Енгельберт Дольфус
| Енгельберт Дольфус | |
|---|---|
| нім. Engelbert Dollfuß | |
 | |
| Час на посаді: | |
| 20 травня 1932 — 25 липня 1934 | |
| Попередник | Карл Буреш |
| Наступник | Курт Шушніг |
| Народився | 14 жовтня 1892 або 4 жовтня 1892[1][2] Тексінгталь, Мельк (округ), Нижня Австрія, Австрія |
| Помер | 25 липня 1934[1][2][…] (41 рік) Відень, Федеративна держава Австрія[1] |
| Політична партія | Вітчизняний фронт |
| Релігія | Католик |
|
| |
Е́нгельберт До́льфус (нім. Engelbert Dollfuß; 4 жовтня 1892 Тексінг, Нижня Австрія — 25 липня 1934, Відень, Австрія) — австрійський політичний діяч, лідер Християнсько-соціальної партії. Канцлер Австрії 1932—1934, прихильник незалежності Австрії. Вбитий прихильниками аншлюсу з Гітлерівською Німеччиною.
Один із найменших на зріст відомих державних очільників у світі: зріст — 1,48 метра.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 4 жовтня 1892 в Тексінгу, Нижня Австрія. У 1927 заснував Сільськогосподарську палату Нижньої Австрії. Став міністром сільського господарства Австрії.
1932 став канцлером і міністром іноземних справ Австрії. Активно протидіяв політиці аншлюсу, що проводив Гітлер. Дольфуса приваблював італійський фашизм, і у своїй боротьбі з Гітлером він заручився підтримкою Італії.
1933 року Дольфус забороняє австрійську нацистську партію. Муссоліні також радив йому заборонити і ліві партії. Дольфус встановлює в країні однопартійний режим.
Повстання в Відні[ред. | ред. код]
Криза 1929—1933 років призвела до збідніння населення. Це викликало незадоволення, особливо у лівих.12 лютого 1934 соціалісти та анархісти підняли повстання в Лінці, яке того ж дня перейшло й на Відень. Урядові війська і Хеймвер націлили артилерію на робочі квартали, щоб налякати повсталих. Але відбулася перестрілка в якій загинуло близько 1000 чоловік. В травні 1934 року було прийнято нову конституцію.
Вбивство[ред. | ред. код]
Австрійські нацисти, яких підтримував Берлін, почали масовий терор і саботаж, вбивали чи били прихильників Дольфуса. Раніше вислані нацисти почали повертатись. Лідерами змовників були: Артур Зейсс-Інкварт, Ернст Кальтенбруннер і Оділо Глобочник.
25 липня 1934 року 154 члени 89-го штандарту СС, перевдягнені в однострої австрійської армії, увірвалися до федеральної канцелярії й застрелили Дольфуса пострілом у горло з відстані у півметра. За кілька кварталів звідти інші нацисти захопили радіостанції і оголосили про те, що Дольфус пішов у відставку. [4]Однак змовники діяли невміло й урядовим військам на чолі з міністром юстиції Куртом фон Шушнігом вдалося придушити заколот. А коли Муссоліні висунув 4 дивізії на перевал Бреннер, Гітлер відмовився від планів захопити Австрію.
Після смерті Дольфуса влада перейшла до його заступника доктора Курта фон Шушніга, теж прихильника незалежності Австрії. Спираючись на «Вітчизняний фронт» (фашистську організацію створену Дольфусом в 1933 році), новий канцлер спробував зміцнити державу, але досягти оздоровлення економіки йому не вдалося.
Література[ред. | ред. код]
- Р. Л. Кривонос. Дольфус // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. / Редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.: Знання України, 2004. — Т. 1. — 760 с. — ISBN 966-316-039-Х
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118526561 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- ↑ а б в г ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ Shirer, William (2011). "The Rise and Fallof the Third Reich / A History of Nazi Germany" (English). NY: Simon&Shuster. с. 315. ISBN 978-1-4516-5168-3.
Посилання[ред. | ред. код]
|
| |||||||||||||
