Енциклопедія історії Білорусі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Енциклопедія історії БілорусіM:
Энцыклапедыя гісторыі Беларусі у 6 тамах
Обкладинки всіх 6 томів (том № 6 у двох книгах)
Обкладинки всіх 6 томів (том № 6 у двох книгах)
Загальна інформація
Автор редколегія: Геннадій Петрович Пашков, М. В. Біч, Б. І. Сачанка та інші
Жанр енциклопедія, історія
Країна Білорусь Білорусь
Мова оригіналу білоруська
Видавництво «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі»
Перекладач відсутній
Ілюстратор Е. Е. Жакевич
Оформлення наукові консультанти: Я. К. Анішченко та інші
Дати публікацій
Перше видання 19932003
Українською мовою відсутня

Енциклопедія історії Білорусі (біл. Энцыклапедыя гісторыі Беларусі у 6 тамах; ЕІБ) — довідкове видання, шеститомна (шостий том вийшов у двох книгах) енциклопедія білоруською мовою, присвячена історії та культурі Білорусі.

Зміст[ред. | ред. код]

У даній енциклопедії наводяться відомості про політичні, громадянські, військові події з історії Білорусі, а також про адміністративно-територіальний поділ, стан економіки, культури, науки і техніки на різних етапах історії. Важливе місце у цьому виданні займають геральдика, генеалогія, нумізматика, історична картографія та ряд інших тем.

Оцінки[ред. | ред. код]

На обкладинці перших двох томів енциклопедії містилося зображення стародавнього білоруського герба «Погоня», однак починаючи з третього тому (1996 р.) його прибрали. Білоруський історик Геннадій Саганович пояснює це появою політичної цензури в офіційній білоруській історіографії, що суперечить академічній культурі наукового середовища. У цей же час новий заступник головного редактора видавництва «Білоруська Енциклопедія» Петро Петриков виступив з жорсткою критикою колишнього керівництва енциклопедії, стверджуючи, що на його думку головною особливістю перших томів «Енциклопедії історії Білорусі» була «яскраво виражена антиросійськість, а в багатьох випадках завзята русофобія»[1]. Навівши приклади про деякі статті, написані співробітниками Інституту історії, Петро Петриков огульно звинуватив це відомство в тому, що воно буцімто здійснює «тотальну фальсифікацію» публікуючи історичні факти білоруської історії. Пострадянський стереотипний менталітет і політичний характер подібних випадів показав директор Інституту історії Михайло Костюк[2] і його заступник Михайло Біч[3], які вступили у полеміку з П. Петриковим.

За часів нових керівників видавництва «Білоруської Енциклопедії» концепція чергових томів «Енциклопедії історії Білорусі» змінювалося так би мовити «на ходу», і навіть підготовлені до друку наукові статті віддавалися на політичну цензуру. Наприклад, Петро Петриков всюди в історичних статтях енциклопедії викреслював слово «русифікація», він не дозволяв повідомляти деякі історичні факти, не пропускав жодної критики щодо Росії й радянської влади в історії Білорусі і т. п.. Через грубе втручання в енциклопедичні тексти багато сумлінних науковців (зокрема, Валянтина Вяргей, Андрій Кіштимов, Володимир Конон, Микола Крівальцевіч, Геннадій Саганович та інші) відмовилися від подальшої співпраці з цим видавництвом і забрали звідти свої наукові статті[4].

Результати такої редакторської роботи в цих томах енциклопедії також критикує білоруський історик Валентин Грицкевич[5].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Петрыкаў П. Туман русафобіі ахутаў Беларускую Энцыклапедыю // Беларуская думка. — 1993. — Вип. 3.
  2. Міхаіл Касьцюк. Палітызаваная гісторыя не можа быць сапраўднай навукай // Голас Радзімы. — .
  3. Міхась Біч. Туман дылетанцтва і тэндэнцыйнасці // Голас Радзімы. — .
  4. Генадзь Сагановіч. Вайна з беларускай гісторыяй // ARCHE. — 2001. — Вип. 3 (17) (28 листопада).
  5. В. П. Грыцкевіч. Сённяшнія клопаты беларускай гістарыяграфіі // Белорусский сборник: Статьи и материалы по истории и культуре Белоруссии, СПб.. — 1998. — Вип. 3 (17) (28 листопада).

Джерела[ред. | ред. код]

  • М. В. Біч i інш.; Прадм. М. Ткачова; Маст. Э. Э. Жакевіч. Беліца // = Энцыклапедыя гісторыі Беларусі. — Мінськ : «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі», 1993. — Т. 1. — 494 с. — ISBN 5-85700-074-2.
  • М. В. Біч і інш.; Прадм. М. Ткачова; Маст. Э. Э. Жакевіч. Беліцк-Гімн // = Энцыклапедыя гісторыі Беларусі. — Мінськ : «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі», 1994. — Т. 2. — 537 с. — ISBN 5-85700-142-0.
  • М. В. Біч і інш.; Прадм. М. Ткачова; Маст. Э. Э. Жакевіч. Гімназіі-Кадэнцыя // = Энцыклапедыя гісторыі Беларусі. — Мінськ : «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі», 1996. — Т. 3. — 527 с. — ISBN 985-11-0041-2.
  • М. В. Біч і інш.; Прадм. М. Ткачова; Маст. Э. Э. Жакевіч. Кадэты-Ляшчэня // = Энцыклапедыя гісторыі Беларусі. — Мінськ : «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі», 1997. — Т. 4. — 432 с. — ISBN 985-11-0041-2.
  • М. В. Біч і інш.; Прадм. М. Ткачова; Маст. Э. Э. Жакевіч. М-Пуд. // = Энцыклапедыя гісторыі Беларусі. — Мінськ : «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі», 1999. — Т. 5. — 592 с. — ISBN 985-11-0141-9.
  • М. В. Біч і інш.; Прадм. М. Ткачова; Маст. Э. Э. Жакевіч. Пузыны—Усая // = Энцыклапедыя гісторыі Беларусі. — Мінськ : «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі», 2001. — Т. 6/1. — 592 с. — ISBN 985-11-0214-8.
  • М. В. Біч і інш.; Прадм. М. Ткачова; Маст. Э. Э. Жакевіч. Маст. Э // = Энцыклапедыя гісторыі Беларусі. — Мінськ : «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі», 2003. — Т. 6/2. — 612 с. — ISBN 985-11-0276-8.