Перейти до вмісту

Енні Джамп Кеннон

Добра стаття
Перевірена версія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Енні Джамп Кеннон
Annie Jump Cannon
Народилася11 грудня 1863(1863-12-11)
Довер, США[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла13 квітня 1941(1941-04-13) (77 років)
Кембридж, Массачусетс, США[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаСША США
Діяльністьастрономка, вчена-фізик, викладачка університету, астрофізикиня Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materКоледж Редкліфф[2]
Гарвардський університет
Коледж Веллслі (1907)[2]
Wesley Colleged Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьастрофізика[3] і астрономія[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладГарвардський університет
Коледж Веллслі Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадакуратор Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіСара Френсіс Вайтінг Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоГарвардські обчислювачки
Американське філософське товариство[4]
Американське астрономічне товариство[4]
Лондонське королівське астрономічне товариство
Фі Бета Каппа
Maria Mitchell Associationd Редагувати інформацію у Вікіданих
Відома завдяки:Премія імені Енні Джамп Кеннон у галузі астрономії
БатькоWilson Lee Cannond[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Енні Джамп Кеннон у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кеннон.

Енні Джамп Кеннон[6] (англ. Annie Jump Cannon; 11 грудня 1863 — 13 квітня 1941) — американська астрономка, чия робота з каталогізації зір відіграла важливу роль у розвитку сучасної спектральної класифікації зір.

У дитинстві здобула гарну жіночу освіту, потім професійно займалась фотографією. Через перенесену скарлатину майже оглухла. Під впливом своєї вчительки Сари Френсіс Вайтінг зацікавилась спектроскопією. На запрошення Едварда Пікерінга працювала в Обсерваторії Гарвардського коледжу у складі Гарвардських обчислювачок — групи жінок, найнятих для обробки астрономічних даних.

Кеннон навчилась точно й дуже швидко класифікувати зоряні спектри і протягом життя прокласифікувала спектри близько 350 тисяч зір, допомігши укласти Каталог Генрі Дрейпера (1918—1924) та кілька інших важливих каталогів. Спільно з Пікерінгом вона створила Гарвардську схему класифікації — розділення зір на спектральні класи O, B, A, F, G, K, M і подальше розділення кожного класу на 10 підкласів. Цю систему затвердив Міжнародний астрономічний союз (1922), і з незначними змінами її вживають дотепер.

За свої наукові досягнення вона була нагороджена багатьма відзнаками. Зокрема, вона стала першою жінкою, нагородженою медаллю Генрі Дрейпера, першою жінкою-посадовицею в Американському астрономічному товаристві і першою почесною докторкою Оксфордського університету. На її честь Американське астрономічне товариство присуджує Премію Енні Джамп Кеннон для американських астрономок.

Біографія

[ред. | ред. код]

Дитинство

[ред. | ред. код]

Кеннон народилась 11 грудня 1863 року в Довері, штат Делавер. Вона була старшою з трьох дочок у родині Вілсона Кеннона, суднобудівника із Делаверу та сенатора штату, та його другої дружини Мері Джамп[7]. Знаходити на небі сузір'я її навчила мати, скориставшись старим підручником з астрономії, щоб визначити зорі, видимі з їхнього горища[8]. Мати заохочувала дочку слідувати своїм власним зацікавленням і запропонувала їй продовжити вивчення математики, хімії та біології в Коледжі Веллслі[9]. Також мати навчала Кеннон економіці домашнього господарства, що пізніше допомагало їй в організації власних досліджень[10].

Освіта

[ред. | ред. код]

Кеннон навчалась у Вілмінгтонській конференційній академії (англ. Wilmington Conference Academy, пізніше відомома як Веслі-коледж[en]). Вона була успішною студенткою, особливо з математики. У 1880 році її відправили до Коледжу Веллслі в Массачусетсі, — одного з найкращих навчальних закладів для жінок у США. Там вона вивчала фізику й астрономію[11].

Кеннон навчалася під керівництвом Сари Френсіс Вайтінг, однієї з небагатьох жінок-фізиків у США. На випускній церемонії коледжу Веллслі вона стала валедікторіанкою[en], тобто найкращою з випускниць, якій було доручено оголосити промову. У 1884 році вона здобула у Веллслі ступінь з фізики й на наступні десять років повернулася додому в Делавер[11].

