Ендрю Віктор Шаллі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Шаллі Ендрю Віктор
англ. Andrew V. Schally
Schally portrait.jpg
Народився 30 листопада 1926
Вільно, Литва Литва
Громадянство Велика Британія Велика Британія
Flag of the United States.svg США
Alma mater Університет Макгілла
Галузь наукових інтересів ендокринологія
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізіології або медицини (1977)
Особ. сторінка nobelprize.org/nobel_prizes/medicine/laureates/1977/schally-bio.html

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Nobel prize medal.svg

Ендрю Віктор Шеллі (англ. Andrew V. Schally; 30 листопада 1926(19261130), Вільнюс) — американський біохімік, нобелівський лауреат за відкриття, пов'язані з секрецією пептидних гормонів мозку.

Біографія і кар'єра[ред.ред. код]

Американський біохімік польського походження Ендрю Віктор Шаллі народився 30 листопада 1926 року   в місті Вільно (тепер Вільнюс, Литва) в сім'ї військовослужбовця. Під час Другої світової війни Шаллі емігрував з окупованої Східної Європи спочатку до Румунії, а 1945 року через Італію й Францію — до Шотландії. 1946 р. здобуває диплом школи Бріджа Аллена. З 1946 по 1950 р. вивчає біохімію в Лондонському університеті, а потім працює молодшим науковим співробітником у Лондонському національному інституті медичних досліджень. У 1952 р. Шаллі емігрував до Канади, у Монреаль і вступив до Університету Макгілла, де вивчав ендокринологію, а також проводив наукові дослідження в лабораторії експериментальної терапії Алленівського інституту психіатрії. Протягом перших двох років роботи у Монреалі Шаллі досліджував гіпофіз і наднирники. Він зацікавився гормонами, які виділяються гіпоталамусом і регулюють секреторну активність гіпофізу. Шаллі першим ідентифікував гіпоталамічний гормон і назвав його кортикотропін-рилізинг-гормоном (КРГ). За результатами досліджень здобув ступінь доктора (1957 року). Цього ж року, працюючи асистент-професором фізіології в медичній школі Університету Бейлора у Х'юстоні (штат Техас), разом із Роже Гійменом починає вивчати хімічну будову КРГ. Перші спроби виявилися невдалими. Але Шаллі та Гіймен, далі працюючи незалежно один від одного і постійно змагаючись, відкрили інші гіпоталамічні гормони. У 1962 році Шаллі отримав американське громадянство й став директором лабораторії ендокринології й поліпептидів госпіталю Адміністрації ветеранів у Новому Орлеані. Крім цього, був призначений асистент-професором медицини медичної школи Університету Тьюлейна, а в 1966 році — професором медицини цього університету. У 1966 році групою Шаллі було виділено гіпоталамічний гормон тиреотропін-рілізінг-фактор, який використовується для діагностики й лікування деяких захворювань, пов'язаних із гормональною недостатністю. Наприкінці 60-х р. Шаллі та його колеги отримали гіпоталамічний гормон, який тепер називається гонадотропін-рилізинг-гормон (ГРГ) і використовується для лікування деяких форм безпліддя. Шаллі був одружений з Маргарет Рашель Уайт. Після розлучення в 1974 р. одружився з Ане Марією де Мейрес-Комару — дослідницею в галузі ендокринології з Бразилії.

Нагороди[ред.ред. код]

Нобелівську премію з фізіології або медицини Шаллі та Гіймену було присуджено 1977 року «за відкриття, пов'язані з секрецією пептидних гормонів мозку». Цю премію вони розділили з Розалін Ялоу, яка отримала її за роботи з радіоімунології. Шаллі удостоєний багатьох нагород і почесних звань; він є членом наукових товариств й академій; має почесні ступені університетів різних країн.

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Альфред Нобель. Шведський інститут, 2004 р.
  • Нобелівська премія перші 100 років.
  • Альфред Нобель і Нобелівські премії.
  • Aleksandra Ziółkowska, Korzenie są polskie (The Roots Are Polish), Warsaw, 1992, ISBN 83-7066-406-7.
  • Aleksandra Ziółkowska Boehm, The Roots Are Polish, Toronto, 2004, ISBN 0-920517-05-6.
  • Nicholas Wade, The Nobel Duel, Garden City, Anchor Press/Doubleday, 1981.