Енні Джамп Кеннон
Енні Джамп Кеннон | |
---|---|
Annie Jump Cannon | |
![]() | |
Народилася | 11 грудня 1863 Довер, США[1][2] ![]() |
Померла | 13 квітня 1941 (77 років) Кембридж, Массачусетс, США[1] ![]() |
Країна | ![]() |
Діяльність | астрономка, вчена-фізик, викладачка університету, астрофізикиня ![]() |
Alma mater | Коледж Редкліфф[2] Гарвардський університет Коледж Веллслі (1907)[2] Wesley Colleged ![]() |
Галузь | астрофізика[3] і астрономія[3] ![]() |
Заклад | Гарвардський університет Коледж Веллслі ![]() |
Посада | куратор ![]() |
Вчителі | Сара Френсіс Вайтінг ![]() |
Членство | Гарвардські обчислювачки Американське філософське товариство[4] Американське астрономічне товариство[4] Лондонське королівське астрономічне товариство Фі Бета Каппа Maria Mitchell Associationd ![]() |
Відома завдяки: | Премія імені Енні Джамп Кеннон у галузі астрономії |
Батько | Wilson Lee Cannond[5] ![]() |
Нагороди | |
![]() ![]() ![]() |
Енні Джамп Кеннон[6] (англ. Annie Jump Cannon; 11 грудня 1863 — 13 квітня 1941) — американська астрономка, чия робота з каталогізації зір відіграла важливу роль у розвитку сучасної спектральної класифікації зір.
У дитинстві здобула гарну жіночу освіту, потім професійно займалась фотографією. Через перенесену скарлатину майже оглухла. Під впливом своєї вчительки Сари Френсіс Вайтінг зацікавилась спектроскопією. На запрошення Едварда Пікерінга працювала в Обсерваторії Гарвардського коледжу у складі Гарвардських обчислювачок — групи жінок, найнятих для обробки астрономічних даних.
Кеннон навчилась точно й дуже швидко класифікувати зоряні спектри і протягом життя прокласифікувала спектри близько 350 тисяч зір, допомігши укласти Каталог Генрі Дрейпера (1918—1924) та кілька інших важливих каталогів. Спільно з Пікерінгом вона створила Гарвардську схему класифікації — розділення зір на спектральні класи O, B, A, F, G, K, M і подальше розділення кожного класу на 10 підкласів. Цю систему затвердив Міжнародний астрономічний союз (1922), і з незначними змінами її вживають дотепер.
За свої наукові досягнення вона була нагороджена багатьма відзнаками. Зокрема, вона стала першою жінкою, нагородженою медаллю Генрі Дрейпера, першою жінкою-посадовицею в Американському астрономічному товаристві і першою почесною докторкою Оксфордського університету. На її честь Американське астрономічне товариство присуджує Премію Енні Джамп Кеннон для американських астрономок.
Кеннон народилась 11 грудня 1863 року в Довері, штат Делавер. Вона була старшою з трьох дочок у родині Вілсона Кеннона, суднобудівника із Делаверу та сенатора штату, та його другої дружини Мері Джамп[7]. Знаходити на небі сузір'я її навчила мати, скориставшись старим підручником з астрономії, щоб визначити зорі, видимі з їхнього горища[8]. Мати заохочувала дочку слідувати своїм власним зацікавленням і запропонувала їй продовжити вивчення математики, хімії та біології в Коледжі Веллслі[9]. Також мати навчала Кеннон економіці домашнього господарства, що пізніше допомагало їй в організації власних досліджень[10].
Кеннон навчалась у Вілмінгтонській конференційній академії (англ. Wilmington Conference Academy, пізніше відомома як Веслі-коледж[en]). Вона була успішною студенткою, особливо з математики. У 1880 році її відправили до Коледжу Веллслі в Массачусетсі, — одного з найкращих навчальних закладів для жінок у США. Там вона вивчала фізику й астрономію[11].
