Еммануель Левінас

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Еммануель Левінас
Emmanuel Lévinas і Emmanuel Levinas
Emmanuel Levinas.jpg
Народження 12 січня 1906(1906-01-12)[1][2][3]
Ковно, Російська імперія[1]
Смерть 25 грудня 1995(1995-12-25)[1][2][3] (89 років)
Париж, Франція[1]
Поховання Cimetière de Pantin[d]
Громадянство (підданство) Flag of France.svg Франція
Знання мов
  • французька[2]
  • Діяльність
  • викладач університету
  • ethicist[d]
  • письменник
  • Викладав Університет Пуатьє і Паризький університет
    Alma mater Університет Фрайбурга і Страсбурзький університет
    Зазнав впливу
  • Мартін Гайдеггер
  • Жан-Поль Сартр
  • Діти
  • Мішель Левінас
  • Нагороди

    CMNS: Emmanuel Levinas на Вікісховищі

    Еммануель Левінас[4] (фр. Emmanuel Lévinas , 12 січня 1906, Каунас — 25 грудня 1995 , Париж) — французький філософ .

    Біографія[ред. | ред. код]

    Народився 30 грудня 1905 в єврейській родині в Каунасі, отримав виховання в традиції юдаїзму. Батько Левінаса був книгарем, в родині розмовляли російською. Приватний вчитель навчав Емануеля та двох його молодших братів івриту через читання Біблії.

    Перша світова війна змусила Левінасів тікати до Російської імперії, де вони зупинилися в українському Харкові. У Харкові Левінас жив до 1920 року, тут незважаючи на numerus clausus (обмеження для єврейських дітей — лише 5 дітей на школу) він з 1914 до 1918 року відвідував гімназію. Особливо захоплювався російською класичною літературою (Олександр Пушкін, Михайло Лермонтов, Лев Толстой, Федір Достоєвський), але також творчістю Шекспіра.

    У 1923 році емігрував до Франції. Філософію почав вивчати в 1924 році в Страсбурзькому університеті. Під час навчання в університеті відбулося знайомство Левінаса з Морісом Бланшо, що поклало початок їхній довгій дружбі.

    У 1928 році взявся до вивчення феноменології у Фрайбурзькому університеті під керівництвом Едмунда Гуссерля . Там же, у Фрайбурзі відвідував семінари Мартіна Гайдеґґера . У 1939 році мобілізований у зв'язку з початком Другої світової війни . Потрапив у полон (1940), звільнений у 1945 році.

    Був професором університетів у Пуатьє (1961—1967), Нантері (1967—1973), а також у Сорбонні (1973—1976).

    Помер 25 грудня 1995 року в Парижі.

    Філософія[ред. | ред. код]

    Філософські погляди Левінаса формувалися під впливом феноменології Гуссерля та фундаментальної онтології Гайдеґґера, а також діалогізму Мартіна Бубера і, насамперед, Франца Розенцвейга, що значною мірою визначило стиль мислення «зрілого» Левінаса.

    Вплив Гайдеггера і Гуссерля найбільш виразно відбився в ранніх роботах Левінаса: «Теорія інтуїції у феноменології Гуссерля» (1930), «Від існування до існуючого» (1947), «Відкриваючи існування з Гуссерлем і Гайдеггером» (1949). Водночас, ще в 1948 побачила світ книга «Час та Інший», в якій Левінас вперше викладає власну філософську концепцію, що включає в себе критичну рецепцію впливів. Так, власна позиція Левінаса уточнюється в розгорнутій на сторінках книги суперечці з Гайдеґґером та домінуючим в інтелектуальному світі Франції екзистенціалізмом . Ключові інтенції мислення Левінаса, вперше артикульовані у «Часі та Іншому», одержують подальший розвиток в його працях «Тотальність і Нескінченне. Есе на тему екстеріорності» (1961), «Гуманізм іншої людини» (1973), "Іншобуття, або по інший бік сутності "(1974), " Діахронія і репрезентація "(1983), та ін.

