Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Е́нцо Беардзо́т (італ. Enzo Bearzot 26 вересня 1927 , Аєлло-дель-Фріулі — 21 грудня 2010 , Мілан ) — колишній італійський футболіст , захисник . По завершенні ігрової кар'єри — тренер , найбільш відомий як багаторічний головний тренер збірної Італії , що привів її до перемоги на чемпіонаті світу 1982 року .
Як гравець був насамперед відомий виступами за клуб «Торіно» .
У дорослому футболі дебютував 1946 року виступами за команду клубу «Про Горіція» , в якій провів два сезони, взявши участь у 39 матчах чемпіонату.
Згодом з 1948 по 1957 рік грав у складі команд клубів «Інтернаціонале» , «Катанія» , «Торіно» та «Інтернаціонале» .
1957 року повернувся до клубу «Торіно» , за який відіграв 7 сезонів. Більшість часу, проведеного у складі «Торіно», був основним гравцем захисту команди. Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за команду «Торіно» у 1964 році.
1955 року провів свій єдиний офіційний матч у складі національної збірної Італії , програну з рахунком 0:2 гру проти збірної Угорщини .
Розпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця, 1964 року як тренер молодіжної команди клубу «Торіно» .
Згодом очолював команду клубу «Прато» та молодіжну збірну Італії U-23 .
1975 року очолив тренерський штаб національної збірної Італії . Незмінно перебував на чолі «скуадри адзури» протягом 11 років, до 1986. Як головний тренер збірної був учасником чемпіонату світу 1978 року в Аргентині , чемпіонату Європи 1980 року в Італії, чемпіонату світу 1982 року в Іспанії , здобувши того року титул чемпіона світу, чемпіонату світу 1986 року у Мексиці .
Статистика виступів за збірну [ ред. | ред. код ] 
Італія.svg){kind=small}
Королівство Італія
