Енн-Маргрет
| Енн-Маргрет | |
|---|---|
| англ. Ann-Margret | |
.jpg) | |
| Ім'я при народженні | Енн-Марґрет Ульссон |
| Дата народження | 28 квітня 1941[1][2][…] (82 роки) |
| Місце народження | Valsjöbynd |
| Громадянство |
 США Швеція |
| Alma mater | Північно-Західний університет, Школа комунікації Північнозахідного університетуd і середня школа Нью-Трієраd |
| Професія | співачка, акторка театру, кіноакторка, телеакторка, студійна виконавиця |
| Кар'єра | 1961 — донині |
| Нагороди |
«Золотий глобус» (1962,1972,1976,1984,1985) «Еммі» (2010) |
| IMDb | ID 0000268 |
| ann-margret.com | |
 Енн-Маргрет у Вікісховищі | |
Енн-Маргрет Ульссон (англ. Ann-Margret Olsson; нар. 28 квітня 1941) — американська акторка, співачка і танцівниця шведського походження.
Життєпис[ред. | ред. код]
Енн-Маргрет Ульссон народилася в Стокгольмі 28 квітня 1941 року. Перші п'ять років її життя пройшли в маленькому містечку Валшебюн в Ємтланді. Ще 1941 року батько Енн-Маргрет переїхав до США, маючи наміри перевести всю родину, але Друга світова війна порушила його плани. Лише 29 листопада 1946 року Енн-Маргрет з матір'ю приїхали до Нью-Йорка. Дівчинці було тоді п'ять років і вона не говорила англійською. 1946 року сім'я оселилася у Фокс-Лійці, 1948 року переїхала до Вілметт[4]. 1949 року Енн-Маргрет стала натуралізованою громадянкою США[5].
1950 року Енн-Маргрет почала займатися танцями в місцевій студії, 1954 року, у тринадцять років, стала чирлідеркою в школі Вілметта, продовживши ці заняття і в старшій школі Нью-Трір у Віннеткі[6]. У підлітковому віці Енн-Маргрет брала участь у декількох телевізійних конкурсах талантів спочатку на місцевому каналі, а потім і на національному телебаченні. Також вона брала участь у шкільних театральних постановках і конкурсах виконавців. Енн-Маргрет закінчила школу в червні 1959 року і того ж літа вирушила в тур, організований Об'єднаними організаціями обслуговування для підтримки американських військ у Німеччині[4].
Акторська кар'єра[ред. | ред. код]
1961 року Енн-Маргрет підписала контракт зі студією 20th Century Fox і того ж року дебютувала у фільмі «Пригорща чудес». За виконання ролі у цьому фільмі Енн-Маргрет отримала премію «Золотий глобус» у номінації «Нова „Зірка року“ — акторка». Наступного року зіграла роль «поганої дівчини» у фільмі «Ярмарок штату». Наступна головна роль дівчинки-підлітка у фільмі «Бувай, пташко» перетворила Енн-Маргрет на зірку і принесла номінацію на премію «Золотий глобус» за найкращу жіночу роль — комедія або мюзикл.
Під час зйомок фільму «Жив-був злодій» (1965) Енн-Маргрет познайомилася з актором Роджером Смітом, який надалі став її менеджером і з яким перебувала у шлюбі з 1967 по 2017 роки.
1966 року Енн-Маргрет з групою акторів взяла участь в турне для підтримки американських військовослужбовців у В'єтнамі.
Після трирічної перерви, пов'язаної з музичними виступами наживо, 1970 року Енн-Маргрет повернулася до акторської діяльності. 1971 року за роль у фільмі «Пізнання плоті» вона отримала номінацію на «Оскар» і завоювала «Золотий глобус» за найкращу жіночу роль другого плану.
1973 року отримала зірку на Голлівудській алеї слави.
Впродовж 1970-х років Енн-Маргрет чергувала зйомки у фільмах з музичними виступами. За роль у мюзиклі «Томмі» (1975) вона знов була номінована на «Оскар» і завоювала «Золотий глобус» за найкращу жіночу роль — комедія або мюзикл.
Продовжуючи зніматися у фільмах, Енн-Маргрет знімалася і у телефільмах. За ролі у телефільмах «Хто любитиме моїх дітей?» (1983) і «Трамвай „Бажання“» (1984), отримала дві премії «Золотий глобус». 1998 року була знов номінована на «Золотий глобус» за телефільм «Історія Памели Геррімен».
