Емманюель д'Астьє де ла Віжері

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Емманюель д'Астьє де ла Віжері
фр. Emmanuel d'Astier de La Vigerie
Liberation of Marseille, August 1944.jpg
Народився 6 січня 1900(1900-01-06)
VIII округ Парижа, Париж, Франція
Помер 12 червня 1969(1969-06-12) (69 років)
XV округ Парижа, Париж, Франція
Поховання
Громадянство Франція Франція
Діяльність
Alma mater
Мова творів французька[1]
Членство Libération-sud[d]
Брати, сестри  • François d'Astier de La Vigerie[d] і Henri d'Astier de la Vigerie[d]
Діти Jérôme d'Astier[d]
Нагороди

Емманюе́ль д'Астьє́ де ла Віжері́ (d'Astier de la Vigerie; *6 січня 1900) — французький громадський діяч, письменник і журналіст, борець за мир.

Активний учасник Руху Опору; займав урядові посади, був міністром внутрішніх справ тимчасового уряду.

Твори[ред. | ред. код]

Головні твори: «Сім раз по сім» (1947) — про капітуляцію Франції 1940 і Рух Опору; «Боги й люди» (1952)— спогади про діяльність Комітету національного визволення і тимчасового уряду; «Літу немає кінця» — роман-хроніка про Францію 1947—54.

З 1950— чл. Бюро, а з 1955—віце-голова Всесвітньої Ради Миру.

Міжнародна Ленінська премія «За, зміцнення миру між народами», 1957.

Література[ред. | ред. код]

  1. data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.