Еміліано Меркадо дель Торо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Еміліано Меркадо дель Торо
Emiliano Mercado del Toro
Emiliano Mercado del Toro.jpg
Народився 21 серпня 1891(1891-08-21)
Кабо-Рохо, Пуерто-Рико, Іспанія
Помер 24 січня 2007(2007-01-24) (115 років)
Ісабела, Пуерто-Рико, США
Громадянство
(підданство)
Flag of the United States.svg США
Діяльність водій вантажівки на цукровій плантації
Відомий завдяки
Учасник Перша світова війна
Військове звання Солдат
Батько Делфін Меркадо
Мати Гімерсінда дель Торо

Еміліано Меркадо дель Торо (ісп. Emiliano Mercado del Toro), 21 серпня 1891 року, Кабо-Рохо, Пуерто-Рико, Іспанія24 січня 2007 року, Ісабела, Пуерто-Рико, США) — пуерториканський довгожитель, найстаріший житель планети (з 11 грудня 2006 року до моменту смерті). Займає третє місце серед найстаріших повністю верифікованих чоловіків, які коли-небудь жили, а також є найстарішим на планеті ветераном збройних сил за всю історію[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Еміліано Меркадо дель Торо народився 21 серпня 1891 року в пуерториканському муніципалітеті Кабо-Рохо, де все життя пропрацював водієм вантажівки на цукровій плантації. Під час Першої світової війни він був викликаний в армію США і кілька місяців провів у тренувальному таборі, тому, хоч йому і не довелося брати участь у бойових діях, він був визнаний найстарішим на планеті ветераном серед тих, які коли-небудь жили. У 1993 році президент США Білл Клінтон нагородив 102-річного пуерториканця медаллю на честь 75-річчя укладення перемир'я, яке поклало кінець війні[2].

Крім того, він пам'ятав вторгнення американських військ до Пуерто-Рико і подальшу війну між США та Іспанією, яка поклала кінець іспанському колоніальному пануванню в Латинській Америці[3].

Останній ювілей[ред. | ред. код]

Свій останній, 115-й день народження, довгожитель відзначив 21 серпня 2006 року. Урочистості з цієї нагоди пройшли на центральній площі міста Ісабела на північному заході країни, де поважний старець жив зі своєю племінницею. Привітати Меркадо з ювілеєм приїхали його численні родичі, близькі та друзі. Самого ж іменинника привезли на площу в кареті «швидкої допомоги», так як він на той момент пересувався тільки на інвалідному візку, погано чув і нічого не бачив. Серед присутніх на площі був і мер міста Чарлі Дельгадо, який повідомив, що один з будинків для людей похилого віку відтепер носитиме ім'я Меркадо. «Ми назвемо його на честь людини, яка майже не мала шкідливих звичок і прославила острів на весь світ», - заявив міський голова.

«Я щасливий! - сказав, у свою чергу, сам ювіляр. - Я ніколи не думав, що проживу так довго». Причину свого довголіття Меркадо пояснював так: «Я ніколи не труїв свій організм алкоголем», також додавши, що він все життя намагався вживати тільки здорову їжу - варену кукурудзу, молоко і тріску. Правда, при цьому пуерториканський довгожитель зізнався, що курив протягом 76 років і відмовився від сигарет тільки тоді, коли подолав дев'ятий десяток років життя.[4]

Особисте життя[ред. | ред. код]

Еміліано ніколи не був одружений, хоч і мав трьох подруг. Дітей у довгожителя також не було. В останні роки життя про нього піклувалися його племінники та племінниці - діти давно померлого молодшого брата.

Смерть[ред. | ред. код]

Еміліано Меркадо дель Торо помер в своєму власному будинку в місті Ісабела 24 січня 2007 року. Він був похований на муніципальному цвинтарі його рідного міста Кабо Рохо.[5]

Рекорди довголіття[ред. | ред. код]

Еміліано Меркадо дель Торо прожив 115 років і 156 днів і за своє довге життя багаторазово встиг побути рекордсменом довголіття в різних територіальних межах - від рідного Пуерто-Рико до цілого світу. Ось деякі з рекордів:

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]