Емпіріокритицизм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Емпіріокритици́зм, або Другий позитивізм — напрям у філософії кінця 19 століття, етап розвитку позитивізму. Ця філософська течія в найбільшій мірі заперечувала об'єктивне існування матеріального світу окремо від свідомості й поєднання відчуттів. У модифікованому вигляді ця течія розвинулася до третього позитивізму і постпозитивізму, що лежить в основі сучасної філософії науки.

Емпіріокритицизм — філософський напрямок, який започаткував Ріхард Авенаріус (1843 — 1896). Він являє собою спробу дати загальну теорію досвіду, без будь-яких гносеологічних передумов. Емпіріокритицизм не приймає за відправний пункт ні мислення, чи суб'єкт, ні матерію або об'єкт, але досвід, в тому вигляді, в якому він безпосередньо пізнається людьми; від цієї данності відправляються мислителі всіх можливих напрямків; до яких би висновків не приходив в кінці дослідження ідеаліст або скептик з питання, наприклад, про реальність зовнішнього світу, він принаймні виходить у своїх міркуваннях від тих же безпосередніх даних досвіду, як і матеріаліст і навіть не філософ, наприклад, простолюдин.

Література[ред. | ред. код]

  • М. Кисельов. Емпіріокритицизм // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (голова редколегії) та ін. ; Л. В. Озадовська, Н. П. Поліщук (наукові редактори) ; І. О. Покаржевська (художнє оформлення). — Київ : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
  • Эрдманн, «Пролегомены к Эмпириокритицизму» (1903)
  • Лесевич, «Эмпириокритицизм» (1909)
  • В. И. Ленин «Материализм и эмпириокритицизм» (1909).
  • Лесевич В. В. Эмпириокритицизм (Рихард Авенариус,Эрнст Мах. Критика Вундта. Соч. Ж.Э, Кодис) // Русская мысль.1901. Кн.: IX. С.1-32.
  • Лесевич В. В. Эмпириокритицизм и импрессионизм // Русская мысль.1905. Кн.: IX. С.1-28.
  • Викторов Д. В. Эмпириокритицизм, или Философия чистого опыта. М., 1909