Енн Карсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Енн Карсон
Народилася 21 червня 1950(1950-06-21)[1][2] (69 років)
Торонто, Канада
Громадянство
(підданство)
Flag of Canada (Pantone).svg Канада
Діяльність лінгвістка, поетеса, перекладачка, професор, літературна критикиня, письменниця
Alma mater Торонтський університет
Мова творів англійська[3]
Magnum opus Autobiography of Redd
Членство Американська академія мистецтв і наук
Нагороди

Енн Карсон (англ. Anne Carson, нар. 21 червня 1950 р.) — канадська поетеса, есеїстка, перекладачка і професорка класики. Кілька років проживала у Монреалі й викладала в університеті Макгілла,[4] в Мічиганському університеті[5] та в Принстонському університеті (з 1980 по 1987 рік).[6] Стипендіатка Ґуґґенгайма 1998 року,[7] а в 2000 році — отримувачка стипендії Мак-Артура. Лауреатка Літературної премії Ланнана.[8]

Життєпис[ред. | ред. код]

Освіта[ред. | ред. код]

У середній школі викладач латини познайомив Карсон зі світом та мовою Стародавньої Греції та навчав її приватно.[9] Вступивши у коледж Сент-Майкла в університеті Торонто, двічі покидала навчання: наприкінці першого та другого курсу. Карсон, незадоволена навчальними обмеженнями (особливо необхідним курсом вивчення Мілтона), ненадовго перейшла у сферу графічного мистецтва. Зрештою вона повернулася до університету в Торонто, де закінчила бакалаврат у 1974 році, магістратуру в 1975 році та отримана ступінь доктора наук в 1981 р.[10] Також вона провела рік, вивчаючи грецьку метрику та грецьку текстову критику в університеті Сент-Ендрюса.[11]

Кар'єра[ред. | ред. код]

Карсон є професоркою класики, галузями її наукових інтересів є класичні мови[en], порівняльне літературознавство, антропологія, історія та комерційне мистецтво; у своїх працях вона поєднує ідеї та теми з багатьох галузей. На неї вплинули давньогрецька література, Сапфо, Сімона Вейль, Гомер, Вірджинія Вулф, Емілі Бронте та Фукідід. Вона часто посилається, модернізує та перекладає давньогрецьку літературу. Станом на 2016 рік вона опублікувала двадцять книг, більшість з яких поєднує форми поезії, есе, прозу, критику, переклад, драматичний діалог, художню та нехудожню літературу.

Карсон була стипендіаткою Анні-Марії Келлен в Американській академії в Берліні[en] (осінь 2007 року). Нью-йоркська театральна компанія The Classic Stage Company поставила вистави за трьома перекладами Карсон: «Агамемнон» Есхіла; «Електру» Софокла та «Ореста» Евріпіда (під назвою «Орестея»), що були в репертуарі театру в сезоні 2008/2009. З 2010 по 2016 рік Карсон був вільним професором (Professor-at-Large) Ендрю Діксона в Університеті Корнелла.[12] Вона має звання визначного поета-резидента в Нью-Йоркському університеті[13] та входила в журі поетичної премії Гріффіна 2010 року.


У 2014 оці отримала поетичну премію Гріффіна за збірку Red Doc> і визнана видатною поетесою 21 століття.

Вибрані нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Carson, Anne (1981). Odi et amo ergo sum (Thesis (Ph.D.)). University of Toronto.
  • Carson, Anne (1986). Eros the bittersweet. Princeton University Press. 
  • Short Talks (1992) Brick Books
  • Glass, Irony, and God (1995) New Directions Publishing Company
  • Plainwater (1995) Knopf
  • Autobiography of Red: A Novel in Verse (1998) Knopf
  • Economy of the Unlost: Reading Simonides of Ceos with Paul Celan (1999) Princeton University Press
  • Electra (translation) (2001) Oxford
  • Men in the Off Hours (2001) Knopf
  • The Beauty of the Husband: A Fictional Essay in 29 Tangos (2001) Knopf
  • If Not, Winter: Fragments of Sappho (2002) Knopf
  • Wonderwater (Alice Offshore) (другий том, Answer Scars, у співпраці з Roni Horn[en]) (2004) Steidl
  • Decreation: Poetry, Essays, Opera (2005) Knopf
  • Grief Lessons: Four Plays by Euripides (переклад) (2006) New York Review Books Classics
  • An Oresteia (переклади «Агамемнона», «Електри», «Ореста») (2009) Faber and Faber
  • NOX (2010) New Directions, incorporating Catullus 101 Катулла
  • Antigonick (2012) New Directions
  • Red Doc> (2013) Knopf, пряме продовження її поетичного роману Autobiography of Red.
  • Iphigenia among the Taurians (переклад) (2014) University of Chicago Press
  • The Albertine Workout (2014) New Directions Poetry Pamphlet #13
  • Nay Rather (2014) The Cahiers Series, Cahier 21
  • Float (2016) Knopf
  • Bakkhai (2017) New Directions (переклад «Вакханки» Евріпіда)

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. SNAC — 2010.
  2. Babelio
  3. Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. McGill News - Winter '97. News-archive.mcgill.ca. Архів оригіналу за 2013-11-04. Процитовано 2010-10-28. 
  5. Penn Humanities Forum | Anne Carson. Phf.upenn.edu. 2009-12-02. Архів оригіналу за 2010-06-18. Процитовано 2010-10-28. 
  6. Anne Carson- Poets.org - Poetry, Poems, Bios & More. Poets.org. 1950-06-21. Процитовано 2010-10-28. 
  7. Anne Carson - John Simon Guggenheim Memorial Foundation. Gf.org. Процитовано 2010-10-28. 
  8. Lannan Foundation - Anne Carson. Lannan.org. 2001-03-21. Архів оригіналу за 2010-01-25. Процитовано 2010-10-28. 
  9. Anne Carson. www.litencyc.com (en). Процитовано 2019-10-10. 
  10. «Classic Carson». Val Ross. University of Toronto Magazine. Архів оригіналу за 2007-08-23. Процитовано 2018-06-09. 
  11. Scottish Review of Books. Scottish Review of Books (en-GB). Процитовано 2019-10-10. 
  12. All Professors at Large 1965 to June 30, 2023. Cornell University. Процитовано 8 June 2018. 
  13. NYU > CWP > Anne Carson, Charles Simic Join Faculty. Cwp.fas.nyu.edu. Процитовано 2010-10-28. 
  14. The 2014 Folio Prize Shortlist is Announced. Folio Prize. 10 February 2014. Процитовано February 13, 2014. 
  15. Gaby Wood (10 February 2014). Folio Prize 2013: The Americans are coming, but not the ones we were expecting. The Daily Telegraph. Процитовано February 13, 2014. 
  16. Anne Carson. The Watermill Center (en-US). 2017-11-22. Процитовано 2019-10-10. 

Посилання[ред. | ред. код]