Кеннон навчалася під керівництвом Сари Френсіс Вайтінг, однієї з небагатьох жінок-фізиків у США. На випускній церемонії коледжу Веллслі вона стала валедікторіанкою[en], тобто найкращою з випускниць, якій було доручено оголосити промову. У 1884 році вона здобула у Веллслі ступінь з фізики й на наступні десять років повернулася додому в Делавер[11].
У ці роки Кеннон вдосконалювала свої навички в новому на той час мистецтві фотографії. У 1892 році вона подорожувала Європою й робила фотографії на камеру Блера. Повернувшись додому, вона опублікувала свої замітки та фотографії з Іспанії в брошурі під назвою «Слідами Колумба» (англ. In the Footsteps of Columbus)[12]. Цю брошуру, видану компанією Блера, розповсюджували як сувенір на Всесвітній виставці 1893 року в Чикаго[13].
Незабаром після цього Кеннон захворіла на скарлатину, через яку вона майже оглухла[14]. Їй стало важко спілкуватися з людьми, і вона з головою поринула в роботу[15]. У 1894 році померла мати Кеннон, і життя вдома стало важчим. Кеннон написала своїй колишній вчительці в Коледжі Велслі, професорці Сарі Френсіс Вайтінг, і запитала, чи не знайдеться вакансії для неї. Вайтінг запросила її до коледжу на посаду молодшого вчителя фізики. Ця посада дозволила Кеннон проходити просунуті університетські курси з фізики та астрономії. Вайтінг також надихнула Кеннон на вивчення спектроскопії[11].
У 1894 році Кеннон вступила до Коледжу Редкліфф і стала вивчати там астрономію[16]. Коледж Редкліфф розташовувався біля Гарвардського коледжу, щоб професори Гарварду повторювали свої лекції студенткам Редкліффу. Ці стосунки дали Кеннон доступ до Обсерваторії Гарвардського коледжу. У 1896 році Едвард Пікерінг запросив її стати своєю асистенткою в обсерваторії. І лише значно пізніше, у 1907 році, Кеннон закінчила навчання й отримала ступінь магістра в Коледжі Веллслі[17].

Від 1896 року Кеннон була членкинею групи Гарвардських обчислювачок[18], найнятих директором Гарвардської обсерваторії Едвардом Пікерінгом для завершення каталогу Генрі Дрейпера. Головна мета групи полягала в картографуванні та визначенні параметрів всіх зір, яскравіших за фотографічну зоряну величину 9[19]. Мері Анна Дрейпер, вдова багатого лікаря та астронома-любителя Генрі Дрейпера, створила фонд для підтримки цієї роботи[20]. Чоловіки в лабораторії керували телескопами та робили фотографії, а жінки вивчали дані, проводили астрономічні розрахунки та каталогізували ці фотографії[21]. Пікерінг зробив Каталог довгостроковим проектом з отримання оптичних спектрів якомога більшої кількості зір, а також з класифікації зір за спектрами[20].
Коли Кеннон тільки почала каталогізувати зорі, їй вдалося класифікувати 1000 зір за три роки, але до 1913 року вона навчилась класифікувати по 200 зір на годину[22]. Вона могла класифікувати по три зорі на хвилину, просто дивлячись на фотографії їхніх спектрів[23]. При цьому її робота залишалась високоточною[22]. Пікерінг відзначав:
Міс Кеннон — єдина людина у світі — чоловік чи жінка — здатна так швидко виконувати цю роботу[20].
