Емма Віллард

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Емма Віллард
Portrait of Emma Willard.jpg
Ім'я при народженні англ. Emma Hart[1]
Народилася 23 лютого 1787(1787-02-23)[2][3][…]
Валенсія, Іспанія[1][5]
Померла 15 квітня 1870(1870-04-15)[2][3][…] (83 роки)
Трой, штат Нью-Йорк, США
Поховання Oakwood Cemeteryd[6]
Країна Flag of the United States (1867–1877).svg США
Діяльність письменниця, директорка школи, борчиня за права жінок
Знання мов англійська
Посада директор школиd
Батько Samuel Hart, Jr.d[7]
Брати, сестри Almira Hart Lincoln Phelpsd[8]
Нагороди

Емма Гарт Віллард (нар. 23 лютого 1787(1787лютого23) — пом. 15 квітня 1870) — активістка американського руху за жіночу освіту, яка присвятила йому своє життя. Вона працювала в кількох навчальних закладах і заснувала першу школу для вищої жіночої освіти Тройську жіночу семінарію в Трої, Нью-Йорк. Завдяки успіху своєї школи Віллард змогла подорожувати країною та за кордоном, просуваючи освіту для жінок. У 1895 році семінарію перейменували на школу імені Емми Віллард на її честь.

Ранні роки[ред. | ред. код]

Емма Віллард народилася 23 лютого 1787 року в Берліні, штат Коннектикут[9]. Вона була шістнадцятою з сімнадцяти дітей Семюеля Гарта та його другої дружини Лідії Гінсдейл Гарт[10]. Її батько займався фермерством, він заохочував своїх дітей читати та думати самостійно. У молодому віці батько помітив пристрасть Емми до навчання. У той час жінки отримували лише базову освіту, але Віллард брала участь у сімейних дискусіях, як-от політика, філософія, світова політика та математика, які обговорювали переважно чоловіки[11]. У 1802 році 15-річна Віллард пішла до своєї першої школи у своєму рідному місті. Вона так швидко опанувала знання, що всього через два роки стала там викладати. Зрештою Віллард очолила академію у 1806 році[12].

Кар'єра[ред. | ред. код]

У 1807 році Віллард покинула Берлін і недовго працювала у Вестфілді, штат Массачусетс, потім прийняла пропозицію роботи в жіночій академії в Міддлбері, штат Вермонт. Вона обіймала посаду директора академії з 1807 по 1809 рік. Її не вразило те, що там викладали, і у 1814 році, у власному будинку, вона відкрила школу-інтернат для жінок, Міддлберійську жіночу семінарію[13]. Її надихнули предмети, які вивчав її племінник Джон Віллард у Муддлберійському коледжі, і прагнула вдосконалити навчальну програму в школах для дівчат[12]. Віллард вважала, що жінки можуть опанувати такі предмети як математика та філософія, а не тільки ті, які викладають в пансіонах для дівчат. Ця пристрасть до жіночої освіти спонукала її до боротьби за першу жіночу школу для вищої освіти.

Емма Віллард

Її успіх надихнув поділитися своїми ідеями щодо освіти та написати у 1819 році брошуру «План покращення жіночої освіти», яку вона представила членам Легіслатури штату Нью-Йорк. Її план містив пропозицію щодо державного фінансування жіночої семінарії, як і чоловічих шкіл[11]. Віллард не отримала відповіді від законодавців, деякі з яких вважали, що освіта жінок суперечить волі Бога. Віллард нарешті отримала підтримку від губернатора Нью-Йорка Девітта Клінтона, який запросив її відкрити школу[12]. Спочатку Віллард відкрила заклад у Вотерфорді, Нью-Йорк, але не отримавши обіцяної фінансової підтримки, перевела до Трої, Нью-Йорк, де їй надали більше підтримки та фінансування[14].

Тройську жіночу семінарію відкрили у вересні 1821 року, вона працювала як інтернат і як школа денного перебування[9]. Це була перша школа в США, яка пропонувала вищу освіту для жінок. Навчальна програма складалася з предметів, які вона хотіла додати до жіночої освіти: математика, філософія, географія, історія та природознавство[11]. Школа мала успіх: у 1831 році в ній навчалося понад 300 учнів[10]. Школа залучала учнів із заможних сімей або сімей, які мали високе становище. Попри те, що більшість студентів все одно ставали домогосподарками, Віллард ніколи не перешкоджала їм прагнути до жіночої освіти та продовжувала боротися за їхні права. Попри її сучасну репутацію в історії жінок, Віллард не була прихильницею руху за жіноче виборче право у середині XIX століття. Віллард дотримувалась думки, що освіта жінок є набагато важливішою справою[10].

