Емма Гольдман

Емма Гольдман
англ. Emma Goldman
Народилася	27 червня 1869(1869-06-27)[…] Ковно, Російська імперія
Померла	14 травня 1940(1940-05-14) (70 років) Торонто, Канада ·інсульт
Поховання	Іллінойс і Haymarket Martyrs' Monumentd :
Країна	Російська імперія  США  Велика Британія
Діяльність	політична активістка, анархістка, журналістка, політична філософиня, борчиня за права жінок, лекторка, видавчиня, антивоєнна активістка, автобіографістка, медична сестра, письменниця, філософ
Галузь	філософія
Знання мов	англійська, німецька, російська і їдиш
Magnum opus	Living My Lifed, Анархізм та інші есе, The Social Significance of the Modern Dramad, Моє розчарування в Росії і Моє подальше розчарування в Росіїd
Конфесія	атеїзм
У шлюбі з	Jacob Kershnerd
Автограф
IMDb	ID 4521441
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Е́мма Го́льдман (Го́лдман) (рос. Эмма Го́льдман, івр. אמה גולדמן‎, англ. Emma Goldman; 27 червня 1869 — 14 травня 1940) — анархістка та феміністка першої половини XX століття, відома також як Червона Емма. Удостоєна місця в «Поверху спадщини» Джуді Чикаго.

Біографія

Народилася у 1869 році в дрібнобуржуазній єврейській родині в Ковно (сучасний Каунас, Литва), де сім'я мала невеликий готель. Емігрувала до США в 1885 році і жила у Нью-Йорку, де в 1889 році приєдналася до анархічного руху. Зацікавившись анархізмом після Бунту на Геймаркеті, Голдман стала письменницею і відомою лекторкою анархістської філософії, прав жінок і соціальних питань, збираючи тисячні натовпи.

Померла 14 травня 1940 року в Торонто. Американською імміграційною владою був даний дозвіл на її поховання в США, і вона була похована в Форест Парк, штат Іллінойс.

На могилі Емми Голдман написано «Liberty will not descend to a people, a people must raise themselves to Liberty» («Свобода не зійде згори на людей. Люди повинні піднятися до Свободи»).

Депортація в Радянську Росію

Фото Голдман під час висилки в РРФСР. 1919 рік.

Емма Гольдман виступає на похоронах Петра Кропоткіна — останньому публічному заході анархістів в Радянській Росії.

Коли Голдман вийшла з в'язниці, у США розгорнулася антикомуністична кампанія: «Рейди Палмера», спрямовані проти «червоних» — ліворадикальних активістів (як комуністичного, так і анархістського спрямування). В ході цієї кампанії було порушено справу про депортацію Гольдман: вона підлягала депортації відповідно до законів про анархізм і підбурювання до заколоту, а також як іноземка, що два або більше разів притягалась до кримінальної відповідальності. В ході процесу звинувачення представляв Едгар Гувер особисто, котрий охарактеризував Голдман як одного з найнебезпечніших анархістів Америки. 21 грудня 1919 (за три роки до «Філософського пароплава») 249 осіб, включно із Еммою Гольдман, Олександром Беркманом та великою групою інших депортованих з числа уродженців Російської імперії, було посаджено на пароплав «Буфорд» («Червоний / Радянський ковчег», англ. Red / Soviet Ark) і відправлено до Радянської Росії. З «Буфорда» висадили пасажирів у фінському порту Ханко, звідки ті дійшли до станції Білоострів (фін. Valkeasaari), де їх з тріумфом зустріли більшовики.

До РРФСР Гольдман їхала, сповнена ейфорії і, незважаючи на свій скепсис до будь-якої держави, готова підтримати більшовиків — хоча шляхи анархістів і марксистів розійшлися ще в Першому Інтернаціоналі. Однак, дійсність виявилася далекою від її уявлень. Прибувши до Петрограду, Гольдман з Беркманом були пригнічені словами партійного функціонера, який назвав свободу слова «буржуазною надмірністю». Вони особисто зустрілися з Леніним, котрий запевняв їх, що революційна влада не може діяти інакше в умовах контрреволюції та іноземної інтервенції.

У відповідь на бажання працювати в ім'я революції радянська влада доручила Гольдман і Беркману проїхати по країні з метою збору документів для архіву революції. Незабаром відбулася зустріч Гольдман в Гуляйполі з Нестором Махно.

Гольдман прожила в Росії два роки (в той час була добре знайома з Джоном Рідом і Луїзою Брайант), але придушення Кронштадтського повстання стало для неї точкою неповернення — як писала сама Гольдман, «ідея залишити Росію до цього жодного разу не народжувалася в моїй голові», але після Кронштадту вони з Беркманом прийняли однозначне рішення виїхати. Як тільки став можливий виїзд з Росії за кордон, Гольдман і Беркман у грудні 1921 року покинули «першу в світі державу робітників і селян» і вирушили до Риги. Свої враження Голдман виклала в серії статей для газети Джозефа Пулітцера «New York World», а потім у книзі «Моє розчарування в Росії» (My Disillusionment in Russia, 1923—1924).

Праці

• Анархізм та інші есе. New York: Mother Earth Publishing Association, 1910.
• Соціальне значення сучасної драми. Boston: Gorham Press, 1914.
• Моє розчарування в Росії. Garden City, New York: Doubleday, Page and Co., 1923.
• Мої подальші розчарування в Росії. Garden City, New York: Doubleday, Page and Co., 1924.
• Проживаючи своє життя. New York: Knopf, 1931.

Перекладені українською

• Прекрасний ідеал // Akrateia, 31 березня 2021.

Джерела та література

• Емма Голдман — Біографія
• Міхаель Дорфман. Эмма Гольдман — борьба и любовь [Архівовано 13 січня 2012 у Wayback Machine.]
• Валентин Андросов. Російська революція: розчарування Емми Голдман [Архівовано 30 грудня 2017 у Wayback Machine.] // Спільне. — 25 грудня 2017