    При очевидній проблематичності тематизації філософської спадщини Левінаса (однозначно ідентифікувати його з тим чи іншим інтелектуальним напрямком неможливо з ряду причин), проблемне поле його філософії може бути чітко окреслене. У центрі уваги Левінаса — етична проблематика, артикульована допомогою парадигматичної фігури Іншого . У ситуації кризи класичної метафізики загалом, і класичного суб'єкта — зокрема, самототожність Я, що раніше розумілася, імпліцитно чи експліцитно, як єдність Я емпіричного і Я трансцендентального, не витримує випробування на міцність і більше не може служити гарантом ідентичності суб'єкта. Уявлення про трансцендентальну свідомість, що живили філософію аж до феноменологічного проекту Гуссерля, показує Левінас, як ілюзорні. Єдина, з його погляду, можлива форма трансцендентального — це діалог. Таким чином, за Левінасом, Інший для мене — єдиний мислимий гарант мого Я.

    Основні праці[ред. | ред. код]

    Повна бібліографія тут

    • Théorie de l'intuition dans la phénoménologie de Husserl, 1930, (nouvelle édition Vrin, Paris, 2000).
    • Початок публікації повного зібрання творів oeuvres complètes у видавництві Ґрассе: т 1, 14 жовтня 2009. Ред. Родольф Кален (Rodolphe Calin) та Катрін Шальє (Catherine Chalier), передмова Жан-Люк Марйон: Щоденники й записники з полону / Carnets de captivité, écrits sur la captivité et notes philosophiques diverses.
    • Totalité et infini, Essai sur l'extériorité, La Haye, M. Nijhoff, 1961
    • De l'Évasion, Montpellier, Fata Morgana, 1962
    • En découvrant l'existence avec Husserl et Heidegger, Paris, J. Vrin, nouvelle édition aug. 1967, 3e édition 1974
    • Quatre lectures talmudiques, Paris, Minuit, 1968, nouvelle édition in coll. " Critique ", 1976
    • Difficile liberté, Paris, Albin Michel, coll. " Présence du judaïsme ", nouvelle édition aug. 1976, 3e édit. 1983, 4e édition 1995, 5e édition 2006
    • Sur Maurice Blanchot, Fata Morgana, coll. " Essais ", 1976, nouvelle édition 1995
    • Noms propres, Montpellier, Fata Morgana, 1976
    • Du Sacré au saint: cinq nouvelles lectures talmudiques, Paris Minuit, coll. " Critique "1977
    • De l'Existence à l'existant, Paris, J. Vrin, 1978, nouvelle édition, 1993
    • Le Temps et l'Autre, Montpellier, Fata Morgana, 1980
    • L'Au-delà du verset: lectures et discours talmudiques, Paris, Minuit, coll. " Critique "1982
    • Ethique et infini, (dialogues d'Emmmanuel Levinas et Philippe Nemo), Paris, Fayard, coll. " L'Espace intérieur ", 1982
    • Difficile liberté, Paris, LGF, Le Livre de poche, coll. " Biblio-essais ", 1984
    • Transcendance et intelligibilité, Genève, Labor et Fides, 1984, nouvelle édition 1996
    • Noms propres, Paris, Le Livre de poche, coll. " Biblio essais " 1987
    • A l'Heure des nations, Paris, Minuit, coll. " Critique ", 1988
    • Autrement qu'être ou au-delà de l'essence, Paris, LGF, Le Livre de poche, coll. " Biblio-essais ", 1990
    • De Dieu qui vient à l'idée, Paris, J.Vrin, 2e édit. revue et aug. 1992
    • La Mort et le temps, Paris, LGF, Le Livre de poche, coll. " Biblio-essais ", 1992
    • Dieu, la mort et le temps, Paris, Grasset, 1993
    • L'intrigue de l'infini: textes réunis et présentés par Marie-Anne Lescourret, Paris, Flammarion, 1994
    • Liberté et commandement, Montpellier, Fata Morgana, coll. " Essais ", 1994
    • Altérité et transcendance, Montpellier, Fata Morgana, coll. " Essais ", 1995
    • Dieu, la mort et le temps, LGF, Le Livre de poche, coll. " Biblio-essais ", 1995
    • Nouvelles lectures talmudiques, Paris, Minuit, 1996
    • Hors Sujet, LGF, Le Livre de Poche, coll. " Biblio-essais ", 1997
    • De l'Évasion, Paris, LGF, Le Livre de poche, coll. " Biblio-essais ", 1998
    • L'Ethique comme philosophie première, Paris, Rivages, coll. " Rivages poche "1998
    • Œuvres t. 1 : Carnets de captivité suivi de Ecrits sur la captivité et Notes philosophiques diverses, Paris, Grasset, 2009.
    • Œuvres t. 2 : Parole et silence et autres conférences inédites au Collège philosophique, Paris, Grasset, 2011.