Акторська кар'єра Енн-Маргрет тривала і далі впродовж 2000 — 2010-х років.
Фільмографія[ред. | ред. код]
- Метод Комінськи (2018) — Даяна
- Красиво піти (2017) — Енні
- Такі собі канікули (2009) — Марта
- Пропажа алмазу «Сльоза» (2008) — Корнелія
- Пам'ять (2006) — Керол Харгвей
- Санта Клаус 3 (2006) — Сільвія Ньюман
- Розлучення по-американськи (2006) — Венді Маєрс
- Нью-йоркське таксі (2004) — мама Вашберна
- Траса 60 (2002) — місіс Джеймс
- Останній продюсер (2000) — Міра Векслер
- Щонеділі (1999) — Маргарет Пагніаччі
- Десяте королівство (1999) — Попелюшка
- Старі буркуни розбушувалися (1995) — Еріел Гюставсон
- Старі буркуни (1993) — Еріел Трюакс
- Нічиї діти (1993) — Керол Стівенс
- Продавці новин (1992) — Медда Ларксон
- Нове життя (1988) — Джеккі Джардіно
- Історія з тигром (1987) — Роуз Баттс
- Великий улов (1986) — Барбара Мітчелл
- Двічі в житті (1985) — Одрі Мінеллі
- Повернення солдата (1982) — Дженні Балдрі
- У пошуках виходу (1982) — Петті Ворнер
- Я повинна зніматися в кіно (1982) — Стеффі Блонделл
- Божевільний середній вік (1980) — Сью Енн Барнетт
- Кактус Джек (1979) — Чермінг Джонс
- Магія (1978) — Пеггі Енн Сноу
- Джозеф Ендрюс (1977) — леді Буди по кличці Белль
- Томмі (1975) — Нора Волкер Гоббс
- Грабіжники поїздів (1973) — місіс Лоу
- Чоловік помер (1972) — Ненсі Робсон
- Пізнання плоті (1971) — Боббі
- Революція за хвилину (1970) — Рода
- Тигр (1967) — Кароліна
- Диліжанс (1966) — Даллас
- Зроблено в Парижі (1966) — Меггі Скотт
- Малюк Цинциннаті (1965) — Мельба
- Жив-був злодій (1965) — Крістін Педак
- Хай живе Лас-Вегас! (1964) — Расті Мартін
- Бувай, пташко[en] (1963) — Кім МакЕфі
- Ярмарок штату[en] (1962) — Емілі Портер
- Пригорща чудес[en] (1961) — Луїз
Телебачення[ред. | ред. код]
- Місце, назване домом (2004) — Тула Джитерс
- Мерилін Монро (2001) — Делла Монро
- Десяте королівство (2000) — Попелюшка
- Історія Памели Геррімен (1998) — Памела Геррімен
- Скарлетт (1995) — Белла Вотлінг
- Безпритульні діти (1994) — Керол Стівенс
- Королева: Історія американської сім'ї (1993) — Саллі Джексон
- Наші сини (1991) — Лойнн Барнес
- Дві місіс Гренвілл (1987) — Енн Арден Гренвілл
- Трамвай «Бажання» (1984) — Бланш ДуБуа
- Хто любитиме моїх дітей? (1983) — Люсіль Фрей
Дискографія[ред. | ред. код]
Пісні[ред. | ред. код]
- I Just don't Understand (1961) США #17
- It Do Me So Good (1961) США #97
- What Am I Supposed To Do (1962) США #85
- Sleep In The Grass (1969) США #113 (Киплячому Under Chart)
- Love Rush (1979) США #8 (Club Play Chart)
- Midnight Message (1980) США #12 (Club Play Chart)
Альбоми[ред. | ред. код]
- And Here She Is…Ann-Margret (1961)
- One the Way Up (1962)
- The Vivacious One (1962)
- Bachelor's Paradise (1963)
- Beauty and the Beard (1964) (з Олом Гіртом) США #83
- David Merrick Presents Hits from His Broadway Hits (1964) (з Девідом Мэрриком) США #141
- Songs from «The Swinger» (1966)
- The Cowboy and the Lady (1969) (c Чи Хезелвудом)
- Ann-Margret (1979)
- God Is Love: The Gospel Sessions (2001)
- Ann-Margret's Christmas Carol Collection (2004)
- Love Rush (2007)
- Everybody Needs Somebody Sometimes (2007)
Саундтреки[ред. | ред. код]
- State Fair (1962) США #12
- Bye Bye Birdie (1963) США #2
- The Pleasure Seekers (1965)