Невдовзі після початку роботи над каталогом Дрейпера виникли розбіжності щодо того, як класифікувати зорі. Першою досліджувати це питання почала Нетті Фаррар, але за кілька місяців вона одружилась і покинула Гарвардську обсерваторію[11]. Після цього в класифікації виникли два підходи — Вільяміни Флемінг (яка за дорученням Пікерінга керувала проєктом[24] і позначала спектри літерами в алфавітній послідовності від A до Q, ґрунтуючись переважно на лініях водню серії Бальмера) та племінниці Генрі Дрейпера Антонії Морі (яка позначала спектри числами від I до XXII і додавала літеру a, b чи c для позначення різкості спектральних ліній). У каталозі 1122 зір, опублікованому в 1901 році, Кеннон скоротила схему Флемінг до класів O, B, A, F, G, K, M, зберігши також P для планетарних туманностей і Q для незвичайних зір. Вона також додатково розділила кожен клас на 10 підкласів, позначених числами від 0 до 9 (наприклад, спектральний клас Сонця — G2). Невдовзі з'ясувалося, що схема Кеннон насправді класифікувала зорі за їхньою температурою, і її спектральна класифікація стала загальноприйнятою[19].
Прокласифікувавши за своєю схемою спектри понад 225 000 зір, Флемінг опублікувала результати у 1918—1924 роках у дев'яти томах як Каталог Генрі Дрейпера[19] (томи 91—99 «Гарвардських анналів»). Також вона класифікувала зорі для «Розширеного каталогу Генрі Дрейпера» (англ. Henry Draper Extension), Єльського каталогу та каталогу, складеного в обсерваторії на мисі Доброї Надії, прокласифікувавши загалом спектри близько 350 000 зір. На основі Каталога Генрі Дрейпера спільно з Гарлоу Шеплі вона статистично дослідила розподіл зір за величинами та спектральними класами[25]. У 1903 і 1907 роках вона склала каталоги змінних зір. Відкрила близько 300 змінних і 5 нових зір, здебільшого за їхніми спектральним характеристиками[25].

Кеннон та інших жінок в обсерваторії, разом із Генрієттою Свон Лівітт, Антонією Морі та Флоренс Кушман, спочатку критикували за те, що вони «не на своєму місці», тобто не є домогосподарками[26]. У той час жінки-астрономки зазвичай не піднімалися вище рівня асистенток, і багатьом із них платили лише 25 центів на годину за сім годин на день, шість днів на тиждень[27]. Лівітт, як і Кеннон, була глухою[28]. Кеннон була однією з лідерок колективу завдяки своїй акуратності й терпінню до виснажливої роботи й навіть допомагала обсерваторії налагоджувати міжнародну співпрацю й обмін обладнанням[29].

У 1911 році її призначили куратором астрономічних фотографій у Гарварді[20]. У 1914 році вона була обрана почесним членом Королівського астрономічного товариства[31]. У 1921 році вона стала однією з перших жінок, які отримали ступінь почесного доктора європейських університетів, — їй присудили ступінь почесного доктора з математики та астрономії Гронінгенського університету[32]. 9 травня 1922 року Міжнародний астрономічний союз прийняв резолюцію про офіційне затвердження системи зоряної класифікації Кеннон. Лише з незначними змінами ця класифікація використовується дотепер[33]. Того ж 1922 року Кеннон провела шість місяців в Арекіпі в Перу, щоб сфотографувати зорі в південній півкулі[34]. Кеннон була суфражисткою та членкинею Національної жіночої партії[en][35]. Астрономка Сесілія Пейн співпрацювала з Кеннон і використала її дані, щоб показати, що зорі складаються в основному з водню та гелію[36]. У 1925 році Кеннон стала першою жінкою, яка здобула ступінь почесного доктора наук Оксфордського університету[37]. У 1933 році вона представляла професійних жінок на Всесвітній виставці в Чикаго «Століття прогресу»[29]. У 1935 році вона заснувала премію Енні Джамп Кеннон для «жінок будь-якої країни, чий внесок у науку астрономії є найвидатнішим»[38]. У 1938 році вона обійняла в Гарвардському університеті іменну посаду «астронома імені Вільяма К. Бонда»[35].

