Енджела Картер

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Картер.

Енджела Картер
англ. Angela Carter
Псевдо	Angela Olive Carter
Народилася	7 травня 1940(1940-05-07)[…]  Істборн, Англія
Померла	16 лютого 1992(1992-02-16)[…] (51 рік)  Лондон, Англія  ·рак легень
Поховання	цвинтар Патні-Вейл
Країна	Велика Британія
Діяльність	вчена-мовознавець, сценаристка, письменниця-романістка, перекладачка, журналістка, письменниця наукової фантастики, дитяча письменниця, письменниця, драматургиня, кіносценаристка, поетеса
Галузь	фемінізм, літературна діяльністьd, журналістика, радіопостановка, кіносценаристикаd, дитяча та підліткова літератураd, поезія, драма і переклад
Alma mater	Бристольський університет і Streatham and Clapham High Schoold
Знання мов	англійська
Заклад	Університет Шеффілда і Університет Східної Англії
Роки активності	1966 — 1992
Magnum opus	Ночі у цирку
Посада	Booker Prize judged
Нагороди	меморіальна премія Джеймса Тейта Блекаd (1984) John Llewellyn Rhys Prized (1968) премія Сомерсета Моема (1969)
IMDb	ID 0141462
Сайт	angelacarter.co.uk
Медіафайли у Вікісховищі

Енджела Олів Стокер, у шлюбі Картер (англ. Angela Carter, Angela Olive Stalker; 7 травня 1940, Істборн, Східний Сассекс — 16 лютого 1992, Лондон) — британська феміністська письменниця (романи, сценарії, переклади), мовознавиця, журналістка. У 2008 році посіла 10 місце в рейтингу Таймс «50 найкращих англійських письменників з 1945 року».

Біографія і творчість

Вивчала англійську літературу в Брістольському університеті. Як і батько, займалася журналістикою. У 1960 році одружилася з Полом Картером і взяла його прізвище. У 1972 році розлучилася.

У 1969 році отримала премію Сомерсета Моема, яку використовувала, щоб переїхати в Токіо, де жила до 1971 року. Подорожувала США, Азією і Європою. Побіжно говорила французькою і німецькою. В кінці 1970-х і в 1980-х роках читала лекції в різних університетах, зокрема, в англійському Шеффілдському університеті, Браунівському університеті в Провіденсі та австралійському університеті Аделаїди. У 1977 році одружилася з Марком Пірсои, народила сина.

Написала романи з елементами фантастики (передовсім готичної та постапокаліптичної): «Чарівна крамниця іграшок» (1967, екранізований 1987), «Окремі враження» (1968, премія Сомерсета Моема), «Герої та лиходії» (1969), «Любов» (1971), «Пекельні машини бажань доктора Гофмана» (1972), «Пристрасты Нової Єви» (1977), «Кривава кімната» (1979), «Ночі в цирку» (1984), «Чорна Венера» (1985), «Розумні діти» (1991).

Писала радіоп'єси (в тому числі про Річарда Дадді, Рональда Фербенке) і кіносценарії (по одному з них поставлений фільм Ніла Джордана «У компанії вовків», 1984), книги для дітей, публікувала переклади і обробки чарівних казок, есе, розвиваючі ідеї фемінізму («Жінка по маркізу де Саду і ідеологія порнографії», 1978; «Нічого святого», 1982).

У 51 рік померла від раку легенів у своєму будинку в Лондоні.