- Tommy (1975) США #2
- Newsies (1992) США #149
Нагороди та номінації[ред. | ред. код]
| Нагороди та номінації | ||||
|---|---|---|---|---|
| Нагорода | Рік | Категорія | Робота | Результат |
| «Оскар» | 1972 | Найкраща жіноча роль другого плану | Пізнання плоті | Номінація |
| 1976 | Найкраща жіноча роль другого плану | Томмі | Номінація | |
| «Золотий Глобус» | 1962 | Кращий дебют актриси | Пригорща чудес | Перемога |
| 1964 | Найкраща жіноча роль — комедія або мюзикл | Поки, пташка | Номінація | |
| 1972 | Найкраща жіноча роль другого плану — Кінофільм | Пізнання плоті | Перемога | |
| 1976 | Найкраща жіноча роль другого плану — Кінофільм | Томмі | Перемога | |
| 1978 | Найкраща жіноча роль другого плану — Кінофільм | Джозеф Ендрюс | Номінація | |
| 1984 | Найкраща жіноча роль у міні-серіалі або телефільмі | Хто буде любити моїх дітей? | Перемога | |
| 1985 | Найкраща жіноча роль у міні-серіалі або телефільмі | Трамвай «Бажання» | Перемога | |
| 1988 | Найкраща жіноча роль у міні-серіалі або телефільмі | Дві місіс Гренвилль | Номінація | |
| 1994 | Найкраща жіноча роль другого плану в міні-серіалі або телефільмі | Куїн | Номінація | |
| 1999 | Найкраща жіноча роль у міні-серіалі або телефільмі | Історія Памели Хэрримэн | Номінація | |
| «Еммі» | 1983 | Найкраща жіноча роль у міні-серіалі | Хто любитиме моїх дітей? | Номінація |
| 1984 | Найкраща жіноча роль у міні-серіалі | Трамвай «Бажання» | Номінація | |
| 1987 | Найкраща жіноча роль у міні-серіалі | Дві місіс Гренвилль | Номінація | |
| 1993 | Найкраща жіноча роль другого плану в міні-серіалі | Куїн | Номінація | |
| 1999 | Найкраща жіноча роль у міні-серіалі або телефільмі | Історія Памели Хэрримэн | Номінація | |
| 2010 | Найкраща запрошена актриса в драматичному серіалі | Закон і порядок: Спеціальний корпус | Перемога | |
| «Сатурн» | 1979 | Найкраща жіноча роль | Магія | Номінація |
| Премія Гільдії кіноакторів США | 1999 | Найкраща жіноча роль у телефільмі або міні-серіалі | Історія Памели Хэрримэн | Номінація |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #13431557X // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Internet Broadway Database — 2000.
- ↑ а б Mark Rhoads (28 липня 2006). Illinois Hall of Fame: Ann-Margret (англ.). Illinois Review. Архів оригіналу за 1 лютого 2020. Процитовано 26 травня 2014.
- ↑ Charles Derry. Ann-Margret // International Dictionary of Films and Filmmakers / Tom Pendergast, Sara Pendergast. — Farmington Hills, MI: St. James Press, 2000. — P. 25—28. — ISBN 1-55862-452-X.
- ↑ Mary Ellen Hanson. Go! Fight! Win!: Cheerleading in American Culture. — Popular Press, 1995. — P. 114. — ISBN 978-0879726805.
Посилання[ред. | ред. код]
- Енн-Маргрет на сайті IMDb (англ.)
- Офіційний сайт [Архівовано 10 січня 1998 у Wayback Machine.]
| ||||||||||||||
| |||||||||||||||||
|
- Народились 28 квітня
- Народились 1941
- Випускники Північно-Західного університету
- Лауреати премії «Золотий глобус»
- Музиканти RCA Victor Records
- Американські театральні акторки
- Співаки та співачки США
- Акторки XXI століття
- Акторки XX століття
- Американські телеакторки
- Американські кіноакторки
- Шведські емігранти до США
- Голлівудська алея слави
- Натуралізовані громадяни США