Наприклад, коли Емма Віллард виступала перед Легіслатурою штату Нью-Йорк у 1819 році, за рік до цього, Томас Джефферсон написав листа, у якому запропонував жінкам не читати романи «як сміття» за кількома винятками. «З такої ж причини не варто захоплюватися поезією». Емма Віллард заявила, що освіту жінок «занадто спрямовували на приготування демонстрації ними переваги принад молодості та краси». Проблема, за її словами, полягала в тому, що «смак чоловіків, яким би він не був, перетворився на еталон для формування жіночого характеру». Розум і релігія вчать нас, сказала вона, що «ми теж первинні істоти… а не супутники чоловіків».

Шлюб і сім'я[ред. | ред. код]

Будинок Емми Віллард у Міддлбері

Працюючи в академії в Міддлбері, Емма познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Джоном Віллардом[15]. Він був лікарем і на 28 років старший за неї[10]. Джон Віллард привів чотирьох дітей від попередніх шлюбів. Його племінник, якого також звали Джон Віллард, жив з ними під час навчання в коледжі Міддлбері, що надихнуло Емму Віллард на формування її освітніх поглядів[16]. Її молодша сестра, Альміра Гарт Лінкольн Фелпс, приєдналася до Емми у 1823 році, після смерті її першого чоловіка, Симеона Лінкольна, і вісім років викладала в Тройській жіночій семінарії[17]. В Емми та Джона Вілларда був спільний син Джон Віллард Гарт, який очолив Тройську жіночу семінарію, коли Віллард покинула її у 1838 році. Чоловік Емми помер у 1825 році, а у 1838 році вона вдруге вийшла заміж за Крістофера С. Єтса, з яким розлучилася у 1843 році[16].

Праці[ред. | ред. код]

Окрім прибутків, отриманих від Тройської жіночої семінарії, Віллард також заробляла на життя авторством. За своє життя вона написала кілька підручників, зокрема з історії та географії. Деякі з її праць: «Історія Сполучених Штатів, або Республіки Америка» (1828), «Система виконання обіцянки» (1831), «Трактат про рушійні сили, які викликають кровообіг» (1846), «Путівник до Храму часу та Всесвітня історія для шкіл» (1849), «Останні сторінки американської історії» (1849), «Астронографія, або Астрономічна географія» (1854), «Мораль для молоді» (1857)[10]. Історичні та географічні тексти Вілларда були як про жінок, так і про чоловіків, підкреслюючи статус жінки як головний фактор, який визначає, чи можна описати суспільство як цивілізоване[18]. Її географічна педагогіка створення мап стала популярною у США[19], а також вплинула на американські місіонерські школи в Південній Азії протягом XIX століття[20]. Віллард також опублікувала книгу віршів «Виконання обіцянки» (1831) з її найпопулярнішим віршем під назвою «Розгойдана в колисці глибини», який вона, як повідомляється, написала під час океанської подорожі у 1839 році[12][21]. У 1830 році вона здійснила тур Європою. Через три роки вона пожертвувала кошти від своєї книги про подорожі[22] школі для жінок, яку вона допомогла заснувати в Афінах, Греція. Ця книга «Листи з Франції та Британії» отримала рецензію разом із розповіддю Еббі Джейн Моррелл про її подорожі субантарктичними районами, і вони були описані як «твори наших самоучок, які [є] … гідними своєї статі»[23].

У співпраці з іншими авторами[ред. | ред. код]

Віллард написала спільно з американським географом Вільямом Ченнінгом Вудбріджем «Географію й атласи Вудбріджа та Віллард» (1823)[24]. Також разом з ним вона написала «Систему універсальної географії на принципах порівняння та класифікації»[25]. Про неї написали кілька біографічних книг[26]. Її книги з географії обговорював Калхун[27], а з історії — Бейм[28].

Подальше життя[ред. | ред. код]

Фото без дати

Джон Віллард, чоловік Емми, помер у 1825 році. Вона очолювала Тройську жіночу семінарію до свого другого шлюбу у 1838 році, і залишила школу в руках свого сина та невістки. Вона вийшла заміж за доктора Крістофера Єтса і переїхала з ним до Бостона[9]. Він залишив свою кар'єру, і після дев'яти місяців шлюбу вони розлучилися, у 1843 році їм видали постанову про розлучення. Свої останні роки вона провела, подорожуючи Америкою та Європою, щоб сприяти освіті жінок. На підтримку цих зусиль вона опублікувала низку статей і виступала з лекціями по всій країні для популяризації справи. Її особистим помічником була Селія М. Берлі. Зусилля Віллард допомогли створити школу для жінок в Афінах, Греція[11]. Емма Віллард померла 15 квітня 1870 року в Трої, штат Нью-Йорк, її поховали на цвинтарі Оуквуд.