    Українські переклади[ред. | ред. код]

    • Філософія, справедливість і любов. — Київ: «Дух і Літера» Нац. ун-т «Києво-Могилянська академія», 1997.
    • Права людини і добра воля — Київ: «Дух і Літера» Нац. ун-т «Києво-Могилянська академія», 1997.
    • Між нами. Дослідження. Думки про іншого; пер. з фр. В. Куринський; ред. М. Погребинський [та ін] ; Національний ун-т «Києво-Могилянська академія». — К. : Дух і Літера: Задруга, 1999. — 291 с. — (Бібліотека XXI століття). — ISBN 966-7405-47-8
    • Етика і безконечність. Діалоги з Філіппом Немо. пер. О. Білий. — Київ: PORT-ROYAL, 2001. — 134 с.

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. а б в г Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118572350 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
    2. а б в data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
    3. а б Emmanuel Levinas — 2009.
    4. Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2016. — Т. 16 : Куз — Лев. — 712 с. : іл. — ISBN 978-966-02-7998-8.

    Література[ред. | ред. код]

    • М. Булатов. Левінас, Емманюель // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (голова редколегії) та ін. ; Л. В. Озадовська, Н. П. Поліщук (наукові редактори) ; І. О. Покаржевська (художнє оформлення). — Київ : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
    • Catherine Chalier, Lévinas, l'utopie de l'humain, Albin Michel, 1997 ; Pour une morale au-delà du savoir — Kant et Levinas, Albin Michel, 1998 ; Figures du féminin — Lecture d'Emmanuel Levinas, Des Femmes, 2007.
    • Cristian Ciocan, Georges Hansel, «Levinas Concordance», Dordrecht, Springer, 2005, 950 p. isbn 978-1-4020-4124-2
    • Jacques Derrida, " Violence et métaphysique. Essai sur la pensée d'Emmanuel Levinas ", in L'écriture et la différence, Seuil, Points Essais, 1967 ; Adieu à Emmanuel Levinas, Galilée, 1997
    • Dominic Desroches, Est-il possible de dire l'éthique de la proximité ? Contribution au dossier Kierkegaard-Levinas, Article dans: " PhaenEX — Journal of existential and phenomenological theory and culture " [1], 2009 (4), n°1, 112—145
    • Marc-Alain Ouaknin, Méditations érotiques: Essai sur Emmanuel Levinas, Payot, 2003
    • Paulette Kayser, Emmanuel Levinas, la trace du féminin, PUF, collection la philosophie aujourd'hui, 2000
    • Salomon Malka, Lévinas, la vie et la trace, Albin Michel, 2005
    • Marc Faessler, En découvrant la transcendance avec Emmanuel Lévinas, Cahiers de la Revue de Théologie et de Philosophie (22), Lausanne, 2005
    • Ernst Wolf, De L’Éthique à La Justice. Langage et politique dans la philosophie de Lévinas , Phaenomenologica Volume 183, Springer, 2007
    • Didier Franck, L'un pour l'autre, PUF, 2008.
    • Joseph Cohen, Alternances de la métaphysique. Essais sur Emmanuel Levinas, Galilée, 2009
    • Fred Poché, Penser avec Arendt et Lévinas, Lyon, Chronique sociale, 3ème édition, 2009.
    • Raphael Zagury-Orly, Questionner encore, Paris, Galilée, 2011.
    • Danielle Cohen-Levinas (dir.), Lire " Totalité et infini " d'Emmanuel Levinas, Paris, Éditions Hermann, 2011, 200 p. 978-2-7056-8124-1

    Посилання[ред. | ред. код]