Енгельгардт Василь Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Василь Васильович Енгельгардт
VEngelhardt.jpg
Василь Енгельгардт. 1780-ті роки. Портрет із видання великого князя Миколи Михайловича.
Народився 12 квітня 1755(1755-04-12)
Помер 24 травня 1828(1828-05-24) (73 роки)
Вільшана
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Національність росіянин швейцарського походження
Ім'я при народженні рос. Василий Васильевич Энгельгардт
Діяльність поміщик, сенатор
Титул дійсний таємний радник
Звання генерал-поручик
Конфесія православ'я
EngelhardtWappen.jpg

Васи́ль Васи́льович Енгельга́рдт (рос. Василий Васильевич Энгельгардт; * 12 квітня 1755(17550412), Російська імперія — 24 травня 1828, Вільшана) — російський поміщик, племінник князя Потьомкіна, дійсний таємний радник, сенатор.

Біографічні дані[ред.ред. код]

Василь Енгельгардт народився в сім'ї ротмістра смоленської шляхти Василя Андрійовича з роду Енгельгардтів і Марфи Олександрівни Потьомкіної, рідної сестри князя Таврійського. Рідний брат Варвари Голіциної, Катерини Енгельгардт, Олександри Браніцької і Тетяни Юсупової.

Замолоду Василь служив в армії. У 1778 році командував Білоруським гусарським полком і дослужився до чину генерал-поручика (1790). Кавалер орденів святого Володимира 1-го і 2-го ступенів, святого Георгія 4-го ступеня, святого Олександра Невського. У 1797 році був призначений сенатором і став дійсним таємним радником, а 1800 року звільнився зі служби.

Успадкував від князя Потьомкіна в Смоленській губернії його маєток Чижово, де служив управителем дядько Михайла Глинки, і садибу Покровське з повторенням вілли «Ротонда» (проект, імовірно, Івана Старова). В 1813 році придбав у спадкоємців графа Завадовського маєток Ляличі, на схід від Суража.

Василь Енгельгардт володів майже 18 тисячами душ кріпаків чоловічої статі, багатьма селами, зокрема Моринцями й Кирилівкою. На Київщині мав понад вісім тисяч кріпаків. У 1816 році до ревізького реєстру кріпаків Енгельгардта вписано дворічного Тараса Шевченка.

Серед поміщиків Енгельгардт мав репутацію хорошого господаря, що дбав про своїх кріпаків і водночас суворо карав їх за крадіжки і пияцтво. Помер у Вільшані Київської губернії, похований під вівтарем побудованої ним кам'яної церкви в Чижові.

Діти[ред.ред. код]

Від «польської княгині» Василь Енгельгардт мав п'ятьох незаконних дітей, яких у травні 1801 року офіційно усиновив та удочерив:

  • Андрій Васильович (1780–1834), полковник.
  • Василь Васильович (1785–1837), відставний полковник, багач, картяр, власник будинку на Невському проспекті з концертним залом (нині будинок № 30), у якому давав публічні концерти й костюмовані бали, де бували також члени царської родини. Спілкувався з Пушкіним у петербурзьких літературних і театральних колах (1819–1820). Поет цінував Енгельгардта за те, що той «охоче грав у карти» і «дуже вдало бавився словами».
  • Олександра Василівна (1787–1808), дружина капітана Івана Богдановича Краєвського († 1858).
  • Катерина Василівна (1797–1818), дружина генерала Никанора Свєчина.
  • Павло Васильович (1798–1849). Тарас Шевченко був його кріпаком.


Література[ред.ред. код]

  • Русский биографический словарь, том 24, c. 252