Кар'єра Енні Джамп Кеннон в астрономії тривала понад 40 років. У 1940 році вона вийшла на пенсію[19], але навіть після цього продовжувала активно працювати в обсерваторії аж до останніх місяців перед смертю[39].
Кеннон померла 13 квітня 1941 року в Кембриджі, штат Массачусетс, у віці 77 років[34]. Вона померла в лікарні, прохворівши перед цим понад місяць[40].
Згадують, що Кеннон мала палку вдачу[41], була непретенціозною та дотепною[42]. Вона вирішила не одружуватись і не мати дітей[9]. Протягом життя Енні Кеннон вела щоденники, які збереглися досі. Їх використовують для вивчення подробиць її біографії[42].


- Почесна докторка Гронінгенського університету, Нідерланди (1921)[43][44].
- Перша жінка, яка стала почесною докторкою Оксфордського університету (1925)[19].
- Обрана до Американського філософського товариства (1925)[45].
- Обрана однією з «найвеличніших живих американських жінок» Лігою жінок-виборців[en] (1929)[46].
- Перша жінка, нагороджена медаллю Генрі Дрейпера (1931)[47].
- Премія Еллен Річардс від Асоціації для сприяння науковим дослідженням жінками (1932)[48].
- Почесний ступінь Оґлторпського університету[en] (1935)[49].
- Перша жінка, обрана на посаду в Американському астрономічному товаристві[19].
- Членкиня Королівського астрономічного товариства[50].
- Почесна членкиня студентського товариства Фі Бета Каппа в Коледжі Веллслі[49].
- Членкиня-засновниця Асоціації Марії Мітчелл[en][49].
- Місячний кратер Кеннон[en] названий на її честь[47].
- Астероїд 1120 Каннонія названий на її честь[47].
- Премія Енні Джамп Кеннон, названа на її честь; вручається північноамериканським астрономкам з 1934 року[51].
- Кеннон-Хол, студентський гуртожиток у Делаверському університеті[52].
- Будівля Анні Джамп Кеннон була резиденцією президента Веслі-коледжу[en][53] в Довері, Делавер, до придбання коледжу Делаверським університетом[54].
- Включена до списку жінок на Поверху спадщини в мистецькій інсталяції Джуді Чикаго «Вечеря»[35].
- Включена до Національної зали слави жінок (1994)[55].
- Google Doodle на її честь (2014)[52].
- Зображена на 1-доларовій монеті (2019)[56].
- Pickering, Edward Charles (1918). Henry Draper Catalogue. Annals of the Astronomical Observatory of Harvard College. Т. v. 91–99. Cambridge, Massachusetts: Astronomical Observatory of Harvard College. LCCN 18018382. OCLC 809461762.
- Доступний в «оновленій, виправленій і розширеній версії» як Henry Draper Catalogue and Extension (Cannon+ 1918–1924; ADC 1989). VizieR archives. Strasbourg, France: Centre de données astronomiques de Strasbourg [Strasbourg Astronomical Data Center]. Процитовано 8 січня 2015.
- Окремі частини каталогу в Astrophysics Data System:
- Cannon, Annie J.; Pickering, Edward C. (1918). The Henry Draper catalogue 0h, 1h, 2h, and 3h. Annals of Harvard College Observatory. 91: 1. Bibcode:1918AnHar..91....1C.
- Cannon, Annie Jump; Pickering, Edward Charles (1918). The Henry Draper catalogue : 4h, 5h and 6h. Annals of Harvard College Observatory. 92: 1. Bibcode:1918AnHar..92....1C.
- Cannon, Annie Jump; Pickering, Edward Charles (1918). The Henry Draper catalogue : 7h and 8h. Annals of Harvard College Observatory. 93: 1. Bibcode:1919AnHar..93....1C.
- Cannon, Annie Jump; Pickering, Edward Charles (1918). The Henry Draper catalogue : 9h, 10h, and 11h. Annals of Harvard College Observatory. 94: 1. Bibcode:1919AnHar..94....1C.
