Емманюель д'Астьє де ла Віжері

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Емманюель д'Астьє де ла Віжері
фр. Emmanuel d'Astier de La Vigerie
Liberation of Marseille, August 1944.jpg
Народився 6 січня 1900(1900-01-06)
VIII округ Парижа, Париж, Франція
Помер 12 червня 1969(1969-06-12) (69 років)
XV округ Парижа, Париж, Франція
Поховання Пер-Лашез
Громадянство Франція Франція
Діяльність
Alma mater Кондорсе і Військово-морська школа у Ланвеок-Пульмік[d]
Мова творів французька[1]
Членство Libération-sud[d], Французька дія і Union progressiste[d]
Партія Union progressiste[d]
Рід Q3010904?
Брати, сестри François d'Astier de La Vigerie[d] і Henri d'Astier de la Vigerie[d]
Діти Jérôme d'Astier[d]
Нагороди
Кавалер ордена Почесного легіону
Воєнний хрест 1939—1945 медаль Опору кавалер ордена Звільнення Міжнародна Ленінська премія «За зміцнення миру між народами» (Без року)

Емманюе́ль д'Астьє́ де ла Віжері́ (фр. Emmanuel d'Astier de La Vigerie; 6 січня 1900 — 12 червня 1969) — французький громадський діяч, письменник і журналіст, борець за мир.

Активний учасник Руху Опору; займав урядові посади, був міністром внутрішніх справ тимчасового уряду.

Твори[ред. | ред. код]

Головні твори: «Сім раз по сім» (1947) — про капітуляцію Франції 1940 і Рух Опору; «Боги й люди» (1952)— спогади про діяльність Комітету національного визволення і тимчасового уряду; «Літу немає кінця» — роман-хроніка про Францію 1947—54.

З 1950— чл. Бюро, а з 1955—віце-голова Всесвітньої Ради Миру.

Міжнародна Ленінська премія «За, зміцнення миру між народами», 1957.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Література[ред. | ред. код]