Емський указ
Емський указ — розпорядження російського імператора Олександра II від 18(30) травня 1876, підписане в Бад-Емсі і спрямоване на витіснення української мови з культурної сфери (церква, музика, книгодрукування (заборона ввезення на територію імперії книг, що надруковані українською мовою)) і обмеження її лише побутовим вжитком[1], призвів до тимчасової дезорганізації українського руху в Наддніпрянщині.
Історія[ред. | ред. код]
Свою назву Емський указ отримав від німецького міста Бад Емс, де Олександр II вніс поправки і підписав підготовлений спеціальною комісією указ. До складу комісії увійшли міністр внутрішніх справ Олександр Тімашев, міністр народної освіти граф Дмитро Толстой, шеф жандармів Потапов і помічник попечителя Київського навчального округу Михайло Юзефович. Вважається, що виданню указу передував меморандум, надісланий імператору Юзефовичем, в якому той заявляв, що українці хочуть «вільної України у формі республіки з гетьманом на чолі».
Емський указ доповнював основні положення так званого Валуєвського циркуляра 1863 року. Указ забороняв:
- Ввозити на територію Російської імперії з-за кордону книги, написані українською мовою, без спеціального дозволу;
- Видавати українською оригінальні твори і робити переклади з іноземних мов, тексти для нот;
- Друкувати будь-які книги українською мовою;
- Ставити українські театральні вистави (заборону знято у 1881 р.);
- Влаштовувати концерти з українськими піснями;
- Викладати українською мовою в початкових школах.
Дозволялося видавати українською історичні літературні пам'ятки та художні твори, але лише за умови їх написання згідно з загальноросійською орфографією та отримання попереднього дозволу на публікацію від Головного управління у справах друку. Місцевій адміністрації наказувалося посилити нагляд, щоб у початкових школах не велося викладання українською мовою, та щоб з бібліотек були вилучені книги українською мовою, що не відповідають зазначеним вимогам.
На підставі Емського указу було закрито Південно-Західний Відділ Російського Географічного Товариства у Києві, припинено видання «Киевского телеграфа», ліквідовано Громади, звільнено ряд професорів-українців з Київського університету (М. Драгоманова, Ф. Вовка, М. Зібера, С. Подолинського та ін.). В 1878 на Паризькому літературному конгресі М. Драгоманов виступив на захист української мови і культури і різко засудив Емський указ.[2][3]
Емський указ не був скасований офіційно, однак втратив чинність 17 жовтня 1905 року з виданням так званого «Маніфеста громадянських свобод» імператором Миколою II.
Вперше повний текст указу за журналом Особого Совещания для пресечения украинофильской пропаганды було оприлюднено у книжці Ф. Савченка «Заборона українства 1876 р.» сторінки 381–383.
Вплив на українську мову[ред. | ред. код]
Після заборони друкувати українською мовою у Російській імперії багато авторів (І. Нечуй-Левицький, М. Драгоманов) стали видавати свої твори в Галичині, що знаходилася під владою Австро-Угорської імперії. Це підсилило позиції українофільських сил та об'єднало українців, що проживали по різні боки кордону. Саме тоді Галичина дістала назву "українського П’ємонту".[4]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985. том 4, ст. 29
- ↑ Данило Яневський. Проект «Україна». Відомі історії нашої держави: продовження (1774–1914 рр.).— Харків. Фоліо, 2015.—218 с.:іл
- ↑ Drahomanov, Mykhailo. La littérature oukrainienne, proscrite par le gouvernement russe: rapport présenté au Congrès littéraire de Paris. — Geneva, 1878. (фр.) (укр.)
- ↑ РУСИФІКАЦІЯ В УКРАЇНСЬКОМУ КОНТЕКСТІ. resource.history.org.ua. Процитовано 2017-06-02.
Див. також[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Ю. Поліщук. Емський указ 1876 // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.242 ISBN 978-966-611-818-2
- Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
- Васькович Г. Емський указ і боротьба за українську школу. Мюнхен, 1976.
- Бойко Ю. До століття Емського указу / «Український історик», 1976, № 01-04
- Савченко Ф. Заборона українства 1876 р. Харків — Київ, 1930, С.381-383
- Миллер А. И. «Украинский вопрос» в политике властей и русском общественном мнении (вторая половина XIX в.)(рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Емський указ // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 2 : Д — Є, кн. 3. — С. 411-412. — 1000 екз.
- Емський акт 1876 // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.] — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.
- Емський указ // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 331.
- Валуєвский циркуляр, повний текст Валуєвського циркуляру (рос.)
- Емський указ, Повний текст Емського указу (рос.)
- Посол України відкрила пам'ятну дошку в м. Бад-Емс — Молебень за Україну
- Царат і національне відродження: фінам — "мовний пряник", українцям — "мовний батіг"
| |||||||||||||||||||||||
