Емма Гамільтон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Емма Гамільтон.
Карикатура на живі картини Емми Гамільтон. 1790-ті роки.
Емма Гамільтон в образі вакханки.
Емма Гамільтон в образі Аріадни. Картина художниці Єлизавети Віже-Лебрен. 1790 роки.

Емма Гамільтон, Леді Гамільтон (англ. Lady Emma Hamilton; 26 квітня 1765, Честер — 15 січня 1815, Кале) — кохана британського адмірала Гораціо Нельсона.

Завдяки своїм скандальним любовним інтригам, красі та художньому таланту леді Гамільтон була наприкінці XVIII — початку XIX ст. справжньою європейською знаменитістю.

Життєпис[ред.ред. код]

Емма Гамільтон (дівоче прізвище Емі Лайон) народилась в Честері, графство Чешир, Англія. Після смерті свого батька-коваля вона виховувалась у дідуся і бабусі, її мати заробляла на життя торгуючи вугіллям.

З 1779 року Емма проживала в Лондоні, де працювала служницею. До 1782 року вона вже встигла отримати скандальну славу – була коханкою кількох чоловіків і брала участь у виставах шотландського шарлатана Джеймса Грехема під час яких вона в оголеному вигляді зображала богиню здоров’я. У 16 років Емма завагітніла. Свою дитину вона віддала на виховання своїй бабусі, а сама змінила ім’я на Емма Гарт і лишилася в Лондоні як співмешканка Чарльза Гренвіля, що представив її своєму дядечку серу Вільяму Гамільтону – послу Великобританії в Неаполітанському королівстві. У 1786 році Емма оселилась в Неаполі в домі 56 річного британського посла. У 1791 році сер вільям Гамільтон та Емма одружились. Ця подія стала страшенним скандалом серед шотландської та англійської аристократії.

У Неаполі Емма Гамільтон зайнялась мистецтвом: для знаменитих гостей вона демонструвала живі картини, зображаючи класичні твори мистецтва. Серед шанувальників її творчості був Гете. Завдяки своїм виставам, які Емма називала «атитюдами» вона завоювала славу артистки, яку, на думку історика мистецтва Ульріке Іттерсхаген, можна порівняти зі славою Мерлін Монро в ХХ столітті. Красу Емми Гамільтон зобразили на свої картинах художники Джордж Ромні, Ангеліка Кауфман, Йоганн Генріх Вільгельм Тішбейн.

У цей час Емма Гамільтон подружилася з королевою Марією Кароліною Австрійською – дружиною короля Фердінанда IV Неаполітанського. Завдяки королеві Емма Гамільтон познайомилась з англійським адміралом Гораціо Нельсоном і стала в 1798 році його коханкою. Сер Вільям Гамільтон терпимо відносився до цього зв’язку, навіть заохочував її. У 1800 році любовний трикутник перемістився в Лондон. Столичні газети просто були переповнені скандальними заголовками. У 1801 році народилася дочка Емми та Нельсона. Сер Вільям Гамільтон помер у 1803 році. Після його смерті Емма Гамільтон поселилася з Нельсоном в невеликому домі в Вімблдоні на півдні Лондона.

Емма Гамільтон брала участь у терорі проти революціонерів в Італії. Тарле з цього приводу писав: «Якщо вплив Емми Гамільтон і королеви Кароліни мав місце, то дещо пізніше (не в 1798, а в 1799 році), і виразився він у ганебному щодо пам’яті великого англійського адмірала потуранні жорстокому білому терору і навіть в прямій участі в потворних ексцесах того часу… Нельсон вирішив повісити адмірала Караччіолло, що командував флотом республіканців. Він швидко організував військовий трибунал, і під впливом своєї коханки леді Гамільтон, яка збираючись виїхати, конче хотіла бути присутньою на смертній карі, наказав негайно виконати вирок. Караччіолло був повішений в день суду 18 (29) червні 1799 року на борту лінійного корабля «Мінерва». Тіло Караччіолло весь день продовжувало висіти на кораблі. «Необхідний приклад», - пояснив англійський посол Гамільтон, що був вартий своєї дружини».

