Енріке Орісаола

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Ф
Енріке Орісаола
Особові дані
Народження 26 березня 1922(1922-03-26)
  Сантандер, Іспанія
Смерть 10 червня 2013(2013-06-10) (91 рік)
  Сантандер, Іспанія
Громадянство Flag of Spain.svg Іспанія
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1941–1948 Іспанія «Расінг»  ? (?)
1948–1951 Іспанія «Хімнастіка» (Торрелавега)  ? (?)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
? Іспанія «Хімнастіка» (Торрелавега)
1956–1958 Іспанія «Расінг»
1958–1959 Іспанія «Реал Хаен»
1959–1960 Іспанія «Реал Мурсія»
1961 Іспанія «Барселона»
1962–1963 Іспанія «Осасуна»
1963–1964 Іспанія «Реал Ов'єдо»
1964–1965 Іспанія «Леванте»
1966–1967 Іспанія «Депортіво»
1967–1968 Іспанія «Реал Вальядолід»
1968–1969 Іспанія «Реал Вальядолід»
1970 Іспанія «Саламанка»
1971–1972 Іспанія «Райо Вальєкано»
1972 Іспанія «Сабадель»
1973–1974 Іспанія «Депортіво»
1974–1975 Іспанія «Херес»
1975–1976 Іспанія «Атлетіко Марбелья»
1976–1978 Іспанія «Альбасете»
1978–1981 Іспанія «Кальво Сотело»
1981–1982 Іспанія «Бадахос»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Енріке Орісаола (ісп. Enrique Orizaola, 26 березня 1922, Сантандер — 10 червня 2013, Сантандер) — іспанський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Ігрова кар'єра[ред.ред. код]

У дорослому футболі дебютував 1941 року виступами за команду клубу «Расінг», кольори якої захищав протягом 1941—1948 роках, зігравши загалом 126 ігор і забив п'ятнадцять голів. Всього в команді з Сантандеру провів сім сезонів: п'ять у другому дивізіоні та два в третьому (1943/44 і 1947/1948).

1948 року перейшов в інший клуб з Кантабрії — «Хімнастіка» (Торрелавега). Перший сезон 1948/49 грав у третьому дивізіоні, а після чого у другому дивізіоні грав у сезонах 1949/50 і 1950/51.

Кар'єра тренера[ред.ред. код]

Перші дві команди, які очолював Орісаола, були його колишніми клубами — спочатку він попрацював з «Хімнастікою» (Торрелавега), а потім у 1956–1958 роках тренував «Расінг». У перший сезон команда посіла восьме місце в турнірній таблиці другого дивізіону, проте, в наступному сезоні 1957/58 команда йшла на вершині значну частину сезону, але продаж у «Севилью» двох стовпів команди (Мануель Гомес Мартін та Сантін) призвели до зниження результатів команди і відставки Орісаоли 8 травня 1958 року.

Після цього Енріке очолив «Реал Хаен», що нещодавно спустився до другого дивізону, але ще до закінчення сезону перейшов у «Реал Мурсія», також команду Другого дивізіону, в обмін на грошову суму. З нею він закінчив сезон четвертим і залишився в команді в наступному сезоні.

Після закінчення останнього сезону 1959/60 Орісаола прийняв запрошення приєднатись до «Барселони», увійшовши в тренерський штаб Любиши Брочича. Через незадовільні результати незабаром Брочича було звільнено і Орісаола 12 січня 1961 року став головним тренером каталонського гранда. З Орісаолою команда вийшла у фінал Кубка Європейських Чемпіонів, який був зіграний в тому ж році в Берні, Швейцарія. Після поразки у фіналі від «Бенфіки» з рахунком 3:2, в команді почалося повторне будівництво. Були прийняті неординарні рішення, наприклад, дозволили піти Ладиславу Кубалі, були підписані нові гравці, такі як Песудо, Переду, Семінаріо та ін[1].

