 40.
- ↑ Бірюльов Ю. О. Корнблют Альберт // Енциклопедія сучасної України / Національна академія наук України, Наукове товариство імені Шевченка. — К : Поліграфкнига, Укрвидавполіграфія, 2014. — Т. 14. — С. 511. — ISBN 978-966-02-7304-7.
- Тимофієнко В. І. Яримович Е. // Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Біографічний довідник. — К. : НДІТІАМ, 1999. — ISBN 966-7452-16-6.
- Łoza S. Jarymowicz Emanuel // Architekci i budowniczowie w Polsce. — Warszawa: Budownictwo i Architektura, 1954. — S. 132.
- Księga pamiątkowa Towarzystwa «Bratniej Pomocy» Słuchaczów Politechniki we Lwowie. — Lwów, nakładem Towarzystwa «Bratniej Pomocy» Słuchaczów Politechniki, 1897. — S. 223.