У ці роки Кеннон вдосконалювала свої навички в новому на той час мистецтві фотографії. У 1892 році вона подорожувала Європою й робила фотографії на камеру Блера. Повернувшись додому, вона опублікувала свої замітки та фотографії з Іспанії в брошурі під назвою «Слідами Колумба» (англ. In the Footsteps of Columbus)[12]. Цю брошуру, видану компанією Блера, розповсюджували як сувенір на Всесвітній виставці 1893 року в Чикаго[13].

Незабаром після цього Кеннон захворіла на скарлатину, через яку вона майже оглухла[14]. Їй стало важко спілкуватися з людьми, і вона з головою поринула в роботу[15]. У 1894 році померла мати Кеннон, і життя вдома стало важчим. Кеннон написала своїй колишній вчительці в Коледжі Велслі, професорці Сарі Френсіс Вайтінг, і запитала, чи не знайдеться вакансії для неї. Вайтінг запросила її до коледжу на посаду молодшого вчителя фізики. Ця посада дозволила Кеннон проходити просунуті університетські курси з фізики та астрономії. Вайтінг також надихнула Кеннон на вивчення спектроскопії[11].

У 1894 році Кеннон вступила до Коледжу Редкліфф і стала вивчати там астрономію[16]. Коледж Редкліфф розташовувався біля Гарвардського коледжу, щоб професори Гарварду повторювали свої лекції студенткам Редкліффу. Ці стосунки дали Кеннон доступ до Обсерваторії Гарвардського коледжу. У 1896 році Едвард Пікерінг запросив її стати своєю асистенткою в обсерваторії. І лише значно пізніше, у 1907 році, Кеннон закінчила навчання й отримала ступінь магістра в Коледжі Веллслі[17].

Наукова кар'єра

[ред. | ред. код]
Кеннон із Генрієттою Свон Лівітт, 1913 рік

Від 1896 року Кеннон була членкинею групи Гарвардських обчислювачок[18], найнятих директором Гарвардської обсерваторії Едвардом Пікерінгом для завершення каталогу Генрі Дрейпера. Головна мета групи полягала в картографуванні та визначенні параметрів всіх зір, яскравіших за фотографічну зоряну величину 9[19]. Мері Анна Дрейпер, вдова багатого лікаря та астронома-любителя Генрі Дрейпера, створила фонд для підтримки цієї роботи[20]. Чоловіки в лабораторії керували телескопами та робили фотографії, а жінки вивчали дані, проводили астрономічні розрахунки та каталогізували ці фотографії[21]. Пікерінг зробив Каталог довгостроковим проектом з отримання оптичних спектрів якомога більшої кількості зір, а також з класифікації зір за спектрами[20].

Коли Кеннон тільки почала каталогізувати зорі, їй вдалося класифікувати 1000 зір за три роки, але до 1913 року вона навчилась класифікувати по 200 зір на годину[22]. Вона могла класифікувати по три зорі на хвилину, просто дивлячись на фотографії їхніх спектрів[23]. При цьому її робота залишалась високоточною[22]. Пікерінг відзначав:

Міс Кеннон — єдина людина у світі — чоловік чи жінка — здатна так швидко виконувати цю роботу[20].

Невдовзі після початку роботи над каталогом Дрейпера виникли розбіжності щодо того, як класифікувати зорі. Першою досліджувати це питання почала Нетті Фаррар, але за кілька місяців вона одружилась і покинула Гарвардську обсерваторію[11]. Після цього в класифікації виникли два підходи — Вільяміни Флемінг (яка за дорученням Пікерінга керувала проєктом[24] і позначала спектри літерами в алфавітній послідовності від A до Q, ґрунтуючись переважно на лініях водню серії Бальмера) та племінниці Генрі Дрейпера Антонії Морі (яка позначала спектри числами від I до XXII і додавала літеру a, b чи c для позначення різкості спектральних ліній). У каталозі 1122 зір, опублікованому в 1901 році, Кеннон скоротила схему Флемінг до класів O, B, A, F, G, K, M, зберігши також P для планетарних туманностей і Q для незвичайних зір. Вона також додатково розділила кожен клас на 10 підкласів, позначених числами від 0 до 9 (наприклад, спектральний клас Сонця — G2). Невдовзі з'ясувалося, що схема Кеннон насправді класифікувала зорі за їхньою температурою, і її спектральна класифікація стала загальноприйнятою[19].

