Енн Редкліфф
| Енн Редкліфф | ||||
|---|---|---|---|---|
| Ann Radcliffe | ||||
 | ||||
| Ім'я при народженні | Енн Ворд (Ann Ward) | |||
| Народилася |
9 липня 1764 Холборн, Лондон | |||
| Померла |
7 лютого 1823 (58 років) Лондон ·пневмонія | |||
| Поховання | St George's, Hanover Squared | |||
| Громадянство |
 Англія | |||
| Діяльність | письменниця | |||
| Сфера роботи | літературна діяльністьd[1] і готичний роман[1] | |||
| Мова творів | англійська[2] | |||
| Роки активності | 1789–1796 | |||
| Жанр | готичний роман | |||
| Батько | William Wardd[3] | |||
| Мати | Ann Oatesd[3] | |||
| У шлюбі з | William Radcliffed[3] | |||
|
| ||||
 Енн Редкліфф у Вікісховищі | ||||
Анна Радкліф, Енн Редкліфф (англ. Ann Radcliffe; 9 липня 1764 — 7 лютого 1823) — англійська письменниця, одна із засновниць готичного роману.
Біографія[ред. | ред. код]
Дуже мало відомо про життя Енн Редкліфф. У 1823, в рік її смерті, британський журнал Edinburgh Review[en] написав: «Вона ніколи не з'являлася на публіці, завжди трималась осторонь, як солодкий птах, що співає свої поодинокі ноти, оповитий і невидимий»[4]. Англійська поетеса Крістіна Росетті намагалася написати біографію про життя письменниці, але зрештою відмовилася від цієї ідеї через нестачу інформації.[5]
Енн Редкліфф народилася 9 липня 1764 року в Холборні, Лондон. Її батьком був галантерейник Вільям Уорд, мати — Енн Вотс. У 1787 році вона вийшла заміж за журналіста Вільяма Редкліффа, співвласника і редактора газети English Chronicle. Оскільки в них не було дітей, Енн, щоб зайняти вільний час, почала займатися белетристикою. Гроші, які вона заробила від своїх романів, пізніше дозволили їм подорожувати разом.
Життя Енн Редкліфф, як і її творчість, оточені різними таємницями. Одна з таких легенд оповідає про те, що, вигадуючи нові сюжети і страшні деталі своїх творів, Анна збожеволіла і після цього померла. Хоча її чоловік стверджував, що вона померла від нападу астми.
Творчість[ред. | ред. код]
Редкліфф написала свої знамениті романи протягом 7-8 років; після 1797 не випустила жодного твору. Найпопулярнішими її романами є «Роман у лісі» (1791), «Удольфські таємниці» (1794) та «Італієць» (1797). Головна особливість прози Радкліф — кількість ефектних літературних засобів, здатних залякати читача жахами ситуацій та антуражу (занедбані могили, привиди, духи, гроза та ін.), несподіваними сюжетними поворотами, лиходійствами та інтригами.
В багатьох творах письменниці відчувається вплив сентиментального жанру, що також сприяло популярності її романів. У першій чверті XIX століття романи Радкліф мали величезний успіх не тільки в Англії, але і в Європі, в тому числі і в Росії. Радкліф належить також опис подорожі на континент, яку вона здійснила у 1794 році. Книга «Journal of a tour through Holland and the western frontier of Germany» містить як красиві і поетичні описи побаченого, так і досить манірні судження про чужі краї.
Вплив на більш пізніх авторів[ред. | ред. код]
Творчість Енн Редкліфф справила глибокий вплив на більш пізніх письменників, в тому числі на Маркіза де Сада (1740–1814), Едгара Аллана По (1809–1849) і Вальтера Скотта (1771–1832).
У дитинстві молодий Федір Достоєвський був глибоко вражений Редкліфф. У своїх «Зимових нотатках про літні враження»[en]» (1863) він пише: «...в довгі зимові вечори, за незнанням грамоти, слухав, роззявивши рота і завмираючи від захоплення і жаху, як батьки читали на сон грядущий романи Радкліф, від яких я потім марив уві сні в лихоманці»[6] Ряд науковців відзначають елементи готичної літератури в романах Достоєвського[7], а деякі з них зробили спроби показати безпосередній вплив Редкліфф на творчість письменника.[8]
Вибрані публікації[ред. | ред. код]
- Замок Етліна і Данбейна (The Castles of Athlin and Dunbayne[en]), 1789
- Сицилійський роман (A Sicilian Romance[en]), 1790
- Роман у лісі (The Romance of the Forest[en]), 1791
- Таємниці Удольфського замку (The Mysteries of Udolpho[en]), 1794
- Італієць (The Italian[en]), 1797
- Гастон де Блондевілль (Gaston de Blondeville[en]), 1826
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Czech National Authority Database
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в Kindred Britain
- ↑ Chawton House Library: Ruth Facer, «Anne Radcliffe (1764–1823)» [Архівовано 23 жовтня 2016 у Wayback Machine.], retrieved 1 December 2012
- ↑ Rictor Norton (1 травня 1999). Mistress of Udolpho: The Life of Ann Radcliffe. Bloomsbury Publishing. с. 8. ISBN 978-1-84714-269-6.
- ↑ Федор Михайлович Достоевский. Зимние заметки о летних впечатлениях. 1863 г. Див. текст на Lib.ru [Архівовано 22 жовтня 2017 у Wayback Machine.]
- ↑ Berry, Robert. Gothicism in Conrad and Dostoevsky. Архів оригіналу за 2 травня 2015. Процитовано 18 жовтня 2014.
- ↑ Bowers, Katherine. Dostoevsky's Gothic Blueprint: the Notebooks to The Idiot. Архів оригіналу за 22 жовтня 2014. Процитовано 17 жовтня 2014.
Література[ред. | ред. код]
- Cody, David (July 2000). Ann Radcliffe: An Evaluation. The Victorian Web: An Overview. Архів оригіналу за 17 червня 2019. Процитовано 1 грудня 2010.
- Ann Radcliffe. Brooklyn College English Department. 9 травня 2003. Архів оригіналу за 29 червня 2011. Процитовано 15 червня 2015.
- Norton, Rictor (1999). Mistress of Udolpho: The Life of Ann Radcliffe.
- Rogers, Deborah (1996). A Biography of Radcliffe. ISBN 978-0-313-28379-6.
Посилання[ред. | ред. код]
- Редкліфф Енн // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2006. — Т. 2 : Л — Я. — С. 408. — ISBN 966-692-744-6.
- Радкліф Анна // Шевченківська енциклопедія: — Т. 5: Пе—С : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — С. 408.
