Емауський монастир

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Емауський монастир
Emauzský klášter
Emauzy.jpg
Комплекс Емауського кляштору,
нині корпуси Чеської Академії наук

50°04′20″ пн. ш. 14°25′03″ сх. д. / 50.07222° пн. ш. 14.41750° сх. д. / 50.07222; 14.41750

Розташування Прага
Країна Чехія Чехія
Дата початку спорудження 21 листопада 1347 року
Дата закінчення спорудження комплекс чимало разів перебудовувався і реконструювався
Стиль еклектика: пізня готика, бароко, історизм (неоготика)
Адреса Нове Мєсто

Commons-logo.svg Емауський монастир
Emauzský klášter
у Вікісховищі

Емауський монастир або Костел Діви Марії на Слов'янах (чеськ. Emauzský klášter, Kostel Panny Marie na Slovanech; поширена народна назва — Емаузи / чеськ. Emauzy) — колишній монастир (кляштор) у столиці Чехії місті Празі, нині корпуси наукових установ Чеської Академії наук.

Загальні дані[ред.ред. код]

Емаузи (Емауський монастир) розташовані у затишній місцині на південному заході чеської столиці на Слов'янах в Новому Місті (адміністративно відноситься до району Прага 2) у ділянці, обмеженій вулицями Вишеградська (Vyšehradská), Троїцька (Trojická), Під Слов'янами (Pod Slovany) та На Слов'янах (Na Slovanech).

Дахи Емауського монастиря — старовинний і сучасний

Архітектурний стиль комплексу будівель Емауського монастиря можна визначити як еклектичний, адже в ході численних перебудов і реконструкцій первинний пізньоготичний зовнішній вигляд комплексу зазнав великих змін, однак готична основа споруди добре проглядається, що особливо унаочнюється у плануванні будівлі та інтер'єрах. Найвиразнішою деталлю сучасного зовнішнього вигляду Емаузів є залізобетонний дах у вигляді двох піків-вітрил, що перетинаються, насправді є архітектурним нововвведенням, привнесеним у архітектуру комплекса по ІІ Світовій війні.

Найцікавішими в інтер'єрі комплексу є збережені старовинні фресковий живопис та мозаїки.

План Емауського монастиря

Історія[ред.ред. код]

Початки монастиря[ред.ред. код]

Емауський монастир був заснований чеським королем та імператором Священної Римської імперії Карлом IV 21 листопада 1347 року для слов'янських монахів-бенедиктинців. Свою назву кляштор дістав через те, що у день його освячення читали главу з Біблії «про зустріч Ісуса з учнями по дорозі до Еммаусу». Тоді ж, при заснуванні, монастиреві його патроном було подароване відоме Реймське Євангеліє.

Емаузи на межі XIXХХ ст.ст.

У 1371 році був закладин головний костел монастиря, присвячений Діві Марії, святому Ієроніму, слов'янським апостолам Кирилу та Мефодію, та чеським святим Адальберту Празькому та Прокопу ( Vojtěchovi a Prokopovi). Освячення храму та монастирю здійснив на Великдень 29 березня 1372 празький архієпископ Ян Очко з Влашиму (Jan Očko z Vlašimi) за участю двох імперських виборців, кількох епіскопів та самого Карела IV і його сина Вацлава IV.

Карел наполіг аби монастир освятив празький архієпископ, а не папський нунцій, розуміючи усі політичні та духовні наслідки . Він намагався усунути протиріччя між східною та західною християнськими церквами. Він бажав створити монастир — осередок слов'янської культури, храм науки та просвіти, який дозволяв розповсюджувати навчання на слов'янських мовах серед чехів та других слов'ян. Через де який час Емауський монастир став одним з великих центрів слов'янської письменності.Саме цьому до Праги були запрошені бенедиктинці з області сучасної Хорватії, свідомі у церковнослов’янській мові. Обитель збудували на скелястому пагорку біля парафії костелу Козьми та Деміана. То була частина імператорського плану освоювання Нового Міста: п'ять церковних будівель повинні були утворити хрест.

