Еметин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Еметин
Систематична назва (IUPAC)
(2S,3R,11bS)-2-{[(1R)-6,7-Dimethoxy-1,2,3,4-
tetrahydroisoquinolin-1-yl]methyl}-3-ethyl-9,10-
dimethoxy-2,3,4,6,7,11b-hexahydro-1H-pyrido
[2,1-a]isoquinoline
Ідентифікатори
Номер CAS 483-18-1
Код ATC P01AX02
PubChem 10219
Хімічні дані
Формула C29H40N2O4 
Мол. маса 480,639 г/моль
SMILES eMolecules & PubChem
Фармакокінетичні дані
Біодоступність НД
Метаболізм Не метаболізує
Період напіврозпаду 5 діб
Виділення нирковий
Терапевтичні застереження
Кат. вагітності

?

Лег. статус
Шляхи введення в/м, п/ш

Еметин — природний антипротозойний препарат, що є похідним ізохіноліну, для парентерального застосування. Еметин є алкалоїдом кореня іпекакуани.

Фармакологічні властивості[ред. | ред. код]

Еметин — природний антипротозойний препарат, що є похідним ізохіноліну, який застосовується парентерально. Механізм дії препарату полягає у порушенні синтезу білка на рибосомах найпростіших та порушенні синтезу ДНК. До еметину чутливими є патогенні амеби, а також Balantidium coli, Fasciola hepatica та Paragonimus westermani. Препарат має виражений блювотний ефект[1], кардіо- та нефротоксичний ефект.

Фармакодинаміка[ред. | ред. код]

Еметин не всмоктується при пероральному застосуванні, вводиться виключно парентерально. При внутрішньом'язовому введенні препарат добре всмоктується та розподіляється в організмі, біодоступність препарату не досліджена. Високі концентрації еметину досягаються у більшості тканин організму, препарат накопичується у селезінці, печінці, нирках, легенях. Еметин проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Препарат проникає через плацентарний бар'єр та виділяється в грудне молоко. Еметин не метаболізується, виводиться з організму нирками у незміненому вигляді. Період напіввиведення препарату складає 5 діб, при нирковій недостатності цей час може збільшуватися.

Показання до застосування[ред. | ред. код]

Еметин застосовується при важких формах кишкового амебіазу та при позакишковому амебіазі (включно при амебному абсцесі печінки) при непереносимості або неефективності імідазолів.

Побічна дія[ред. | ред. код]

При застосуванні еметину часто спостерігаються наступні побічні ефекти:

  • З боку шкірних покривів — висипання на шкірі.
  • З боку дихальної системи (найчастіше при інгаляційному застосуванні) — задишка, кашель, бронхоспазм, біль в грудній клітці, ларингіт.
  • З боку опорно-рухового апарату — болі в м'язах, ригідність м'язів.
  • З боку нервової системи — поліневрити, м'язова слабкість, тремор, порушення чутливості.
  • З боку серцево-судинної системи — аритмії, гіпотензія, подовження інтервалу QT, інверсія зубця T та депресія сегменту ST на ЕКГ; дегенеративний міокардит.
  • З боку сечовидільної системи — токсична нефропатія.
  • Місцеві реакції — болі, ригідність м'язів у місці ін'єкцій, стерильні абсцеси, некрози у місці внутрішньом'язових ін'єкцій.
  • Зміни в лабораторних аналізах — підвищення рівня активності амінотрансфераз в крові, підвищення рівня креатиніну і сечовини в крові.
  • Місцеві реакції — при внутрішньовенному введенні тромбофлебіт, при внутрішньом'язовому введенні — біль, набряк, асептичні абсцеси, некроз м'язів.

Протипокази[ред. | ред. код]

Еметин протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату, захворюваннях серця і нирок, при захворюваннях м'язів, при вагітності та годуванні грудьми. Еметин не застосовується у дітей молодших 6 місяців. З обережністю призначають розумово відсталим пацієнтам.

Форми випуску[ред. | ред. код]

Еметин випускається у вигляді ампул по 1мл 1% розчину.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 11 серпня 2014. Процитовано 2 червня 2014. (рос.)

Джерела[ред. | ред. код]