- Cannon, Annie Jump; Pickering, Edward Charles (1918). The Henry Draper catalogue : 12h, 13h, and 14h. Annals of Harvard College Observatory. 95: 1. Bibcode:1920AnHar..95....1C.
- Cannon, Annie Jump; Pickering, Edward Charles (1918). The Henry Draper catalogue : 15h and 16h. Annals of Harvard College Observatory. 96: 1. Bibcode:1921AnHar..96....1C.
- Cannon, Annie Jump; Pickering, Edward Charles (1918). The Henry Draper catalogue : 17h and 18h. Annals of Harvard College Observatory. 97: 1. Bibcode:1922AnHar..97....1C.
- Cannon, Annie Jump; Pickering, Edward Charles (1918). The Henry Draper catalogue : 19h and 20h. Annals of Harvard College Observatory. 98: 1. Bibcode:1923AnHar..98....1C.
- Cannon, Annie Jump; Pickering, Edward Charles (1918). The Henry Draper catalogue : 21h, 22h, and 23h. Annals of Harvard College Observatory. 99: 1. Bibcode:1924AnHar..99....1C.
- Cannon, Annie Jump (1923). The spectrum of Nova Aquilae. Annals of the Astronomical Observatory of Harvard College. 81 (3). OCLC 786374390.
- Cannon, Annie Jump (1916). Spectra having bright lines. Annals of the Astronomical Observatory of Harvard College. 76 (3). OCLC 786374401.
- Cannon, Annie Jump (1912). Comparison of objective prism and slit spectrograms. Annals of the Astronomical Observatory of Harvard College. 56 (8): 251. Bibcode:1912AnHar..56..251C. OCLC 786374385.
- Cannon, Annie Jump (1912). The spectra of 745 double stars. Annals of the Astronomical Observatory of Harvard College. 56 (7): 227. Bibcode:1912AnHar..56..227C. OCLC 786374368.
- Cannon, Annie Jump (1912). Classification of 1,688 southern stars by means of their spectra. Annals of the Astronomical Observatory of Harvard College. 56 (5): 115. Bibcode:1912AnHar..56..115C. OCLC 786363259.
- Cannon, Annie Jump (1912). Classification of 1,477 stars by means of their photographic spectra. Annals of the Astronomical Observatory of Harvard College. 56 (4): 65. Bibcode:1912AnHar..56...65C. OCLC 786374355.
- Cannon, Annie Jump; Pickering, Edward Charles (1909). Maxima and minima of variable stars of long period. Annals of the Astronomical Observatory of Harvard College. 55 (pt. 2): 95. Bibcode:1909AnHar..55...95C. OCLC 786370272.
- Cannon, Annie Jump; Pickering, Edward Charles (1907). Second catalogue of variable stars. Annals of the Astronomical Observatory of Harvard College. 55 (pt. 1). OCLC 603459862.
- Cannon, Annie Jump (1903). A provisional catalogue of variable stars. Annals of the Astronomical Observatory of Harvard College. 48 (3): 91. Bibcode:1903AnHar..48...91P. OCLC 786370792.
- Cannon, Annie Jump; Pickering, Edward Charles (1901). Spectra of bright southern stars photographed with the 13-inch Boyden telescope as a part of the Henry Draper Memorial. Annals of the Astronomical Observatory of Harvard College. 28 (pt. 2): 129. Bibcode:1901AnHar..28..129C. OCLC 786363059.
Видання українською мовою:
- Кеннон, Анні. Клясифікація зір // Збірник Гарвардської обсерваторії. Зоряний Всесвіт / За редакцією й з доповненнями Б. Герасимовича. — Харків, Київ : ДВОУ технічне видавництво, 1931. — С. 73-77. — 5000 прим.