Кляштор був популярний у народі, оскілька служба правилась там не латиною, а церковнослов'янською — спеціально запрошеними монахами з Хорватії, відданими глаголичній традиції.

Іспанські монахи[ред.ред. код]

На початку 17-го століття в часи правління Рудольфу II, монастир був відновлений як католицький. У 1611 році він постраждав від вторгнення армії Пасау та був пограбований місцевою черню.

Протягом історії монастир не раз змінював володарів — так, під час Гуситських війн у ньому порядкували гусити, а після поразки гуситського руху кляштор відійшов знову до бенедиктинців, цього разу іспанських.

У 1640 році вони змінили зовнішній вигляд костелу додав дві вежі та новий головний вівтар. Будівництво було завершено у період з 1712 до 1723 року. У такому вигляді монастир існував до 1880 року.

Костел Козьми та Деміана

Німецькі монахи[ред.ред. код]

У 1880 році архієпископ Праги кардинал Фрідріх Йозеф Шванцерберг запропонував монастир як сховище німецьким монахам святих зборів Мартіна з монастиря Байрон, які були змушені залишить Германію.

У середині XVII століття весь ансамбль будівель Емаузів був перебудований у стилі бароко. А наприкінці XIX століття німецькі бенедиктинці з міста Бойрон надали комплексу неоготичного вигляду. У 1919 році монахську общину вигнали з країни, а будівлі передали консерваторії. Через рік бенедиктинці повернулися та поновили слов’янські літургії.

Друга світова війна та післявоєнний період[ред.ред. код]

На весні 1941 року комплекс монастиря був використаний підпільною групою опору для радіопередач. На початку липня 1941 року монастир та костел були зачинені німецькими окупантами. 18 липня 1941 року монахи були вижени з монастиря, а абат Эрнест Викоукал був вимушений залишити Прагу. На жаль, пізніше він був арештований гестапо та помер 10 вересня 1942 року у концтаборі Дахау. Двом другим монахам Емауського монастиря також не вдалося пережити нацистське тюремне ув’язнення - Марсель Хігі (помер в Терезині) и Лоуренс Милослав Філіп (помер в Дахау).

Під час ІІ Світової війни монастир сильно постраждав від бомбувань нацистськой авіації. Не слід забувати також про помилку американської авіації 14 лютого 1945 року: на Прагу випадково були скинути бомби (152 тони). На монастир та костел улучили 3 запалювальні бомби, кожна вагою понад 227 кг. У наслідок цього, були знищені дві готичні башти костелу Діві Марії, святого Ієроніма та слов'янських святих заступників. Дві третини церкви було зруйновано. Вже у 1960-х роках були усунені ушкодження, завдані війною, при цьому ансамбль дістав дещо екстравагантного вигляду — його зруйновані башти замінили залізобетонними вітрилами.

У 2003 році була завершена перебудова та освічений новий вівтар. Перша Меса була символічно проведена у Пасхальний понеділок 21 квітня 2003 року.

У теперішній час у будівлях колишнього Емауського монастиря містяться інститути Чеської Академії наук.

Загальний опис[ред.ред. код]

Будівля кляштора

Початковий варіант був зразком готичної архітектури. На першому етапі будівництва було збудовано східне і північне крило монастиря та східна частина костелу. Будівництво велося від східного криласу до західного фасаду. Для того, щоб уникнути порушення цілісного простору клуатру у південної частини костелу, був майстерно виконаний підстінок. Контрфорс повинен був зміцнити та посилити опорну стіну шляхом прийняття на себе горизонтального зусилля розпору від склепінь. Будівництво східної частини клуатру здійснювалося одночасно із склепінною залаю. Різниці було відведено приміщення поряд з костелом.

