Емманюель д'Астьє де ла Віжері

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Емманюель д'Астьє де ла Віжері
фр. Emmanuel d'Astier de La Vigerie
Emmanuel d'Astier de La Vigerie.jpg
Ім'я при народженні фр. Emmanuel Raoul d'Astier de La Vigerie
Народився 6 січня 1900(1900-01-06)
VIII округ Парижа, Париж, Франція
Помер 12 червня 1969(1969-06-12) (69 років)
XV округ Парижа, Париж, Франція
Поховання
Громадянство Франція Франція
Діяльність
Alma mater Кондорсе і Військово-морська школа у Ланвеок-Пульмікd
Мова творів французька[1]
Членство Libération-sudd, Французька дія і Progressive Uniond
Партія Progressive Uniond
Рід d'Astier de La Vigerie familyd
Брати, сестри François d'Astier de La Vigeried і Henri d'Astier de la Vigeried
Діти Jérôme d'Astierd
Нагороди
Кавалер ордена Почесного легіону Воєнний хрест 1939—1945 медаль Опору кавалер ордена Визволення
Міжнародна Ленінська премія «За зміцнення миру між народами»

CMNS: Емманюель д'Астьє де ла Віжері у Вікісховищі

Емманюе́ль д'Астьє́ де ла Віжері́ (фр. Emmanuel d'Astier de La Vigerie; 6 січня 1900 — 12 червня 1969) — французький громадський діяч, письменник і журналіст, борець за мир.

Активний учасник Руху Опору; займав урядові посади, був міністром внутрішніх справ тимчасового уряду.

Твори[ред. | ред. код]

Головні твори: «Сім раз по сім» (1947) — про капітуляцію Франції 1940 і Рух Опору; «Боги й люди» (1952)— спогади про діяльність Комітету національного визволення і тимчасового уряду; «Літу немає кінця» — роман-хроніка про Францію 1947—54.

З 1950 — член Бюро, а з 1955—віце-голова Всесвітньої Ради Миру.

Міжнародна Ленінська премія «За, зміцнення миру між народами», 1957.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]