- ↑ а б Кэннон Энни Джамп // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б в Ogilvie M. B. The Biographical Dictionary of Women in Science: Pioneering Lives From Ancient Times to the Mid-20th Century — Routledge, 2003. — Vol. 1. — P. 227. — 798 p. — ISBN 978-1-135-96342-2
- ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ а б NNDB — 2002.
- ↑ Geni.com — 2006.
- ↑ Климишин, 2000, с. 398.
- ↑ Mack, 1990, с. 91.
- ↑ History of Women in Astronomy: Annie Cannon. Astronomical Society of the Pacific. University of California at Berkeley. Процитовано 13 квітня 2017.
- ↑ а б Des Jardins, 2010, с. 89.
- ↑ Girl Star-Gazer Now Specialist. Statesville Record and Landmark. 19 листопада 1928. Процитовано 13 квітня 2017 — через Newspapers.com.
- ↑ а б в г Mack, 1990, с. 99.
- ↑ Cannon, Annie Jump (1893). In the footsteps of Columbus. Boston: L. Barta & co., printers.
- ↑ Hennessey, Logan (23 липня 2006). Annie Jump Cannon (1863–1941) – Early life. Wellesley College. Архів оригіналу за 3 травня 2014. Процитовано 1 квітня 2014.
- ↑ Annie Cannon. She is an Astronomer. 2014. Процитовано 18 лютого 2014.
- ↑ Des Jardins, 2010, с. 102.
- ↑ Wellesley College: "Annie Jump Cannon, " Education. [Архівовано 2022-01-20 у Wayback Machine.] 10 December 1998. Retrieved 23 May 2023
- ↑ Annie Cannon. She is an Astronomer. 2014. Процитовано 18 лютого 2014.
- ↑ Shteynberg, Catherine. Pickering's Women. Smithsonian Institution Archives. Smithsonian Institution. Процитовано 8 травня 2009.
- ↑ а б в г д е Annie Jump Cannon | American astronomer. Encyclopædia Britannica. Процитовано 10 вересня 2016.
- ↑ а б в г Fitzgerald, Helen (18 вересня 1927). Counted the Stars in the Heavens. The Brooklyn Daily Eagle. Процитовано 13 квітня 2017 — через Newspapers.com.
- ↑ Dvorak, 2013.
- ↑ а б Woman Making Index of 100,000 Stars for a Catalogue. The Danville Morning News. 10 лютого 1913. Процитовано 13 квітня 2017 — через Newspapers.com.
- ↑ Annie Cannon. She is an Astronomer. 2014. Процитовано 18 лютого 2014.
- ↑ Shteynberg, Catherine. Pickering's Women. Smithsonian Institution Archives. Smithsonian Institution. Процитовано 8 травня 2009.
- ↑ а б Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Р. (1977). Кэннон Энни Джамп (Cannon, Annie Jump). Астрономы. Биографический справочник (на сайте Астронет). отв. редактор Богородский А. Ф. (вид. 2-ге, 416 с.). Киев: Наукова думка.(рос.)
- ↑ Remember the Ladies: Annie Jump Cannon | Stumbling Toward Enlightenment. 14 червня 2019. Архів оригіналу за 14 червня 2019. Процитовано 14 червня 2019.
- ↑ Annie Cannon. She is an Astronomer. 2014. Процитовано 18 лютого 2014.
- ↑ Sobel, Dava (2016). The Glass Universe: How the Ladies of the Harvard Observatory Took the Measure of the Stars. Penguin. ISBN 9780670016952
- ↑ а б Des Jardins, 2010, с. 95.
- ↑ Annie Jump Cannon (1863–1941), sitting at desk. Smithsonian Institution Archives. Smithsonian Institution. Процитовано 11 липня 2013.
- ↑ Honor Woman of Delaware Birth. The Morning News. 18 березня 1914. Процитовано 13 квітня 2017 — через Newspapers.com.
- ↑ In acknowledgement of her work... The Marion Star. 25 червня 1921. Процитовано 13 квітня 2017 — через Newspapers.com.