Після загибелі адмірала Нельсона під час Трафальгарської битви леді Гамільтон опинилася в фінансовій скруті. Пенсія, яку призначив сер Вільям Гамільтон була мізерною. У 1813 році вона опинилася в боргах. Прохання, яке було в заповіті адмірала Нельсона – потурбуватися про його кохану, уряд Великобританії проігнорував.

Емма Гамільтон померла від амебної дизентерії 15 січня 1815 року в Кале, де вона ховалася від свої кредиторів.

Емма Гамільтон в мистецтві[ред.ред. код]

Багате пригодами і скандальне життя красуні леді Гамільтон зобразили в чисельних романах, фільмах, картинах та інших художніх творах:

У літературі[ред.ред. код]

  • у романах Олександра Дюма: «Сповідь фаворитки», «Луїза Сан-Феліче», «Емма Ліон»
  • у романах Генріха Шумахера «Любов і життя Емми Гамільтон», «Остання любов лорда Нельсона», «Павутина життя»
  • у романах Марка Алданова «Чортів міст», «Месник»
  • у романі Сюзанни Зонтаг «Коханець вулкану»
  • у романі Аманди Еліот «Таємниця леді Гамільтон»
  • у книзі Ж. Сінуе «Леді Гамільтон, дружина посла»

У театрі[ред.ред. код]

  • в опереті Едуарда Кюннеке «Леді Гамільтон» (прем’єра 1926 року, історичні події спотворені)
  • у п’єсі Теренса Реттігана «Він заповів її нації»

У кінематографі[ред.ред. код]

  • фільм «Леді Гамільтон» (режисер Річард Освальд, 1921)
  • фільм «Леді Гамільтон» (режисер Олександр Корда, 1941, у головних ролях Вів’єн Лі та Лоуренс Олів’є. Цей фільм дуже любив Вінстон Черчіль – він дивився його 83 рази.
  • фільм «Кораблі штурмують бастіони» (режисер Михайло Ромм, 1953)
  • фільм «Леді Гамільтон: шлях у вищі кола» (1968, у головній ролі Мішель Мерс’є)
  • фільм «Спадок нації» (режисер Джеймс Селлан Джонс, у головній ролі Гленда Джексон)

Джерела[ред.ред. код]

  • Bingley, Randal (2010). Behold the painful plough. Thurrock Unitary Council Museum Service. p. 53. citing Uppark and its people by M Meade-Fetherstonhaugh.
  • Sichel, Walter Sydney (1905). Emma lady Hamilton: from new and original sources and documents, together with an appendix of notes and new letters. A. Constable. p. 479. Retrieved 8 August 2012.
  • http://www.britishnavalhistory.com/finding-lost-daughter-lady-hamilton/
  • Fremantle, Anne, ed. (1952). The Wynne Diaries 1789–1820. World's Classics. London: Oxford University Press. pp. 262–263.
  • "Reusable Cover Art in Historical Novels: A Gallery". Retrieved 8 April 2010.
  • Crowther, Bosley (4 April 1941). "That Hamilton Woman, the Story of a Historic Love Affair". The New York Times. Retrieved 8 April 2010.
  • "That Hamilton Woman". Jane Austen Today. Retrieved 8 April 2010.
  • Fraser, Flora (2004). Beloved Emma: The Life of Emma, Lady Hamilton. New York: Anchor. ISBN 1-4000-7514-9.
  • Hardwick, Mollie (1969). Emma, Lady Hamilton: A Study. London: Cassell.
  • Hibbert, Christopher (1994). Nelson: A Personal History. Boston: Addison-Wesley. ISBN 0-201-62457-5.
  • Hudson, Roger, ed. (1994). Nelson and Emma. London: Folio Society.
  • Lofts, Norah (1978). Emma Hamilton. New York: Coward, McCann & Geoghegan. ISBN 0-698-10912-0.
  • Vincent, Edgar (2003). Nelson: Love & Fame. New Haven: Yale University Press. ISBN 0-300-09797-2.
  • Warner, Oliver (1960). Emma Hamilton and Sir William. London: Chatto & Windus.
  • Williams, Kate (2006). England's Mistress: The Infamous Life of Emma Hamilton. London: Hutchinson. ISBN 0-09-179474-9.