Енріке Фернандес Віола

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Енріке Фернандес
Особові дані
Повне ім'я Енріке Фернандес Віола
Народження 10 червня 1912(1912-06-10)
  Монтевідео, Уругвай
Смерть 6 жовтня 1985(1985-10-06) (73 роки)
  Монтевідео, Уругвай
Громадянство Flag of Uruguay.svg Уругвай
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1930–1931 Уругвай «Насьйональ» 23 (8)
1931 Аргентина «Тальєрес» (Ремедіос) 2 (0)
1931–1932 Аргентина «Індепендьєнте» 16 (5)
1933–1935 Уругвай «Насьйональ» 41 (19)
1935–1936 Іспанія «Барселона» 17 (8)
1936–1937 Уругвай «Насьйональ» 22 (8)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1933–1935 Уругвай Уругвай 8 (1)
1935–1936 Каталонія Каталонія 3 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1946 Уругвай «Насьйональ»
1947–1950 Іспанія «Барселона»
1950–1952 Уругвай «Насьйональ»
1953–1954 Іспанія «Реал Мадрид»
1955–1956 Чилі «Коло-Коло»
1957–1959 Португалія «Спортінг»
1959 Іспанія «Реал Бетіс»
1961 Уругвай Уругвай
1961–1962 Аргентина «Хімнасія і Есгріма»
1963 Аргентина «Рівер Плейт»
1964–1965 Чилі «Палестіно»
1966–1967 Аргентина «Хімнасія і Есгріма»
1967–1969 Уругвай Уругвай
1968 Аргентина «Індепендьєнте»
1971 Уругвай «Серро»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Енріке Фернандес (ісп. Enrique Fernández, 10 червня 1912, Монтевідео — 6 жовтня 1985, Монтевідео) — уругвайський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Виступав, зокрема, за «Насьйональ» та «Барселону», а також національну збірну Уругваю, з якою він виграв Чемпіонат Америки 1935 року. Будучи тренером, він виграв два чемпіонати Уругваю з «Насьйоналем» і три чемпіонати Іспанії з «Барселоною» та «Реалом».

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

У дорослому футболі дебютував 1930 року виступами за «Насьйональ», взявши участь у 23 матчах чемпіонату.

Згодом з 1931 по 1932 рік грав у Аргентині за клуби «Тальєрес» (Ремедіос) та «Індепендьєнте» (Авельянеда), після чого повернувся в «Насьйональ». Цього разу відіграв за команду з Монтевідео наступні два сезони своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Насьйоналя», був основним гравцем атакувальної ланки команди і одним з головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,46 голу за гру першості. За цей час двічі виборов титул чемпіона Уругваю.

1935 року став гравцем іспанської «Барселони» і допоміг їм двічі виграти чемпіонат Каталонії і вийти у фінал Кубка Іспанії. У Ла Лізі дебютував 10 листопада 1935 року в матчі проти «Еспаньйола» (0:1). Загалом він зіграв 17 ігор за клуб у вищому іспанському дивізіоні і забив 8 голів, в тому числі хет-трик проти «Осасуни» (5:0) 29 березня 1936 року. 19 квітня 1936 року він зіграв свою останню гру у Ла-Лізі проти "Еркулеса" (2:2). Футбольна кар'єра Фернандеса перервалася через громадянську війни, під час початку якої він перебував вдома у Монтевідео, і клуб порадив йому не приїжджати в Іспанію.

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Насьйональ» у 1937 році.

Виступи за збірні[ред. | ред. код]

21 січня 1933 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Уругваю. У складі збірної був учасником Чемпіонату Південної Америки 1935 року у Перу, здобувши того року титул континентального чемпіона. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 3 роки, провів у формі головної команди країни 8 матчів, забивши 1 гол[1].

Під час виступів у «Барселоні» у 1935–1936 роках зіграв три матчі за збірну Каталонії.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Після того, як він був змушений закінчити свою ігрову кар'єру через серйозну травму коліна у віці неповних 25 років, Фернандес дев'ять років по тому, в 1946 році, став головним тренером «Насьйоналя», вигравши чемпіонат Уругваю.

У 1947 році він став головним тренером «Барселони». З такими гравцями як Хуан Веласко, Сезар і Естаніслао Басора він виграв чемпіонат Іспанії в 1948 і 1949 роках. У своєму третьому сезоні в «Барселоні» він виграв перший історичний розіграш Латинського кубка. Однак у Ла Лізі «Барселона» була лише п'ятою, через що тренер був звільнений.

У 1950 році він повернувся до «Насьйоналя» і виграв свій другий чемпіонат Уругваю як тренер. У лютому 1953 року він виграв фінал чемпіонату Уругваю сезону 1952 року, ставши триразовим чемпіоном країни як тренер. У тому ж році він був призначений новим тренером іспанського клубу «Реал Мадрид», ставши першим тренером, що очолював обидва іспанські ворогуючі гранди. В майбутньому це досягнення повторив лише Радомир Антич. Фернандес виграв з «Реалом» чемпіонат Іспанії в сезоні 1953/54, що стало першим чемпіонським титулом «королівського клубу» з 1933 року. У сезоні 1954/55 він був звільнений після десяти турів через низькі результати.

Згодом працював з чилійським «Коло-Коло» та португальським «Спортінгом», вигравши з кожним клубом національний чемпіонат.

З 13 вересня до 15 листопада 1959 року він керував іспанським клубом «Реал Бетіс» у десяти іграх[2]. 15 липня 1961 він дебютував як тренер збірної Уругваю під час відбіркового турніру до чемпіонату світу 1962 року проти Болівії (1:1)[3]. Крім того, в матчі-відповіді 15 днів по тому, він також керував командою, яка перемогла 2:1 і вийшла на мундіаль[4], проте Енріке Фернандес команду покинув.

Згодом протягом 1961—1962 років очолював тренерський штаб клубу «Хімнасія і Есгріма», а 1963 року прийняв пропозицію попрацювати у клубі «Рівер Плейт», проте перебував у команді з Буенос-Айреса недовго.

1964 року був запрошений керівництвом чилійського клубу «Палестіно» очолити його команду, де пропрацював один рік, а 1966 року повернувся в «Хімнасію і Есгріму», з якою пропрацював до 1967 року.

З 1967 і по 1969 рік знову очолював збірну Уругваю, і паралельно 1968 року був головним тренером аргентинського «Індепендьєнте» з Авельянеди.

Останнім місцем тренерської роботи був клуб «Серро», головним тренером команди якого Енріке Фернандес Віола був протягом 1971 року.

Помер 6 жовтня 1985 року на 74-му році життя у місті Монтевідео[2].

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Як гравця[ред. | ред. код]

«Насьйональ»: 1933, 1934

Як тренера[ред. | ред. код]

«Насьйональ»: 1946, 1950, 1952
«Барселона»: 1947–1948, 1948–49
«Реал Мадрид»: 1953–1954
«Коло-Коло»: 1956
«Спортінг»: 1957–58

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Statistische Daten zu den Länderspieleinsätzen in der uruguayischen Nationalmannschaft auf rsssf.com, abgerufen am 10. November 2016
  2. а б Profil auf bdfutbol.com, abgerufen am 10. November 2016
  3. Juan Ramón Carrasco es el 44º técnico de la Selección (spanisch) auf lr21.com.uy vom 12. Juni 2003, abgerufen am 10. November 2016
  4. Uruguay - World Cup Qualifiers auf rsssf.com, abgerufen am 7. November 2016

Посилання[ред. | ред. код]