Енцо Моаверо-Міланезі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Енцо Моаверо-Міланезі
італ. Enzo Moavero Milanesi
Enzo Moavero (7408286328) cropped.jpg
Ім'я при народженні італ. Enzo Moavero Milanesi
Народився 17 серпня 1954(1954-08-17) (65 років)
Рим, Італія
Громадянство
(підданство)
Flag of Italy.svg Італія
Діяльність політик, викладач університету, адвокат, державний службовець
Alma mater Римський університет ла Сапієнца
Заклад Коледж Європи, Європейська Комісія, Guardia di Finanza[d], Римський університет ла Сапієнца, Libera Università Internazionale degli Studi Sociali Guido Carli[d] і Університет Луїджі Бокконі
Посада міністр закордонних справ Італії[d], Q55045585? і Q55045585?
Партія Громадянський вибір (партія)
Нагороди
Кавалер Великого хреста ордена «За заслуги перед Італійською Республікою» Великий офіцер Ордена За заслуги перед Італійською Республікою командор ордена «За заслуги перед Італійською Республікою» Gold Medal of the Italian Order of Merit for Culture and Art
Сторінка в Інтернеті esteri.it/mae/it/ministro

Енцо Моаверо-Міланезі (італ. Enzo Moavero Milanesi; 17 серпня 1954, Рим) — італійський юрист і політик, міністр без портфеля з європейських справ (16 листопада 2011 — 22 листопад 2014 року). Міністр закордонних справ Італії з 1 червня 2018 року, в кабінеті Джузеппе Конте.

Життєпис[ред. | ред. код]

У 1977 році закінчив Римський університет ла Сап'єнца, де вивчав право. Пізніше спеціалізувався в європейському праві в коледжі Європи (Брюгге). Роком пізніше отримав в Техаському університеті (Даллас) диплом з міжнародного права. У студентські роки координував римську секцію Студентського руху. У 1983 році почав працювати в апараті Генерального управління конкуренції Комісії Європейської ради, а з 1989 року — в апараті заступника голови і єврокомісара з питань науки, досліджень та розвитку, телекомунікацій та інновацій, християнського демократа Філіппо Марія Пандольфі, а у 1991 році очолив його апарат[1].

У 1977—1979 рр. — служив в Фінансової гвардії.

У 1992—1994 рр. — займав різні посади в італійських урядах. У першому уряді Джуліано Амато очолював Секретаріат з європейських справ при Генеральному секретаріаті президії уряду.

У 1993—1996 рр. — викладав європейське право в університеті «Ла Сапієнца» і у Вільному міжнародному університеті суспільних наук імені Гвідо Карлі, у 1996—2000 рр. — у міланському університеті Бокконі.

З 1995 року перебував в апараті Маріо Монті спочатку як єврокомісар з внутрішнього ринку, потім — по конкуренції, у 2002 році призначений генеральним секретарем Європейської комісії, з 2005 по 2006 роки був генеральним директором Управління радників з європейської політики Єврокомісії. До 2012 року був членом суду першої інстанції Суду Європейського союзу у Люксембурзі.

У 2002—2006 рр. — викладав в «Ла Сапієнца», потім — в університеті Гвідо Карлі.

16 листопада 2011 року отримав посаду міністра без портфеля з європейських справ в безпартійному уряді Маріо Монті, 28 квітня 2013 року зберіг посаду при формуванні уряду Енріко Летта, представляючи партію Маріо Монті «громадянський вибір».

1 червня 2018 року — призначений міністром закордонних справ в уряді Джузеппе Конте[2].

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]