Прокласифікувавши за своєю схемою спектри понад 225 000 зір, Флемінг опублікувала результати у 1918—1924 роках у дев'яти томах як Каталог Генрі Дрейпера[19] (томи 91—99 «Гарвардських анналів»). Також вона класифікувала зорі для «Розширеного каталогу Генрі Дрейпера» (англ. Henry Draper Extension), Єльського каталогу та каталогу, складеного в обсерваторії на мисі Доброї Надії, прокласифікувавши загалом спектри близько 350 000 зір. На основі Каталога Генрі Дрейпера спільно з Гарлоу Шеплі вона статистично дослідила розподіл зір за величинами та спектральними класами[25]. У 1903 і 1907 роках вона склала каталоги змінних зір. Відкрила близько 300 змінних і 5 нових зір, здебільшого за їхніми спектральним характеристиками[25].

Енні Джамп Кеннон, 1921 рік

Кеннон та інших жінок в обсерваторії, разом із Генрієттою Свон Лівітт, Антонією Морі та Флоренс Кушман, спочатку критикували за те, що вони «не на своєму місці», тобто не є домогосподарками[26]. У той час жінки-астрономки зазвичай не піднімалися вище рівня асистенток, і багатьом із них платили лише 25 центів на годину за сім годин на день, шість днів на тиждень[27]. Лівітт, як і Кеннон, була глухою[28]. Кеннон була однією з лідерок колективу завдяки своїй акуратності й терпінню до виснажливої роботи й навіть допомагала обсерваторії налагоджувати міжнародну співпрацю й обмін обладнанням[29].

Енні Джамп Кеннон за своїм столом в обсерваторії Гарвардського коледжу[30]

У 1911 році її призначили куратором астрономічних фотографій у Гарварді[20]. У 1914 році вона була обрана почесним членом Королівського астрономічного товариства[31]. У 1921 році вона стала однією з перших жінок, які отримали ступінь почесного доктора європейських університетів, — їй присудили ступінь почесного доктора з математики та астрономії Гронінгенського університету[32]. 9 травня 1922 року Міжнародний астрономічний союз прийняв резолюцію про офіційне затвердження системи зоряної класифікації Кеннон. Лише з незначними змінами ця класифікація використовується дотепер[33]. Того ж 1922 року Кеннон провела шість місяців в Арекіпі в Перу, щоб сфотографувати зорі в південній півкулі[34]. Кеннон була суфражисткою та членкинею Національної жіночої партії[en][35]. Астрономка Сесілія Пейн співпрацювала з Кеннон і використала її дані, щоб показати, що зорі складаються в основному з водню та гелію[36]. У 1925 році Кеннон стала першою жінкою, яка здобула ступінь почесного доктора наук Оксфордського університету[37]. У 1933 році вона представляла професійних жінок на Всесвітній виставці в Чикаго «Століття прогресу»[29]. У 1935 році вона заснувала премію Енні Джамп Кеннон для «жінок будь-якої країни, чий внесок у науку астрономії є найвидатнішим»[38]. У 1938 році вона обійняла в Гарвардському університеті іменну посаду «астронома імені Вільяма К. Бонда»[35].

Засідання AAVSO в Гарварді в 1916 році. Дві жінки на фотографії — Іда Вудс (у першому ряду) і Кеннон (позаду Вудс).

Кінець життя

[ред. | ред. код]

Кар'єра Енні Джамп Кеннон в астрономії тривала понад 40 років. У 1940 році вона вийшла на пенсію[19], але навіть після цього продовжувала активно працювати в обсерваторії аж до останніх місяців перед смертю[39].

Кеннон померла 13 квітня 1941 року в Кембриджі, штат Массачусетс, у віці 77 років[34]. Вона померла в лікарні, прохворівши перед цим понад місяць[40].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Згадують, що Кеннон мала палку вдачу[41], була непретенціозною та дотепною[42]. Вона вирішила не одружуватись і не мати дітей[9]. Протягом життя Енні Кеннон вела щоденники, які збереглися досі. Їх використовують для вивчення подробиць її біографії[42].

