Емманюель д'Астьє де ла Віжері

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Емманюель д'Астьє де ла Віжері
фр. Emmanuel d'Astier de La Vigerie
Emmanuel d'Astier de La Vigerie.jpg
Народився 6 січня 1900(1900-01-06)
VIII округ Парижа, Париж, Франція
Помер 12 червня 1969(1969-06-12) (69 років)
XV округ Парижа, Париж, Франція
Поховання Арронвіль
Громадянство Франція Франція
Діяльність
Alma mater Кондорсе і Військово-морська школа у Ланвеок-Пульмікd
Мова творів французька[1]
Членство Libération-sudd, Французька дія і Union progressisted
Партія Union progressisted
Рід Q3010904?
Брати, сестри François d'Astier de La Vigeried і Henri d'Astier de la Vigeried
Діти Jérôme d'Astierd
Нагороди
кавалер ордена Почесного легіону Воєнний хрест 1939—1945 медаль Опору кавалер ордена Звільнення
Міжнародна Ленінська премія «За зміцнення миру між народами»

Емманюе́ль д'Астьє́ де ла Віжері́ (фр. Emmanuel d'Astier de La Vigerie; 6 січня 1900 — 12 червня 1969) — французький громадський діяч, письменник і журналіст, борець за мир.

Активний учасник Руху Опору; займав урядові посади, був міністром внутрішніх справ тимчасового уряду.

Твори[ред. | ред. код]

Головні твори: «Сім раз по сім» (1947) — про капітуляцію Франції 1940 і Рух Опору; «Боги й люди» (1952)— спогади про діяльність Комітету національного визволення і тимчасового уряду; «Літу немає кінця» — роман-хроніка про Францію 1947—54.

З 1950— чл. Бюро, а з 1955—віце-голова Всесвітньої Ради Миру.

Міжнародна Ленінська премія «За, зміцнення миру між народами», 1957.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]