- ↑ Wellesley College: "Annie Jump Cannon, " Education. [Архівовано 2022-01-20 у Wayback Machine.] 10 December 1998. Retrieved 23 May 2023
- ↑ а б Annie Jump Cannon. Encyclopedia of World Biography. Encyclopedia.com. 2004. Процитовано 1 квітня 2014.
- ↑ а б в Brooklyn Museum: Annie Jump Cannon. Brooklyn Museum. Процитовано 13 квітня 2017.
- ↑ Greenstein, George (1993). The ladies of Observatory Hill. The American Scholar. 62 (3): 437—446. JSTOR 41212156.
- ↑ Gal Astronomer. Rushville Republican. 18 квітня 1968. Процитовано 13 квітня 2017 — через Newspapers.com.
- ↑ Woman's Prize. The Brooklyn Daily Eagle. 5 лютого 1935. Процитовано 13 квітня 2017 — через Newspapers.com.
- ↑ Waterfield, R. L. (14 червня 1941). Dr. Annie J. Cannon. Nature. 147 (3737): 738. Bibcode:1941Natur.147..738W. doi:10.1038/147738a0.
- ↑ Noted Woman of Science Dies. Daily Capital Journal. 14 квітня 1941. Процитовано 13 квітня 2017 — через Newspapers.com.
- ↑ Des Jardins, 2010, с. 88.
- ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 5 липня 2017. Процитовано 4 липня 2017.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Cannon, Annie Jump, 1863–1941. Papers of Annie Jump Cannon : an inventory. Harvard University Archives. Harvard University Library. 2014. Архів оригіналу за 14 липня 2010. Процитовано 13 квітня 2017.
- ↑ Jaarboek der Rijksuniversiteit te Groningen. 1920—1921. Promotiën Faculteit der Wis- en Natuurkunde. Honoris Causa 31.5.'21, p. 79.
- ↑ APS Member History. search.amphilsoc.org. Процитовано 14 серпня 2023.
- ↑ Noted Woman Astronomer, Classifier of More Stars than Any Other, Dies at Home in Cambridge in 77th Year. The Eagle. 14 квітня 1941. Процитовано 13 квітня 2017 — через Newspapers.com.
- ↑ а б в Smith, Lindsay (2017). Annie Jump Cannon. Project Continua (амер.). Процитовано 31 березня 2016.
- ↑ Welther, 1978, с. 86.
- ↑ а б в Cannon, Annie Jump, 1863–1941. Papers of Annie Jump Cannon : an inventory. Harvard University. 2014. Архів оригіналу за 14 липня 2010. Процитовано 13 квітня 2017.
- ↑ Leof, Madelin (13 травня 1932). Famed Astronomer Catalogues Stars. The San Bernardino County Sun. Процитовано 13 квітня 2017 — через Newspapers.com.
- ↑ Welther, 1978, с. 87.
- ↑ а б Schwartz, Anita Z. (12 грудня 2014). Google Doodle honors Delaware native Annie Jump Cannon. University of Delaware (амер.). Процитовано 13 квітня 2017.
- ↑ Wesley Unveils Annie Jump Cannon Historical Marker. wesley.edu (амер.). Процитовано 4 грудня 2016.
- ↑ Delaware State University — Wesley College Acquisition DSU – WC Acquisition. desu.edu (амер.). 12 лютого 2021. Процитовано 4 березня 2022.
- ↑ National Women's Hall of Fame, Annie Jump Cannon,
- ↑ USA 1 dollar, 2019, Delaware. Annie Jump Cannon, ucoin
- Кеннон // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 211. — ISBN 966-613-263-X.
- Климишин І. А. Історія астрономії. — Івано-Франківськ : видавництво ІФТКДІ, 2000. — С. 398. — 520 прим. — ISBN 966-7365-89-1.
- Des Jardins, Julie (2010). The Madame Curie Complex—The Hidden History of Women in Science. New York, NY, US: Feminist Press. ISBN 9781558616554. OCLC 618891417.