Вхід до костела Діви Марії

У 60-тих роках 14-го століття обитель була прикрашена циклом з 85 настінних картин з сюжетами Ветхого та Нового Заповіту. Авторами цих картин були Майстер циклу Емаус (ім’я невідомо) , Миколаш Вурмсер з Страсбургу та Майстер Освальда. Монастирський комплекс включає церков, монастир, який примикає з півдня від квадратури та з півночі комплексу нових будівель першої половини 19-го та 30-х років 20-го століття. Відноситься до нього і капличка Косми та Даміана у стилі раннього бароко.

У 17-му та 18-му століттях до будівлі церкви додали дві башти у стилі раннього бароко, до будівлі монастирю додали ще один поверх. У 1766-1769 роках змінили фасад у стилі позаднього бароко. Минуло два століття як він знов видозмінився: архітектори намагалися повернути йому вигляд ранне- готичного храму. Однак нова розпис беруонської школи додала свіжість та самобутність. У кінці 19 сторіччя монастир був реконструйований у духі пуризма. У 1925 році у монастирі була поновлена словацька літургія та прийнято рішення про реконструкцію у новому урбаністичному образі Празі. У наступні 1929-1930 роки почата реконструкція комплексу по проекту архітектора Богумила Гіпшмана. 1953-1954 роки були посвячені реконструкції склепіння, розроблених професором Фредеріком Хакар. Новий вівтар по проекту скульптора Карла Стадника було освячено в 2003 році.

Екстер'єр[ред.ред. код]

Один із порталів костела

Зовнішній вигляд церкви простий. Архітектор Фрэнсіс Мэри Блэк запропонував насправді архітектурне нововведення до архітектури комплексу - реконструкція церкви, де зруйновані башти змінив залізобетонний дах у вигляді двох піків -вітрил, що перетинаються. У цю концепцію вписався трехнефний костел з сучасним західним фасадом із бетону. Міжряддя мають однакову висоту, але значно вужче, ніж основна нафа. Вікна тристулкові, з бічних частин двостулкові, із повільним тисненим укосом, більшість з яких були відновлені масверками зі стилізованими чотирилисниками у колі. До північної нави ведуть два порталу. У східного порталу є цілісний неподільний тимпан. Західний портал має у стрілчатий арці укладений масверк, який складається з чотирилисника у колі та трилисника з боків. У кінці він має дві консолі з тваринними мотивами. Архітектурні деталі відображають різні етапи розвитку. Зовні церква здебільш збереглася після останньої модифікації у нео-готичному стилі (BEURONSKÉHO). Розташування монастирських будівель зберігає традиційну систему середньовічних монастирів. До церкви з півночі доєднаються конвенти будівель на чотирьох кутньому плану, а в середині міститься райський двір.


Інтер'єр[ред.ред. код]

Інтер'єр костела

Церков складається із трьох нав з трьома хорами п’ятикутної форми. Середній з низ виразно глибше поряд з бічними. Три нави поділяються двома рядами гладких восьмигранних колон, з яких виходять п’ятикутні стрільчати арки. На бічних стінах колон є дрібні прямокутні вирізи. Ребра склепіння мають грушоподібну форму. Головна нава має подвійну ширину бічних нав та відокремлена великим простором. Віконний карниз огинає усю церков. У середній нави є округле розширення з простими чашоподібними та листовими капітелями на консолі карнизу. На бічних навах розширення у вигляді більш масивних пілястрів також закінчуються консоллю карнизу. Церков спланована таким чином, щоб у відвідувачів був широкий огляд на головний вівтар. Інтер'єр церкви має знаменні знаки завдяки впливу Карла VI на виникнення церкви. Це підтверджують зображення на склепінні головної нави гербів земель, які знаходились під його владаю. Вхід до капели прикрашає раннє барочний портал. Церква має кілька цікавих надгробок 16-18 століття.


Галерея[ред.ред. код]

Джерела, посилання та література[ред.ред. код]