Енріке Мореплавець

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Енріке
Енріке
Енріке
Герцог Візеуський
1415 — 13 листопада 1460
Попередник: засновно
Наступник: Фернанду Візеуський
Магістр Ордену Христа
26 травня 1420 — 13 листопада 1460
Наступник: Фернанду Візеуський
 
Народження: 4 березня 1394
Порту, Португалія[1]
Смерть: 13 листопада 1460(1460-11-13)[2][3] (66 років)
Сагреш, Віла-ду-Бішпу, Фару, Португалія
Релігія: католик
Династія: Авіська
Батько: Жуан I
Мати: Філіппа Ланкастерська

CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Енрі́ке (порт. Henrique; 4 березня 1394(13940304)13 листопада 1460) — португальський інфант, герцог Візеуський (14151460). Магістр Ордену Христа (14201460). Ініціатор доби великих географічних відкриттів, патрон португальських мореплавців. Першим з європейців дослідив Центральну Атлантику, морські шляхи та острови вздовж узбережжя Західної Африки. Представник Авіської династії. Народився у Порту, Португалія. Четвертий син португальського короля Жуана I й англійської принцеси Філіппи Ланкастерської. Рідний брат португальського короля Дуарте, коїмбрського герцога Педру, авіського адміністратора Фернанду. Брав участь у завоюванні Сеути, був поранений (1415), став її губернатором (1419). Ініціював, організував і очолив Танжерський похід (1437), що завершився катастрофою і загибеллю брата Фернанду. Намагався утвердитися на Канарах, окупованих Кастилією. Генріх облаштувався на мисі Сагреш (сучасне місто Сагреш) на півдні Португалії у міста Лагуш. Він оселився в покинутому селі, що пізніше називалося Віла-до-Інфанте (Місто принца). Як вважається, ним була заснована навігаційна школа, але це не була школа у сучасному розумінні. Він використовував картографів для допомоги складання карт узбережжя Мавританії та спонсорував експедиції впродовж мавританського берегу. Прізвисько — Мореплавець, Навігатор (порт. el Navegado).

Біографія[ред. | ред. код]

Молодість[ред. | ред. код]

Енріке народився 4 березня 1394 року в Порту, Португалія. Він був четвертим сином і п'ятою дитиною португальського короля Жуана I й англійської принцеси Філіппи Ланкастерської. Рідними братами Енріке були португальського короля Дуарте, коїмбрський герцог Педру, конетабль Жуан і авіський адміністратор Фернанду.

Перші відкриття[ред. | ред. код]

Перші контакти з африканськими ринками рабів були експедиціями викупу португальців, поневолених у результаті піратських нападів на португальські кораблі чи села. Надалі португальці стали захоплювати чорношкірих невільників. Генріх обґрунтовував це на тій підставі, що він навертав цих полонених у християнство. Генріх ввів державну монополію на торгівлю чорними невільниками.

Жуау Гонсалвеш Зарку, Бартоломеу Перестрелло та Тріштау Важ Тейшейра відкрили острів Порту-Санту (1418/1419) та Мадейра (1420). З ініціативи Генріха португальські поселенці колонізували острови.

У 1427 році один з навігаторів Генріха відкрив Азорські острови. У 1430 р. почалась їх колонізація.

Жил Еанеш, один з керівників експедицій Генріха, першим обігнув мис Буждур (Західна Сахара) у 1434, що стало початком епохи великих географічних відкриттів.

Генріх був головним організатором невдалої спроби захоплення Танжеру у 1437 р. Його молодший брат Фернандо був залишений заручником для підтвердження виконання португальцями умов мирної угоди. Умова не була підтверджена та принц Фернандо помер у неволі.

Використовуючи каравели, експедиції рухались далі на південь. Нуно Тріштау та Антау Гонсалвес досягли мису Кап-Блан (Рас-Нуадибу) у 1441 році. У 1443 році португальці дійшли до затоки Аркін та у 1448 році побудували важливий форт. Дініс Діас перетнув річку Сенегал та обігнув Зелений Мис у 1444 році.

Алоїзій Када-Мосто досліджував атлантичне узбережжя Африки і виявив кілька островів архіпелагу Кабо-Верде між 1455 і 1456 роками. У своєму першому рейсі, який розпочався 22 березня 1455 року, він відвідав Мадейру і Канарські острови. Під час другої подорожі в 1456 році Када-Мосто став першим європейцем, що досягнув островів Зеленого мису. У 1462 році португальці дослідили узбережжя Африки до сучасної країни Сьєрра-Леоне. Двадцять вісім років потому Бартоломеу Діаш довів, що Африку можна обігнути, коли він досяг південного краю континенту, нині відомого як Мис Доброї Надії. У 1498 році Васко да Гама був першим моряком, що подорожував від Португалії до Індії.

У культурі[ред. | ред. код]

Сім'я[ред. | ред. код]

Докладніше: Авіська династія
  • Матір: Філіппа (1360—1415), донька ланкастерського герцога Джона Гонта
  • Рідні брати і сестри:
    • Бранка (1388—1389), померла немовлям
    • Афонсу (1390—1400), спадкоємець престолу, помер юнаком
    • Дуарте (1391—1438), король Португалії (1433—1438)
    • Педру (1392—1449), герцог Коїмбрський (1415—1449), регент (1439—1449)
    • Ізабела (1397—1471) ∞ Філіпп III, бургундський герцог
    • Жуан (1400—1442), конетабль Португалії (1431—1442)
    • Фернанду (1402—1443), адміністратор Авіського ордену (1434—1443)
  • Зведені брати і сестри:
    • Афонсу (1377—1461), герцог Браганський (1442—1461)
    • Беатриса (1380—1439) ∞ 1) Томас Фіцалан, граф Арундельський ; 2) Джон Голланд, граф Гантінгдонський
  • Спадкоємець: Фернанду (1433—1470), герцог Безький (1453—1470) і Візеуський (1460—1470), магістр Ордену Христа (1461—1470), конетабль Португалії (1466—1470)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Генрих Мореплаватель / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. SNAC — 2010.
  3. Find a Grave — 1995. — ed. size: 165000000

Джерела[ред. | ред. код]

Збірники джерел
Монографії
  • Livermore H.V. History of Portugal. Cambridge: University Press, 1947.
  • Livermore H.V. A New History of Portugal. Cambridge: University Press, 1969.
  • Бізлі, Чарльз Раймонд. Принц Енріке Мореплавець. пер. Санченка А.В. Київ: Темпора, 2015

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Енріке Мореплавець