Еней (гурт)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Еней
Основна інформація
Жанр рок, біґ-біт
Роки кінець 1960-х - 1977
Країна Україна Україна
Місто Київ
Мова українська

Еней — український біґ-біт-гурт кінця 1960-х — першої половини 1970-х років[1][2], що виконував власні твори та займався обробками народних пісень[2], експериментував у різних музичних жанрах. Зі складу колективу вийшло багато відомих згодом митців: Тарас Петриненко, Руслан Горобець, Кирило Стеценко, Геннадій Татарченко[3] та ін.

Історія[ред. | ред. код]

Створений наприкінці 1960-х років у Києві з учнів 9-го класу спеціальної музичної школи імені Миколи Лисенка[3]. До першого складу гурту увійшли однокласники Кирило Стеценко (соло-гітара, скрипка, сопілка, вокал), Тарас Петриненко (вокал, клавішні), Ігор Шабловський (ритм-гітара, вокал, клавішні), Микола Кирилін (бас-гітара) та Олександр Блінов (ударні, ксилофон)[2]. В репертуарі були різні пісні — від радянських шлягерів до Бітлз. Спочатку грали на акомпанементі вокальним дівочим групкам, але зрештою перейшли до власних композицій і обробок народних пісень[3]. Перший виступ «Енея» на телебаченні відбувся в березні 1970 року і протягом двох років їх запрошували туди досить часто. 1971 року всі музиканти вступили до консерваторії. Виступи на телебаченні сприяли неабиякій популярності колективу — сотні дівчат надсилали їм листи-освідчення[3].

Наприкінці 1971 року склад «Енею» зазнав змін — Петриненко та Блінов пішли працювати до нового гурту «Дзвони». В «Енеї» з'явилися Руслан Горобець та Костянтин Курко.

Через рік з посади ЦК КПУ усунули Петра Шелеста. Через принципову українськомовність на «Еней» почались гоніння[3]. Їх звинуватили в буржуазному націоналізмі, заборонили складати власні пісні та робити обробки народних, стерли всі їхні записи на радіо і телебаченні, і загнали гурт у підпілля, в якому він зміг проіснувати ще три роки. До того часу в гурті з'явились нові музиканти — Тарас Мельник, Євген Осадчий (бас-гітара), Володимир Давидов, Наталя Гура.

На початку 1975 року «Енеї» утворили зі «Дзвонами» новий ВІА «Візерунки шляхів», керівником якого став Володимир Ярликов, і записали на «Мелодії» платівку, яка містила й пісні з репертуару «Енея» — «Калина», «Марійка була». Того ж року «Візерунки шляхів» прийняли до «Укрконцерту», де вони під новою вивіскою «Гроно» проіснували ще рік. Музиканти «Енея» (востаннє вони збирались під цією назвою в 1977 році) пройшли через ВІА «Чарівні гітари», «Красные маки» і остаточно розлучилися в 1984 році.

Жанр[ред. | ред. код]

Гурт розпочав зі своєрідних обробок фолку — українських народних пісень (зокрема — колядок у хоровому виконанні), а потім, після захоплення пізньою творчістю «Бітлз», взялися за аранжування творів Йоганна Баха і Арам а Хачатуряна, працювли в стилях блюз, гард-рок, поп-рок, арт-рок. Потім, у середині 1970-х, перейшли до експериментів із фанком, соулом, джаз-роком. Окрім цього джерелами творчості «Енея» були твори Едварда Ґріґа, рок-гуртів Deep Purple(Діп Перпл), Led Zeppelin (Лед Зеппелін), Chicago (Чикаго), угорська музика.

Перший склад[ред. | ред. код]

  • Стеценко Кирило — лідер-гітара, скрипка, сопілка, клавішні, губна гармошка, вокал
  • Петриненко Тарас — вокал, клавішні
  • Шабловський Ігор — ритм-гітара, бас-гітара, скрипка, вокал, клавішні
  • Кирилін Микола — бас, вокал, контрабас, клавішні
  • Блінов Олександр — барабани, ксилофон, клавішні, пантоміма, вокал
  • Осадчий Євген — гітара
  • Давидов Володимир — саксофон
  • Гура Наталя — вокал

Інші учасники гурту[ред. | ред. код]

  • Горобець Руслан — клавішні, вокал, сопілка, композиція
  • Татарченко Геннадій — гітара, клавішні, вокал
  • Курко Костянтин — барабани
  • Мельник Тарас — клавішні, композиція
  • Валерій Михалюк (гітара)
  • Сергій Вірозуб (гітара)
  • Андрій Турковський
  • Володимир Солдатенко
  • Юрій Василевич (саксофон)
  • Володимир Копоть (труба)
  • Федір Крижанівський (тромбон)
  • Інна Гордига (віолончель) та ін[2].

Багато з музикантів були випускниками Київської або Львівської музичних десятирічок[2].

Після розпаду[ред. | ред. код]

Руслан Горобець став музикантом акомпанувального гурту Алли Пугачової «Рецитал». Грав разом з Петриненком у «Красных маках». Робив аранжування для Пугачової, Кіркорова, писав пісні для Доліної, займав досить помітне місце в московському шоу-бізнесі[4].

Тарас Петриненко і Ігор Шабловський відродили гурт "Гроно"; Нині Шабловський проживає у США[2].

Олександр Блінов став відомим музикантом, засновником і лідером ансамблю ударних інструментів "Парад віртуозів"; солістом-литавристом провідних симфонічних оркестрів України, доцентом НМАУ ім. Петра Чайковського й викладачем Київської музичної десятирічки[2].

Кирило Стеценко став професійним скрипалем, був лауреатом всесоюзного конкурсу, працював у Рівненській філармонії, коментатором на телебаченні. Заслужений артист України, доцент НМАУ імені Петра Чайковського, тепер заступник завідувача кафедри менеджменту, завідувач секції шоу-бізнесу, член Національної ради з питань культури і духовності при Президентові України, Комітету з присудження Національної премії України імені Т. Г. Шевченка, радник Міністра культури і туризму України)[2]. На початку 1990-х Кирило Стеценко опікувався дубненським хард-роковим гуртом «Еней» — дворазовим дипломантом «Червоної рути» та засновником власного рок-фестивалю «Тарас Бульба».

Микола Кирилін одружився з композиторкою Іриною Кириліною[5], пізніше став музикантом акомпанувального гурту «Рецитал» Алли Пугачової у Москві[2]. Також працював директором у Леоніда Агутіна[4].

Валерій Михалюк став орґаністом, солістом Національного будинку орґанної і камерної музики[2].

Петро Пашков став джазовим піаністом і композитором[2].

Федір Крижанівський став кандидатом мистецтвознавства, тромбоністом оркестру Національної опери України[2].

Тарас Мельник - 1977 року на п'ятому курсі перед випускними іспитами Мельника виключили з консерваторії за буржуазний націоналізм та відправили на «виправні роботи» на завод, де він пропрацював два роки. Пізніше зміг закінчити консерваторію, але на аспірантуру вимушений був їхати до Московської консерваторії. Викладав у Київській консерваторії. 1989 року разом з Кирилом Стеценком та іншими товаришами зумів організувати та провести перший фестиваль україномовної музики «Червона Рута» у Чернівцях[6].

Див. також[ред. | ред. код]

  • Enej — польський гурт.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]