- Dvorak, John. The Women Who Created Modern Astronomy // Sky and Telescope. — 2013. — Vol. 126, no. 2. — P. 28–33. — ISSN 0037-6604. — Bibcode: .
- Mack, Pamela. Straying from their orbits: Women in astronomy in America // Women of Science: Righting the Record / G. Kass-Simon, Patricia Farnes, Deborah Nash (editors). — Bloomington, IN, US : Indiana University Press, 1990. — С. 91. — ISBN 9780253208132.
- Reynolds, Moira Davison (2004). American Women Scientists: 23 Inspiring Biographies, 1900–2000. Jefferson, NC, US: McFarland. ISBN 9780786421619. OCLC 60686608.
- Sobel, Dava (2016). The Glass Universe: How the Ladies of the Harvard Observatory Took the Measure of the Stars. Penguin. ISBN 9780670016952.
- Welther, Barbara L. Highlights of an Exhibit to Honor Annie Jump Cannon // The Journal of the American Association of Variable Star Observers. — 1978. — Vol. 7, iss. 2. — P. 85–87. — Bibcode: .
- Lang, Harry (1994). Silence of the Spheres. Westport, CT: Bergin & Garvey.
- Gerber, Carole (2011). Annie Jump Cannon, Astronomer. Gretna, LA: Pelican.
- Greenstein, George (Summer 1993). The ladies of Observatory Hill. American Scholar. 62 (3): 437—446. ISSN 0003-0937. JSTOR 41212156.
- Veglahn, Nancy J. (1991). Women Scientists. Facts On File. ISBN 978-0816024827. OCLC 22957220.
- Десять найвпливовіших жінок-астрономів, які змінили наше розуміння Всесвіту. The Universe. Space. Tech. 8 березня 2023. Процитовано 7 листопада 2024.
- Аудіозапис розмови Енні Джамп Кеннон з колегами з 365DaysOfAstronomy.Org
- Відділ астрономії коледжу Велkслі: Енні Джамп Кеннон
- Бібліографія про жінок в астрономії від Тихоокеанського астрономічного товариства
- Енні Джамп Кеннон: теоретик зоряних спектрів на сайті Суперкомп'ютерного центру Сан-Дієго
- «Слідами Колумба» Енні Джамп Кеннон (сувенірна фотокнига, роздана на Всесвітній виставці 1893 року компанією Blair Camera Company)
- Дудл Google на честь 151-го дня народження Енні Джамп Кеннон
- Project Continua: Біографія Енні Джамп Кеннон
- Документи Енні Джамп Кеннон, 1863—1978 у Гарвардському університеті.
- Премія Енні Джамп Кеннон з астрономії Американського астрономічного товариства
- O'Connor, John J.; Robertson, Edmund F., «Annie Jump Cannon», MacTutor History of Mathematics Archive, University of St Andrews
- Annie Jump Cannon – Delaware Almanac на YouTube
![]() | Ця сторінка належить до добрих статей української Вікіпедії. |
- Жінки-науковці
- Народились 11 грудня
- Народились 1863
- Уродженці Довера (Делавер)
- Померли 13 квітня
- Померли 1941
- Померли в Кембриджі (Массачусетс)
- Випускники Гарвардського університету
- Викладачі Гарвардського університету
- Члени Американського філософського товариства
- Члени Американського астрономічного товариства
- Члени Королівського астрономічного товариства
- Обрані до Національної зали слави жінок
- Нагороджені медаллю Генрі Дрейпера
- Почесні доктори Оксфордського університету
- Члени Американської асоціації сприяння розвитку науки
- Астрономи США
- Американські жінки-астрономи
- Поверх спадщини
- Відкривачі астрономічних об'єктів
- Науковиці, на честь яких названо астероїд
- Жінки, на честь яких названо кратер на Місяці
- Освітянки США