Еміль Адольф фон Берінг

Еміль Адольф фон Берінг
нім. Emil Adolf von Behring
Еміль Адольф фон Берінг
Народився	15 березня 1854(1854-03-15) Гансдорф
Помер	31 березня 1917(1917-03-31) (63 роки) Марбург ·пневмонія
Країна	Німецька імперія  Королівство Пруссія
Національність	німець
Діяльність	лікар-імунолог, лікар, письменник-документаліст, викладач університету, фізіолог, бактеріолог
Alma mater	Гумбольдтський університет Берліна
Галузь	фізіолог, імунолог
Заклад	Марбурзький університет, Університет Мартіна Лютера і Шаріте
Ступінь	PhD
Науковий керівник	Роберт Кох і Кітасато Сібасабуро
Відомі учні	Йоганес Фібіґер
Членство	Academy of Science for Public Utilityd, Американська академія мистецтв і наук, Pépinière-Corpsd, Corps Guestphalia et Suevoborussia Marburgd і Q109265391?
У шлюбі з	Else von Behringd
Нагороди	Нобелівська премія з фізіології або медицини (1901)
Еміль Адольф фон Берінг у Вікісховищі

Емі́ль А́дольф фон Бе́рінг (нім. Emil Adolf von Behring; 15 березня 1854(1854-03-15)^[…], Лавіце, Kreis Rosenberg in Westpreußen^d, Західна Пруссія — 31 березня 1917(1917-03-31)^[…], Марбург, Гессен-Нассау) — німецький бактеріолог, вважається творцем імунології, перший лауреат Нобелівської премії з фізіології або медицини за 1901 рік.

Народився у багатодітній родині (сім'я мала 13 дітей, він був п'ятим) у родині вчителя. Закінчив військово-медичну школу в Берліні, служив у війську. З 1888 р. був асистентом Роберта Коха. Від 1895 року професор університету в Галле та Інституту Терапії у Марбурзі.

Праці

Вперше показав, що сироватка крові імунізованих тварин має антитоксичні властивості. Разом з Кітасато Сібасабуро і незалежно від Еміля Ру створив сироватку, ефективну проти правця (1890) і дифтерії (1901). У наступні роки чимало працював над проблемою імунізації проти туберкульозу.

Був автором багатьох наукових праць, між іншим:

• Die praktischen Ziele der Blutserumtherapie (1892)
• Aetiologie und aetiologische Therapie des Tetanus (1904)
• Diphterie (1910)
• Einfuehrung in die Lehre von der Bekaempfung der Infektionskrankheiten (1912)

Нагороди

• Орден Грифа (1895)
• Орден Корони (Пруссія) 2-го класу (1896) із зіркою (1916)
• Нобелівська премія з фізіології або медицини (1901)
• Орден Червоного орла 2-го класу (1912)
• Залізний хрест 2-го класу на білій стрічці для некомбатантів (1915) — за винайдення вакцини від правця, яка врятувала чимало солдатів під час Першої світової війни.
• Офіцер ордена Почесного Легіону (Франція)

Див. також

• 65685 Беринг — астероїд, названий на честь вченого.

Література

• Bernhard vom Brocke: . In: Walther Killy (Hrsg.): . 1. Auflage. Band 1: Aachen–Boguslawski. K.G. Saur, München 1995, ISBN 3-598-23161-X, S. 402—403.
• Richard Bieling: Der Tod hatte das Nachsehen. Emil von Behring — Gestalt und Werk. Bielefelder Verlag, Bielefeld 1954.
• Ulrike Enke: Behrings Nachlässe — Behrings Biographien. In: Berichte zur Wissenschaftsgeschichte. 37, 2014, S. 216—239.
• Werner Köhler: Behring, Emil von. In: Werner E. Gerabek, Bernhard D. Haage, Gundolf Keil, Wolfgang Wegner (Hrsg.): Enzyklopädie Medizingeschichte. De Gruyter, Berlin/ New York 2005, ISBN 3-11-015714-4, S. 160 f.
• Derek S. Linton: Emil von Behring. Infectious Disease, Immunology, Serum Therapy. American Philosophical Society, Philadelphia 2005, ISBN 0-87169-255-4 (engl.).
• Hans Schadewaldt: Die Anfänge der Immunologie. Emil Behrings Serumtherapie. In: Heinz Schott (Hrsg.): Meilensteine der Medizin. Harenberg, Dortmund 1996, ISBN 3-611-00536-3, S. 375—380.