Енріко Берлінгуер
| Енріко Берлінгуер | |
|---|---|
італ. Enrico Berlinguer  | |
 | |
| Генеральний секретар Італійської комуністичної партії | |
| 17 березня 1972 — 11 червня 1984 | |
| Попередник | Луїджі Лонго |
| Наступник | Алессандро Натта |
| Народився | 25 травня 1922 Сассарі, Сардинія, Італія[1][2] |
| Помер | 11 червня 1984 (62 роки) Падуя, Венето, Італія[2] |
| Похований | цвинтар Фламініо |
| Відомий як | політик |
| Громадянство |  Італія |
| Національність | італієць |
| Alma mater | Universita' degli Studi di Sassarid |
| Політична партія | Італійська комуністична партія |
| Батько | Mario Berlinguerd |
| Діти | Bianca Berlinguerd і Marco Berlinguerd |
| Релігія | атеїзм |
| Підпис |  |
| enricoberlinguer.it | |
 Роботи у Вікіджерелах | |
 Висловлювання у Вікіцитатах | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Енріко Берлінгуер (італ. Enrico Berlinguer; 25 травня 1922, Сассарі — 11 червня 1984, Падуя) — італійський політик, секретар Італійської комуністичної партії з 1972 до смерті. При ньому стався поступовий перехід ІКП з позицій марксизму-ленінізму на позиції «єврокомунізму» і мирного співіснування з представниками інших політичних поглядів. Недовіра, яка зростала між ІКП і КПРС, закінчилась повним розривом в 1980 р., коли Берлінгуер відкрито засудив введення радянських військ в Афганістан. Берлінгуеру не вдалося досягти головної мети — формування комуністичного уряду або хоча б введення комуністів в уряд, але при ньому різко зросла представництво комуністів у місцевих органах влади Італії.
- ↑ Берлингуэр Энрико // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б Archivio Storico Ricordi — 1808.
- www.enricoberlinguer.it — офіційний сайт Енріко Берлінгуера
|
Це незавершена стаття про політичного діяча чи діячку Італії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