Тройську жіночу семінарію перейменували на школу Емми Віллард у 1892 році на її честь і сьогодні все ще підтримує її тверду віру в жіночу освіту[9]. Статуя на честь її заслуг у справі вищої освіти встановили у Трої у 1895 році. Меморіал Емми Віллард спорудили у Міддлбері у 1941 році. У 1905 році Віллард зарахували до Зали слави великих американців у Бронксі, Нью-Йорк, у 2013 році — до Національної зали слави жінок[29].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Blain V., Grundy I., Clements P. The Feminist Companion to Literature in English: Women Writers from the Middle Ages to the Present — 1990. — P. 1168.
  2. а б Encyclopædia Britannica
  3. а б SNAC — 2010.
  4. а б International Music Score Library Project — 2006.
  5. Willard F. WILLARD, Mrs. Emma // A Woman of the Century: fourteen hundred-seventy biographical sketches accompanied by portraits of leading American women in all walks of life / F. Willard, M. Livermore — 1 — Buffalo: Charles Wells Moulton, 1893.
  6. Find a Grave — 1996.
  7. Geni.com — 2006. — 175000000 екз.
  8. Rudolph E. D. Women in Nineteenth Century American Botany; A Generally Unrecognized Constituency // Am. J. Bot.Lancaster, Pa: BSA, 1982. — Vol. 69, Iss. 8. — P. 1346–1355. — ISSN 0002-9122; 1537-2197doi:10.1002/J.1537-2197.1982.TB13382.X
  9. а б в г «Emma Willard Biography — Facts, Birthday, Life Story — Biography.» Famous Biographies & TV Shows — Biography.com. http://www.biography.com/people/emma-willard-9531676 [Архівовано February 23, 2016, у Wayback Machine.]
  10. а б в г д «Person Detail Emma Hart Willard.» Vermont Women's History Project. http://womenshistory.vermont.gov/?Tabld=61&personID=15. No longer online at this address; not found (yet) at Archive.org
  11. а б в г «Emma Hart Willard — People of Connecticut.» 50 States — Capitals, Maps, Geography, State Symbols, State Facts, Songs, History, Famous People from NETSTATE.COM. http://www.netstate.com/states/peop/people/ct_ehw.htm
  12. а б в г «Emma Willard.» Encyclopædia Britannica. Encyclopædia Britannica Online. Encyclopædia Britannica, 2011. Web. http://www.britannica.com/EBchecked/topic/643922/Emma-Willard.
  13. «WILLARD, Emma.» (n.d.): Funk & Wagnalls New World Encyclopedia. EBSCO. Web.
  14. «Emma Willard.» Columbia Electronic Encyclopedia, 6th Edition (2011): 1. MAS Ultra — School Edition. EBSCO. Web.
  15. Jefferson, Thomas (2013). У Oberg, Barbara B. The Papers of Thomas Jefferson 40. Princeton, NJ: Princeton University Press. с. 31–32. ISBN 978-0-691-16037-5. 
  16. а б Gilman, D. C.; Peck, H. T.; Colby, F. M., редs (1905). New International Encyclopedia (1st вид.). New York: Dodd, Mead. 
  17. Almira Hart Lincoln Phelps American educator. Encyclopaedia Britannica. Процитовано 15 березня 2019. 
  18. Knupfer, Peter B. (May 2019). How to Write a History Textbook: The Willard-Willson Debate over History Education in the Common School Era. History of Education Quarterly 59 (2): 257–287. doi:10.1017/heq.2019.6. 
  19. Schulten, Susan (28 квітня 2017). Map Drawing, Graphic Literacy, and Pedagogy in the Early Republic. History of Education Quarterly 57 (2): 185–220. doi:10.1017/heq.2017.2. 
  20. Balmforth, Mark E. (November 2019). A Nation of Ink and Paint: Map Drawing and Geographic Pedagogy in the American Ceylon Mission. History of Education Quarterly 59 (4): 468–500. doi:10.1017/heq.2019.40. 
  21. Emma Willard at Cyberhymnal.org. Архів оригіналу за 26 жовтня 2014. Процитовано 23 вересня 2011. 
  22. Willard, Emma, Journals and Letters from France and Great Britain, Troy, New York: Tuttle, 1833
  23. The Christian Magazine (англ.). 1834. 
  24. Walters, William D. Jr., "Emma Willard's Geographies, " Pennsylvania Geographer, XXXVII: 1 (Spring/Summer 1999) 118—138
  25. Willard, Emma and William Channing Woodbridge, A system of Universal Geography Ancient and Modern, on the Principles of Comparison and Classification, Hartford: Oliver D. Cooke, 1824
  26. Lord, John, The Life of Emma Willard, New York: D. Appleton, 1873; Lutz, A., Emma Willard: Daughter of Democracy, Boston and New York: Houghton Mifflin, 1929; Fowler, H., Mrs. Emma Willard, Memoirs of Teachers, Educators and Promoters of Education Literature and Science, edited by Henry Bernard, New York: Browness, 1859, 125—168
  27. Calhoun, D. «Eyes for the Jacksonian World: William C. Woodbridge and Emma Willard», Journal of the Early Republic, 4 (1984) 1–26
  28. Baym, N. «Women and the Republic: Emma Willard's Rhetoric of History» American Quarterly 43:1 (1991) 1–23
  29. National Women's Hall of Fame, Emma Hart Willard

Додаткова література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]