Відзнаки

[ред. | ред. код]
Табличка позначає будівлю (праворуч), де Кеннон вперше спостерігала зорі у Веcлі-коледжі[en]
Кеннон-Хол у Делаверському університеті в Ньюарку

Увічнення пам'яті

[ред. | ред. код]

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Видання українською мовою:

  • Кеннон, Анні. Клясифікація зір // Збірник Гарвардської обсерваторії. Зоряний Всесвіт / За редакцією й з доповненнями Б. Герасимовича. — Харків, Київ : ДВОУ технічне видавництво, 1931. — С. 73-77. — 5000 прим.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Кэннон Энни Джамп // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. ↑ а б в Ogilvie M. B. The Biographical Dictionary of Women in Science: Pioneering Lives From Ancient Times to the Mid-20th Century — Routledge, 2003. — Vol. 1. — P. 227. — 798 p. — ISBN 978-1-135-96342-2
  3. ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
  4. ↑ а б NNDB — 2002.
  5. ↑ Geni.com — 2006.
  6. ↑ Климишин, 2000, с. 398.
  7. ↑ Mack, 1990, с. 91.
  8. ↑ History of Women in Astronomy: Annie Cannon. Astronomical Society of the Pacific. University of California at Berkeley. Процитовано 13 квітня 2017.
  9. ↑ а б Des Jardins, 2010, с. 89.
  10. ↑ Girl Star-Gazer Now Specialist. Statesville Record and Landmark. 19 листопада 1928. Процитовано 13 квітня 2017 — через Newspapers.com.
  11. ↑ а б в г Mack, 1990, с. 99.
  12. ↑ Cannon, Annie Jump (1893). In the footsteps of Columbus. Boston: L. Barta & co., printers.
  13. ↑ Hennessey, Logan (23 липня 2006). Annie Jump Cannon (1863–1941) – Early life. Wellesley College. Архів оригіналу за 3 травня 2014. Процитовано 1 квітня 2014.
  14. ↑ Annie Cannon. She is an Astronomer. 2014. Процитовано 18 лютого 2014.
  15. ↑ Des Jardins, 2010, с. 102.
  16. ↑ Wellesley College: "Annie Jump Cannon, " Education. [Архівовано 2022-01-20 у Wayback Machine.] 10 December 1998. Retrieved 23 May 2023
  17. ↑ Annie Cannon. She is an Astronomer. 2014. Процитовано 18 лютого 2014.
  18. ↑ Shteynberg, Catherine. Pickering's Women. Smithsonian Institution Archives. Smithsonian Institution. Процитовано 8 травня 2009.
  19. ↑ а б в г д е Annie Jump Cannon | American astronomer. Encyclopædia Britannica. Процитовано 10 вересня 2016.
  20. ↑ а б в г Fitzgerald, Helen (18 вересня 1927). Counted the Stars in the Heavens. The Brooklyn Daily Eagle. Процитовано 13 квітня 2017 — через Newspapers.com.
  21. ↑ Dvorak, 2013.
  22. ↑ а б Woman Making Index of 100,000 Stars for a Catalogue. The Danville Morning News. 10 лютого 1913. Процитовано 13 квітня 2017 — через Newspapers.com.
  23. ↑ Annie Cannon. She is an Astronomer. 2014. Процитовано 18 лютого 2014.
  24. ↑ Shteynberg, Catherine. Pickering's Women. Smithsonian Institution Archives. Smithsonian Institution. Процитовано 8 травня 2009.
  25. ↑ а б Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Р. (1977). Кэннон Энни Джамп (Cannon, Annie Jump). Астрономы. Биографический справочник (на сайте Астронет). отв. редактор Богородский А. Ф. (вид. 2-ге, 416 с.). Киев: Наукова думка.(рос.)
  26. ↑ Remember the Ladies: Annie Jump Cannon | Stumbling Toward Enlightenment. 14 червня 2019. Архів оригіналу за 14 червня 2019. Процитовано 14 червня 2019.
  27. ↑ Annie Cannon. She is an Astronomer. 2014. Процитовано 18 лютого 2014.
  28. ↑ Sobel, Dava (2016). The Glass Universe: How the Ladies of the Harvard Observatory Took the Measure of the Stars. Penguin. ISBN 9780670016952