В лютому 1962 року він був призначений тренером юнацької іспанської збірної для участь в юнацькому чемпіонаті Європи в квітні того року в Румунії, в якій Іспанія зайняла останнє місце в групі не здобувши жодної перемоги, після чого покинув збірну. Причиною цього стало те, що збірна Іспанії була останньою, яка прибула до Румунії і приїхала до Констанци лише за декілька годин до початку протистояння (20 квітня) проти Франції і лише провівши одне тренування на румунській території.

У червні 1962 року прийняв пропозицію попрацювати у клубі «Осасуна». Під його керівництвом клуб з Памплони зайняв передостаннє місце у Ла Лізі сезону 1962/63 і вилетіла до Сегунди, однак сам Орісаола залишився у вищому дивізіоні і у наступному сезоні очолив клуб «Реал Ов'єдо». Був звільнений в січні наступного року після поразки від «Еспаньйола».

24 червня 1964 року став головним тренером «Леванте», з яким у сезоні 1964/65 здобув рекордні 8 перемог, проте команда все одно вилетіла у Сегунду, після чого покинув клуб.

По ходу сезону 1965/66 очолив «Депортіво», з яким у тому ж році вийшов до Прімери, після чого продовжив контракт і продовжив працювати з Галасійцями, однак після провального старту нового сезону сезону, 6 лютого 1967 року пішов з поста тренера.

19 жовтня 1967 року став головним тренером клубу «Реал Вальядолід», який грав у другому дивізіоні. Клуб до останнього боровся за вихід в еліту, але поступився у плей-оф проти «Реала Сосьєдад». Після цього Орісаола покинув клуб, однак наприкінці жовтня того ж 1968 року після швидкого звільнення Антоніо Барріоса Орісаола повернувся на посаду, пропрацювавши ще рік.

На початку грудня 1969 року Орісаола став тренувати «Саламанку» ставши, таким чином, третім тренером клубу в тому сезоні після Казіміро Бенавенте та Хосе Бермудеса Родрігеса. В сезоні 1969/70 команда зайняла 19-е місце і вилетіла в Третій дивізіон. Незважаючи на це зниження Енріке продовжив роботу в клубі і покинув його лише в жовтні 1970 року.

18 лютого 1971 року був прийнятий на роботу як тренер клубу Сегунди «Райо Вальєкано», де пропрацював до кінця сезону 1971/72, після чого очолив «Сабадель», що саме вилетів з Прімери з завданнями відразу повернути команду в еліту. Але через погану роботу був звільнений 16 січня 1973 року.

У січні 1974 року він вдруге очолив «Депортіво», ставши третім тренером команди в тому сезоні після Фернандо Рієри та Карлоса Торреса Бараллобре. Три місяці по тому у квітні він був звільнений, після того як за останні п'ятнадцять ігор здобув лише десять очок.

У тому ж році, наприкінці вересня, став головним тренером «Хереса» в третьому дивізіоні, але був звільнений на початку червня 1975 року, після чого підписав угоду з іншим андалузьким клубом третього дивізіону «Атлетіко Марбелья».

В сезоні 1976/77 тренував «Мелілью» у Терсері, а в 1977-78 працював з «Альбасете», з яким він зайняв друге місце в своїй групі Терсери, після чого до 1981 року очолював клуб «Кальво Сотело» у Сегунді Б.

У сезоні 1981/82 тренував «Бадахос» з Сегунди Б і був звільнений на початку квітня 1982 року після відставки президента клубу Карлоса Уріарте.

Після закінчення тренерської кар'єри Орісаола повернувся в «Барселону» 1982 року як технічний партнер, відповідальний за проведення звітів з конкуруючих команд у штабах Менотті, Венейблза, Арагонеса і Кройффа, але після одного сезону з Кройффом Орісаола покинув каталонський гранд і наприкінці липня 1989 року підписав контракт з «Сарагосою» як менеджер клубу з контрактом на два роки. У 1993 році він був призначений спортивним директором в «Альбасете», де працював до вересня 1994 року, коли був звільнений після відставки Луїса Суареса.

Помер 10 червня 2013 року на 92-му році життя у місті Сантандер.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]