  29. ↑ а б Des Jardins, 2010, с. 95.
  30. ↑ Annie Jump Cannon (1863–1941), sitting at desk. Smithsonian Institution Archives. Smithsonian Institution. Процитовано 11 липня 2013.
  31. ↑ Honor Woman of Delaware Birth. The Morning News. 18 березня 1914. Процитовано 13 квітня 2017 — через Newspapers.com.
  32. ↑ In acknowledgement of her work... The Marion Star. 25 червня 1921. Процитовано 13 квітня 2017 — через Newspapers.com.
  33. ↑ Wellesley College: "Annie Jump Cannon, " Education. [Архівовано 2022-01-20 у Wayback Machine.] 10 December 1998. Retrieved 23 May 2023
  34. ↑ а б Annie Jump Cannon. Encyclopedia of World Biography. Encyclopedia.com. 2004. Процитовано 1 квітня 2014.
  35. ↑ а б в Brooklyn Museum: Annie Jump Cannon. Brooklyn Museum. Процитовано 13 квітня 2017.
  36. ↑ Greenstein, George (1993). The ladies of Observatory Hill. The American Scholar. 62 (3): 437—446. JSTOR 41212156.
  37. ↑ Gal Astronomer. Rushville Republican. 18 квітня 1968. Процитовано 13 квітня 2017 — через Newspapers.com.
  38. ↑ Woman's Prize. The Brooklyn Daily Eagle. 5 лютого 1935. Процитовано 13 квітня 2017 — через Newspapers.com.
  39. ↑ Waterfield, R. L. (14 червня 1941). Dr. Annie J. Cannon. Nature. 147 (3737): 738. Bibcode:1941Natur.147..738W. doi:10.1038/147738a0.
  40. ↑ Noted Woman of Science Dies. Daily Capital Journal. 14 квітня 1941. Процитовано 13 квітня 2017 — через Newspapers.com.
  41. ↑ Des Jardins, 2010, с. 88.
  42. ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 5 липня 2017. Процитовано 4 липня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  43. ↑ Cannon, Annie Jump, 1863–1941. Papers of Annie Jump Cannon : an inventory. Harvard University Archives. Harvard University Library. 2014. Архів оригіналу за 14 липня 2010. Процитовано 13 квітня 2017.
  44. ↑ Jaarboek der Rijksuniversiteit te Groningen. 1920—1921. Promotiën Faculteit der Wis- en Natuurkunde. Honoris Causa 31.5.'21, p. 79.
  45. ↑ APS Member History. search.amphilsoc.org. Процитовано 14 серпня 2023.
  46. ↑ Noted Woman Astronomer, Classifier of More Stars than Any Other, Dies at Home in Cambridge in 77th Year. The Eagle. 14 квітня 1941. Процитовано 13 квітня 2017 — через Newspapers.com.
  47. ↑ а б в Smith, Lindsay (2017). Annie Jump Cannon. Project Continua (амер.). Процитовано 31 березня 2016.
  48. ↑ Welther, 1978, с. 86.
  49. ↑ а б в Cannon, Annie Jump, 1863–1941. Papers of Annie Jump Cannon : an inventory. Harvard University. 2014. Архів оригіналу за 14 липня 2010. Процитовано 13 квітня 2017.
  50. ↑ Leof, Madelin (13 травня 1932). Famed Astronomer Catalogues Stars. The San Bernardino County Sun. Процитовано 13 квітня 2017 — через Newspapers.com.
  51. ↑ Welther, 1978, с. 87.
  52. ↑ а б Schwartz, Anita Z. (12 грудня 2014). Google Doodle honors Delaware native Annie Jump Cannon. University of Delaware (амер.). Процитовано 13 квітня 2017.
  53. ↑ Wesley Unveils Annie Jump Cannon Historical Marker. wesley.edu (амер.). Процитовано 4 грудня 2016.
  54. ↑ Delaware State University — Wesley College Acquisition DSU – WC Acquisition. desu.edu (амер.). 12 лютого 2021. Процитовано 4 березня 2022.
  55. ↑ National Women's Hall of Fame, Annie Jump Cannon,
  56. ↑ USA 1 dollar, 2019, Delaware. Annie Jump Cannon, ucoin

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Енні_Джамп_Кеннон&oldid=44889510